ОП / Конспект ОП

Б. Прибуткова частина (план покриття потреби в енергії).

1.Визначаються енергоресурси підприємства. Розраховуються робочі потужності генеруючих установок.

2.Проектуються режими роботи агрегатів і розробляються енергобаланси генеруючих пристроїв.

3.Визначаються можливості використання вторинних джерел енергії.

4.Розраховується кількість енергії, що отримується з боку.

Аналіз енергобалансів в динаміці за ряд років дозволяє намітити найбільш раціональні шляхи виробництва, отримання і споживання палива і енергії на підприємстві. Приклад річного балансу електроенергії приведений в таблиці (цифри умовні).

					Таблиця 1
Баланс електроенергії.
Споживачі	Прихід			Витрата
	У млн.		У %	У млн.		У %
	квт/ч			квт/ч
I. Отримано - всього:	562,1		100
Вироблено	359,8		64
Отримано:
а) від ТЕЦ	117,7		20,9
б) від мережі	84,6		15,1
II. Потреба в електроенергії –				562,1		100
всього:				40,6		7,2
Відпущено системі Одесенерго				50,7		9,0
Витрачена на власні потреби ТЕЦ				470,8		83,8
Витрата заводу
У т.ч.:				98,5		17,5
а) на технічні потреби				324,1		57,7
б) рухову енергію				4,8		0,9
в) освітлення				4,8		0,9
г) втрати				38,6		6,8
д) інше

Енергетичні баланси класифікуються:

1)по періоду складання (перспективні, поточні, звітні);

2)по видах енергоносіїв (приватні – по видах енергії, палива; звідні – по сумі всіх видів енергії в однорідних одиницях, кіловатах, тоннах умовного палива);

3)по енергетичних процесах (силові, високотемпературні (понад 500оС), середньотемпературні (200-500оС), низькотемпературні (нижче 200оС) і освітлювальні;

4)за цільовим призначенням енергії (на рухові цілі, для технічних потреб, для освітлення і ін.);

5) по об'єктах споживання (підприємство, цех, ділянка,	види
технологічного устаткування).

4. Техніко-економічні показники ефективності діяльності енергогосподарства

81

До основних показників ефективності діяльності енергогосподарства промислового підприємства відносяться:

1. Коефіцієнт енергоозброєності (електроозброєності) праці:

Nе.уст

Ке.о. = --------------,

Чн.з.

де: Nе.уст. - сумарна потужність енергетичних (електричних) установок;

Чн.з. - чисельність робочих в найбільшу зміну.

2. Коефіцієнт енергоємності (електроємності) продукції:

Есп Ке.є. = ---------,

ВП

де: Есп - об'єм споживаної енергії (електроенергії) на виробництво продукції; ВП - об'єм

продукції.
3.	Коефіцієнт	енергоозброєності	(електроозброєності)
виробництва:
		Nе.у
		Ке.п. = --------------,
		ОФ
де:	Nе.у - сумарна потужність енергетичних (електричних) установок; ОФ -

середньорічна вартість основних виробничих фондів.

5. Шляхи, направлені на економію енергоресурсів

Заходи, направлені:

1)на підвищення економічності вироблення енергії, на заміну застарілих енергоносіїв, на правильний підбір електромоторів по потужності;

2)технологічні заходи, що передбачають впровадження прогресивних режимів роботи устаткування, боротьбу з браком;

3)ступені завантаження устаткування, що забезпечують підвищення;

4)вивчення, узагальнення і впровадження передового досвіду;

5)залучення до обороту вторинних паливно-енергетичних ресурсів;

6)заміна ламп накалювання люмінесцентними джерелами світла;

7)застосування досконаліших систем вентиляції і промислового водопостачання;

8)встановлення контрольно-вимірювальних приладів і організація обліку;

9)стимулювання персоналу до економного використання енергії;

10)скорочення витрат на ремонт устаткування;

11)вибір найбільш економічних постачальників.

12)придбання енергозберігаючого обладнання.

Тема 9. Організація діяльності транспортного, складського і тарного господарств на промисловому підприємстві

82

1.Завдання, значення і склад транспортного господарства.

2.Класифікація транспортних засобів.

3.Організація транспортного обслуговування.

4.Організація складського обслуговування виробництва.

5.Організація тарного господарства.

6.Вдосконалення транспортного, складського і тарного господарства.

1. Завдання, значення і склад транспортного господарства

Транспортне господарство - це комплекс технічних засобів промислового підприємства для перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів і інших вантажів на території підприємства і на його під'їзних шляхах.

Діяльність підприємства вимагає повсякденного переміщення великого об'єму вантажів. Тому безперебійна робота транспортного господарства грає важливу роль у високопродуктивному функціонуванні основного виробництва.

Транспортне господарство здійснює наступні функції:

-перевезення вантажів;

-вантаження і вивантаження;

-експедиція.

До основних завдань транспортного господарства відносяться:

-пересування предметів праці, палива, готовій продукції відповідно до вимог виробничого процесу;

-ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робочих;

-механізацію і автоматизацію транспортних і навантажувально-розвантажувальних

робіт;

-зниження собівартості транспортних операцій;

-забезпечення строгої узгодженості транспортних операцій з вимогами технологічного процесу виробництва;

-постійна підтримка транспортних і навантажувально-розвантажувальних засобів в придатному стані.

Рівень функціонування транспортного господарства істотно впливає на показники діяльності підприємства: 30-40% загальної чисельності допоміжних робочих зайнято на навантажувально-розвантажувальних і транспортних операціях, витрати на яких складають 5-8% собівартості продукції, що випускається.

Промислове підприємство використовує різні транспортні засоби. Їх склад залежить від масштабів, типу виробництва, продукції, що випускається, технології і розташування цехів, ступеня переробки сировини. У зв'язку з цим у складі транспортного господарства крупного промислового підприємства можуть бути такі цехи (ділянки): залізничний, річковий, автотранспортний, авіаційний, навантажувально-розвантажувальний та інші.

Окрім того підрозділи підприємства можуть мати	в своєму складі
внутрішньотехнологічний транспорт.

Керівництво транспортним господарством на підприємствах здійснює транспортний відділ, підлеглий директорові або головному інженерові.

Транспортний відділ має в своєму складі підрозділи, які здійснюють планування перевезень, навантажувально-розвантажувальних робіт, керівництво і експлуатацію транспортних засобів; організацію і планування ремонту транспортних засобів і шляхів сполучення; облік транспортних, навантажувально-розвантажувальних робіт і аналіз результатів виробничо-господарської діяльності транспортного господарства.

У підпорядкуванні транспортного відділу знаходяться цехи спеціалізовані по видах транспортних засобів.

83

2. Класифікація транспортних засобів

Транспорт на промисловому підприємстві підрозділяється:

-за видом і призначенням: залізничний, річковий, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний і др.;

-по характеру дії: періодичної і безперервної дії;

-за видами виконуваних робіт: міжцеховий, що виконує операції по перевезенню вантажів на території підприємства між цехами і складськими приміщеннями; внутріцеховий, що забезпечує переміщення предметів праці між робочими місцями,

апаратами по ходу технологічного процесу; для зовнішніх перевезень, тобто для перевезення вантажів від зовнішніх постачальників і вивозу готової продукції споживачам на залізничні станції, порти і ін. Крім того, до внутрішніх відносяться транспортні засоби для переміщення вантажів в горизонтальному і вертикальному напрямах;

-стаціонарні транспортні засоби: конвеєри, трубопроводи, транспортери;

-пересувні транспортні засоби: підйомні візки, електрокари, автонавантажувачі, автомобілі і ін.

Все частіше на підприємствах застосовують транспортні засоби без водія і з дистанційним управлінням.

3. Організація транспортного обслуговування

Організація транспортного обслуговування підприємства – це система заходів, що забезпечує ефективну і раціональну організацію транспорту, вантажопотоків і праці транспортних робочих і направлена на виявлення і використання резервів в роботі транспортного господарства підприємства, а також на поліпшення його якісних показників.

Організація перевезень на підприємстві повинна передбачати стійкість розмірів і напрямів окремих вантажопотоків, а також організацію робіт по стабільних графіках і маршрутах.

Перевезення вантажів можуть бути разові, здійснювані по окремих (що не повторюються) вимогах-замовленнях; маршрутні, здійснювані по певних напрямках і розкладах. Проектована система маршрутів повинна повністю задовольняти вимогам основного виробництва, забезпечувати нормальне і рівномірне завантаження транспортних засобів, максимальне використання їх технічних характеристик (швидкість, потужність, вантажопідйомність) при мінімальних витратах.

Розрізняють дві основні системи маршрутів перевезень вантажів: маятникову і кільцеву.

Маятникова передбачає зв'язок між двома пунктами. При цьому можливі наступні варіанти повернення транспорту:

-порожні – маятники односторонній (а) і віяловий (в);

-з вантажем (б) – двосторонній.

			2	3	4
1	2	4	5	1
	а)		в)	б)

Кільцева система припускає послідовну доставку вантажу від одного пункту до іншого з подальшим поверненням транспорту в початковий пункт

84

а) зростаючий вантажопотік (або складальний маршрут)

3 4

2

5

1

б) развозочний або затухаючий вантажопотік

3 4

2

5

1

Система маршрутів вибирається залежно від структури вантажопотоків і територіального розташування обслуговуваних об'єктів підприємства. На підприємствах масового і крупносерійного виробництв, що мають технологічно зв'язані заготовчі, механічні, термічні, складальні і обробні цехи, доцільно застосовувати кільцеві маршрути, а на підприємствах з одиничним дрібносерійним виробництвами при невеликій кількості цехів – маятникові.

Складання плану роботи транспортного господарства починається з визначення загального об'єму перевезень і вантажообігу.

Для цього:

а) визначається планова номенклатура і кількість вантажів, що прибувають і відправляються, по групах; б) розраховуються внутрізаводські вантажопотоки між складськими, цеховими і іншими

пунктами вантаження і вивантаження.

Виходячи з об'єму і структури планованого вантажообігу визначаються зовнішній і внутрішній вантажообіг, потреба в транспортних засобах по видах транспорту, об'єм навантажувально-розвантажувальних робіт з розбиттям на механізовані і ручні роботи, розраховується чисельність робочих, фонд заробітної плати і ін.

При плануванні зовнішнього вантажообігу в основу розрахунків кладуться плани матеріально-технічного постачання і збуту, а також звітні дані за останні роки про вивіз з підприємства відходів виробництва.

Внутрішній вантажообіг визначають за об'ємом міжцехових перевезень. У основу розрахунку кладуться плани виробництва підприємства і цехів і плани завезення в цехи сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива і інших засобів виробництва, а також плани вивозу готової продукції і відходів.

					Таблиця 1
Приклад шахової відомості внутрішнього вантажообігу
		підприємства на 2008 рік, тонн
	Склад		Цехи	Склад	Всього
		85

		сировини	Ливар-	Заго-	Меха-	Скла-	готової
			ний	товч.	нічн.	дальн.	продукції
Склад сировини		*	500	450	370	630	-	1950
Цехи:
Ливарний		-	*	-	450	20	20	490
Заготовчий		-	-	*	400	40	-	440
Механічний		-	-	-	*	1120	30	1150
Складальний		-	-	-	-	*	1810	1810
Склад	готової	-	-	-	-	-	*	-
продукції
Всього:		-	500	450	1220	1810	1860	5840

Робота внутрізаводського транспорту характеризується системою показників. Кількісні показники: вантажообіг – кількість вантажів, що прибувають,

відправляються і переміщується на території підприємства, за певний відрізок часу. Об'єм навантажувально-розвантажувальних робіт характеризується числом завантажених,

вивантажених і перевантажених фізичних тонн і кількістю нормо-годин для виконання запланованого об'єму робіт.

Якісні показники:

а) швидкість руху машин, визначається технічною і експлуатаційною швидкістю транспортних машин. Під технічною швидкістю розуміється відношення довжини шляху до часу, витраченого безпосередньо на рух, а під експлуатаційною – відношення довжини шляху до всього часу на рейс з урахуванням простоїв машин на початкових, проміжних і кінцевих точках лінії; б) використання вантажопідйомності машин. На вантажопідйомність впливає характер вантажу, вживана тара:

Кв = Q / q * m

Де: Q - вага перевезеного вантажу; q - вантажопідйомність; m – число поїздок.

Час на один рейс (t) розраховується виходячи з відстані до місця призначення і назад, швидкості машини з вантажем і без вантажу і часу на вантаження і вивантаження.

		t = l / v + tn	+ tp
Кількість транспортних засобів:
		Аавт = Q * tрейса / q * Kв * Tробоч
Де: Аавт –		кількість необхідних транспортних засобів;		tрейса – час на один рейс,	в
годинах;	Q	- об'єм перевезень в тоннах; q - номінальна вантажопідйомність; Kв			-
коефіцієнт	використання вантажопідйомності;		Tробоч	- робочий час транспорту

протягом доби, в годинах

Авагонів = Q * tрейса / 24

Де: Q – кількість вантажу, що перевозиться у вагонах за добу, тонн; tрейса – час обороту складу за один повний рейс, годин.

tрейса = Вп + 2Вх + Вр

де: Вп – час вантаження з урахуванням зважування, оформлення, маневрів; 2Вх – час руху в обох напрямах; Вр – час на розвантаження.

Атр. ср-в = Q * Kз / До рейс * Кв * Qгр

Де: Крейс – кількість рейсів; Кз – коефіцієнт затримки вантажів ( 1,1 – 1,2); До гр – коефіцієнт використання вантажопідйомності (0,7 – 0,85).

в) використання пробігу:	Кпр = L / L + Lo
	86

де: L – шлях з вантажем; Lo – шлях без вантажу.

г) використання робочого часу.

Техніко-економічне планування роботи внутрізаводського транспорту полягає в розробці відповідного розділу плану розвитку підприємства «транстехплана», в якому встановлюються такі показники:

-об'єм перевезень;

-потреба в матеріалах;

-об'єм трудових витрат;

-витрати на транспортування вантажів (собівартість перевезення 1 т вантажу на відстань 1 км. – собівартість 1 т/км; собівартість машино-години роботи транспортного засобу; річні витрати на 1 т вантажообігу);

-об'єм вантажів на 1000 грн. товарної продукції;

-об'єм вантажів на 1 транспортного працівника;

-питома механізація транспортних і навантажувально-розвантажувальних робіт;

-питома вага транспортних робочих в загальній кількості допоміжних робочих;

-співвідношення транспортних і основних робочих;

-питома вага вартості транспортних засобів і засобів механізації навантажувальнорозвантажувальних робіт в загальній вартості основних виробничих фондів і так далі

Оперативне планування діяльності транспортного господарства полягає в розробці планів перевезень на коротші періоди (квартал, місяць, добу і зміну).

Вумовах роботи по твердому графіку основним плановим документом є розклад руху транспортних засобів. При плануванні роботи транспорту по заявках оперативна робота здійснюється на основі змінно-добових планів.

4. Організація складського обслуговування виробництва

Складське господарство – це оперативний підрозділ, що складається з комплексу високомеханізованих складів, спеціалізованих по видах матеріальних ресурсів з урахуванням вимог по оптимізації умов їх зберігання і складської переробки, покликане забезпечити безперебійну роботу всіх цехів і учасників.

Безперебійна, ритмічна, чітка робота складів, всього складського господарства – одна з вирішальних умов нормальної роботи всього підприємства, своєчасного виконання ним планів виробництва за об'ємом і номенклатурою продукції, що випускається.

Основне призначення складського господарства:

-	забезпечення якісного і кількісного збереження товарів;
-	концентрація необхідних запасів	різноманітних матеріальних цінностей і

забезпечення безперебійного постачання ними споживачів; - надання різноманітних послуг споживачам (розкроювання, нарізка, розфасовка,

сортування матеріалів не тільки з метою створення більшої зручності для споживача, але

і для виключення зайвих відпусків і втрат цих матеріалів).
Основні завдання складського господарства:
-	організація раціональної системи складських робіт з мінімальними витратами на
перевантажувально-транспортних і внутрішньоскладських операціях;
-	ефективне використання складських площ і об'ємів, а також	підйомно-

транспортного устаткування і пристроїв для формування і зберігання вантажів (піддонів, стелажів і так далі);

- виявлення і мобілізація зайвих і надпланових запасів матеріальних цінностей, сприяння їх правильній витраті згідно нормам і з урахуванням використання відходів і повторного використання тари;

87

-забезпечення централізованої доставки товарів і інших матеріалів споживачам;

-своєчасна інформація про рух запасів сировини, матеріалів, виробів.

Уфункції складського господарства входять:

-приймання матеріальних цінностей;

-попередня підготовка матеріалів до виробничого споживання (сортування, сушка і тому подібне);

-забезпечення збереження матеріальних цінностей;

-постачання виробництва всіма необхідними матеріалами і комплектація ділянок і робочих місць;

-відвантаження готової продукції.

Склади є одним з найважливіших елементів системи складського господарства – це будівлі, споруди і пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, що поступили на них, підготовки їх до споживання і відпустки їх споживачеві.

За призначенням і характером діяльності склади промислових підприємств підрозділяються на матеріальні (сировини, допоміжних матеріалів, устаткування), внутрішньовиробничі (напівфабрикатів) і готової продукції. Слід мати на увазі, що функціональна відмінність між цими складами досить умовна. Визначеність у функціонуванні тут пов'язана з галузевою приналежністю складу. Так, склад металу на машинобудівному підприємства є складом сировини, а на шахті або на підприємстві хімічної промисловості – складом допоміжних матеріалів. Або, наприклад, склад цементу: для підприємств цементної промисловості – це склад готової продукції; для заводу залізобетонних виробів – це склад напівфабрикатів; для металургійного комбінату

– склад допоміжного матеріалу.

Матеріальні склади на промисловому підприємстві підрозділяються на постачальницькі, виробничі і збутові.

По видах матеріалів, що переробляються, склади підрозділяються на спеціалізовані (металів, палива) і універсальні (різних видів матеріалів).

За типом складської будівлі, його конструкції виділяють: відкриті склади (майданчики), напівзакриті склади (навіси), закриті склади (одноповерхові, багатоповерхові, опалювальні, неопалювальні), а також складські пристрої спеціальної конструкції (бункеры зберігання сипких матеріалів; резервуари для зберігання рідин).

Склади, що мають підведену залізничну вітку для подачі і прибирання вагонів, називаються прирейковими.

Об'єм складських операцій визначається:

-загальним об'ємом і інтервалом постачань і відправок матеріалів;

-розміром партій постачань і відправок матеріалів;

-видом і типом матеріалів, умовами їх зберігання;

-переліком допоміжних операцій;

-умовою механізації і автоматизації складських операцій;

-видом транспорту і так далі

5. Організація тарного господарства

Тарне господарство є самостійним підрозділом допоміжного господарства. Тара – це виріб, в який поміщаються матеріали, напівфабрикати або готова продукція з метою їх якісного і кількісного збереження при транспортуванні з місця виробництва до місця зберігання або споживання.

88

Призначення тари: споживча, транспортна, виробнича.

Споживча тара – функціонально-самостійний пристрій, що безпосередньо містить в собі раціональний за об'ємом використання споживчий запас, забезпечує безпосередній захист його кількості і якості на необхідний час, що економічно характеризується єдиною із запасом вартістю.

Транспортна тара - функціонально-самостійний пристрій, що містить в собі певну безліч споживчих запасів, що забезпечує їх фізичне збереження в процесі транспортування, перевантаження і зберігання на складі, економічно характеризується рівномірним в процесі експлуатації переходом його вартості на вартість запасу. Транспортна тара, призначена для зберігання і переміщення товарів від постачальників до споживачів. За принципом використання підрозділяється на універсальну (ящики, бочки, мішки і так далі) і спеціальну (мішки для цементу, муки, ящики для вершкового масла і так далі).

Виробнича тара призначена для зберігання, переміщення і складування продукції на підприємстві - виробнику (у цехах, переміщення напівфабрикатів і готової продукції між цехами, на відпускних складах). Як виробнича тара приймаються дерев'яні і металеві (суцільні, ґратчасті, сітчасті), а також пластмасові і виготовлені з картону ящики, різноманітні піддони, мішки.

По ступеню (кратності) використання тара підрозділяється на разову, використовувану повторно (зокрема поворотну) і багатооборотну. Разова тара призначена для одноразового використання при постачаннях продукції. Зазвичай після першого вживання вона приходить в непридатність. У інших випадках її збір, зберігання і повернення економічно менш вигідні, ніж виготовлення.

Основні вимоги, що пред'являються до тари:

-мінімальне співвідношення маси тари до маси поміщеної в неї продукції;

-міцність і надійність конструкції, що забезпечують збереження якості і кількості поміщеного в неї продукту;

-дешевизна виготовлення;

-зручність упаковки і розпаковування;

-портативність і зручність перевезення порожньою і завантаженою.

При встановленні переваги виду або типу тари враховують наступне:

1)абсолютну масу (різницю між масою брутто і нетто);

2)відносну масу (відношення власної маси тари до маси продукту, який підлягає затарюванню. Цей показник характеризує технічний рівень виробництва тари);

3)коефіцієнт власної маси (відношення маси тари до утворюваного нею об'єму, який завантажується);

4)об'ємну масу тари (відношення маси тари до її власного об'єму).

При впровадженні нового виду і типів тари необхідно прагнути до зниження абсолютного значення перерахованих показників тари, чим досягаються вивільнення транспортних засобів, зменшення вартості самого продукту і його перевезення.

Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції підприємства, вимоги споживача до її розфасовки, упаковки і тари, а також від кооперації з підприємствами – постачальниками тари і пакувальних матеріалів. Зазвичай частину тари і засобів упаковки підприємства виробляють самостійно, для чого створюються спеціальні підрозділи (цехи, ділянки). Основну частину тари підприємства отримують від спеціалізованих підприємств – бочки, скляні банки, металеві контейнери.

Організація тарного господарства включає облік і планування потреби в тарі, її оборот, виготовлення, ремонт і зберігання.

89

Потреба в тарі і пакувальних матеріалах			планується на основі виробничої програми
випуску продукції	підприємства по кількості видів і					нормам	витрати	тарних		і
пакувальних матеріалів на одиницю продукції.
Річна потреба	в тарних і пакувальних матеріалах					у відповідних		одиницях
вимірювання встановлюється по формулі:
		R тар		Qпр	m
				nk
де Qпр – річна кількість затарюваної продукції; n						- кількість продукції,			що
поміщається в одиницю тари; k		- коефіцієнт обороту тари				(число оборотів тари			між
постачальником і споживачем		за рік); m- норма витрати тарних або пакувальних
матеріалів на одиницю продукції.
Потребу в тарі	розраховують, виходячи з норм місткості продукції в тарі								при
максимальному використанні її об'єму. З'ясувавши потребу в тарі,							відділ матеріально-
технічного постачання підприємства складає заявки на тару і пакувальні матеріали										з

урахуванням обороту тари і перехідних запасів.

Оборот тари (вартісний) - складова частина оборотності оборотних коштів. Від правильно організованого обороту тари залежить чітка і беззбиткова робота підприємства. Оборот тари включає операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, ремонтом, повторним використанням, здачею і поверненням тари. Особливість обороту тари полягає в тому, що тара разом з товаром, потрапляючи до споживача, не поступає в сферу споживання як товар (окрім споживчої тари), а зазвичай після витягання товару повертається назад споживачеві тари для її подальшого використання._

Використання тари включає обов'язкову операцію – маркування (указується вид вантажу, його кількість, вимоги до перевезення, вантажоодержувач, вантажовідправник, спеціальні вимоги по збереженню вантажу і тому подібне). Маркування тари, що підлягає перевірці, буває: товарне (найменування підприємства, товару, його сорту); прейскурантне (порядковий шифр або номер тари за прейскурантом); відправник (найменування відправника, станції призначення і відправлення); залізничне вантажне (кількість місць і їх маса); спеціальне - що умовно-ілюструє (воно наказує способи поводження з вантажем і, отже, з тарою). Наприклад, написано «Не кидати», «Вгору, не кантувати», «обережно» або нанесені маніпуляційні знаки: чарка (келих) – обережно, крихке; парасолька – боїться вогкості і так далі

Багатократне використання тари є головним чинником зниження витрат на її виготовлення і здійснюється в двох формах:

1)тара, в якій постачальник відпускає товар, не продається покупцеві, а залишається власністю постачальника і тому після витягання товару підлягає поверненню (інвентарна тара);

2)тара, в якій постачальник відвантажує матеріал або виріб, продається разом з товаром, але підлягає здачі підприємствам, що збирають тару (поворотна тара – бочки, ящики).

6. Вдосконалення транспортного, складського і тарного господарства

Основні напрями вдосконалення транспортного господарства:

-впровадження у виробництво сучасного підйомно-транспортного устаткування і різке збільшення рівня механізації, автоматизації транспортних і навантажувальнорозвантажувальних робіт;

-впровадження єдиних транспортних систем з автоматичною адресацією вантажів, автоматизацією складів, що сортують і видають вантажі за допомогою спеціальних

90