1. Б.Спіноза;

2. Платон;

3. Аристотель;

4. К.Маркс.

152. Одна з концепцій істини в сучасній філософії:

1. відносності;

2. достовірності;

3. прагматичності;

4. суб’єктивності.

153. Визначення істини як “доньки часу ” належить:

1. Декарту;

2. Бекону;

3. Марксу;

4. Гегелю.

154. Точка зору антисцієнтизму:

1. наука — джерело прогресу людського суспільства;

2. наукові досягнення можуть бути використані як на благо, так і на шкоду людям;

3. наука в сучасних умовах стала ворожою людині, веде до дегуманізації суспільства, до перетворення наукових відкриттів у пануючу над людиною силу.

155. Точка зору сцієнтизму:

1. наука — джерело прогресу людського суспільства;

2. наукові досягнення можуть бути використані як на благо, так і на шкоду людям;

3. наука в сучасних умовах стала ворожою людині, веде до дегуманізації суспільства, до перетворення наукових відкриттів у пануючу над людиною силу.

156. Метод емпіричного пізнання:

1. аналогія;

2. спостереження;

3.ідеалізація;

4. мисленний експеримент.

157. Специфічна ознака теоретичного рівня наукового пізнання:

1. збір фактів та їх класифікація;

2. чуттєве сприйняття об’єктів;

4. експеримент та спостереження;

5. вивчення об’єкту на рівні сутності.

158. Вкажіть правильне судження:

1. Людина та її поведінка визначаються біологічними законами.

2. Визначальний вплив на поведінку людини здійснюють інстинкти.

3. Людина - соціальна істота, біологічні фактори не впливають на її поведінку.

4. Людина - біосоціальна істота.

159. Вірний вислів щодо співвідношення понять «індивід» та «особистість»:

1. Індивід і особистість – поняття тотожні.

2. Індивід – антропологічне поняття, а особистість – соціальне.

3. Індивід та особистість не мають спільних характеристик.

4. Індивід – пересічна людина, а особистість – видатна особа.

160. Головний фактор антропосоціогенезу:

1. праця;

2. мова;

3. потреби;

4. свідомість.

161. Біологізаторська концепція розуміння природи людини:

1. марксизм;

2. неотомізм;

3. расизм;

4. екзистенціалізм.

162. Згідно з К.Марксом, формула сутності людини:

1. тварина, яка вміє виробляти знаряддя праці;

2. природна істота, тіло якої служить основою її цілісності;

3. сукупність суспільних відносин;

4. дуалізм душі та тіла.

163. Пропозиція замінити класичну філософію сутності людини на філософію людського існування належить:

1. середньовічній схоластиці;

2. неопозитивізму;

3. прагматизму;

4. екзистенціалізму.

164. Сутність трудової теорії походження людини:

1. людина є істота погранична – вона породжена природою;

2. вирішальним чинником виникнення людини виступає природний добір;

3. людина є продуктом праці, і сама праця виникає в процесі становлення людини.

165. Елемент гомінідної тріади:

1. наявність психіки;

2. розвиток мовлення;

3. прямоходіння;

4. розвиток родових відносин.

166. Суттєва ознака людини:

1. вміння виготовляти знаряддя праці з допомогою знарядь;

2. запрограмований характер життєдіяльності;

3. наявність потреб;

4. наявність психіки.

167. Соціальна якість людини виражається:

1. здатністю до адаптації;

2. здібностями;

3. певним типом темпераменту;

4. рівнем освіти.

168. Перша фаза соціалізації:

1. соціальна трансформація;

2. соціальна сублімація;

3. соціальна адаптація;

4. соціальна само актуалізація.

169. Екстраверт – це людина, яка:

1. має стійкі інтереси;

2. зорієнтована всередину себе;

3. зорієнтована на зовнішній світ;

4. солідна і терпляча.

170. Концепція архетипів колективного несвідомого належить:

1. З.Фрейду;

2. Е.Фромму;

3. К.Юнгу;

4. К.Хорні.

171. Автор вислову: “Що добре? Усе, що зміцнює усвідомлення влади, бажання влади і саму владу людини”:

1. Ж.П.Сартр;

2. Дільтей;

3. Ф.Ніцше;

4. А.Бергсон.

172. Визначення людини як сукупності усіх суспільних відносин запропонував:

1. Л.Фейєрбах;

2. Г.Гегель;

3. К.Маркс;

4. І.Кант.

173. Поняття “Я”, “Воно”, “Над-Я” як основні структурні елементи психіки розглядав:

1. К.Юнг;

2. Е.Фромм;

3. З.Фрейд;

4. І.Фіхте.

174. Стан «екзистенціального вакууму» означає:

1. бажання творити людям добро;

2. жах, нудьгу;

3. радість та ейфорію;

4. прагнення до самовдосконалення.

175. Точка зору, згідно з якою суспільство – результат укладеного між індивідами договору, належить:

1. Т.Гоббсу;

2. Августину;

3. І. Канту;

4. Г.Гегелю.

176. Визначальними в структурі виробничих відносин є відносини:

1. розподілу;

2. власності;

3. обміну;

4. споживання.

177. Волюнтаризм виражається судженням:

1. хід історії не залежить ні від дій особистості, ні від діяльності народних мас;

2. історія є результат діяльності світового розуму;

3. видатні особистості творять історію свавільно, не зважаючи на об'єктивні обставини;

4. історія складається в залежності від випадкових обставин.

178. Укажіть, згода з яким судженням означає фаталізм:

1. хід історії не залежить ні від дій особистості, ні від діяльності народних мас;

2. історія є результат діяльності світового розуму;

3. видатні особистості творять історію свавільно, не зважаючи на об'єктивні обставини.

179. Фактор, що належать до об’єктивних умов розвитку суспільного життя:

1. держава;

2. природне середовище;

3. політичні доктрини;

4. політичні партії.

180. Одна з суб’єктивних умов розвитку суспільного життя:

1. держава;

2. природне середовище;

3. рівень розвитку науки і техніки;

4. закони суспільного розвитку.

181. Форма суспільного буття:

1. філософія;

2. продуктивні сили;

3. релігія;

4. мораль.

182. Одна з основних форм суспільної свідомості:

1. виробничі відносини;

2. засоби виробництва;

3. мораль;

4. продуктивні сили.

183. Форма суспільної свідомості, що виникає в класовому суспільстві:

1. релігія;

2. філософія;

3. мораль;

4. мистецтво.

184. Положення: «Суспільне буття визначає суспільну свідомість» - виражає сутність:

1. натуралістичної концепції суспільства;

2. матеріалістичного розуміння історії;

3. філософії екзистенціалізму;

4. ідеалістичного розуміння історії.

185. Релігійна течія, що на думку М.Вебера, мала вирішальне значення для формування “ духу капіталізму ”:

1. православ’я;

2. католицизм;

3. протестантизм;

4. сунізм.

186. Вислів: “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі” - належить:

1. Конту;

2. Фейєрбаху;

3. Марксу;

4. Спенсеру.

187. Сучасну суспільну ситуацію як “повстання мас” охарактеризував:

1. Фромм; 2. Тоффлер; 3. Ортега-і-Гассет; 4. Печчеї.

188. Прогрес як закономірну зміну суспільно-економічних формацій обґрунтував: