6. Правовий механізм податку і його елементи

Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади і управління щодо їх установлення, зміни і скасування, так і чіткістю закріплення усіх елементів податку як цілісного механізму. Законодавчі акти стосовно окремих податків і зборів мають відносно стабільну, традиційну структуру, складовими частинами якої виступають еле­менти правового механізму податку чи збору.

Система елементів правового механізму податку складається з обов'язкових і факультативних елементів. Серед обов'язкових елементів, у свою чергу, розрізняють основні й додаткові.

А. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні ознаки податку, які дають головне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність будь-якого з основних елементів правового механізму податку не дає змоги чітко установити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

Основними елементами правового механізму податку і збору є такі:

1. платник податку чи збору. Відповідно до ст. 15Пк УкраїниПлатниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з ПК або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим ПК України. До платників податків прирівнюються податкові агенти.Податковим агентомвизнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Наприклад, щодоподатку на доходи фізичних осіб падатковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи). Крім того, відповідно до ст. 18 ПК України, платник податку мають право вести справи, пов'язані зі сплатою податків, через свогопредставника. Останні користується правами, встановленими ПК України для платників податків. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності (Довіреність, видана платником податків - фізичною особою має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

2. об'єкт оподаткування.Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

3. ставка податку чи збору.Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. ПК України визначені наступні види ставок:Базова (основна)ставка податку (ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу. У випадках передбачених ПК можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок;Гранична ставка податку (максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком);Абсолютна (специфічна)ставка є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування;Відносна (адвалорна)- визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

А. Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну си­стему податкового механізму. Так само, як основні, додаткові елемен­ти є обов'язковими і не мають факультативного характеру Сукупність додаткових елементів правового механізму податку досить різноманітна (залежно від ступеня деталізації податкового механізму) і поділяється на такі, що:

- деталізують основні або пов'язані з ними (предмет, база, оди­ниця оподаткування - категорії, що прямо залежать від об'єкта оподаткування);

- мають самостійне значення (податкові пільги, методи, терміни і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі).

Додатковими елементами правового механізму податку є такі:

а) податкові пільги.Податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності відповідних підстав (наприклад, особливостей, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат). Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

б) предмет, база, одиниця оподаткування.База оподаткування- це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.Один об'єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. Конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.Одиницею вимірубази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Вона є єдиною для розрахунку і обліку податку. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

в) джерело сплати податку;

г) методи, терміни і способи сплати податку;

д) особливості податкового режиму;

е) бюджет чи фонд надходження податку (збору);

ж) особливості податкової звітності.

Зазначимо, що і основні, і додаткові елементи мають обов'язковий характер, і без цього неможливо закріпити відповідний податковий механізм. Додатковість елемента підкреслює не його необов'язковість, а особливості регулювання (наприклад, можливість делегування компетенції).

Наявністі в механізмі податкуфакультативних елементатів вимагаеться специфікою такого податку. Це особливі елементи, характерні винятково для певного податку (наприклад, ведення спеціальних кадастрів із майнових податків; специфічних реєстрів; бандерольний спосіб сплати).

7. Особливості оподаткування юридичних та фізичних осіб. Серед великого кола податків і зборів, що сплачуються юридичними та фізичними особами, виділяють податок на прибуток підприємств, та податок на доходи фізичних осіб, згідно із Податковим кодексом України.

Податок на прибуток це класичний варіант прямого податку.

Платниками податкуна прибуток є:

- суб'єкти господарювання України - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами а також їх відокремлені підрозділи, за винятком представництв;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно ПКУ;

- юридичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об'єктом оподаткуванняє:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135-137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПКУ;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 ПКУ.

Ставки податку(відповідно до вимог п.10 підрозділу 4 Розділу ХХ ПКУ):

З 01.01.2013	по 31.12.2013	19 % від податкової бази, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в п. 15 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ- 5 %;
з 01.01.2014		16%від податкової бази, а длясуб'єктів індустрії програмної продукції,-5%.

Прибуток, отриманий від реалізації інвестиційних проектів суб'єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно доЗакону України "Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць", оподатковується за ставкою:

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року включно - 0 %;

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно - 8 %;

з 1 січня 2023 року - 16 %.

При здійсненністрахової діяльності юридичних осіб - резидентівставки податку встановлюються у таких розмірах:

3 %- при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхової діяльності, визначеного пунктом 156.1 ст. 156 ПКУ;

0 %відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених підпунктами 14.1.52 та 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Операції з цінними паперами та деривативами оподатковуються за ставкою10 %від об'єкта оподаткування, визначеного відповідно до пунктів 153.8 та 153.9 статті 153 ПКУ.

За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 % - доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених вимогами ПКУ (ст. 160)

Податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал.

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

З метою оподаткування в податковому обліку існують операції, оподаткування яких здійснюється особливо. Оподаткування операцій особливого виду регламентовані ст. 153 ПКУ. Це :

- операції з розрахунками в іноземній валюті;

- операції із пов'язаними особами;

- оподаткування дивідендів;

- операції з борговими вимогами та зобов'язаннями;

- операції з відступлення права вимоги;

- операції лізингу (оренди), концесії;

- операції з торгівлі цінними паперами;

- товарообмінні (бартерні) операції;

- діяльність, що здійснюється за договорами управління майном;

- спільна діяльність на території України без створення юридичної особи;

- операцій під час реорганізації юридичних осіб;

Крім цього, ПКУ встановлює особливості оподаткування:

- виробників сільськогосподарської продукції (ст.155 ПКУ);

- страховика (ст. 156 ПКУ);

- прибутку підприємств, отриманого у зв'язку із впровадженням енергоефективних технологій (ст. 158 ПКУ)

- оподаткування неприбуткових установ та організацій (ст.157ПКУ);

- особливості оподаткування нерезидентів (ст. 160 ПКУ).

Звільнення від оподаткування.Відповідно до ст. 154 ПК звільняється від оподаткування:

• прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці. Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

• прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів. Перелік таких продуктів встановлюється Постановою Кабінетом Міністрів України «Про затвердження переліку спеціальних продуктів дитячого харчування і порядку віднесення таких продуктів до продукції власного виробництва від 8 серпня 1997 р. № 859;

• прибуток Чорнобильської АЕС, якщо такі кошти використовуються на фінансування робіт на період з підготовки до зняття і зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;

• прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття" для реалізації міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об'єкті "Укриття" відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку;

• прибуток державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія" від провадження діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей;

• прибуток дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг;

• прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму:

передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей;

передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України;

витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

• прибуток суб'єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, погодженими органом місцевого самоврядування (в межах його компетенції) та схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (для суб'єктів, регулювання діяльності яких здійснює така комісія), на капітальні інвестиції в будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування зазначених цілей;

• на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 % для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

 При цьому, таке звільнення не поширюється на суб'єктів господарювання, які:

1) утворені в період після набрання чинності ПКУ шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;

2) здійснюють:

2.1) діяльність у сфері розваг, визначену ПКУ;

2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів;

2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

2.5) фінансову діяльність (гр. 65 - гр. 67 Секції J КВЕД ДК 009:2005);

2.6) діяльність з обміну валют;

2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

2.8) операції з нерухомим майном, оренди (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об'єктах) (гр. 70, 71 КВЕД ДК 009:2005);

2.9) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку (гр. 64 КВЕД ДК 009:2005);

2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

2.12) охоронну діяльність;

2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;

2.15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

2.17) діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005).

Порядок обчислення податку.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 ПКУ, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 ПКУ.

Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до розділу ІІІ ПКУ, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено ПКУ.

Платник податку, який має у своєму складівідокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплатиконсолідованого податкута сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами ПКУ та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

Порядку нарахування та сплати податку на прибуток:

1. Авансові внескі (п. 57.1 ст. 57 ПКУ).

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду*, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

(*Згідно з  ПКУдля місячного періоду встановлений 20-денний термін подання декларації (п.п. 49.18.1) і 10 денний після подання декларації строк сплати податкового зобов’язання (п. 57.1). Тому, кожний з авансових внесків потрібно платити не пізніше 30-го числа наступного місяця. )

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців.** Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

( **У відповідності з п. 57.1 ПКУ дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків починається з місяця, наступного за граничним терміном подання декларації за попередній  рік та закінчується місяцем подання декларації за звітний рік. Тобто, таким періодом у 2013-му році буде березень 2012 р. — лютий 2013. Отже, внески потрібно буде платити, починаючи з березня 2013 р., а точніше — у квітні за березень).

Авансові внески з податку на прибуток, починаючи з березня 2013 року, сплачувати не будуть:

а) новостворені підприємства;

б) виробники сільськогосподарської продукції;

в) неприбуткові установи (організації);

г) платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий періодне перевищують 10 млн. гр.

При цьому декларація з податку на прибуток  подається такими платниками за рік,а протягом року(за календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців) подавати її не потрібно.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного податкового року не отримав прибутку, аза підсумками першого кварталу отримує прибутокмає подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.

Особливості сплати авансових внесків у січні-лютому 2013.

Згідно абз. 2 п. 2 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ (тобто усі підприємства – платники податку на прибуток, що мають позитивне значення податку за результатом 9 місяців 2012 р.),сплачують усічні - лютому 2013року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідальність за несплату у 2013 і наступних роках авансових внесків з податку на прибуток. Авансові внески з податку на прибутоквважаються узгодженим податковим зобов’язанням (розрахунок авансових внесків подається разом з річною Декларацією з прибутку). Тому, за несплату авансових платежів застосовуються такі ж санкції, як і за несплату податку на прибуток. Розмір такихштрафних санкційвстановлений п. 126.1 ПКУ:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати, — у розмірі 10 відсотків суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів — у розмірі 20 відсотків.

8. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

Для забезпечення режиму законності у сфері оподаткування та стабільності надходжень доходів до бюджетів на органи державної податкової служби органи, відповідно до ПКУ від від 02.12.2010 № 2755-VI покладено здійснення контролю за:

• своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених ПКУ;

• за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків та зборів;

• за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, проведенням розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

• за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків і зборів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

• за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, тощо.

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів та інших обов'язкових платежів незалежно від того, умисно, чи з необережності, - тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нараховується на суму несплаченого обов'язкового платежу; адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, винних в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів відповідно до законів України.

За законодавством податковими правопорушеннямиє протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПКУта іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні правовідносини, що виникли із приводу сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових позабюджетних фондів.

Суб'єктами податкових правопорушень є платники податків, які мають об'єкт оподаткування і зобов'язані у зв'язку з цим сплачувати відповідні податки, збори та інші обов'язкові платежі, що передбачені чинним законодавством.

Суми податків, не внесені у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юридичних осіб незалежно від форм власності та результатів їх фінансово-господарської діяльності в беззаперечному порядку, а з фізичних осіб у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами.

Кримінальна відповідальність (ст. 212 Кримінального кодексу України) наступає за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, чи особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Адміністративна відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення. Ухилення від подання декларації про доходи від заняття кустарно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудовою діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються прибутковим податком, та в інших випадках, коли подання декларації передбачено законодавством, або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї явно перекручених даних, являють собою адміністративні правопорушення (ст. 164^і Кодексу України про адміністративні правопорушення — КУпАП). До адміністративної відповідальності притягуються також посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування за незаконне надання підприємцям податкових пільг, що ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців (ст. 166³ КУпАП).

Керівники й інші посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог, передбачених законодавчими актами про оподаткування, а також за неподання державним податковим органам відомостей про відкриття рахунків суб'єктам підприємницької діяльності притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.