1.1 Поняття та види анімації

Поняття "анімація" має латинське походження (anima - вітер, повітря, душа; animatus - одухотворення) і означає наснагу, одухотворення, стимулювання життєвих сил, залучення в активність. Термін "анімація" з'явився вперше на початку ХХ ст. у Франції у зв'язку з введенням закону про створення різних асоціацій і трактувався як діяльність, спрямована на те, щоб провокувати і посилювати живий інтерес до культури, художньої творчості [7, с. 1...2]. Анімація являє собою цілісний процес взаємодії аніматорів з людьми в дозвільній сфері на основі з'єднання формального керівництва і неформального лідерства спеціаліста, який здійснює взаємодію. У результаті такої взаємодії задовольняються релаксаційно-оздоровчі, культурно-творчі, освітні потреби та інтереси учасників даного процесу, створюються умови для формування соціально активної особистості, здатної до перетворення навколишньої дійсності і себе в ній. Анімація має характерні риси: здійснюється у вільний час; відрізняється свободою вибору, добровільністю, активністю, ініціативою як однієї людини, так і різних соціальних груп; обумовлена національними, релігійними, регіональними особливостями і традиціями; характеризується різноманіттям видів на базі різних інтересів дорослих, молоді та дітей; відрізняється глибокою особистісністю; носить гуманістичний, культурологічний, розвиваючий, оздоровчий і виховний характер.

Для того щоб повною мірою зрозуміти сутність анімаційної діяльності, необхідно розглянути зміст, цілі та завдання анімаційного процесу, оскільки кожна анімаційна послуга представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена ​​конкретними закономірностями (тематичністю, емоційністю, активністю , цілеспрямованістю і т. д.). В ході анімаційного процесу аніматор допомагає людям побачити об'єкти дії, що сприяють зоровому сприйняттю певної заданої теми (перше завдання); почути необхідну інформацію або, наприклад, музичний супровід, доповнює побачене (друге завдання); спробувати зробити подібне самому (третє завдання); відчути причетність до подій процесу (четверте завдання); долучитися до процесу, оволодіти практичними навичками (п'ята завдання).

Аналіз сутності анімаційної діяльності відображає наявність взаємодії в ній різних елементів, які визначають три своєрідні рівня, які можна класифікувати як: творчий - переважання творчих моментів у діяльності; репродуктивний - просте відтворення готових, відпрацьованих раніше форм і способів; репродуктивно-творчий - відкриття людиною для себе того нового, що об'єктивно новим не є.

Виходячи з усього сказаного вище, визначимо анімацію як стимулювання повноцінної рекреаційної, соціально-культурної, дозвільної та іншої діяльності людини шляхом впливу на його життєві сили, наснагу і одухотворення. Розглядаючи анімаційний процес з точки зору системного підходу як процес задоволення специфічних потреб людини у спілкуванні, русі, культурі, творчості, розвазі і приємне проведення часу, ми можемо виділити кілька видів анімації:

анімація в русі - задовольняє потребу людини в русі у поєднанні з приємними переживаннями;

анімація через переживання - задовольняє потребу у відчутті нового, невідомого, несподіваного при спілкуванні, відкриттях, а також при подоланні труднощів;

анімація через спілкування - задовольняє потреби в спілкуванні з новими цікавими людьми, обмін життєвим досвідом, у відкритті внутрішнього світу людей і пізнання себе через спілкування;

анімація через заспокоєння - задовольняє потребу людей у ‹психологічному розвантаженню від повсякденної втоми через заспокоєння, усамітнення, контакт з природою;

культурна анімація - задовольняє потребу людей у духовному розвитку особистості через прилучення до культурно - історичних пам'ятників і сучасних зразків культури країни, регіону, народу, нації;

творча анімація - задовольняє потребу людини у творчості, демонстрації своїх здібностей і встановленні контактів з близькими по духу людьми через спільну творчість.

Цікаво, що одна і та ж анімаційна програма може викликати в одних людей позитивні емоції, а у інших - прямо протилежні. Процес сприйняття запропонованих анімаційних програм залежить від багатьох факторів:

віку учасників або глядачів;

рівня освіченості;

підлоги;

етнічної приналежності;

настрої на момент реалізації даної програми і т.д.

Якість анімаційної програми пов'язано, як правило, з цікавими режисерськими знахідками, багатим арсеналом сценографических, музичних, пластичних, мовних, світлотехнічних прийомів у розробці та реалізації анімаційних програм.

Анімація як фактор соціальної активності людини виступає в якості форми і методу вивчення ситуації, що склалася, вимагає професійно підготовлених фахівців даного напрямку суспільної діяльності.

І.І. Шульга у своїх дослідженнях наводить аналіз різних підходів до визначення поняття "анімація" в соціокультурній сфері. Як соціальне явище педагогічна анімація - це частина культурної та виховної системи суспільства, яка закріплена у вигляді особливої вЂ‹вЂ‹моделі організації різних видів соціально-схвалюваної дозвілля різних вікових, соціальних і національних груп [19, с. 55].