- •Визначення запліднення і його біологічне призначення
- •Біологічні механізми, що забезпечують зустріч гамет
- •Перебіг процесу запліднення
- •Патологія запліднення
- •Фактори, що сприяють заплідненню.
- •Трансплантація ембріонів
- •Теоретичні передумови трансплантації ембріонів
- •Практика підбору донорів та реципієнтів добір донорів
- •Добір реципієнтів
- •Головні етапи трансплантації ембріонів
- •Викликання суперовуляції
- •Спосіб, запропонований співробітниками Інституту тваринництва уаан
- •Одержання зародків
- •Розчин фсб-а
- •Розчин фсб-б
- •Розчин фсб-в
- •Пошук, оцінка, культивування і зберігання зародків
- •Шкала оцінки якості ембріонів за м.І.Сергеевим
- •Рекомендована література
Практика підбору донорів та реципієнтів добір донорів
Донор – це високоцінна в генетичному відношенні тварина, від якої після гормонального викликання поліовуляції і осіменіння спермою перевіреного плідника-поліпшувача одержують декілька зародків з метою наступної пересадки реципієнтам.
Вимоги для донорів наступні:
Молочна продуктивність донора за ряд років повинна бути вище стандарту даної породи в середньому на 50-60% (не менше 220 % стандарту по породі) при жирності молока не нижче стандарту породи.
Використовують зазвичай корів, що мають не менше 2-3-х лактацій, у віці не більше 8-9 років..
Після родів гормональну обробку не слід починати раніше, ніж через 2-3 міс.; при цьому тварина повинна проявити мінімум 2-3 повноцінних синхронних природних статевих цикли з яскраво вираженими феноменами: тічки, статевого збудження і охоти, хороший стан статевих органів і нормальний відтворний статус у попередній репродуктивний період.
Враховують при доборі донорів ембріонів і такі селекційні ознаки, як породність, екстер’єр, конституція, морфофункціональні властивості вим’я, життєздатність приплоду.
Тварини-донори добираються з господарств, благополучних за інфекційними та інвазійними захворюваннями. Тварини, що ввозяться, повинні мати ветеринарні свідоцтва і пройти відповідні ветеринарно-карантинні обробки.
Заключний добір донорів проводять після встановлення реакції яєчників на введення гонадотропних препаратів і пробного вилучення ембріонів (повинно бути не менше 5 жовтих тіл і неменше 4 повноцінних ембріонів, придатних для заморожування і трансплантації).
Добір реципієнтів
Реципієнт – тварина, якій трансплантують (пересаджують) в матку одного чи двох зародків на ранній стадії їх розвитку. Після пересадки в організмі реципієнта повинні бути забезпечені оптимальні умови для подальшого розвитку зародку і народження життєздатного плода.
В якості реципієнтів використовують інтактних телиць чи молодих корів з перевіреною здатністю до запліднення. До тварин-реципієнтів пред’являються ті ж вимоги, що й до донорів, за виключенням племінної цінності:
Тварини повинні бути добре розвиненими, жива маса телиць – не менше 350...380 кг у віці 16...18 міс. чи корів не старше 7 років.
Не можна використовувати дрібні породи для трансплантації їм зародків, одержаних від донорів крупних порід.
Тварини повинні бути здоровими, без ознак порушення обміну речовин, з хорошим фізичним розвитком, в стані середньої вгодованості, мати крупний, правильної форми таз.
Статеві цикли повинні бути регулярними і повноцінними, з синхронним формуванням стадії збудження; яєчники і матка повинні бути нормально розвинені, без патологічних змін.
Пересадка зародків реципієнтам проводиться при наявності функціонуючого жовтого тіла розміром 1...1,5 см.
Головні етапи трансплантації ембріонів
Метод трансплантації зародків включає ряд прийомів: викликання суперовуляції у донорів та їх осіменіння, вилучення запліднених яйцеклітин, синхронізацію статевої охоти у реципієнтів чи зберігання одержаних зародків до моменту пересадки реципієнтам з природною статевою охотою; пересадку зародків реципієнтам.
Роботу по трансплантації проводять у наступному порядку:
добір донорів і реципієнтів;
викликання множинної овуляції (суперовуляції) у донорів та їх осіменіння;
одержання зародків від донорів;
оцінка, культивування та зберігання зародків;
синхронізація статевого циклу реципієнтів зі статевим циклом донорів;
пересадка зародків на стадії морули чи бластули реципієнтам.