Тема 7: Виборча компанія

2 години

1. Типи масових компаній.

2. Загальні принципи виборчих компаній.

3. Кандидат: вимоги, ресурси.

4. Штаб ВК: організація та діяльність.

5. Команда виборчого штабу.

Реферати:

1. Компанії привернення уваги та компанії просування.

2. Ресурсні складові виборчої компанії.

Література:

1. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000

2. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000

3. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – 232 с.

4. Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режессура. М., 1999

5. Ляпина Т.В. Политическая реклама. – К.: Альтпрес, 2000. – 148 с.

6. Мальцева Н.М.Грязные политические технологии: Мифы и реальность. – М., 2003. – 207 с.

7. Марлоу Ю. Пиар в электронных СМИ. М., 2002

8. Марченко Г.И., Носов И.А. Имидж политика. М., 1997.

9. Михайленко В.С. Анализ выборных технологий (Россия, Украина, США) // Актуальные проблемы политики. – 2001. – Вып. 10/11.– . 321-326.

10. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. М., 2001

11. Ньюсом Д., Терк Д.В., Крукеберг Д. Все о PR. Теория и практика паблик рилейшинз. М., 2001

12. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. М., 2000

13. Петров О.В. Социологические избирательные технологии. – Днепропетровск: Арт-Прес, 1998. – 164 с.

14. Підготовка і проведення виборчих компаній: Дайджест навч. посібн. Республіканської партії США (за матеріалами експертів Міжнародного Республіканського інституту США) / В.О. Наумов (Авт.-уклад.). – К.: Інтертехнодрук, 2002. – 340 с.

15. Политиками не рождаются: как стать и остаться эффективным политическим лидером. - М.: Антиква, 1993.

16. Фаер С.А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: РR-секреты общественных отношений. «Ловушки» в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. –136 с.

17. Филатов А.С. Электоральное поведение и политические технологии. Как добиться успехов на выборах. Симферополь: Partner, 2002. – 304 с.

18. Халиков В.Ф., Халипова Е.В., Шишкин А.Н. Выборы и власть: Словарь-справочник избирателя / Российское гуманитарное общество. – М.: Совершенство, 1999. – 380 с.

Література до курсу

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

17. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз Р-н-Д, 1998.

18. Богданов Е. Зазыкин В. Психологические основы «Паблик рилейшз». СПб., 2003

19. Бортник Е.М. Управление связями с общественностью. М., 2002

20. Варакута С.А., Егоров Ю.Н. Связи с общественностью: Учебное пособие. М., 2001

21. Векслер А.Ф. Связи с общественностью для бизнеса. Н. Новгород, 2001

22. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. М., 2003

23. Демин Ю.М. Бизнес-PR. М., 2003

24. Джулер А.Д., Дрюниани Б.Л. Креативные стратегии в рекламе: Пер. с англ. Под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.

25. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. М., К., 2000

26. Зверинцев А.Б. Коммутационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR: 2-е изд. СПб., 1997

27. Иванченко Г.В. Реальность PR. М., 1999

28. Имидж лидера - М.: «Знание» РФ, МГИУ, 1999, ч.2.

29. Катлип С., Сентер А., Брум Г Паблик рилейшнз. Теория и практика: Уч. Пос. М., 2000

30. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз: Учебник. М., К., 2000

31. Кошелюк М.Е. Технологии политических выборов. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – 232 с.

32. Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режессура. М., 1999

33. Ляпина Т.В. Политическая реклама. – К.: Альтпрес, 2000. – 148 с.

34. Мальцева Н.М.Грязные политические технологии: Мифы и реальность. – М., 2003. – 207 с.

35. Марлоу Ю. Пиар в электронных СМИ. М., 2002

36. Марченко Г.И., Носов И.А. Имидж политика. М., 1997.

37. Михайленко В.С. Анализ выборных технологий (Россия, Украина, США) // Актуальные проблемы политики. – 2001. – Вып. 10/11.– . 321-326.

38. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика. М., 2001

39. Ньюсом Д., Терк Д.В., Крукеберг Д. Все о PR. Теория и практика паблик рилейшинз. М., 2001

40. Паблик рилейшнз. Связи с общественностью в сфере бизнеса. М., 1999

41. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. М., 2000

42. Петров О.В. Социологические избирательные технологии. – Днепропетровск: Арт-Прес, 1998. – 164 с.

43. Підготовка і проведення виборчих компаній: Дайджест навч. посібн. Республіканської партії США (за матеріалами експертів Міжнародного Республіканського інституту США) / В.О. Наумов (Авт.-уклад.). – К.: Інтертехнодрук, 2002. – 340 с.

44. Политиками не рождаются: как стать и остаться эффективным политическим лидером. - М.: Антиква, 1993.

45. Почепцов Г.Г. PR: Навчальний посібник для студентів вузів. К., 2000

46. Почепцов Г.Г. Коммукативные технологии двадцатого века. М., К., 2000

47. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. М., К., 1999

48. PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика / Пер. с англ. – М.: КГ «ИМИДЖ-контакт», 2002.

49. Рябов С.Г. Політичні вибори: Навч. посібник. – К.: Тандем, 1998. – 96 с.

50. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник Под ред. Проф.Васильева Г.А. – М.: ЮНИТИ, 1998

51. Системное проектирование службы PR большой коммерческой организации. М., 1999

52. Слісаренко І.Ю. PR у системі комунікації та управління: Навч. посібник для студентів вузів. К., 2001

53. Соколов И. Технологии популярности или паблик рилейшнз. Минск, 1999.

54. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. пособ. для студ. вузов. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 559˚с.

55. Технология и организация выборных компаний. Зарубежный и отечественный опыт. М.: 1993.

56. Фаер С.А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: РR-секреты общественных отношений. «Ловушки» в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. –136 с.

57. Филатов А.С. Электоральное поведение и политические технологии. Как добиться успехов на выборах. Симферополь: Partner, 2002. – 304 с.

58. Халиков В.Ф., Халипова Е.В., Шишкин А.Н. Выборы и власть: Словарь-справочник избирателя / Российское гуманитарное общество. – М.: Совершенство, 1999. – 380 с.

59. Харрисон Ш Связи с общественностью М., 2003

60. Честара Д. Деловой этикет. Паблик рилейшнз для всех и для каждого. М., 1999

61. Чумиков А.Н., Бочаров М.П. Связи с общественностью: теория и практика. М., 2003

62. Шишкина М.А. Паблик рилешнз в системе социального управления. СПб., 1999

63. Яковлев И. Паблик рилешнз в организациях. СПб., 1995

64. Adams Wiliam. StrategicAdvise in Handling Risk. – Washington, DC, 1992, November 12.

65. Bernsfein Alan B. The Emergency Public Relations Manual. – N.J.: Pase, Inc., 1982.

66. Kendall R. Public Relations Campaign Stategies: Planning for implementation. 2 ed. – N.Y.: Logman,

67. Seitel Fraser P. Communication in Crisis // United States Banker. – 1990. December.

68. Boorstin D.J. the Image. A guide to PseudoEvents in America: 25-th ed. – N.Y.: Vintage Books, 1992.

69. Lippman Walter. Public Opinion. – N.Y., 1965.

70. Marconi Joe. Image Marketing: Using Public Relations to Attain Business. – Chicago, 1997.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров. М., 2002.

2. Бове К.Л., Аренс У.Ф. Современная реклама: Пер. с англ. – Тольятти: Изд.-й дом «Довгань», 1995 – 661 с.

3. Бугрим В.В., Компанець Т.М. Український споживач і реклама // Телерадіовісник України.– 1997. – №5. – С.30-31.

4. Бурмакова С.П. Політична соціологія: Курс лекцій. Навч. Посіб. Для студ. Вищ.навч. зал. – К., 2003. – 252 с.

5. Василенко А.Б. Пиар крупных российских корпораций. М., 2002

6. Василик М.А., Вершинин М.С., Козырева Л.Д. Паблик рилейшз в России: организация и документы. Спб., 2000

7. Всеин В.Р. Основы менеджмента, М.: О-во «Знание» России, 1996.

8. Громыко А.Л. Политическая власть. М.: О-во «Знание» России. МГИУ, 1999 ч.1.

9. Громыко АЛ. Политическая власть и ее составляющие. М.: О-во «Знание» РФ. МГИУ, 1999 ч.1

10. Джефкінс Ф. Реклама: Практ. Посібник: пер. З 4-го англ.. вид. / Доповнення і редакція Д.Ядіна. – К.: Знання; КОО, 2001. – 456 с.

11. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков. – М., 1994.

12. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М., 1995.

13. Королько В.Г. Политическая реклама: уроки, выборов, проблемы // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1998. – №6.

14. Костенко Н. Іванов В. Досвід контент-аналізу: моделі та практика. К., 2003

15. Кочубей Л. Виборчі технології як механізм досягнення політичного результату // Людмила і Політика. – 2003.–№4. – С. 56-62

16. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель – элементы психологии менеджмента в повседневной работе. М., 1993

17. Маценко В.Ф. Технология создания имиджа // практична психологія та соціальна робота. – 1997. - №10. – с. 35-37

18. Мирошниченко А.А. Pablic Relactions в общественно-политической сфере. М., 1998

19. Мирошниченко А.А. Выборы: от замысла до победы. (предвыборная компания в российском регионе). М.: Центр, 2003. – 304 с.

20. Піскунова С. Психотроніка в передвиборчих технологіях – міф чи реальність? // Політикум: Додаток до журналу «Україна», №10/2003. – 2003. – №27 (жовтень). – С. 4-5.

21. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. К., 1998

22. Почнепцов Г.Г. Имеджелогия: теория и практика. – К.: «Адеф-Украина», 1998.

23. Смолякова В.В. Имидж политического лидера в структуре коммуникативного пространства // Вест. МГУ. Сер. 18. Социология и политология.- 2000. - №2. – с. 102-108

24. Справочник кризисного управляющего / Под ред. Уткини Э.А. М.: ЭКМОС, 1999.

25. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под ред. А.П.Градова. – СПб.: Специальная литература. 1996.

26. Уткин Э.А. Конфликтология. Теория и практика. – М.: ЭКМОС, 1998.

27. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Дело, 2001.

28. Цветнов А.В. Управление социально-политическими процессами. Технология избирательной компании, лоббирование общественной деятельности. – М.: Палея, 1995. – 134 с.

29. Шелекосова Н.П. Бессознательные аспекты имиджа политического лидера // Полис. – 2000. - № 4. – 130-132

30. Шепель В.М. Имиджелогия. Секреты личного обаяния. – М., 1994.

Питання на самостійне опрацювання:

1. Зв’язки з громадськістю як «мистецтво в науці».

2. Зв’язки з громадськістю як підприємницька та суспільна діяльність.

3. Перші практики PR: Е.Бернайз і А.Лі.

4. Особливості PR-діяльності в різних країнах.

5. PR-індустрія в США, Канаді.

6. Специфіка європейськиї зв’язків з громадськістю.

7. PR в країнах Латинської Америки.

8. Азійський ринок PR-послуг.

9. Сучасний світовий ринок PR-послуг.

10. Характеристика та основні тенденції розвитку світового ринку: розширення ринку послуг, його динаміка, ріст кількості зайнятих, ріст прибутковості, зростання конкуренції та вплив нових інформаційних технологій.

11. Становлення PR-діяльності в Україні та Росії.

12. Законодавчо-правова база, регулятор сфери діяльності PR.

13. Основні напрямки PR-послуг в Україні.

14. Чотири «образи PR» Дж.Грюніга та Т.Ханта.

15. Основі рівні діяльності PR.

16. Статус PR-інституцій в Україні і за кордоном.

17. Міжнародні та національні професійні об’єднання спеціалістів PR.

18. Професійні періодичні фахові видання.

19. Історія створення, цілі та завдання, структура основних міжнародних об’єднань: IPRA, ICO, CERP та ін.

20. Етичні норми професійної поведінки: загальнолюдські та професійні етичні норми. Покарання за порушення.

21. кодекс професійної поведінки IPRA, IPR, Афінський кодекс, Лісабонський кодекс.

22. Сучасні інформаційні технології та зміни дефініції «громадськість».

23. комунікаційний простір як поле діяльності PR-спеціаліста: особливості та методи формування.

24. PR і етоди дослідження ринку, споживача, виборця.

25. джерела інформації в PR.

26. основні функції спеціаліста PR в організації (комерційна структура, державна, фінансова, банківська установав, суспільно-політична організація).

27. професійна етика та соціальна відповідальність PR-спеціаліста.

28. Антикризовий PR: головні фактори кризи; Типові помилки; послідовність дій; аналітична робота в умовах кризи. Моніторинг загальної ситуації. PR-аудит. Комунікаційних аудит.

29. Характер заходів по формуванню або корекції іміджу.

30. Види та інструментарій іміджевих подій.

31. Основні правила підготовки виступу. Типологія промов.

32. Структура виступу. Прийоми ораторської майстерності.

33. Роль та характер використання ЗМІ у кампаніях по формуванню іміджу організації або особи.

34. Репутаційний менеджмент і імідж організації. Основні моделі тактики репутаційного менедженту.

Питання на іспит:

1. Розвиток виборчих технологій в Україні та іноземний досвід.

2. Загальні принципи виборчих компаній.

3. Типологія та класифікація громадськості

4. Складові стратегії виборчої компанії.

5. Вивчення цільової аудиторії для виборчої кампанії

6. Моделі електорату для обрання стратегії: соціально-економічна, проблемна, адресна, комплексна, рекламна.

7. Модель домінуючого стереотипу у виборчих стратегіях.

8. Особливості дослідження громадської думки .

9. становлення та розвиток PR як соціального інституту.

10. Напрямки, пріоритетність, зміст тактичного малюнку виборчої кампанії.

11. Тактичні прийоми виборчої компанії та їх ефективність.

12. Принцип тотальності у виборчій кампанії.

13. Планування тактичного моніторингу виборчої кампанії в медіа-просторі.

14. Агітаційно-рекламний напрям виборчої кампанії.

15. Складання агітаційних текстів. Розробка базової промови кандидата.

16. Фірмовий стиль та основні види агітаційних матеріалів під час виборчої кампанії.

17. Пряма та непряма реклама в ЗМІ.

18. Скандали та плітки як інформаційний привід під час виборчої кампанії.

19. Роль зовнішньої реклами та розповсюдження агітаційних матеріалів для результатів виборів.

20. Робота прес-служби виборчого штабу.

21. Організаційно-масовий напрям виборчої компанії.

22. Принципи формування команди виборчого штабу.

23. Загальні правила та прийоми безпосередньої роботи з виборцями.

24. Кампанія «від дверей до дверей». Адресна розсилка.

25. Зустріч кандидатів з виборцями.

26. Інформаційно-аналітичне забезпечення. Моніторинг виборів.

27. Функції, структуру і особливості діяльності виборчого штабу.

28. Планування виборчої кампанії.

29. Основні положення плану-графіку виборчої кампанії.

30. Різновиди консалтінгу.

31. Професійні та особистісні вимоги до PR-спеціаліста.

32. Структура виборчої кампанії.

33. «Компромати» і технології контрпропаганди під час виборчих кампаній.

34. Основні етапи формування іміджу організації.

35. «Чорний» РR у виборчих кампаніях.

36. Ресурси виборчої кампанії.

37. Стратегія виборчої кампанії стосовно конкурентів.

38. Науково-технічні передумови виникнення PR як професії та галузі бізнесу.

39. Історія становлення зв’язків з громадськістю як наукової дисципліни. Едуард Бернайз.

40. Міждисциплінарні зв’язки PR-діяльності з журналістикою, соціологією, психологією, політологією, менеджментом, бізнесом тощо.

41. Теоретичні засади PR- науки: теорії соціального управління (Ф. Тейлор, Е. Мейо); соціологічні теорії (М.Вебер, У.Ліппман, Р.Мертон); теорії масової комунікації (Р.Парк, Ч.Кулі, Г.Лассуел, Г.Маклуен), концепції соціальної відповідальності (Б.Рей).

42. Особливості PR-діяльності в різних країнах: США, Велика Британія.

43. Реклами та паблісіті.

44. Роль PR в сучасному громадянському суспільстві та ринковій економіці.

45. Роль кризового менеджменту і прикладної конфліктології у зв’язках з громадськістю.

46. Агітаційна кампанія телефоном.

47. Лобіювання у виборчому процесі.

48. Повноваження PR-менеджера в організаціях, установах, підприємствах.

49. Функції та особливості діяльності іміджмейкера.

50. Особливості діяльності політичного маркетолога.

51. Етика професійної поведінки політтехнологів: кодекс ІРRА Європейський кодекс поведінки – Лісабонський кодекс. Римська хартія.

52. Типологія масових РR-компаній.

53. План та графік проведення РR-компанії. Основні елементи плану.

54. Сутність методу створення спеціальних подій. Ознаки псевдоподії. Практика використання спеціальних подій.

55. Види PR-діяльності.

56. Місце соціологічних досліджень в підготовці виборів.

57. Функції та принципи PR-діяльності.

58. Заходи по просуванню образу політичного діяча.

59. Місце пропаганди в суспільно-політичному житті сучасної держави.

60. Прийоми маніпуляції під час публічних дебатів.

61. Споживацька поведінка різних культур. Маркетингові дослідження у сегментації електорату у виборчих кампаніях.

62. Роль технологій агітації у піднятті рейтингу.

63. Вплив реклами на суспільна свідомість.

64. Формування та управління громадською думкою під час виборчих кампаній.

65. Стратегія кампанії та активності виборців.

66. Засоби та методи боротьби з порушеннями і фальсифікацією під час виборів.

67. Комунікативний простір в Україні.

68. Феномен лідерства. Стратегія формування ефективного іміджу особистості.

69. Значення громадської думки для РR.

70. Зовнішній вигляд у структурі іміджу особистості..

71. Установки та громадська думка.

72. Значення громадської думки для РR.

73. Принципи побудови іміджу та корекції особистості та організації.

74. Внесок Айві Лі в процес становлення зв’язків з громадськістю як наукової дисципліни.

75. Місце та роль РR в державних структурах.

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПІЛНИ ЗА МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

Вид роботи	І модуль	II модуль	IІІ модуль	ІV модуль	Разом
Лекції	6	8	8	8	30
Семінари	2	4	2	6	14
Самостійна робота	19	15	17	13	64
Разом (год.)	27	27	27	27	108

РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА РЕЙТИНГОВОЮ СИСТЕМОЮ

Модулі	І	II	ІIІ	ІV	Разом (балів
Бали	0-25	0-25	0-20	0-30	0-100
Лекції	0-3	0-4	0-4	0-4	0-15
Семінари	0-4	0-8	0-4	0-12	0-28
Самостійна робота	0-12	0-8	0-6	0-9	0-35
Контрольна робота	0-5	0-5	0-5	0-5	0-20
Інші види робіт	0-1	-	0-1	-	0-2
Підсумковий контроль – екзамен (до 25 балів)