12. Публічно-правовий спор як предмет адміністративного судочинства

====================================================================

Публічно-правовий спір необхідно розглядати у єдності його матеріального та процесуального аспектів.

Матеріальний аспект публічно-правового спору розкриває сутність протиріч між суб’єктами такого

спору, які виникли у зв’язку з реалізацією прав, свобод та інтересів цих суб’єктів у

сфері публічно-правових відносин. Процесуальний аспект розкриває сутність публічно-правового

спору як предмета розгляду адміністративним судом, тобто адміністративної справи.

Суб’єктами публічно-правового спору є особи, між якими виникли розбіжності з приводу реалізації

їх прав та обов’язків у публічно-правових відносинах.

Об’єктом публічно-правового спору є права, свободи та інтереси, реалізації або задоволенню яких

перешкоджає суб’єкт владних повноважень.

Предметом публічно-правового спору є рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень,

а також дії чи бездіяльність суб’єктів публічно-правових відносин, які

не є суб’єктами владних повноважень, але є суб’єктами публічно-правового спору.

Потрібно зауважити, що до юрисдикції адміністративних судів належать не усі

публічно-правові спори, а лише ті, одним із учасників у яких є суб’єкт, який здійснює

владні управлінські функції, за незначними винятками, зокрема, у сфері виборчих правовідносин.

Тобто не відносяться до адміністративної юрисдикції спори з публічно-правових відносин,

де відсутній суб’єкт, який наділений публічно-владними повноваженнями, а також з відносин,

де такий суб’єкт хоч і є, але він не здійснює владні управлінські функції (наприклад,

з відносин щодо прийняття законів чи ухвалення судового рішення). (483)

13. Основні категорії публічно-правових спорів, віднесених до адміністративною юрисдикції

=========================================================================================

Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням

суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій,

а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління,

у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними

адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень,

дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

14. Загальна характеристика категорій публічно-правових спорів, віднесених до адміністративної юрисдикції

Дата: 19.07.2013

У КАС України представлені наступні категорії публічно-правових спорів, віднесених до адміністративної юрисдикції (ст. 17):

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. (320)

15. Спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності

Дата: 19.07.2013

Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для визначення предмету оскарження у цій категорії адміністративних справ необхідно з’ясувати зміст поняття «рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень».

Поняття «суб’єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України — це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Рішення суб’єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти — рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії — рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації Як зазначив Конституційний Суд України, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово

й після реалізації вичерпують свою дію.

Дії суб’єкта владних повноважень — активна поведінка суб’єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Бездіяльність суб’єкта владних повноважень — пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо).

КАСУ встановлює особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а саме — у справах щодо оскарження нормативно-правових актів (стаття 171), щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, якщо законом не встановлено іншого порядку оскарження (стаття 181), щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності, що обмежують реалізацію права на мирні зібрання (стаття 183). (207)