Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія

Інші роботи, навпаки, були занадто вузькі; складені в обсязі якогось розділу дисципліни чи вузької галузі техніки, вони не тільки не були погоджені з іншими дисциплінами і галузями,

анавіть не враховували вимог інших розділів тієї ж дисципліни.

Утретій групі робіт, що претендували бути термінологічни/ ми стандартами, відсутні означення (наприклад, стандарт ГУТАП на автомобільні деталі) чи означення складені так, що в них застосовувані терміни двозначні, які потребували у свою чергу роз’яснення.

Майже для всіх цих термінологічних праць характерна одна особливість – робота над термінами непомітна. Чи вилучали без усякого критичного перегляду терміни із числа існуючих, чи створювали нові, не відчувалося, що ці терміни є в кожному да/ ному разі відносно кращими і що їх справді варто застосовувати як єдині. Іноді до числа стандартизованих потрапляли також терміни явно неправильні, що підлягають не стандартизації,

авилученню (наприклад, терміни гідромеханічний тиск, радіомережа). Слід також зазначити, що багато термінів ство/ рювали без урахування потреби використання їх для утворення похідних (дериватних). Як приклад, можна навести введений термін коробка передач з одночасним залишенням таких термі/ нів, як: швидкісний важіль, шестерня швидкості.

Далі слід зазначити, що майже всі термінологічні роботи проводили у скелетному1 порядку. До участі в розроблянні ма/ теріалів не залучали фахівців базових галузей і навіть пред/ ставників тієї ж спеціальності, які є послідовниками різних шкіл, що мають різні погляди. Розроблені матеріали, звичай/ но, не піддавали широкому обговоренню. Тому в завершеному вигляді (наприклад, – стандарт) термінологічні роботи були не творчістю широкого колективу, а, скоріше, працею окремої особи чи невеликої групи осіб.

Відтак зрозуміло, чому більшість зроблених робіт не мали ши/ рокого впровадження в практику, хоча деякі з них усе/таки зігра/ ли певну роль у впорядкуванні термінології. Якість зазначених робіт, безумовна вимога: для кожного дослідження потрібні спільні зусилля великого числа різних фахівців, потреба в проце/ сі роботи постійно розв’язувати проблеми, що виходять за межі даної галузі і мають принциповий характер для всіх систем за/ гально/технічних і галузевих термінів, поставили на порядок ден/ ний питання про поліпшення організації термінологічної справи.

1Скелет (від грец. σκελετοζ – висохлий) – переносно: каркас чого/небудь, те, що стано/ вить суть, основу чогось.

151

5.1.3. Аспекти практичної термінологічної діяльності

Термінознавство – це сучасна наукова дисципліна, предме/ том якої є терміни і термінологічні системи (терміносистеми). Воно виникло в середині XX століття на стику лінгвістики, логі/ ки, інформатики, психології і ряду інших наук. Оскільки термі/ ни у будь/якій мові – це, в основному, слова чи словосполучення, підпорядковані, практично, усім закономірностям створення

іфункціювання слів та їхніх сполучень, предмет і методи тер/ мінознавства значною мірою збігаються з предметом і методами лінгвістики. Зокрема, як і лінгвістика, термінознавство містить у собі два розділи: теоретичний і прикладний.

Тому, говорячи про прикладне термінознавство, слід насам/ перед уточнити статус цього розділу. Як у лінгвістиці є теорія прикладної лінгвістики, так має бути й теорія прикладного термінознавства і цілий ряд відповідних напрямів практичної термінологічної діяльності. У тому разі теоретичні передумови практичної термінологічної діяльності різні: вибір напрямів останньої означений тією або іншою термінознавчою школою, як і застосовані тут принципи, методи, обсяг, рівні діяльності, її результати та впровадження цих результатів у практику, на/ приклад, у народне господарство, в економіку, документознавст/ во, діловодство. Так, вітчизняна термінознавча школа розви/ ває наступні напрями практичної діяльності: лексикографічна термінологічна діяльність; уніфікація термінів і терміносис/ тем, що включає три види – упорядкування, стандартизацію

ігармонізацію термінів, роботу редактора над термінами (термі/ нологічне редагування); переклад термінів у рамках перекладу наукових, технічних та інших спеціальних текстів; створення термінологічних банків даних (ТБД); організаційно/методичну (науково/організаційну) діяльність термінологічних органів

іцентрів на різних рівнях – від галузевого до міжнародного. Унаслідок об’єднання оптимізаційної і нормативної функцій

практичної термінологічної діяльності з’явився один з основ/ них напрямів прикладного термінознавства – уніфікація тер/ мінів та терміносистем. Продуктами і нині є регламентуючі словники, ненормативні та нормативні стандарти на терміни різних категорій і збірники рекомендованих термінів, які від/ різняються один від одного ступенем обов’язковості, але збли/ жаються за методами розробляння і досягнення уніфікованос/ ті включених до них термінів.

У наш час дуже зросла зацікавленість лінгвістів та фахівців різних галузей науки і техніки до проблем галузевих терміносис/ тем, що спричинено зростаючим потоком наукових і технічних

152

відомостей, процесами інтеграції, стикування наук, посилен/ ням процесів термінотворення. Останній чинник особливо важ/ ливий для правової термінології у зв’язку зі створенням і прий/ няттям великої кількості нових законів.

Проблеми термінології часто обговорюють й у зв’язку зі зрос/ танням автоматизації інформаційних процесів, застосуванням електронно/обчислювальних машин для створення банків тер/ мінологічних даних, автоматизованих словників. Створення такого роду словників і банків даних неможливе без стандарти/ зації й уніфікації термінологічної лексики, вивчення лінгвіс/ тичних проблем термінології, виявлення особливостей термі/ нотворення в кожній конкретній галузі знання. Це обумовлює потребу поглибленого вивчення і подальшого розробляння мето/ дологічних аспектів побудови термінології.

5.1.4. Нормативні рекомендації щодо оцінки термінів

Відомо, що деякі терміни створюють з порушенням норм, що, у свою чергу, також не є нерухомими. Вони можуть зміню/ ватися, а знову утворені терміни ставати літературними слова/ ми. І все ж таки нормативний аспект термінотворення важли/ вий, оскільки свідчить про загальну культуру професійної мови. Такі рекомендації повинні відображати лінгвістичну оцінку тер/ мінів. Вона вироблена за рядом параметрів:

1)структурою термінів;

2)способами номінації (іменування);

3)джерелами формування;

4)зв’язками терміна і поняття (для з’ясування багатознач/ ності термінів, характеру синонімії та омонімії).

До початку 90/х років XX століття у світі діяло більше двад/

цяти тисяч стандартів для термінів і означень. Основна їх части/ на – це національні стандарти, розроблювані у всіх промислово розвинених країнах. Крім того, існують міжнародні стандарти (їх близько двохсот), регіональні стандарти, стандарти фірм і міжнародних організацій. Більшість вимог обов’язкові для застосування в різних видах документів.

Упорядкування термінів реалізують у вигляді збірників реко/ мендованих термінів. Власне, термінологічною діяльністю зай/ мається в Україні Комітет з наукової термінології при Націо/ нальній академії наук України; багато фахівців працює у Чернів/ цях, Ужгороді, Дніпропетровську (в університетах цих міст).

Зміжнародних організацій варто назвати Міжнародний центр

зтермінології (Інфотерм), розташований у Відні, Міжнародну

153

організацію з уніфікації термінологічних неологізмів (МОУТН), що знаходиться у Варшаві і видає журнал «Neoterm». Розробка міжнародних термінологічних стандартів є одним із завдань Міжнародної організації зі стандартизації (ІСО), Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК) тощо.

Сказане дає підстави зробити висновок про те, що нині в усьо/ му світі велику увагу приділяють термінологічній діяльності як у теоретичному, так і в практичному плані. Це пов’язано з тим, що вчені і виробники усвідомили: від раціональної, точ/ ної, відпрацьованої термінології значною мірою залежить ус/ піх їхньої наукової, технічної, комерційної та економічної ді/ яльності.

5.1.5. Основні форми термінологічної роботи

Основними формами роботи термінолога є:

державна стандартизація науково/технічних термінів;

упорядкування науково/технічної термінології, підготовка до видання;

спеціальні випуски рекомендованих термінів;

лексикографічна1 робота (видання енциклопедичних, на/ уково/технічних і спеціальних словників з різних галузей науки і техніки).

Рекомендована література

(див. «Список використаної та рекомендованої літератури»):

Основна: 1,2.

Додаткова: 19, 20, 21, 22, 24.

Практичне завдання

(виконати письмово):

1.Охарактеризувати термінологію архівознавства з позиції нормативних рекомендацій щодо оцінювання термінів.

2.Охарактеризувати термінологію документознавства з пози/ ції нормативних рекомендацій щодо оцінювання термінів.

3.Охарактеризувати термінологію діловодства з позиції нор/ мативних рекомендацій щодо оцінювання термінів.

1Лексикографія (від лексика і графія) – 1) розділ мовознавства, який розробляє теоре/ тичні принципи укладання словників; 2) збирання слів і укладання словників як опис лексики живої мови; 3) сукупність словників даної мови і наукових праць з тієї галузі.

154

4.Охарактеризувати термінологію інформатики з позиції нор/ мативних рекомендацій щодо оцінювання термінів.

5.Охарактеризувати термінологію української мови з позиції нормативних рекомендацій щодо оцінювання термінів.

Теми рефератів

1.Потреба у проведенні термінологічної роботи.

2.Основні етапи термінологічної роботи.

3.Основні задачі впорядкування НТТ.

4.Суть термінологічної роботи.

Навчальний елемент 5.2. Лексикографічна робота

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

Суть та основні етапи лексикографічної роботи.

У чому полягає взаємозв’язок лексикографічної та терміно/ логічної роботи.

Основні лексикографічні та термінологічні проблеми.

У чому полягає потреба співпраці лінгвістів та техніків під час розробляння науково/технічної термінології.

Порядок опрацювання навчального елемента

I.Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Виконати завдання для самоконтролю:

1.Назвати основні функції міжнародних організацій стан/ дартів.

2.Хто був ініціатором і засновником Комітету технічної тер/ мінології?

3.Назвати основні задачі упорядкування НТТ.

4.Як відбувається усунення недоліків НТТ?

5.У чому полягає практична цінність робіт із впорядкуван/ ня термінології?

6.Основні види діяльності Комісії з технічної термінології. III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці на/ вчального елемента.

155

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

5.2.1. Потреба у лексикографічній роботі

Один з творців хімічної мови Лавуазьє у своїх працях ствер/ джував, що кожна фізична наука обов’язково складається з ря/ ду фактів, які утворюють науку; уявлень, які їх викликають,

іслів, які їх відображають. Слово повинне створювати уявлен/ ня, уявлення повинне відображати факт. Це три відображення того самого.

Зі сказаного зрозуміло, що не можна ні вдосконалити мову без вдосконалення науки, ні науку без вдосконалення мови,

іщо, хоч які були б вірогідні факти, хоч які були б правильні уявлення, викликані останніми, вони будуть відображати ли/ ше помилкові враження, якщо не буде точних виражень для їх передавання. Питання розроблення і впорядкування терміно/ логії здавна привертали увагу як окремих учених, так і науко/ вих організацій.

Відомо, що в минулому були численні спроби встановити пра/ вильну термінологію в тих чи інших галузях науки та техніки.

Цим питанням цікавилися: Альберті, Франческо, Лука Пачіо/ лі, Леонардо да Вінчі, Галілей, Дюрер та багато інших. Ці спроби за своїми результатами були неоднаковими: деякі з них досі ма/ ють значення, а, наприклад, спроби Дюрера створити математич/ ну термінологію німецької мови були невдалими. Велика роль у створенні російської наукової термінології належить М. В. Ло/ моносову.

Увсіх спробах бачимо намагання встановити правила, перш ніж перейти до раціоналізації, або, як тепер говорять, до впо/ рядкування термінології.

Намагання впорядкувати НТТ набуло особливо широкого розмаху в кінці ХІХ століття. І це цілком зрозуміло: розвиток техніки останніми десятиріччями створив багато тисяч термі/ нів і технічних понять.

Перш за все з’явилася необхідність впорядкування терміно/ логії одиниць вимірювання. Так, наприклад, коли в 1880 році почала працювати Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), для електричного опору в різних країнах застосовували 15 різ/ них одиниць, для електрорушійної сили – 8 тощо. Зрозуміло, через це виникали різні непорозуміння. Коли МЕК уточнювала певні значення цих одиниць, вона мимоволі зіткнулася з потре/ бою встановити і відповідні терміни. Це перша спроба свідомого упорядкування міжнародної термінології в техніці. Майже

156

одночасно Російське технічне товариство створило комісію для розробки технічної термінології російської мови.

Особливо зріс інтерес до впорядкування термінології в пер/ шій чверті XX століття. І це невипадково. За кілька років до першої світової війни, приблизно в 1910–1912 роках, було по/ кладено початок промислової стандартизації. Особливого зна/ чення вона набула під час війни, переважно у військових ві/ домствах. Виникла потреба упорядкувати термінологію.

Теперішній стан термінології також не відповідає сучасним вимогам щодо неї – як до могутнього знаряддя загального культурного прогресу і засобу розвитку певної науки й техні/ ки. Причини різні, одна з основних – розвиток самої науки. Настає момент, коли між терміном і поняттям, яке цей термін виражає, виникає протиріччя. І часто в існуючий термін, мож/ ливо, вдалий для свого часу, вливають нове поняття. Таким чи/ ном створюють протиріччя між буквальним значенням термі/ на і змістом поняття, яке він виражає. Це – неминучі причини. Але, крім того, є й інші причини; зокрема, неправильності тер/ мінології пояснюють тим, що терміни були відразу побудовані неправильно. Безумовно, до кожної термінологічної системи треба висувати свої особливі вимоги, але їх аналіз показав, що є деякі загальні принципи, які можуть бути покладені в осно/ ву правильної побудови кожної системи. Перед цим, насампе/ ред, варто проаналізувати недоліки сучасних науково/техніч/ них термінів. Відомий лінгвіст Г. Шукард зазначає відносно цього, що незрозумілість термінології так само небезпечна, як туман для мореплавця, і вона тим більше небезпечна, що її май/ же ніколи не усвідомлюють.

Як же боротися із цими недоліками? Передусім, постійно кри/ тично переглядати систему термінів, яка існує в тій чи іншій дис/ ципліні, щоб привести термінологію у відповідність до сучасного розвитку науки. Але це не єдиний спосіб, є й інші. Наприклад, розробка профілактичних заходів, які запобігають засміченню термінології та сприяють подоланню її недоліків, в основному, двох видів: «органічні» і незалежні від термінології, тобто ті, які виникають унаслідок неправильного застосування термінології. Наприклад, трапляється, що в підручниках прийнята інша термінологія, ніж та, яку використовують на лекціях. Профілак/ тичні заходи могли б бути проведені видавництвами, редактора/ ми, що дуже допомогло б упорядкуванню термінології.

157

5.2.2. Терміни, номенклатура назв і контекст

Об’єктом аналізу є переважно лінгвістичні терміни. Прин/ циповими засадами для їх розгляду є такі теоретичні позиції: сукупність лінгвістичних термінів (лінгвістична термінологія) – це складова частина загальнонаціональної та міжнародної тер/ мінології, частина лексики кожної окремої мови, а не окрема ав/ тономна система в її складі.

Порівняно зі звичайними словами (не термінами) загально/ прийнятої мови, іншомовні терміни, як і номенклатурні назви, мають помітну специфіку у фонетиці, особливо у морфемному складі і словотворчих засобах (іншомовні префікси, суфікси). Але вони зручні тим, що за їхньою структурою розкривають позначувані поняття; тому вони легкі для запам’ятовування та розуміння. Національні ознаки термінів, складених із двох чи кількох слів, досить виразні; такі терміни, як номенклатурні назви, утворюють лише на ґрунті підрядних зв’язків. Синтак/ сичне функціювання термінів цілком адекватне функціюван/ ню звичайних слів загальної мови.

Найбільш цінний фонд термінології будь/якої мови станов/ лять міжнародні терміни, властиві їм позитивні якості перева/ жають негативні, подальша інтернаціоналізація національних термінологій є нагальною вимогою часу.

Спільне в термінах і номенклатурних назвах (знаках) пере/ важає специфічне, їхні диференціальні ознаки виявляються в однаковій співвіднесеності з позначуваним поняттям: зв’язок з поняттями має для терміна першорядне значення, поява тер/ міна є наслідком прямого виходу в теорію, номенклатурна ж назва прямо співвіднесена з предметом і призначена для най/ менування певної реалії, певного типу зв’язків між реальними об’єктами.

До термінології і номенклатури належать також символічні засоби номінації у вигляді формул, умовних знаків, які входять до арсеналу засобів вираження спеціальних понять мови на/ уки, становлять одну з її основ, часом виражають і такі понят/ тя, для яких узагалі немає звичних словесних найменувань, позначень.

Терміни й номенклатурні назви – це, передусім, специфічні різновиди слів загальноприйнятої мови, слів з особливою функ/ цією; в ідеалі обидві лексичні системи характеризуються таки/ ми категоріальними якостями: систематичною однозначністю, незалежністю від контексту, стилістичною нейтральністю, ви/

158

соким ступенем вияву «інтелектуального» чинника, тобто від/ сутністю ознак, властивих комунікативним одиницям (модаль/ ності1, експресивності). Незважаючи на це, терміни, як і номенк/ латурні назви, залишаються словами, що виконують номінативну функцію, виражають поняття. Ці поняття професійно вагомі або, точніше, професійні. Поява перших термінів генеалогічно, хронологічно збігається з появою перших професій, тобто на/ стає задовго до появи теоретичних знань, науки; отже, терміни завжди слугували і слугуватимуть знаряддям професійного мислення, були і залишаються його творенням.

5.2.3.Взаємозв’язок термінологічної та лексикографічної робіт

Результатом термінологічної роботи має бути впорядкуван/ ня і стандартизація термінології певних галузей знань та на/ родного господарства. Технічна термінологія поширюється на сировину, проміжні та готові продукти, відходи виробництва, а також на властивості продуктів, технологічні операції, апа/ рати та машини.

Завданням виконавців лексикографічної роботи є складан/ ня спеціальних словників, у тому числі двомовних і багатомов/ них, перекладних.

Взаємозв’язок та взаємозалежність термінологічної та лек/ сикографічної робіт під час складання перекладних словників виявляється в тому, що у разі добору іншомовної лексики для словника враховують якість термінів, а в доборі національних відповідних термінів надають перевагу тим, які більшою мі/ рою відповідають потребам національної термінології.

Упорядники галузевих словників повинні бути ознайомлені з науковими основами термінології. Лише за таких умов мож/ на підготувати словник, який буде повним і провідним пропа/ гандистом раціональної термінології в рідній мові.

Але видані перекладні науково/технічні словники не завжди відповідають цим вимогам, що суттєво знижує їхню якість.

Робота з поліпшення термінології неможлива без викорис/ тання світового досвіду термінотворення.

Наукові основи термінології єдині для всіх галузей знань і мов. Термінолог, який володіє знаннями наукових основ термінології, може сміливо братися за упорядкування галузевої термінології.

1Модальність (від лат. мodus – спосіб) – граматична категорія, що виражає відношен/ ня змісту висловлювання до об’єктивної дійсності.

159

Під час термінологічної та лексикографічної робіт треба вра/ ховувати майбутнє спільних напрацювань термінологів та лек/ сикографів різних країн щодо упорядкування термінології.

5.2.4. Лексикографічні та термінологічні проблеми

Упорядкування спеціальної термінології потрібно починати зі збирання матеріалу та підготовки галузевого словника, щоб потім у його межах провести очищення та впорядкування тер/ мінології певної галузі науки і техніки. Назвемо його тезаурус.

Термін тезаурус (у перекладі з грецької скарб чи скарбни, ця) сьогодні використовують для великих наукових словників. Він складається з найбільш важливих понять та термінів пев/ ної галузі знань.

У ньому повинні бути зібрані всі слова даної мови, у тому чис/ лі й ті, які використовували хоча б один раз. Проте такий слов/ ник досі не складено для жодної мови. Найвідомішим словни/ ком такого типу вважають «THESAURUS LINGUAE LATINAE», видавництво якого розпочали в 1894 році у Мюнхені німецькі та зарубіжні наукові спільноти, серед яких було сім німецьких академій. Цей словник складався з важливих довідок за латин/ ськими словами, що зустрічалися до VII століття. Кожне слово проілюстровано прикладом з історії, що підтверджує його зна/ чення і використання. Однак робота над словником і досі не за/ кінчена. Словник доведено, і то з пропусками, до літери «М», тобто виконано близько половини роботи.

Науково/технічні словники/тезауруси з’явилися більше ста років тому. Проте необхідність в них стає все більш відчутною зараз у зв’язку з бурхливим розвитком науки та техніки, що викликало появу великої кількості нових понять і термінів.

Термінологічна робота, яку проводять без тезаурусу, вима/ гає значних затрат зусиль, має затяжний характер, і терміно/ лог не може бути впевнений у повному охопленні всіх важли/ вих понять і термінів.

Тезаурус створює надійну основу для технічної і наукової доку/ ментації. Робота, витрачена на його підготовку, виправдає себе.

Структура і обсяг понять, включених до тезаурусу, означені спеціальною галуззю, для якої він призначений.

Простішою й основною формою тезаурусу є алфавітний слов/ ник (перелік термінів) з можливими термінами/синонімами.

Розробляння тезаурусу починають зі збирання ключових слів і складання алфавітної картотеки. З цією метою перегляда/ ють довідники, монографії, словники, спеціальні й реферативні

160