1. Маркс;

2. Сорокін;

3. Гегель;

4. Шпенглер.

189. Панування раціоналістичної трактовки прогресу характерне для:

1. Середньовіччя;

2. Античності;

3. Просвітництва;

4. Відродження.

190. Ідея суперечливості суспільного прогресу належить:

1. Вольтеру;

2. Ж.Ж.Руссо;

3. Дідро;

4. Гердеру.

191. Прихильник циклічного розвитку людства:

1. Г.Гегель;

2. О.Шпенглер;

3. І.Пригожин;

4. К.Маркс.

192. Прихильник концепції лінійного поступу людства:

1. А.Тойнбі;

2. К.Маркс;

3. Г.Гегель;

4. Г.Гакен.

193. Елемент непередбачуваності та невизначеності передбачає концепція розвитку суспільства:

1. циклічна;

2. лінійна;

3. синергетична;

4. постмодерністська.

194. Основне поняття синергетичної концепції розвитку:

1. біфуркація;

2. циклічність;

3. поступальність;

4. лінійність.

195. Засновник “Римського клубу”:

1. Печчеї;

2. Тінберген;

3. Медоуз;

4. Ласло.

196. З точки зору марксизму критерій суспільного прогресу - рівень:

1. релігійності;

2. розвитку продуктивних сил суспільства;

3. культури суспільства;

4. розвитку мистецтва.

197. Образна характеристика суспільних змін як “футурошок” належить:

1. Ортезі-і-Гассету;

2. Сорокіну;

3. Тоффлеру;

4. Фромму.

198. Оцінка історичного процесу з позиції оптимізму належить:

5. Середньовіччю;

6. Відродженню;

7. Просвітництву;

8. Сучасності.

199. Уявлення, що лягло в основу ідеї про лінійну спрямованість історичного руху:

1. античні традиції;

2. міфологічні уявлення;

3. іудео-християнська традиція;

4. уявлення ортодоксальних філософів Стародавньої Індії.

200. Оцінка смислу історії як самопізнання абсолютного духу належить:

1. Канту;

2. Марксу;

3. Гегелю;

4. Гоббсу.