2. Оздоровлення емоційної сфери
Оздоровлення емоційної сфери зазвичай огортається завісою неуцтва і нерозуміння того факту, що почуття – це важлива частина життєвої сили, яка проходить через нас.
Ми живемо в суспільстві, яке здебільшого боїться емоцій. Наш патріархальний менталітет украй підозріло ставиться до жіночого аспекту буття – емоцій, почуттів. Раціональний розум, забезпечуючи безпеку індивіда, боїться втратити контроль над ситуацією, що найчастіше трапляється при глибоких емоційних переживаннях. Оскільки західною культурою приймається чоловічий, раціональний підхід до життя і зневажається жіночий – емоційно чуттєвий, то все це не може не позначатися на психічному здоров’ї людини.
Психовалеологічний підхід стосовно почуттів полягає в тому, щоб досліджувати їх і відкрити для себе велике джерело сили, яке несе нам кожне з почуттів.
Неприємності починаються тоді, коли людина не хоче мати ніяких справ зі своїми почуттями.
Якщо ви погодитеся мати справу з почуттями, якщо приймете їх, то потроху почнете знайомитися з тим, що ви в собі заперечуєте. Ці якості почнуть проявляти себе.
Емоції, почуття мінливі як погода – інколи на дворі похмуро, інколи сяє сонце, інколи вирують бурі, а потім все заспокоюється і стає зовсім тихо. Намагання заперечувати емоції або контролювати почуття – це все рівно, що намагатися управляти погодою. Коли людина навчиться цінувати всю красу природи і весь спектр власних почуттів, вона отримає здоров’я, працездатність і радість життя.
Ефективність оздоровлення емоційної сфери в більшості випадків залежатиме від опрацювання і розуміння таких питань, як дуальність людської істоти, єднання з життям, а також усвідомлення такого значимого аспекту психіки, ЯК СУБОСОБИСТІСТЬ ВНУТРІШНЬОЇ ВРАЗЛИВОЇ ДИТИНИ.1
ДУАЛЬНІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ІСТОТИ
Що б ви не говорили позитивного про свої якості, у вас обов’язково присутня їхня протилежність. У своїй основі людина, як ціле, неподільна, тобто Ліве завжди дорівнює Правому. Отже, у нашому характері є й те, що ми заперечуємо, вважаємо неправильним.
Людська цілісна природа одночасно є двоїстою й іншою вона просто не може бути, оскільки ми живемо в дуальному світі. Це означає, що як тільки ви говорите собі: «Я буду гарним», тобто як тільки прив’язуєтеся до однієї протилежності, всередині вас автоматично формується тенденція бути поганим, тому що починає діяти одне з ваших «Я», що хотіло б поступати цілком «навпаки».
Якщо у вас присутні якісь прагнення або правила поведінки, одночасно у позасвідомості обов’язково почне виявлятися їхня протилежність, тому що цей світ двоїстий і всі речі існують тільки в парі. Тому не дивуйтеся, коли вас «заносить». Це діють ті пригнічені складові, які періодично беруть кермо управління у свої руки. Ну і, звичайно ж, це відбувається у найнезручніші моменти, коли вам важливіше за все потрібно одержати позитивний результат. Це відбуватиметься завжди, поки ви не повернетеся до пригнічених складових обличчям, щоб прийняти їх як частину свого загального «Я».
ЗАКОН «ДВОХ КОЛІС»
Візку, щоб благополучно рухатися вперед, потрібно два колеса. Зрозуміло, що на одному колесі далеко не поїдеш. У кожної людини теж є свої «два колеса» – права і ліва півкулі головного мозку, що відповідають за образне й логічне мислення. Коли чоловік і жінка створюють сім’ю, вони також утворюють «два колеса», і, таким чином, «візок» сім’ї одержує можливість рухатися вперед із максимальною швидкістю.
Спробуйте пострибати на одній нозі. І скільки ви пострибаєте? А тепер станьте на обидві ноги і йдіть. Цілком інше відчуття, чи не правда? Відчуття сили й свободи. Ви прекрасно знаєте, що їздити на візку з одним колесом дуже незручно й непрактично. Однак у житті робите саме так. Ви хочете тільки перемагати і не визнаєте поразок. Ви хочете бути тільки сильними і не визнаєте слабкості. Ви хочете бути тільки успішними і не визнаєте помилок. Ви хочете стабільності і не хочете змін і т.д. Ви постійно прагнете жити в одній протилежності, заперечуючи і всіляко уникаючи іншу. Але світ двоїстий, тому – це помилкова тактика. Чим більше ви намагалися уникнути чогось, тим швидше це наганяло вас і брало. Подивіться на своє життя і переконайтеся в цьому.
Ви якийсь час «їхали на одному колесі», постійно балансуючи й намагаючись зберегти рівновагу, потім «візок падав і перевалювався на інше колесо», і все починалося спочатку. Подорож продовжується! Оскільки всі речі, явища в цьому світі існують тільки в парі, тоді треба просто прийняти таке положення і використовувати його для власного процвітання.
Закон «Двох коліс»
Для того, щоб жити й процвітати, необхідно спиратися на обидві протилежності.
Що значить – спиратися на обидві протилежності? Це означає бачити в собі силу і слабкість, активність і пасивність, правду і неправду, чесність і зрадництво, приймати і перемогу й поразку однаково. Прагнучи до перемоги, приймайте поразку, як урок пізнання того, у чому ви проявили некомпетентність. Прагнучи до успіху, приймайте помилки й невдачі, як передумову вашого просування вперед.
Які ще висновки випливають із цього закону?
Якщо ви не знайшли всередині себе щось і не прийняли це щось, то ніколи не зможете спертися на нього, щоб почати відлік і зрозуміти, що таке його протилежність.
Щоб піднятися на сходинку, треба прийняти сходинку, на якій стоїте, тоді можна буде спертися на неї і зробити крок нагору.
Важливо зрозуміти! Чеснота починає відлік від пороку, правда – від неправди, чесність – від зради, єдність – від роздільності, життя – від смерті і т.д. Чеснота спирається на порок, правда – на неправду, чесність – на зраду, єдність – на роздільність, життя – на смерть і т.д. Щоб почати відлік, треба завжди тримати перед очима точку відліку. Тому, перед тим як приймати заповідь або мораль, треба знайти в собі їхню протилежність, познайомитися з нею і прийняти її. Тоді при кожному виборі, при кожній дії перед вашим внутрішнім поглядом будуть стояти обидві протилежності, «обидва колеса». Тоді відлік почнеться й зможе відбутися.
Уміння спиратися на протилежності – вдячна справа. Щасливий буває той, хто освоїв її.
ПОЄДНАННЯ З ЖИТТЯМ
Життя – це стан єдності духу і матерії, розуму і тіла, як визначають це на Сході. Коли думки з’єднуються з емоціями, народжуються почуття – наша душа. Почуття – це те, що зв’язує нас із зовнішнім світом, це канали прямого доступу до інформації.
Коли наші почуття відкриті, тобто коли душа любить життя і любить жити, ми легко «зчитуємо» інформацію з будь-яких предметів. Світ у такий час здається нам відкритим, світлим, зрозумілим, а люди – доброзичливими, співчутливими.
Коли людина боїться жити, між нею і світом виникає «стіна». У цей момент почуття «згортаються». Душа «згортається». Коли таке відбувається, людина починає бачити зовні тільки те, що у неї всередині. Вона дивиться назовні – і бачить свої страхи. Вона діє зовні – і потрапляє в ситуації, спровоковані власними страхами. Так ваші страхи, як дзеркало, відбивають те, що знаходиться у вас всередині, створюючи ілюзію, нібито світ злий, ворожий і повний ворогів.
Страхи – це те, що повністю відокремлює нас від життя. Страхи – це те, що «згортає» нашу душу, перетворюючи світ, який ми бачимо перед собою, у дзеркало. Стінки страхів – це поверхня дзеркала. Дивлячись у світ, ви дивитесь у свою душу, в якій багато страхів – тобто ви бачите не життя, а свої страхи і більш нічого.
Саме думки-страхи створюють у нашому житті проблеми і хвороби.
Чому дії кваліфікованих лікарів часто виявляються неефективними; чому ми нерідко продовжуємо хворіти, незважаючи на пройдений курс комплексного лікування?
Тому що не змінили своїх думок про себе і навколишній світ, чогось не зрозуміли.
Якщо у людини хвора печінка і лікування не дає належного ефекту, значить – людина не змінила свій погляд щодо навколишнього світу. Минають місяці, роки, а біль в області печінки продовжує турбувати людину, як і раніше. У печінці «зосереджується» гнів. Щоб звільнитися від гніву, необхідно навчитися радіти життю: тоді гнів піде і печінка перестане боліти. У цьому весь секрет.
Чому дії фахівців, що лікують пацієнтів за допомогою біополя, часто виявляються марними? Чому проходить якийсь час, і людина з колишніми скаргами знову звертається, але вже до іншого «цілителя»?
З тієї ж самої причини – із ситуації, що склалася, не був засвоєний урок. Залишилося непоміченим те конкретне «послання», що містила в собі дана ситуація чи хвороба.
Однак важливо пам’ятати, що навіть сам Бог не вирішить за вас ваших проблем. Так влаштований Всесвіт, такі його закони. Якщо у людини вистачило сил створити проблему чи хворобу, то в неї завжди знайдуться внутрішні ресурси звільнитися від цього вантажу. Варто тільки докласти необхідні знання і зусилля, і зовнішній світ відразу «зробить свій крок назустріч вам». Ваше адекватне сприйняття світу, добровільне підкорення його законам призведуть до того, що думки-страхи, проблеми, хвороби самі собою (!) почнуть «розчинятися», і ви поступово будете просуватися до оздоровлення і досконалості.
– Так що ж ви повинні зрозуміти про себе і про навколишній світ? Споконвічні істини, про які йдеться в кожному серйозному вченні.
Саме думки-страхи (блоки) стоять між вами і цими істинами. Страхи забирають у вас сили, вони ж одночасно і зміцнюють вас. Як штангіст, що робить безліч підходів, накопичує енергію; як жінка, що вирішуючи повсякденні родинні питання, вчиться терпінню і мудрості; як студент, що вирішуючи складні завдання, здобуває необхідний досвід і тим самим розвиває себе, так і сила духу розвивається щоденними «підходами до життя», якщо ми не ховаємося від його складностей, не замикаємося на самоті, а йдемо на зустріч проблемам, знову і знову намагаючись вирішити їх. Тікаючи від своїх уроків – своїх проблем, ми тікаємо від власної сили. У цьому випадку у вас залишається два виходи: або схилити голову перед долею і здатися, або дозволити собі бути по-справжньому сильним, щоб самостійно вирішувати виникаючі проблеми і створювати благополуччя у своєму житті.
Ми «вмираємо», коли, боячись чогось або когось, закриваємося від світу, чинимо опір йому і боремося з ним.
Щоб радіти життю, треба мати справу зі своїми страхами, які відокремлюють нас від людей, від самого життя, від насолоди життям.
Життя і насолода – це одне й теж. Коли у нас щось добре виходить, то що ми відчуваємо? Насолоду. Тому що ми з’єднуємося зі справою чи з річчю, над якою працюємо. Чим міцніше ми з’єднуємося, чим глибше занурюємось у справу, тим кращий результат, тим більше відчуваємо насолоду.
Коли ми знаходимося на природі, з’єднуємося з нею, слухаємо її дзвінку тишу, то що ми відчуваємо? Коли добре попрацювали, смачно поїли і відпочили, то що ми відчуваємо? Коли чоловік і жінка кохають одне одного, то що вони відчувають? Скрізь і усюди – насолоду.
Коли ми любимо, ми з’єднуємося з предметом своєї любові. Коли з’єднуємося, ми відчуваємо насолоду, блаженство. Єдність, любов – завжди викликають почуття насолоди і блаженства.
Коли людина починає боятися життя, вона напружується. Чим більше в неї страхів, тим більше напружень. З часом ці напруги перетворюються на хворобу.
Чим менше у людини страхів і напружень, тим краще вона з’єднується зі своїм тілом, тим яскравіше і глибше вона переживає стан життя (насолоду), тим менше вона схильна до захворювань.
Тепер настав час поговорити про щастя.
Усі люди прагнуть до щастя. Щастя – це коли ми Тут і Зараз, коли ми приймаємо участь у тому, що відбувається в дану мить, не оцінюючи її ніяк. Тоді ми переживаємо найглибші й найрізноманітніші за відтінками почуття, тоді ми єдині з буттям, тоді ми по-справжньому щасливі.
Звідки береться у людини почуття дискомфорту? Від роздільності з буттям, з реальним світом. Як це відбувається? Через переконання, що цей світ ворожий. Що ми робимо, коли нам десь щось не подобається, коли ми боїмося чогось? Ми йдемо з цього місця або тікаємо. Цей же прийом ми застосовуємо відносно всього власного життя.
Якщо ми прийшли в цей світ учитися бути щасливими, виходить, все так і повинно відбуватися. Якщо ми прийшли в цей світ учитися не давати оцінок, не порівнювати, приймати Всесвіт як єдиний організм, а не дробити його на шматочки – це мені подобається, а ця частина – ні, виходить, все так і повинно відбуватися. Навчившись любити й приймати все, з чим зустрічаємось у своєму житті (Всесвіт досконалий!), ми з’єднуємося з Першоджерелом і стаємо вільними і сильними
Важливо пам’ятати!
Кожна річ несе в собі властиву їй насолоду.
Кожний момент часу несе в собі стільки задоволення, скільки має, не більше і не менше.
Кожна справа, кожне заняття може дати тільки те задоволення, що дає.
Стосунки можуть дати тільки те задоволення, що дають.
Життя в кожний момент часу може дати тільки те задоволення, що дає, не більше і не менше. Його кількість визначається мірою вашої відкритості життю, мірою вашої єдності з ним.
Кількість одержуваного задоволення визначається мірою вашого перебування Тут і Зараз.
Задоволення не ділиться на «багато і мало», на «погане й гарне», задоволення є задоволення, і більш нічого.
Коли ви думаєте про одержання задоволення, про майбутнє задоволення, про те, як і якими способами ви одержите задоволення, ви втрачаєте його.
Коли ви порівнюєте одержуване задоволення з уже отриманим, ви втрачаєте задоволення.
Щоб одержати задоволення, не треба нічого спеціально для цього робити. Коли ви робите щось, щоб одержати задоволення, воно зменшується або зникає зовсім.
Задоволення з’являється, коли між вами і формою немає ніяких посередників, ніяких думок, коли ви безпосередньо спілкуєтеся з формою.
СПРОМОЖНІСТЬ НАСОЛОДЖУВАТИСЯ, (НЕ ПРИВ’ЯЗУЮЧИСЬ ДО НАСОЛОДИ), ТИМ, ЩО Є, НАЗИВАЄТЬСЯ ЩАСТЯМ.