МАКРОЕКОНОМІКА

1. Макроекономіка як розділ економічної науки вивчає:

• поведінку економіки як єдиного цілого;

• сфери і галузі національної економіки, господарські зв'язки між ними.

2. Якщо досліджується економіка як цілісна система, то це аналіз:

Макроекономічний аналіз

3. Основними макроекономічними теоріями сучасної економічної науки є:

• Монетарна теорія, класична теорія, марксистська теорія, кейнсіанська теорія; неокласична теорія; монетаристська теорія, теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозиції;

• У системі макроекономічних теорій можна виділити декілька основних: класична, кейнсіанська, монетаристська, теорія економіки пропозиції, теорія раціональних очікувань.

4. До основних макроекономічних цілей суспільства не можна віднести:

забезпечення повної зайнятості, ринкову й цінову стабільність, екологічну безпеку, розширення міжнародної торгівлі, зниження рівня інфляції і збалансованість національного бюджету.

1) ріст економіки;2) повна зайнятість;3) економічна ефективність;4) стабільний рівень цін;5) економічна свобода;6) справедливий розподіл доходів;7) економічна забезпеченість незахищених прошарків населення; 8) міжнародний торговий баланс.

5. Якими двома причинами можна пояснити існування основних макроекономічних проблем:

6. Макроекономіка виконує такі функції:

теоретико-пізнавальну; практичну; світоглядно-виховну; методологічну; прогностична; ідеологічна;

7. Макроекономічна політика це:

це діяльність держави щодо створення правових і економічних передумов, необхідних для досягнення стабільності національної економіки.

це набір правил та регулювань, що призначені для впливу і контролю макроекономічних змінних.

8. Система національних рахунків – це:

це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів.

це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні.

9. Ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, які вироблені в економіці країни за рік це:

ВВП

10. При обчисленні ВВП подвійний рахунок виникає тоді, коли підсумовують:

вартість кінцевих і проміжних товарів та послуг

11. Попередньо створена вартість не повинна враховуватись при визначенні сукупної виготовленої вартості у національній економіці для того, щоб:

уникнути подвійного рахунку

12. Який з перелічених показників краще всього підходе до аналізу обсягів виробництва в країні?

ВВП

13. Якщо від ВВП відняти амортизаційні нарахування, то це показник:

Чистий національний продукт (ЧНП)

14. Якщо від чисто національного продукту відняти непрямі податки на бізнес, то це показник:

Національний дохід

15. Який з перелічених показників не включається в розрахунок ВВП методом потоку видатків?

С – споживчі витрати; I – приватні валові інвестиції; G – державні витрати; NE – чистий експорт.

16. Валові інвестиції враховуються при розрахунках:

ВВП методом потоку видатків

17. Який з перелічених показників не включається в розрахунок ВВП методом потоку доходів.

W + Рг + і + R + Am + IT,

де W – заробітна плата; Рг – прибуток; і – відсоток; R – рента; Am – амортизація; IT – непрямі чисті податки.

18. При розрахунку ВВП і НВ не можна підсумовувати:

За методом доданих вартостей сумується додана вартість всіх галузей народного господарства. СМ. 15-17.

19. Чистий експорт – це:

• величина, на яку зарубіжні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують вітчизняні затрати на іноземні товари та послуги.

• це різниця між обсягами експорту та імпорту

20. Чистий експорт є позитивним, коли:

експорт перевищує імпорт

21. До трансферних платежів належить:

компенсаційні виплати насе-ленню, підприємствам - юридичним осо-бам недержавної власності, що здійснюють-ся з метою їх підтримки під час несприят-ливої економічної ситуації в державі шляхом перерозподілу коштів з державних бюджет-них фондів на користь осіб, які їх вкрай пот-ребують. Здійснюються шляхом: надання субсидій приватним підприємствам, вітчиз-няним товаровиробникам ; грошових ви-плат на соціальні потреби - пенсії, стипен-дії, компенсацію комунальних витрат; ви-плат процентів за державною позикою.

22. Дохід кінцевого використання – це:

а) ДІ = ОД – ТІНД; ТІНД – податки на особистий доход (індивідуальні).

б) ДІ = С + S; С – споживчі видатки; S – заощадження.

23. Номінальний ВВП визначається цінами:

поточних цін, він не враховує зміни в рівні цін, нескоригований на

інфляцію (підвищення цін) або дефляцію (зниження цін)

24. Якщо номінальний доход кінцевого використання зріс на 8%, а рівень цін зріс на 10%, то реальний доход кінцевого використання:

знизився на 2%

25. Якщо обсяг реального ВНП знизився на 7%, а чисельність населення на 5%, то:

реальний ВНП на душу населення зменшився

26. Реальний ВВП країни – 50 млрд. грн. Дефлектор ВВП – 140%. Номінальний ВВП при цих умовах складає.

70 млрд.

27. Допустимо, що ВВП зросте з 500 млрд. грн. до 6000 млрд. грн., а дефлектор ВВП – зі 130% до 150%. При таких умовах величина реального ВВП:

Реальний 1 = 384, 62, Реальний 2 = 4000 грн.

28. Валовий внутрішній продукт як показник занижує обсяг національного виробництва, бо не враховує:

• не враховує результатів економічної діяльності в тіньовому, або підпільному, секторі національної економіки;

• не внесена вартість неринкових операцій;

• Невиробничі операції

29. Тіньова економіка – це:

господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці;

екон. процеси (в-во, розподіл, обмін, споживання товарів і послуг), які приховуються їх учасниками від контролю д-ви та сусп-ва і не фіксуються державною статистикою, а матеріальні результати цих процесів не потрапляють до нац. валового продукту.

30. Згідно з кейнсіанською моделлю рівноваги економіка перебуває у стані рівноваги, якщо:

31. Різниця між ринковим попитом і сукупним попитом полягає в тому, що:

32. Крива сукупного попиту виражає співвідношення між:

зв'язок між витратами на товари (послуги) і цінами

рівень цін і реальний обсяг виробництва

33. Якщо податки на підприємницьку діяльність зростають, то це приведе:

34. Якщо доходи споживачів зростають, то це приведе:

зростання величини попиту

35. Зростання сукупної пропозиції при незмінній величині сукупного попиту викличе:

36. Недостатній сукупний попит проводить:

до зростання рівня кон'юнктурного безробіття;

37. За теорією Дж. Кейсенга обсяг споживання залежить, перш за все від:

обсягу нацiонального доходу

від доходу кінцевого використання

38. Виходячи із теоретичних розробок кейнсіанської теорії, дайте відповідь на запитання: що відбувається в економіці, коли обсяг доходу кінцевого використання збільшується?

середня схильність до споживання знизиться, а до заощадження зросте

39. Згідно з теорією Дж. Кейнса, заощадження можуть перевищувати інвестиції, якщо:

протягом тривалого часу в економіці існує перевиробництво та безробіття;

40. Якщо домогосподарство не витрачають весь свій доход на споживання і вкладають невитрачену суму в банк, то можна сказати, що вони:

заощаджують, але не інвестують

41. Інвестиція – це є:

господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції;

це вкладення грошей, що здійснюється на тривалий термін, з отриманням дивідендів після якогось часу. Інвестиції можна здійснювати як у своїй країні, так і за кордоном.

42. Валові приватні інвестиції враховуються при розрахунку:

ВВП за методом кінцевого споживання

43. При зростанні інвестицій:

• зростає сукупний попит і дохід;

• ВНП зростає в набагато більших розмірах, ніж початкові грошові інвестиції в силу мультиплікаційного ефекту.

44. В кейнсіанській теорії головним джерелом економічного зростання є:

45. Використовуючи наведені варіанти відповідей визначте зв'язок між граничною схильністю до споживання та граничною схильністю до заощаджень:

сума даних показників дорівнює 1

46. Мультиплікатор – це:

• Грошо́во-креди́тний мультипліка́тор — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку;

• це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.

• числовой коэффициент, показывающий, во сколько раз сумма прироста/сокращения национального продукта, дохода или денежного обращения превышает инициирующую такое изменение сумму инвестиций, правительственных расходов, налоговых отчислений или вкладов в финансово-кредитные учреждения.

47. Промисловий цикл – це:

це кон'юнктурне коливання виробництва, або відхилення кривої динаміки виробництва від лінії рівноваги.

пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва.

48. Кризи бувають:

регулярні (циклічні) чи періодичні, і нерегулярні(проміжні, часткові, галузеві й структурні);

глибокі, легкі;

49. Економічні коливання бувають:

50. Матеріальною основою малих циклів є:

процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин

51. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є:

є необхідність оновлення основного капіталу

52. Матеріальною основою великих циклів є:

зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури.

53. Економічний цикл має таку послідовність фаз:

піднесення; спад або криза (рецесія); депресія; пожвавлення

54. Значення якого з наступних показників знижується після настання фази підйому і зростає після настання фази падіння?

55. Заходи антикризової політики не включають:

56. Державний бюджет – це:

• грошові відносини, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перероз­поділу національного доходу (частково — і національного багатс­тва) в зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування народного господарства, со­ціально-культурних заходів, потреб оборони та державного уп­равління;

• централізований фонд грошових ресурсів, що знаходиться в розпорядженні уряду для фінансування державного апарату, збройних сил, виконання соціально-економічних функцій.

• це основний фінансовий план країни, що відображає утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які виконують органи державної влади.

57. Урядова політика в області державних видатків і оподаткування називається:

фіскальна (бюджетно-податкова)

58. Якщо, на фазі кризи скорочуються податкові надходження до бюджету і зростають обсяги соціальних витрат, то це:

59. Які з наведених методів фіскальної політики викличуть зростання сукупного попиту?

дискреційна політика;

60. Під час піднесення держава:

• збільшує податки, відсот­кові ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих капіталовкладень, що гальмує процес надмірного «перегріву» економіки, послаблює суперечність між виро­бництвом і споживанням, згладжує різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої.

• збільшує податки і зменшує видатки, при цьому свідомо збільшує надлишок бюджету.

61. Якщо уряд прагне збільшити рівень реального ВВП, то він може:

62. Якщо уряд щорічно буде прагнути до збалансованого бюджету, то цей бюджет:

буде посилювати коливання у межах економічного циклу;

63. На фінансовому ринку відбувається:

• рух коштів,

• суспільне визначення якості та ціни фінансових активів, забезпечується еквівалентність обміну специфічного товару-гроші.

• відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки.

64. Якщо при зростанні доходів, зростають податкові ставки, то це:

прогресивний податок

65. Прямий податок – це:

це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку;

66. Дефіцит державного бюджету утворюється, коли:

• коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів.

• перевищення витрат уряду над його доходами

67. Дефіцит державного бюджету покривається як правило:

внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій, а також за допомогою грошової емісії.

68. Чи вірне ствердження: покриття дефіциту бюджету посилює інфляцію?

Зростання дефіциту бюджету посилює інфляційні процеси

69. Чи вірне ствердження: покриття дефіциту бюджету посилює інфляцію?

Зростання дефіциту бюджету посилює інфляційні процеси

70. Державний борг – це:

це сума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів за винятком позитивних сальдо бюджетів, що мали місце за цей же час

загальна сума заборгованості держави (АРК чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

71. До функції Центрального Банку відносяться:

• емісія банкнот; • проведення грошово-кредитної політики; • рефінансування кредитно-банківських інститутів; • проведення валютної політики; • регулювання діяльності кредитних інститутів; • функції фінансового агента уряду.

72. Агрегат пропозиції грошей М1 включає в себе:

це гроші у вузькому розумінні, готівка, обіг якої здійснюється поза банками, а також це гроші на поточних рахунках у банках, трансакціонні депозити, вклади довгострокові

73. Попит на гроші для угод змінюються таким чином:

• обернено пропорційно номінальному ВНП

• Кількість грошей, необхідних для закладення угод, визначається головним чином загальним грошовим рівнем, чи номінальним ВНП

• визначається обсягом номінального ВНП та швидкістю обертання грошової одиниці

74. Попит на гроші як на активи пред’являється в зв’язку з тим, що вони потрібні:

пред’являється тоді, коли виникає бажання придбати цінні папери (облігації, акції тощо),а також відкрити депозитний вклад в кредитній установі.

75. Яка з наведених комбінацій включає в себе головні інструменти монетарної політики?

1. Операції на відкритому ринку (купівля – продаж державних цінних паперів),

2. Дисконтна політика,

3. Політика управління резервними вимогами,

4. Депозитна політика (депозитні сертифікати центрального банку),

5. Політика управління кредитними стелями,

6. Процентна політика,

7. Адміністративна політика (наприклад, економічні нормативи регулювання діяльності банків),

8. Політика продажу в розстрочку (встановлення мінімального першого внеску, максимального терміну платежу, обмеження терміну кредиту, інше).