2. Система та джерела фінансового права

Система фінансового права — це внутрішня структура даної галузі, яка складається з окремих фінансових норм права, інститутів і галузей права, що тісно взаємопов'язані між собою. Система фінансового права вказує, з яких підгалузей, інститутів, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.

За загальноприйнятою в теорії права тенденцією, фінансове право складається з двох частин: Загальної та Особливої.

Загальна частина містить у собі норми, що визначають принципи фінансового права, регулюють його структуру, порядок і принципи функціонування вітчизняної фінансової системи, зміст фінансового законодавства України та встановлюють порядок здійснення фінансового контролю, а також особливості притягнення до відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Особлива частина включає в себе правові норми, які складають підгалузі та фінансово-правові інститути і регулюють однорідні суспільні відносини у сферах: бюджету, державних доходів, податків, державного кредиту, державних видатків, державного страхування, банківського кредитування і безготівкових розрахунків, грошового обігу і валютного регулювання.

Норми загальної частини фінансового права конкретизуються у нормах особливої частини, а відтак, загальна і особлива частини фінансового права перебувають у нерозривному зв'язку, оскільки у своїй основі вони є відображенням єдиного цілого і його елементів.

Джерела фінансового права - це законодавчі та нормативно-правові акти, що містять у собі фінансово-правові норми, які регулюють фінансові відносини.

Залежно від того, які органи приймають фінансово-правові акти, вони поділяються на дві групи: акти органів державної влади та акти органів державного управління. За юридичною силою фінансово-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти. У свою чергу всі фінансово-правові акти можна розділити на правові акти органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Основним джерелом фінансового права є Конституція України.

Багато з її норм мають пряму фінансово-правову спрямованість, зокрема ст. 67, визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Або ж, за ст.92, виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу та ін.

Важливе місце в системі джерел фінансового права займають кодекси, закони, укази президента, постанови уряду, парламенту тощо. Наприклад, Бюджетний кодекс України 08.07.2010 № 2456-VI містить норми, що регулюють відносини, які виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.

Велику групу джерел фінансового права складають відомчі нормативно-правові акти, основне місце серед яких займають акти центральних органів виконавчої влади — Міністерства фінансів України, НБУ, ДПА України та ін. Усі відомчі фінансово-правові акти повинні прийматися на основі і на виконання законів, у відповідності з актами Президента України та уряду.

3 розвитком інституту місцевого самоврядування розширився перелік фінансово-правових актів, що приймаються місцевими радами та їх виконавчими органами.

Розглядаючи систему фінансового права, треба розуміти її відмінність від системи фінансового законодавства як системи усіх належно упорядкованих нормативно-правових актів, норми яких регулюють фінансові відносини.