4. Велике значення кредит має в регулюванні ліквідності банківської системи, грошового обігу, а також у створенні ефективного механізму фінансування державних витрат.

5.6. Теорії кредиту

Сутність кредиту вивчалася протягом багатьох століть економістами, і дотепер не вироблена єдина точка зору з приводу сутності сучасних кредитних відносин.

Основними теоріями кредиту являються: натуралістична і капіталотворча

1. Натуралістична теорія. Економісти XVIII в. трактували кредит як спосіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі.

Представники теорії:

Англія: А.Сміт, Д.Рікардо

Франція: Ж. Сэй, Ф. Бастія

Америка: Д. Мак-Куллох

Основні особливості натуралістичної теорії, розробленої англійськими економістами Смітом і Рікардо полягали в наступному.

• Об’єктом кредиту являються натуральні, тобто не грошові матеріальні блага;

• кредит представляє собою рух натуральних матеріальних благ, і тому він є лише способом перерозподілу існуючих в даному суспільстві матеріальних цінностей;

• позичковий капітал тотожний дійсному, значить, накопичення позичкового капіталу є проявом накопичення дійсного капіталу, а рух першого повністю зівпадає з рухом виробничого;

• оскільки кредит виконує пасивну роль, токомерційні банки являються лише скромними посередниками

Помилковість поглядів натуралістів полягала в тім, що вони не розуміли кругообігу промислового капіталу в трьох формах і сутності позичкового капіталу як відокремилася частини промислового капіталу в грошовій формі, а отже, його самостійної ролі і специфіки. Ототожнюючи позичковий і дійсний капітал, вони не усвідомлювали не тільки ролі кредиту і його творця — банків, але і його двоїстого характеру, у силу якого позикові засоби можуть сприяти як розширенню відтворення, так і загостренню його протиріч.

Позитивні сторони теорії: натуралісти правильно вважали, що кредит не створює реального капіталу, що утвориться в процесі виробництва, і що відсоток залежить від коливання і динаміки прибутку позичальника.

Позитивні сторони теорії: кредит не створює реального капіталу, величина процента залежить від коливань і динаміки прибутку

2. Капіталотворча теорія. Основні концепції цієї теорії сформулював англійський економіст Дж. Ло: на його думку кредит займає незалежне від процесу відтворення положення, йому належить вирішальна роль у розвитку економіки. Кредит по його концепції ототожнювався з грішми і багатством.

Основний недолік теорії Дж. Ло: він зробив ставку на емісію банкнот з примусовим курсом, який носить спекулятивний характер

На думку Ло, кредит здатний надати руху всім невикористаним виробничим можливостям, створювати багатство і капітал. Банки розглядалися не як посередники, а як творці капіталу.

Представники теорії:

Засновник: Англія: Дж.Ло ,

Послідовники:

Англія: Г. Маклеод, Дж.Кейнс, Р.Хоутрі

Австрія: І.Шумпетер

Німеччина: А.Ган

Кредитні відносини одержали широке поширення в XIX — XX вв. У міру формування кредитної системи капіталізму, утворення акціонерних товариств, упровадження чекового звертання ідеї Ло розвили англійські і французькі економісти. Так, Г. Маклеод став найбільш великим активним послідовником капіталотворчої теорії.

Концепція Г.Маклеода: гроші і кредит, маючи купівельну силу, являються багатством. Кредит приносить прибуток і тому виступає «виробничим капіталом», банки — «фабрики кре­диту», або вони створюють кредит, а значить, і капітал

Однак капіталотворча теорія помилково трактувала кредит, вважаючи, що гроші, кредит і капітал — однакове поняття. Крім того, її представники помилково думали, що кредит і гроші — багатство, тому що чеки, облігації можуть бути виміняні на гроші, а банки створюють капітал за допомогою своїх активних операцій. Вони не розуміли, що розміри банківських позикових засобів визначаються умовами відтворення, а не власним бажанням банків встановлювати обсяги позичкових операцій.

Послідовниками і теоретиками капіталотворчої концепції на початку XX в. були західні економісти І. Шумпетер, А. Ган, Дж. Кейнс і Р. Хоутрі.