Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія

являють собою не те саме слово, а є двома словами різного похо/ дження. Найменування газ для тканини дано за назвою міста Газа в Сірії, де ця тканина, напевно, вперше була виготовлена. Фізичний термін газ уведено в XVII столітті голландським на/ уковцем Ван/Гельмонтом, запозичено з грецької мови. До того

жіснує абревіатурний термін – ГАЗ (Горьківський автозавод). Різними словами є також бар у наступних прикладах:

1)робоча частина врубової машини, обладнаної зубцями, що врізаються в гірську породу (від французького barre);

2)одиниця тиску (грецьке baros);

3)невеликий ресторан ( англійське bar).

А також слова бак у наступних прикладах:

1)носова частина судна над верхньою палубою;

2)посуд для рідини.

Трап:

1)сепаратор, пастка;

2)сходи на судні.

Вінчестер:

1)гвинтівка;

2)жорсткий диск комп’ютера тощо.

Корінь:

1)зуба (у медицині);

2)квадратний (у математиці);

3)слова (у мовознавстві);

4)дерева (у ботаніці).

Унаведених прикладах відсутні зміни значень слова, що приз/ водять до того, що те саме слово виражає кілька близьких, спо/ ріднених чи зовсім різних понять. У кожному з цих прикладів, по суті, є не одне слово, а два, просто вони збіглися своїми звуко/ вими комплексами. Такі слова, на відміну від багатозначних слів (термінів), називають омонімами, а саме явище – омонімією або омонімічністю.

Кореневі чи лексичні омоніми

Омонімічність слів бак, трап, бар, корінь, поле в межах од/ нієї мови, наприклад української, викликана тим, що кожна па/ ра цих слів уведена запозиченням з інших мов. До того ж іноді такі слова не є міжмовними омонімами, якщо порівняти їхні оригінальні звукові комплекси, тобто звукові комплекси, які їм властиві у системах мов, звідки їх запозичують (наприклад, англійське bar, французьке barre, грецьке baros).

Виникнення омонімів у момент запозичення або через пев/ ний проміжок часу (за умови відсутності міжмовної омонімії)

191

можна пояснити так. Уведення іншомовного слова нарівні з пере/ кручуванням, що часто трапляється у термінологічній практиці, може супроводжуватись зміною оформлення цього слова. Транс/ формація запозичуваних або запозичених слів відбувається за різними напрямами – від звичайного спрощення написання і вимови слова до повної зміни його оформлення, наприклад, відносно суфіксації, флексії1 тощо.

Основною причиною зміни іншомовного слова є прагнення, а іноді й потреба підпорядкувати це слово всій фонетичній, мор/ фологічній та синтаксичній будові даної мови. Однак далеко не останню роль тут відіграє також прагнення зіставити слово, яке вводять, чи окремі його елементи зі словами, вже використову/ ваними у даній мові. Це явище можна назвати осмисленням не/ знайомого слова. Наприклад, у годинниковому механізмі одне із зубчатих коліс називають реп’яховим, хоча, зрозуміло, le pignon етимологічно нічого спільного не має ні з відомою рослиною (реп’ях), ні з метеликом (реп’яшниця).

Між значеннями слова, яке осмислюють, і осмисленого у мо/ мент осмислення зв’язок може бути відсутнім узагалі або цей зв’язок з технічної точки зору може бути дуже слабким, i про/ ведення паралелі між значеннями має вузько суб’єктивний ха/ рактер.

Позначимо через А слово, яке зазнало трансформації, а че/ рез Б слово, з яким зіставляють трансформоване слово А в ре/ зультаті осмислення. Досить часто між попереднім поняттям, що виражає Б, і новим поняттям, для якого утворюють термін, існує якийсь зв’язок. У тому разі має місце більш/менш усві/ домлене перенесення терміна з одного поняття на інше, до того ж таке перенесення відрізняється від інших лише тим, що ви/ никає під впливом іншомовного терміна.

Однак досить часто між значенням Б і значенням, яке по/ винно отримати В, немає ніякого зв’язку: тоді В і Б правильно розглядати як два різних слова/омоніми.

Омоніми, що виникають на ґрунті запозичення іншомовного слова, можуть бути поділені на дві групи. До першої належать такі слова, які стають омонімами вже в момент їх запозичення. Друга група охоплює слова, що мають у процесі використання їх у своїй мові звукове оформлення, що відрізняється від якогось іншого слова, вже використовуваного у цій мові. Застосування

1Флексія (лат. flexio, букв. – згинання, відхилення) – значуща частина слова, зміню/ ється у разі відмінювання. Інша назва – закінчення.

192

омонімів обох груп у межах однієї системи термінів чи кількох споріднених систем зовсім недопустиме.

Попереджати введення омонімів першої групи порівняно легко: треба роз’яснювати шкоду існування омонімів і вимага/ ти ґрунтовного знання термінології, що застосовують не лише зі своєї, але й із суміжних галузей. Набагато складніше попере/ джати впровадження омонімів другої групи (назвемо їх потен/ ційними1). Передбачити всі можливі випадки зміни звукового оформлення запозиченого слова (терміна), що не має в момент запозичення повного аналога у своїй мові, звичайно, неможли/ во, особливо для неспеціаліста/мовознавця.

Неможливо також повністю відгородити введений термін від фонетичних трансформацій у подальшому. Тому, мабуть, єдиною мірою захисту проти використання потенційних омоні/ мів є вивчення тих різних змін, яким підлягають іншомовні терміни в процесі їх засвоєння, і використання результатів цього вивчення. Наведемо приклад: в українську мову було впроваджено в різний час два терміни, дуже близькі за своїм звуковим складом: контролер (французьке controleur) і конт, ролер (англійське controller). Часто другий термін вимовляють так само, як перший, а це може іноді призвести до повного збігу вимови таких термінів у подальшому. Таким чином, тер/ мін контролер слід розглядати як потенційний омонім і його не слід уводити в систему, де вже існує термін контролер. У термі/ нах бензобак, бензопровід, бензоколонка, бензосуміш терміное/ лемент бенз може означати як бензин, так і бензол.

У цих прикладах відсутні зміни значення слова (терміна) внаслідок перенесення слова з одного поняття на інше. Тут так само, як і в разі запозичення слів із різних мов, збігається зву/ ковий склад різних по суті слів, утворених незалежно одне від одного. Тому такі слова належать також до числа омонімів. Омонімія в цьому випадку виникає тому, що утворення нового двоелементного (чи багатоелементного) терміна супроводжува/ лось урізанням кореня одного чи кількох елементів (бензин –

бенз, бензол – бенз, промисловий – пром, проміжний – пром). Переходячи до розгляду питання про допустимість уведен/

ня в термінологію омонімів, утворених шляхом застосування абревіатурного методу, зокрема шляхом урізання коренів, перш за все треба відмітити наступне. Абревіатурний метод часто призводить до створення явно курйозних, незрозумілих,

1 Потенційний – можливий, який існує в потенції. Інша назва – потенціальний.

193

недопустимих термінів і взагалі до псування і перекручування мови, непорозумінь і технічних помилок. Тому від необдума/ ного застосування цього методу слід відмовитись навіть у разі, коли заново побудовані таким чином терміни будуть однознач/ ними. Тим більше його не слід використовувати, коли утворю/ вані терміни будуть омонімами для вже існуючих (наприклад:

аерофлот – аерофлотаційний реагент, у разі іншого розпов/ сюдженого значення аерофлот – повітряний флот) у тій же чи спорідненій загально/технічній системі термінів. Крім того, якщо навіть у момент утворення абревіатурний термін не є омо/ німом, усе ж інколи треба враховувати, чи не стане він таким у майбутньому.

Розглянемо, наприклад, такі терміни, як: бензосуміш, бен, зопровід, бензоколонка замість бензинова суміш, бензиновий провід, бензинова роздаткова колонка. Скорочення слова бен, зин до бенз робить ці терміни потенційними омонімами, оскільки таке ж скорочення коренів і об’єднання їх в одному слові з іншими елементами може бути і буде здійснено щодо термінів: бензолова суміш, бензоловий провід, бензолова роз, даткова колонка. В автомобільній термінології застосування

бензопроводу (в автомобілі) замість бензинового трубопроводу

і одночасно замість бензолового трубопроводу, очевидно, не може викликати непорозуміння (оскільки немає потреби змінювати трубопровід під час переходу, припустимо, з бензину на бензол), то використання в тій же системі бензосуміші замість бензино, вої суміші і замість бензолової суміші може призвести до непра/ вильного розуміння і навіть помилок, коли повідомлене сто/ сується лише однієї з цих сумішей. Водночас, такий термін можна використати, не ризикуючи бути незрозумілим, якщо те, про що повідомляють, стосується однаковою мірою бензо/ лової і бензинової сумішей. Звідси можна зробити наступний висновок.

Недопустимо утворювати термін типу бензосуміш, коли цей термін чи, точніше, два різних терміни побудовані незалежно один від одного і, лише збігаючись за своїм звуковим комплек/ сом, стосуються двох різних понять і є короткими формами різноманітних розкритих термінів. Однак такий термін можна утворювати та застосовувати для узагальнення поняття, тобто в даному разі – для позначення бензолової та бензинової суміші (наприклад, такої суміші, до складу якої може входити бензол і бензин). У цьому випадку термін бензосуміш буде вже однозначним.

194

Еліпсис терміна (його скорочення) досить часто в сучасній науково/технічній термінології супроводжені застосуванням абревіатурного методу, який використовують у процесі побу/ дови стислих форм науково/технічних термінів.

Для кореневих або лексичних омонімів характерно, що омоні/ мія виникає унаслідок тієї чи іншої зміни первісного звукового комплексу одного з термінів (слів) або обох термінів, що перетво/ рюються в омоніми; ця ознака відсутня в інших родах омонімів.

Синтаксичні омоніми

Під газоходом розуміють:

1)частину парового котла, якою проходять димові гази;

2)газогенераторне річкове судно, яке приводять у рух газовим двигуном.

Упершому випадку складний термін газохід є скороченою формою конструкції хід для газу або газовий хід. Другий тер/ мін, побудований за аналогією до термінів парохід, теплохід тощо, має іншу конструкцію, а саме: ходячі гази (те, що ходить газом). Ніякого зв’язку між обома значеннями тут немає, і тер/ мін газохід виник у другому випадку незалежно від того, що ра/ ніше вже існував (в іншій системі термінів) термін газохід. Га, зохід у першому значенні і в іншому можна розглядати як два різних слова, зовнішньо тотожних за конструкцією, але в яких елементи знаходяться в різних синтаксичних зв’язках і один з елементів (хід) залучено в різних значеннях. Тому два терміни газохід належать до числа омонімів.

Умежах однієї термінологічної системи досить рідко трап/ ляються терміни типу газохід, тобто складні терміни, що збігли/ ся за звуковим комплексом, мають зовнішні тотожні конструк/ ції, що виражають, однак, різні зв’язки елементів, які входять до складного слова. Навряд чи можна знайти приклад побудови нового слова типу газохід, припустимо, у значенні газовий хід, коли в тій же системі термінів вже застосовують слово газохід в іншому значенні. Однак часто виникає потреба використову/ вати в даній термінології повний, запозичений з іншої терміно/ логії омонімічний термін; тому що окремі поняття належать до системи понять даної дисципліни, їх потрібно розглядати у зв’язку з поняттями іншої дисципліни.

Уцьому разі слід для «чужого» поняття будувати свій, влас/ ний особливий термін у даній системі термінів, що відрізняється від існуючого омоніма і гармонує з усіма іншими термінами цієї системи. Наприклад, для газового ходу (інше значення – газо, хід) можна застосувати термін/вираз хід для газу або газова

195

трубка (якщо хід являє собою трубку), газовий отвір (якщо хід є отвором) тощо, але зовсім не газохід. Це правильно, якщо одночасний спільний розгляд обох понять трапляється часто. Застосування синонімів у межах різних систем понять (дис/ циплін, галузей техніки тощо) уявляємо, з точки зору точності термінологічної системи, більш прийнятним, ніж застосуван/ ня термінів/омонімів у будь/якій одній системі.

Однак уявляємо більш правильним зараховувати такі тер/ міни до числа омонімів, а не до числа звичайних багатозначних термінів, що виникли унаслідок зміни значення слів під час утворення простого чи складеного терміна.

Застосування термінів типу пружинна шайба в тій самій термінології в різних значеннях неприпустимо. Під час розв’я/ зання питання, в якому значенні залишати такий термін у ра/ зі перегляду термінології і для якого значення слід утворювати інший термін, доцільно керуватися такими міркуваннями. Якщо в межах даного термінологічного ряду терміни, що підкреслюють належність однієї деталі до іншої чи встановлюють призначення цієї деталі, виражені конструкцією «іменник + іменник» (напри/ клад: пружина клапана, контролер клавіатури, драйвер прин, тера, голівка клапана, а не клапанна голівка тощо), то немає сумніву, що для значення шайба для пружини повинен бути побудований термін шайба пружини; тим самим термін пру, жинна шайба буде звільнено від іншого значення і він стане однозначним. Навпаки, якщо всі терміни першої групи вира/ жені конструкцією «прикметник + іменник» (клапанна пружи, на, клапанна голівка тощо), то новий термін має бути побудова/ ний вже для іншого значення, наприклад: пружиняча шайба.

Тут слід зазначити й таке. Конструкції типу «прикметник + іменник», з огляду на традиції, можуть позначати досить ши/ роке коло взаємних зв’язків елементів, що входять до складу терміна/словосполучення. Як наприклад:

1)прикметник означає матеріал, з якого зроблено деталь –

сталевий бак – бак зі сталі;

2)прикметник позначає призначення деталі – бензиновий бак – бак для бензину;

3)прикметник позначає властивість деталі – герметичний бак

– бак, що має герметичні властивості;

4)прикметник вказує місце встановлення деталі – передній бак – бак, що знаходиться попереду;

5)прикметник позначає належність деталі – автомобільний бак – бак для автомобіля чи бак автомобіля тощо.

196

Водночас конструкція «іменник + іменник» (типу бак авто, мобіля) здебільшого позначає належність відповідної деталі; інші зв’язки елементів виражені нею вкрай рідко. Ця обстави/ на в наведеному прикладі з пружинною шайбою (шайба для пружини або шайба з пружинячими властивостями), судячи з усього, повинна відігравати вирішальну роль. Для першого значення краще прийняти конструкцію шайба пружини, зали/ шаючи за пружинною шайбою інше значення, яке ніякою іншою короткою конструкцією не може бути виражене. Для всіх інших подібних понять слід застосовувати аналогічно побудова/ ні терміни, наприклад: пружина клапана, болт ресори, а не кла, панна пружина, ресорний болт тощо.

Морфологічні омоніми

Велику групу омонімів складають терміни, що повністю збігаються за своїм звуковим складом через багатозначність де/ яких словотворчих елементів, тобто через те, що той самий сло/ вотворчий елемент може бути використано для утворення слів, які виражають поняття різної категорії, зокрема позначають предмети, процеси, стани (властивості). Наприклад, суфікс у по/ єднанні з дієслівною основою гарт може позначати і сам процес загартування, і стан предмета, підданий цьому процесові. Підвішування означає як спосіб прикріплення, так і сам процес прикріплення, і сукупність предметів, що для цього слугують (наприклад, у залізничній термінології – ресорне підвішуван, ня). Таку ж багатозначність відмічають у безсуфіксних віддіє/ слівних словах: перегін, гарт тощо. Вивчення сучасного слов/ ника української мови засвідчує, що форми на /ння, так само як і форми на /ка та безсуфіксні віддієслівні форми, можуть позна/ чати і дію, і предмет, і стан (наприклад: підвішування, збері, гання, поширення, функціювання, верстка, загартовування, опрацювання).

У наш час немає підстав казати про те, що є перенесення слова з одного поняття на інше в усіх випадках, коли є два тер/ міни/новоутворення, що мають той самий корінь і ті самі фор/ мальні належності на /ння чи /ка і такі, що позначають різні категорії понять (предмет – дія, стан – предмет тощо). Можна стверджувати, що зараз у цих випадках, здебільшого, має місце незалежне утворення двох слів, що збіглися за своїм звуковим складом унаслідок багатозначності формальних належностей слів, зокрема суфіксів. Наприклад, термін зчеплення у значенні предмета (механізма) міг з’явитися і без обов’язкового існування

197

раніше більш розкритого терміна механізм зчеплення. Праг/ нення до стислості, призвівши до еліпсису, у даному разі спри/ яло тому, щоб з’явився новий термін, який являє собою такий омонім, котрий потенційно міг виникнути винятково унаслідок сучасної багатозначності, а іноді й омонімії ряду формальних на/ лежностей слів.

Такі омоніми (їх називають морфологічними) порушують основну вимогу, поставлену до правильної системи термінів – однозначність терміна незалежно від контексту. Однак між морфологічними та іншими омонімами є істотна відмінність.

Лексичні та синтаксичні омоніми, незалежно від того, ство/ рені вони з лексичних матеріалів своєї мови чи утворені шляхом запозичення так само, як і будь/який кореневий багатозначний термін, призводять до непорозумінь, помилок, змушують вико/ ристовувати зайві пояснення та доповнення і нерідко виклика/ ють практичні помилки. Застосування морфологічних омоні/ мів рідко має такі наслідки. Головна (і у більшості випадків єдина) незручність морфологічних омонімів, якщо їх розгляда/ ти в контексті, полягає в тому, що вони призводять до стилістич/ них невідповідностей і утруднюють інформацію. З контексту майже завжди зрозуміло, йдеться про процес, стан, властивість або предмет. Тому в процесі перегляду термінології такі омо/ німи можна залишати, якщо виключення одного зі значень призводить до створення для цього значення більш важкого, громіздкого й незручного для утворення похідних терміна. На/ приклад, упровадження для процесів замість термінів на /ка (верстка, підвіска) термінів на /ння (верстання, підвішуван, ня). Ці терміни завжди мають дещо штучний характер; і мовна традиція, здебільшого, не дає змоги утворювати від них прик/ метники, що призводить до синонімії окремих терміноеле/ ментів (рух кінематичний).

6.3.4. Синонімія

Синонімія (від грецького συνωνοµοζ) – бінарне відношення, в якому знаходяться будь/які два рівнозначні, але не тотожні вирази; під рівнозначністю розуміють співвідносність або з тим самим денотатом1 (фактом, об’єктом тощо), або з тим самим сиг/ ніфікатом2 (мовним позначенням). Синоніми – група слів, близь/ ких за значенням, різних за звучанням і написанням.

1Денотат (від лат. denotatus – позначений, означений) – предмет як об’єкт називання певним іменем.

2 Сигнітивний (від лат. signum – знак) – виражений за допомогою символів (знаків).

198

Різний характер зв’язків між синонімами сучасної україн/ ської мови зумовлює різноманітність стилістичних функцій її синонімічної системи. Адже слова, які вступають у синонімічні зв’язки, можуть бути об’єднані в синонімічні гнізда за допомо/ гою різних зв’язків. Вони можуть бути еквівалентними і пере/ давати зміст означуваних ними реалій повністю, в однаковому семантичному обсязі (наприклад, відкрити файл, відкрити до, кумент: одночасно натиснути клавіші або за допомогою правої кнопки мишки відкрити спливаюче вікно). А можуть стосува/ тися основного змісту, який робить пару або групу слів синоні/ мічними, додавати нові ознаки, які дещо видозмінюються, роз/ ширюючи чи звужуючи основний семантичний обсяг понять (наприклад, виділити можна мишкою, курсором, кліком або командою ПРАВКА / ВЫДЕЛИТЬ ВСЁ). Або набувати експре/ сивного чи емоційного забарвлення стосовно нейтральних слів даного синонімічного гнізда (хата – халупа); але, наприклад, у комп’ютерній термінології це забарвлення не набуло поши/ рення, тому синоніми цього типу не використовують. Викорис/ тання синонімів знайшло широке застосування у комп’ютерній термінології для зручності виконання тієї або іншої команди.

Треба підкреслити, що синонімія, з одного боку, і омонімія (полісемія), з іншого, істотно несиметричні: омонімія і по/ лісемія характерні для більш дрібних одиниць мови (морфеми1, лексеми2, рідше – синтаксичні конструкції), але малоймовірні для цілих текстів; синонімія, навпаки, типова для великих уривків тексту (так, досить складна фраза з двох десятків слів може мати сотні тисяч синонімічних перифраз), хоча синонімія трапляється також серед дрібніших одиниць.

Синонімія характерна і для напівформалізованої мови на/ укових теорій; зокрема, кожне означення установлене синоні/ мією (екстенсіональною3, інтенсіональною4 або тією й іншою) між обумовленим і означальним виразами. Що ж до формалі/ зованих мов, використовуваних для опису формальних дедук/ тивних5 теорій (вимірювання), то інтенсіональна синонімія в них можлива, хоча й не обов’язкова.

1Морфема (від грец. µορϕη – форма) – значеннєва частина слова (корінь, префікс, су/ фікс, закінчення).

2Лексема (від. грец. λεξιζ – слово, мовний зворот) – слово/тип, структурний елемент мови, словникова одиниця з усіма її формами й значеннями в різних контекстах.

3Екстенсивний (від лат. еxtensivus – розширювальний) – пов’язаний з кількісним (а не якісним) збільшенням, розширенням, поширенням.

4Інтенсивний (від. франц. іntensif, від лат. іntensio – напруження, посилення) – висо/ копродуктивний.

5Дедукція (від лат. deductio, від deduco – відвожу, вивожу) – метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого.

199

Прикладами синонімів (дублетів) у катодній термінології є:

керн, основа, тримач і траверса, метод сприскування і метод пульверизації тощо. Отже, для впорядкування і скорочення кількості подібних синонімів треба відпрацювати вимоги, що дадуть змогу досить вільно вибирати один термін, щоб стандар/ тизувати його для практики.

Другу групу складають синоніми, що відрізняються один від одного ледве відчутними змістовими відтінками. Виключи/ ти їх із науково/технічної мови означає збіднити її. Синоніми цієї групи можуть існувати, слід лише враховувати семантичні межі їх використання.

Третю групу складають так звані уявні синоніми/терміни, використовувані як рівнозначні, але різні поняття.

6.3.5. Дублетність

Дублетність – використання будь/чого у двох примірниках; подвоєння, виконання схожих (однакових) дій, спрямованих на досягнення однієї мети. Дублетність – це резервування.

Явище дублетності близьке до синонімії. Деякі вирази, тер/ міни, поняття можуть мати таке саме значення, як інші вираз/ но/мовні поняття. Частіше за все джерелом дублетних термінів є паралельне використання власного і запозиченого слова/тер/ міна, наприклад: Інтернет – Internet, електронна пошта – e,mail тощо.

6.3.6. Антонімія

Існує таке явище, як антонімія термінів, за якої два терміни мають протилежні значення (чорне – біле, зліт – посадка, по, зитив – негатив, оригінал – копія, відбиток).

Антонімія у мовознавстві – це зв’язки, що існують між анто/ німами. Антоніми – це слова зі взаємно/протилежними значен/ нями, що слугують для позначення контрастних явищ, напри/ клад: тихий – гучний, з’явитися – зникнути.

Дуже широко, мабуть, найбільше з усієї термінологічної лек/ сики використовують антоніми. Наприклад: закрити – відкри, ти, зберегти – вилучити, збільшити – зменшити, створити – викинути в кошик.

Органічною сферою застосування термінологічної лексики, до складу якої входять: різногалузева наукова термінологія,

200