3. Застосування холоду з лікувальною метою
До холодових процедур належать прикладання міхура з льодом, холодний компрес, примочки
Показання до застосування холодових процедур: інсульт, менінгіт, енцефаліт, набряк мозку, марення, гіпертермія, перитоніт, різні кровотечі, свіжі травми, сильний головний біль.
Протипоказання: виснаження хворого, облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, параліч, гостра затримка сечі, трофічні ураження шкіри. Обережно слід застосовувати холодові процедури непритомним хворим.
Міхур з льодом. Міхурі для льоду виготовляють з гуми або водонепроникної тканини з щільним корком. Він має плоску, круглу форму з отвором у центрі, що загвинчується корком з нарізкою. Перед застосуванням міхура лід дрібно розколюють для зручнішого його розміщення у міхурі та щоб міхур був легшим і краще моделювався за формою тіла. Міхур заповнюється льодом на дві третини чи до половини. Міхур ще можна заповнювати окрім маленьких шматочків льоду снігом.
Потім незаповнену частину міхура стискають, щоб витиснути повітря, і старанно загвинчують корок. Щоб уникнути переохолодження тіла, міхур з льодом загортають у рушник і прикладають до тіла. В міру танення льоду в міхурі воду можна зливати, а кусочки льоду докладати. При відсутності льоду чи снігу міхур наповнюють холодною водою (деякі витоки пишуть про категоричну заборону що до наповнення міхура водою і наступним її замороженням разом з міхуром).
Не рекомендується наливати воду в міхур, а потім заморожувати його, тому що внаслідок цього утворюється велика холодова поверхня, що може призвести до сильного охолодження або навіть обмороження місця прикладання міхура. Такий міхур стає надто важкий і сильно давить на прилеглі органи, погано набуває форми ураженого місця.
Показання до використання міхура з льодом: гострі запальні процеси в черевній порожнині (гострий апендицит, гострий холецистит), кровотечі, травми (у перші години, у деяких випадках до доби), висока температура тіла (другий період гарячки).
Протипоказання: хронічні запальні процеси, затримка сечі.
Застосування міхура з льодом. Оснащення:
1) гумовий міхур з льодом;
2) шматочки льоду;
3) рушник або пелюшка;
4) вода з оцтом (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку холодної води).
Використання міхура з льодом
1. У міхур накладіть до половини об'єму невеликі шматочки льоду або снігу. Якщо немає льоду або снігу, заповніть холодною водою.
2. Витисніть з нього повітря надавивши на дно, щоб в отворі з'явився лід. Отвір герметично й старанно загвинтіть корком.
3. Насухо витріть полотниною, загорніть у рушник або пелюшку та прикладіть до потрібної ділянки.
4. Дітям, виснаженим хворим та до голови міхур з льодом слід підвішувати на відстані 3—5 см від поверхні тіла та голови.
5. У міру танення льоду в міхурі воду можна зливати, а шматочки льоду докладати. Запам'ятайте! Міхур з льодом можна використовувати тривалий час (протягом доби), але через кожні 20—30 хв його потрібно знімати на 10-15 (20-30) хв.
Компреси. Компрес — це лікувальна багатошарова пов'язка. Компреси бувають сухі й вологі. Вологі компреси можуть бути холодними, зігрівальними та гарячими.
Холодний компрес спричиняє місцеве охолодження тканин, звуження кровоносних судин, зменшує кровопостачання і біль. Холодні компреси рекомендуються на місця забиття, травм у перші години, укусів комах, на перенісся при носовій кровотечі тощо. Для цього марлю або шматок чистого полотна складають у кілька разів, змочують холодною водою, відтискають і накладають на хвору ділянку. Оскільки накладений компрес швидко нагрівається, його треба міняти через кілька хвилин. Частіше користуються двома компресами: один накладають хворому, а другий охолоджують у воді. Для підтримання низької температури у воду кладуть лід. Після накладання компресу на шкіру зверху можна покласти міхур з льодом або снігом. Тривалість процедури 50-60 хв.
Примочки — різновид холодного компресу.
Використання примочок
1. Марлю або шматок полотнини складіть у кілька шарів, змочіть холодною (льодяною) водою (лікувальним розчином - настій ромашки, вода з оцтом (1 столова ложка на склянку холодної води та ін.)), відіжміть і покладіть на хвору ділянку.
2. Оскільки ця примочка швидко нагрівається, необхідно її змінювати через декілька хвилин. Доцільніше використовувати дві примочки: одну накладають хворому, другу охолоджують у воді. Для підтримання низької температури у воду кладуть лід або тримають її у холодильнику.
3. Тривалість процедури 50—60 хв.
Зігрівальний вологий компрес— це тривала теплова процедура, що являє собою лікувальну пов'язку з непромокальним шаром, який затримує на місці його накладання випаровування та тепловіддачу.
Механізм дії зігрівального компресу. Зігрівальний компрес найчастіше застосовують як теплову процедуру. Він зберігає вологе тепло протягом багатьох годин і справляє тривалий лікувальний вплив на шкіру і підлеглі тканини. Під компресом утворюється замкнута волога камера, в якій температура водяної пари довгий час підтримується на рівні температури шкіри. Під дією зігрівального компресу відбувається рівномірне та тривале розширення судин, утворене тепло спричинює приплив крові, що в свою чергу сприяє розсмоктуванню запального процесу, зменшенню венозного застою збільшується приплив лімфи та крові не тільки до шкіри, але й до глибше розташованих тканин і органів, які лежать глибше і розташовані за грудною та черевною стінками, унаслідок чого і зменшується застій крові та запальна інфільтрація, а також набряк тканини. Це призводить до купірування спазму непосмугованих м'язів і послаблення або зникнення болю.
Показання до використання зігрівального компресу: запальні процеси гортані - гострий, підгострий трахеїт; бронхіт, пневмонії (крім абсцедуючих), ангіна (без нагноєння), запальні процеси плеври, післяін'єкційні інфільтрати, запалення периферичних нервів, гострі та хронічні запалення суглобів, при найрізноманітніших гострих та хронічних запальних процесах у шкірі, підшкірній основі, забите місце (не раніше ніж через добу після травми), тромбофлебіті (за відсутності тромбоутворення), негнійний мастит (на молочній залозі), міозит, отит (на середнє вухо).
Місця можливого накладання: грудна клітка (грудина, спина, крім лопаток та хребта); місце ураженого нерва, суглоба, м'яза, кінцівки, шиї, грудна залоза, соскоподібний відросток.
Протипоказання: гнійничкові захворювання шкіри (фурункул, карбункул та ін.), алергічні висипання та пошкодження шкіри, висока температура тіла, гнійне ураження прилеглих органів, септичний стан хворого.
Для накладання зігрівального вологого компресу за призначенням лікаря необхідно взяти марлеву або бавовняну, конопляну чи лляну серветку, компресний (восковий) папір або поліетиленову плівку, вату, бинт, 30% етиловий спирт чи одеколон; водно-спиртовий розчин (1 частина 96% розчину етилового спирту і 2 частини води); фурациліново-спиртовий розчин (1 частина 96% етилового спирту і 2 частини фурациліну 1:5000); олійно-спиртовий розчин (1 частина 96% етилового спирту і 2 частини рослинної пастеризованої олії), мазь Вишневського.
Зігрівальний компрес складається з трьох шарів і закріплюючої пов'язки.
• Завжди накладання компресу треба починати з його моделювання.
• Перший нижній шар (прокладку) беруть такої величини, щоб вона виходила за вогнищевий процес (що накладається на хвору ділянку) на 2—3 см. Це може бути шматок вологої, чистої, м'якої, гігроскопічної тканини складеної в 6 чи 8 разів марлі або полотна, змоченого водою кімнатної температури (водний компрес), марля у 4—6 шарів або полотнина у 2—3 шари, змочивши марлю або ганчірку, її відтискають;
• другий (герметизувальний шар) — компресний (вощений) папір або поліетиленова плівка (клейонка), які з усіх боків повинні бути на 2 см більшими від нижнього шару; третій (утеплювальний шар) — біла або сіра вата, яку рівномірно накладають на клейонку так, щоб вона на 2 см виступала за її межі; четвертий (фіксувальний шар) — марлевий бинт. Тобто зверху компрес закріплюють бинтовою пов'язкою, яка має надійно втримувати компрес і по краях притискати його до шкіри. Кожний наступний шар повинен бути на 2—3 см більший за попередній з метою герметизації.
• Прокладку змочують однією із вищеперерахованих рідин, віджимають, накладають на визначену ділянку. Зверху накладають компресний папір, потім — вату. Вологий шар щільно прилягає до шкіри, а решта шарів прикривають його.
• Зверху компрес закріплюють бинтовою пов'язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровоносні судини. Компрес накладають на 8—10 год.
• Через 2 год перевіряють правильність накладання компресу, акуратно просунувши вказівний палець під усі шари компресу: якщо шар марлі, що прилягає до тіла, теплий і вологий, значить, компрес накладений правильно.Запам'ятайте!При правильно накладеному зігрівальному вологому компресі прокладка залишається вологою та теплою і через 8—10 год. Шкіра під компресом волога, тепла, трохи гіперемійована.
• Після зняття компресу шкіру легенько протирають зволоженою теплою серветкою (теплою водою), потім — висушують м'яким рушником і накладають суху теплу пов'язку. Щоб уникнути мацерації, шкіру попередньо протирають 70% етиловим спиртом (45% розчином етилового спирту або одеколоном і насухо витирають) і накладають утеплювальну суху пов'язку. Якщо шкіра почервоніла і з'явилося свербіння, її змащують борним вазеліном. Повторно накладати компрес можна не раніше як через 1 год. (через 2—3 год).
• У разі післяін'єкційного інфільтрату добре допомагають двошаровий компрес з використанням розчину фурациліну 1:5000 та мазі Вишневського.
• При тромбофлебіті накладають зігрівальний компрес із маззю Вишневського на 2—3 дні. При цьому змодельований компрес кладуть на чисту поверхню прокладкою догори, за допомогою шпателя наносять на прокладку рівномірно мазь Вишневського, а потім акуратно обома руками беруть компрес знизу, прикладають його кінці до відповідної анатомічної ділянки і фіксують.
• У разі запалення середнього вуха (отит) у прокладці та в компресному папері роблять отвір. Накладають компрес таким чином, щоб дія його була спрямована в основному на ділянку соскоподібного відростка, а вушна раковина залишалася відкритою.
• У домашніх умовах для накладання компресу можна застосувати листя капусти, лопуха (ошпарене кип'ятком), а також кефір, молочну сироватку.
• Не варто накладати компрес на шкіру, змащену йодом, тому що виникає велика небезпека глибокого опіку або мацерації шкіри.
• Якщо компрес зсунувся, то його потрібно накласти по-новому.
• При кожному наступному накладанні компресу треба використовувати свіжу чисту прокладку.
• При тривалому накладанні зігрівальних компресів може виникнути подразнення шкіри. У таких випадках зробіть перерву на 1—2 дні.
Іноді компрес роблять не з води, а з одеколону, горілки або 50%спирту (напівспиртовий компрес). Його дія сильніша, оскільки відбувається подразнення тканин. Напівспиртові компреси швидше висихають, тому їх знімають через 4—6 год.
Є цілий ряд лікувальних компресів, при яких для змочування марлі користуються, за призначенням лікаря, лікувальними засобами: медичною жовчю, рідиною Бурова, камфорним маслом або будь-якою рослинною олією. Перед накладанням лікувального компресу шкіру змащують дитячим кремом.
Позитивні сторони компресу: не потребує частої зміни. Хворий може не лежати в ліжку, а вільно рухатися. Компрес може бути покладений на ділянку, де не зручно використовувати інші засоби впливу на кровообіг (грілки, банки).
Волого-висихаючий компрес накладають так само, як і зігрівальний, але без вощанки чи клейонки. Він складається з двох шарів — вологої марлі та вати. Змінювати такий компрес треба через 6 год або навіть частіше.