Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія

операції мислення приводить до інтелектуалізації мови, а в ній – до абстрактної лексики, особливих синтаксичних форм.

Інтелектуалізація мови співвіднесена з логічними принци/ пами створення і функціювання мовних одиниць. Терміни є уособленням інтелектуальної функції мови, їхня іманентна1 сутність виражена у критеріях термінологічності:

1)системність;

2)дефінітивність;

3)моноамічність у межах термінологічного поля;

4)відсутність експресії;

5)стилістична нейтральність.

Глибину, системність, іманентну природу тексту вимірюють не тільки термінами, а й усіма мовними одиницями в їх доборі, синтагматичному поєднанні, частотності.

Термінологічний ідеал міститься в терміносистемах нових галузей знань: чітко структуровані, сформовані на греко/ла/ тинських елементах, інтернаціональні терміни, терміни тут дефінітивно моносемічні2, системні зв’язки побудовані за ло/ гічним принципом.

Використання таких терміносистем дає змогу розробити уні/ версальну модель словника/тезауруса.

Словник/тезаурус відображає логіку інтелектуальної сис/ темності мови, у лексикографічній компресії3 реалізуючи діа/ лектичний взаємозв’язок мови і мислення.

Проте у процесі створення більшості терміносистем дотри/ муються давніх традицій формування різних джерел і прин/ ципів творення, методологічно різноаспектних описів; пору/ шуються основні критерії термінологічності.

1.1.9.Проблеми вивчення науково*технічної української мови

Науково/технічна термінологія займає ключові позиції, стає провідником багатьох активних тенденцій розвитку лексики та словотворення в цілому. Однак вивчення хоча б серцевини на/ уково/технічної лексики будь/якої термінологічної системи,

1Іманентний (від лат. іmmanens (immanentis) – властивий, притаманний чомусь) – внутрішньо притаманний предметам або явищам, який випливає з їхньої природи.

2Моносемічний (від моно і грец. σηµα – знак, значення) – однозначність слова чи виразу.

3Компресія (від лат. сompression – стикання) – стикання газів, що спричиняє зменшення об’єму, який вони займають, підвищення тиску й температури.

41

будь то діловодство, документознавство, математика, фізика, хі/ мія, біологія, географія, важка чи легка промисловості тощо, потребує відповідного спектра методичних прийомів.

Розуміння тексту починається з оволодіння мовним ма/ теріалом. Синтез мовного матеріалу розкривається у правилах граматики і застосування слів/понять, поданих у вигляді зна/ чень слів.

Сучасна лексикографія зіткнулася з трудністю формулю/ вання цих значень слів у тлумачних словниках у цілому і тер/ мінологічних тлумачних словниках зокрема. Складність вини/ кає у пошуку окремих значень терміна.

Під час вивчення лексики обраної спеціальності студентами не філологами на основному етапі навчання доцільно викорис/ товувати тезаурус як ефективний метод опису лексико/семан/ тичних груп термінологічної лексики, що має потрійне при/ значення: логіко/філософське, методологічне та лінгвістичне.

Тлумачні термінологічні словники, побудовані з урахуван/ ням парадигматичних1 властивостей слова без уваги до їх син/ тагматичних відношень, поширеності, функціювання в мові, виявляються для студента недостатніми. У тезаурусі зберіга/ ються всі регулярні зв’язки між термінами: і парадигматичні,

ісинтагматичні, тобто в такому словнику під кожним фонетич/ ним словом обов’язково повинен бути поданий вичерпний

іточний перелік понять, з ним з’єднаних. Означаючи семан/ тичне поле лексичної одиниці через її ієрархічні, асоціативні та семантичні зв’язки, що поєднують одиниці знань, у тезау/ русі встановлюється зв’язок між дефініцією та класифікацією.

Семантичну структуру термінологічної лексики моделюють на матеріалі текстів лекцій, методичних розробок, довідкової та навчальної літератури, наукових та реферативних журна/ лів. Зміст словникової статті вносить до списку такі семантич/ ні зв’язки, як: рід – вид, частина – ціле, об’єкт – призначення, об’єкт – операція, об’єкт – характеристика, процес – продукт, процес в його послідовності. Набір семантичних відношень для тезауруса за допомогою лінгвістичного моделювання типовий для кожного конкретного профілю лексики.

1Парадигма (від грец. παραδειγµα – приклад, взірець) – 1) система форм одного слова (напр., п. відмінювання дієслова); таблиця таких форм; 2) система уявлень, харак/ терна для означення етапу розвитку науки, культури, суспільного життя.

42

1.1.10. Проблеми сучасної комп’ютерної термінології

Одна з основних проблем видавців і перекладачів україн/ ською мовою текстів комп’ютерної тематики – це відсутність в українській мові відповідної термінології. Велика кількість комп’ютерних неологізмів і відсутність стандартних норм ускладнює вибір терміна, відповідного продукту і контексту. На початковому етапі розробки комп’ютерів дана термінологія українською мовою була здебільшого запозичена і відносно усталена. Видані в той час словники з обчислювальної техніки встигали стандартизувати лексику, що швидко розвивалася, сфера використання якої в основному обмежувалася середови/ щем науково/дослідних інститутів, професійних технічних за/ кладів і лабораторій. До речі, лексичний набір її тоді був значно менший, ніж нині. Ситуація дуже змінилася з появою персональ/ них комп’ютерів (ПК), які на противагу терміну набули масового поширення. Оскільки основний ринок ПК й основні досягнен/ ня у цій галузі належать західним державам, а особливо США, то основна термінологія видавалася англійською мовою. Ук/ раїнські розробки в галузі ПК відставали, тому власні терміни не розвивалися паралельно із західною термінологією, часто із самого початку використовували запозичення.

Сьогодні нова техніка, програмне забезпечення та відповідна термінологія розвиваються настільки швидко, що навіть англій/ ська мова не одразу пропонує назву для продукту або поняття, нового для цієї галузі. Відповідно, має місце висока швидкість запозичень сучасної лексики в українську мову, завдяки чому нові запозичення не одразу знаходять своє місце в системі укра/ їнської мови і адаптуються нею.

Нову комп’ютерну лексику впроваджують у нашу мову різ/ ними способами: переклад, транскрипція, мішаним способом. Є випадки, коли слово навіть зберігає своє латинське написання. Справа в тому, що запозичення реалізують на рівні користувача (внизу), а не зверху (інститути, технічні організації, технічна література). Звідси різноманітність термінології: кожен викорис/ товує свої терміни, тому можна говорити про аргокомп’ютер/ щиків1, про напівтерміни, а не про термінологію. Звичайно, поряд із напівтермінами є також комп’ютерний жаргон, зро/ зумілий лише обраним, який далекий від мовних норм: хел, пи, софт, фонти – кожному із цих слів є відносно нормальний

1Арго (від франц. аrgot – жаргон) – умовна говірка якоїсь вузької соціальної чи про/ фесійної групи, що містить специфічні слова і вирази, незрозумілі для сторонніх.

43

відповідник, тому жаргон не повинен братися до уваги у разі обговорення норм лексики.

Існує набір відносно сталих термінів (електронна пошта, сервіс, файл, дискета, сайт), що функціонують в українській мові дуже давно. Але навіть у деяких найбільш поширених з них досі не склалася система морфологічних характеристик: слово Інтернет, наприклад, використовують як невідмінюва/ ний іменник і як іменник чоловічого роду у першому відмінку. Дуже часто слово англійською мовою з’являється в українській мові у вигляді перекладу англійського терміна, і в транскрипції (інколи навіть зберігається напис слів латинською мовою, так, наприклад, screensaver – зберігач екрана і скрінсейвер, book, mark – букмарка і закладинка). Причому без детального аналі/ зу дуже важко зробити висновок про те, який варіант перева/ жає. Використовувати запозичення (наприклад, хаб, раутер, утиліта, плагін) у багатьох випадках більш доцільно, ніж до/ бирати їм українські відповідники, у зв’язку з тим, що значен/ ня англійського терміна значно більш поширене. Наприклад, апгрейд у конкретній ситуації означає оновлення, доповнення, зміну старої версії на нову, а також будь/яке принципове по/ ліпшення. Утиліти і плагіни можна було б замінити словоспо/ лученнями зі словом програма (обслуговуюча і вставна, допов, нена відповідно).

Вищенаведені приклади є стислою ілюстрацією до стану су/ часної комп’ютерної термінології в українській мові. Досить гострою є проблема її уніфікації, особливо враховуючи процес і темпи сучасного розвитку комп’ютерної техніки і видання нормативних словників (якими можна буде користуватися під час написання технічної документації) оригінальною українсь/ кою і перекладом (як відомо, переклад супровідної документації потрібний для будь/якої продукції, яку імпортують на територію України). Потрібний аналіз існуючих технічних текстів, сучас/ них публікацій у спеціальних журналах, перекладній літера/ турі (можливе виділення деяких груп вивчення, наприклад:

прилади і деталі, програмне забезпечення, бази даних тощо). Проведення такого вивчення можливе лише за допомогою ком/ п’ютерного аналізу. Багато текстів існують лише в електронній формі, і подібне опрацювання дає можливість значно приско/ рити процес. Лінгвістичний аналіз дає змогу виділити лексич/ ні одиниці, що найбільш поширені у контексті їх використан/ ня, а подальше вивчення передбачає вибір з набору існуючих напівтермінів/синонімів того, що має граматичні характерис/ тики і є найбільш поширеним, близьким до норм української

44

мови. Подібна робота дозволить розмежувати нормативну лек/ сику, аргожаргон і окреслити відносну норму сучасної комп’ю/ терної термінології в українській мові.

1.1.11.Проблема впорядкування української науково*технічної термінології

На сучасному етапі можна простежити п’ять підходів до розв’язування проблем упорядкування української науково/ технічної термінології:

Формальний. Головним для цього підходу є кількісний по/ казник – якнайшвидше видання словника. У кращому разі по/ квапливість у термінологічній справі не приносить користі. У гіршому – розхитує терміносистему, подає неправильні орієн/ тири для користувачів. «Термінологія – це не поле для здобуття слави, для козакування. Це натомість мурашина, забарна пра/ ця, найчастіше зовсім недооцінена» (А. Вовк).

Етнографічний. Цей підхід ґрунтується на ідеї відроджен/ ня національної термінології Національного товариства імені Т. Г. Шевченка1 (НТШ) та Інституту української наукової мо/ ви (ІУНМ). Творці словників прагнуть повернути до сучасної української термінології майже всі терміни початку ХХ сто/ ліття.

Консервативний. Прихильники цього підходу виступають за збереження української науково/технічної термінології у та/ кому вигляді, якою вона була за радянських часів. Це так зва/ ний принцип «реальної мови».

Інтернаціональний. Для цього підходу характерне введення до української науково/технічної термінології великої кількості запозичень із західноєвропейських мов, особливо з англійської.

Поміркований. Цей підхід передбачає упорядкування укра/ їнської науково/технічної термінології з урахуванням історич/ них, національних, політичних чинників і вироблення її най/ більш прийнятного варіанта.

Сучасні українські термінологи глибше, ніж їх попередники початку ХХ століття, розробляють теорію терміна як мовного знака, теорію термінології як підсистеми загальнолітературної мови. Так, В. Перхач вважає, що термінологія, як і загально/ літературна мова, повинна характеризуватися такими чинни/ ками: досконалість, економічність, консонансність2.

1 Існувало у Львові з 1873 по 1939 рік.

2Консонанс (від франц. сonsonanse, від лат. сonsonantia – співзвучність) – милозвучне сполучення двох і більше звуків.

45

Під час означення основних принципів термінотворення укра/ їнські термінологи спираються на досвід європейської науки у цій справі – над виробленням образу ідеального терміна пра/ цювали такі відомі термінологи, як: Е. Вюстер, Д. С. Лотте,

О.О. Реформатський, Ш. Баплі тощо.

Зогляду на сказане, а також з урахуванням особливостей функціювання української термінології останніми десятиріччя/ ми можна окреслити коло проблем, від розв’язання яких залежа/ тиме напрям подальшого розвитку української наукової мови.

Рекомендована література

(див. «Список використаної та рекомендованої літератури»):

Основна: 1, 2, 3, 4.

Додаткова: 11, 16, 17, 18, 19, 22, 24, 27, 28.

Практичне завдання

(виконати письмово):

1.Навести приклади запозичених комп’ютерних термінів.

2.Навести приклади незапозичених комп’ютерних термінів.

3.Навести приклади русифікованих термінів з термінології Вашого майбутнього фаху.

4.Навести приклади канцеляризмів.

5.Навести приклади діалектизмів.

Теми рефератів

1.Характеристика основних етапів термінологічної роботи.

2.Історія становлення української науково/технічної терміно/ логії.

3.Перспективи розвитку української науково/технічної тер/ мінології.

4.Шляхи вирішення сучасних проблем науково/технічної тер/ мінології.

5.Особливості української науково/технічної термінології.

6.Проблеми фахової термінології в галузі документознавства та діловодства.

46

Навчальний елемент 1.2. Проблеми розвитку української наукової мови

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

Суть та шляхи вирішення проблеми спадщини термінів.

Суть та шляхи вирішення проблеми запозичення термінів.

Суть та шляхи вирішення проблеми перекладу термінів.

Суть та шляхи вирішення словотворчої проблеми термінів.

Суть та шляхи вирішення проблеми культурної наукової мови.

Основні типи мовностилістичних помилок.

Типові випадки порушення норм української мови.

Суть та шляхи вирішення проблеми транслітерації термінів.

Суть та шляхи вирішення проблеми синонімії термінів.

Порядок опрацювання навчального елемента

I.Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1.Які основні проблеми турбують сьогодні термінологів України?

2.Які основні шляхи вирішення проблеми спадщини тер/ мінів?

3.У чому полягає проблема запозичення термінів?

4.Які основні проблеми виникають у процесі перекладу на/ укових текстів?

5.У чому суть словотворчої проблеми української НТТ?

6.Що вкладено в поняття «культурна наукова мова»?

7.Які існують типи мовностилістичних помилок?

8.У чому полягає суть проблеми транслітерації термінів?

9.Чому синонімія є проблемою української НТТ? III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці на/ вчального елемента.

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

1.2.1. Проблеми спадщини

Особливістю сьогоднішнього розвитку української науково/ технічної термінології є посилений інтерес до термінологічних

47

надбань Національного товариства імені Т. Г. Шевченка (НТШ) та Інституту української наукової мови (ІУНМ). Після репресив/ них «термінологічних бюлетенів» 1933–1935/х років автентич/ на (справжня) українська наукова термінологія стала недоступ/ ною для користувачів. З офіційних словників та підручників цю термінологію було вилучено, а заборонені словники потрапили до спеціальних сховищ бібліотек, і їх видавали лише за спеці/ альним дозволом. До сьогоднішнього дня словники 1920–1930/х років дійшли в поодиноких примірниках, а то й не дійшли зов/ сім – їх загублено або знищено. Навіть про саме існування бага/ тьох термінологічних словників тепер відомо лише вузькому колу фахівців.

Важливою підмогою для дослідників української терміно/ логії минулого і для всіх зацікавлених є бібліографічні довід/ ники, що їх видав у 1993 році Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова у Києві:

1.Кочерга О. Д., Кулик В. М. Українські термінологічні слов/ ники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова.

2.Ганіткевич М. Й., Залізний А. М., Літковець О. Л. Джерель/ на бібліографія до опрацювання термінології і словників хі/ мії та хімічної термінології.

Перший довідник цінний ще й тим, що зводить до мінімуму труднощі, пов’язані з пошуком потрібної праці – у ньому наве/ дено бібліотечні шифри кожного словника.

Сьогодні стало очевидним, що основний масив української на/ уково/технічної термінології 1920–1930 років, її «золотий фонд», повинен повернутися до активного наукового використання.

Насамперед, українськими термінами потрібно замінити:

велику групу лексичних русизмів, що побутують у сучасній українській термінології (баддя, вищолочувати, миш’як,

пучність, нахолоду, вихлоп, убуток тощо);

запозичені з російської мови словотворчі моделі (зйомка,

вібруючий);

правописні термінологічні алогізми (логаритм – алгоритм,

целюлоза – целулоїд тощо).

Проте абсолютизувати термінологічні досягнення минулого також не варто. Це було б фальшуванням як практичного дороб/ ку визначної плеяди українських науковців, так і самої терміно/ логічної концепції 1920–1930/х років – усі словники ІУНМ ма/ ли підзаголовок «Проект». Саме так їх і треба сприймати.

І якщо терміни, упроваджені до української термінології впродовж останніх десятиріч, не порушують законів української

48

мови і правильно відображають суть поняття, то їх доцільно за/ лишити у складі наукової термінології. А. Вовк у таких випад/ ках радить зважати на принцип стабілізації наукової мови, ви/ роблений в Українському термінологічному центрі Америки, і не замінювати вдалий термін на давніший, хоч би й доско/ наліший.

Подібні думки висловлював ще у 1935 році І. Огієнко: кра/ ще мати хоч не зовсім досконалу термінологію, але єдину, ніж багато хороших.

Як бачимо, провідні українські термінологи не втручалися у розвиток мови з ідеологічних міркувань. Інша річ, що всупе/ реч їхній волі в українській історії мовне питання неминуче переставало бути тільки лінгвістичним, а ставало також (і час/ то насамперед) питанням політичним (Ю. Шевельов).

Ілюстрацією практичного застосування принципу стабілізації наукової мови може бути такий приклад. Сьогодні укладачі слов/ ників геодезичної та географічної термінології вагаються, чи змі/ нювати термін карта на термін мапа? Аргументи «за»: 1) термін мапа використовували в українській термінології у 1920–1930/х роках; 2) цей термін функціонує у польській (mара), німецькій (die Mappe), англійській (mар) та інших мовах.

Аргументи «проти»: 1) з вилученням терміна карта в укра/ їнській термінології зрушиться ціле термінологічне гніздо:

картографія перетвориться на мапографію, картознавство –

на мапознавство, виникнуть нові й незвичні словосполучення:

кафедра мапографії, мапова сітка тощо; 2) слово карта зафік/ соване у словнику Б. Грінченка з такими значеннями: 1) чоти/ рикутник, чотирикутна площа, клітинка. Використовується, коли йде мова про польову землю, про малюнок матерії в клі/ тинку; 2) аркуш паперу; 3) гральна карта; 4) аркуш.

Отже, зважаючи на те, що слово карта побудоване за зако/ нами української мови і його фіксує з наближеним значенням загальномовний словник, а також виходячи з принципу стабі/ лізації наукової мови, термін карта на сучасному етапі розвит/ ку української термінології доцільно залишити в активному ви/ користанні. Термін мапа можна використовувати як синонім.

1.2.2. Проблеми запозичень

Підраховано, що близько 90% нових слів, що з’являються у кожній мові, – це терміни. Сучасна українська термінологія також активно поповнюється новими одиницями – переважно

49

запозиченнями з англійської мови, наприклад: траст, моні, торинг, маркетинг, файл, курсор, фортран, плотер, байт, ін, терфейс, утиліта, ревальвація тощо. Одним зі шляхів засво/ єння таких запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими термінами, наприклад: демпінгові ціни,

клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот,

квазі,гроші. Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, велика кількість англіцизмів створює за/ грозу для зрозумілості національної терміносистеми і часто не/ гативно впливає на ефективність навчального процесу. Існує і глобальний погляд на цю проблему: коли в мові є до 72–85% за/ позичень, так званих термінів/інтернаціоналізмів, то чи маємо право говорити про існування цієї національної мови? (М. Ко/ валь, Т. Багдасар’ян).

У самій англійській мові кількість запозичень становить ли/ ше 5% від загального числа новотворів, що свідчить про її чис/ тоту і про придатність цієї мови до збагачення (О. Баранов).

Інші мови, у тому числі й українська, також мають внут/ рішні ресурси для називання нових понять. Більшість запози/ чень у них – це найчастіше данина моді. Для чого, скажімо, в українській мові потрібні нові терміни дистриб’ютор і дилер, коли на позначення тих самих понять у ній є слова: база та про, давець (або посередник)? Так само зайвими є слова: ексклюзив, ний (винятковий), превентивний (попереджувальний, запобіж, ний), шипінговий (кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір), прес,реліз (довідка для преси) тощо. Слушне за/ уваження: «Більшість термінів американського походження базується на побутовій лексиці. Тому терміни, котрі сприйма/ ються українцями як щось надзвичайно хитромудре, для аме/ риканця – це, як звичайно, знайомі з дитинства слова (або їх корені)» (В. Гуменюк).

Загальноприйняті українські слова також можуть означати. «Хто б міг колись подумати, що поле може бути електромагніт/ ним, а яма – потенціальною?» (М. Вакуленко). Слова: ткани, на (нервова), місток (водневий), ланцюг (атомний), гусениця (тракторна), корінь (квадратний), хвиля (звукова), пояс (кліма/ тичний) тощо в рамках конкретної терміносистеми сприйма/ ють лише у своєму іншому – термінологічному – значенні.

Утішає, що до окремих нових запозичень в українській тер/ мінології вже виникли власномовні відповідники, наприклад:

трастове товариство – довірче товариство, апроксимація – наближення, детектор – виявляч, атенюатор – послаблювач

50