- •8. Місце юридичної психології в системі наук
- •30. Поняття злочинної групи та її психологічна характеристика
- •31.Закономірності функціонування злочинних груп
- •32.Психологічні особливості різновидів злочинних груп
- •1. Злочинні групи неповнолітніх і молоді
- •2. Злочинні групи раніше засуджених
- •3. Злочинні групи розкрадачів державної чи приватної власності
- •4. Злочинні групи, що вчиняють пограбування та розбійні напади з метою заволодіння державною та приватною власністю
- •5. Злочинні групи, що вчиняють насильницькі злочини
- •38.Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз
- •39.Організаційно-правові засади проведення судово-психологічної експертизи
- •40.Професійні вимоги до експерта-психолога:
- •49.Психологические аспекты проблемы наказания
- •50.Типи засуджених
- •51. Динаміка особистості в умаовах позбавлення волі
2. Злочинні групи раніше засуджених
Даний різновид груп характеризується, передусім, тим, що вони спеціально створюються для вчинення злочину чи тривалої в часі злочинної діяльності. Цей процес ініціюється лідером - авторитетною особою, який відразу визначає груповий статус кожного з учасників, норми і правила поведінки в групі та її злочинну "спеціалізацію" (об'єкти злочинних домагань та засоби досягнення злочинної мети), тобто створює чітку функціонально-психологічну структуру. Завдяки цьому злочинні групи, що складаються з раніше засуджених, з самого початку свого існування стають організованими, "минаючи" попередні етапи групової динаміки.
Оскільки учасники названих груп мають злочинний досвід, відповідно, вони знайомі (особисто чи з розповідей товаришів у місцях відбування покарання) з методами оперативно-розшукової та слідчої діяльності правоохоронних органів, що дозволяє створити достатньо ефективну систему маскування та конспірації злочинних діянь, утруднює їх викриття і притягнення до кримінальної відповідальності.
Злочинні групи раніше засуджених нечисленні: за даними кримінологічних досліджень, 87.6% із них складалися з 2-3 осіб, їх учасники понад усе ставлять безпечність діяльності, тому обмежують число причетних і уникають проникнення в групу сторонніх осіб, не знайомих за попереднім вчиненням злочинів чи за спільним відбуванням покарання. Таке має місце лише в окремих випадках, за умови необхідності участі певного "фахівця" (водій, зварювальник, службовець пошти, лікар тощо), причому, вони залучаються для здійснення окремої операції і володіють мінімально необхідним обсягом інформації.
Стосунки між учасниками базуються, передусім, на спільній злочинній діяльності, а також на злодійських традиціях і звичаях; емоційна сфера спілкування е другорядною або ж зовсім відсутня. Разом із тим, культивуються афективно-імпульсивні форми індивідуальної поведінки (зухвалість, цинізм щодо оточуючих, п'янство та гуляння, оргії), що є проявом спотвореного прагнення до самоствердження, уявної вищості, зневаги до іншої особи, а також глобального конфлікту з усією системою соціальних відносин. Виразно прослідковується Ідентифікація (ототожнення) особистості з групою, внаслідок чого ще більше деформуються уявлення про загальнолюдські норми і цінності. В структурі особистісних властивостей та якостей діагностується неадекватна самооцінка, акцентуйовані та психопатоподібні риси характеру, висока тривожність, імпульсивність і демонстративність, емоційна нестійкість та ін.
3. Злочинні групи розкрадачів державної чи приватної власності
Особливості формування і функціонування даних груп значною мірою подібні до вищезазначених: вони створюються досвідченим лідером, із самого початку є досить організованими і швидко еволюціонують у своєму розвитку; у них відсутні стосунки, засновані на емоційних зв'язках, а якщо такі спочатку й існують, то вони швидко заміщаються власне функціонально-діловими, зумовленими участю у групових злочинах, і не поширюються на позаспільну злочинну діяльність.
Разом з тим, такі групи мають виражені специфічні відмінності. Вони полягають, передусім, у тому, що їх структура є своєрідною копією тих організацій, всередині яких вони функціонують: злочинні лідери обіймають в них вищі керівні посади, відповідальні виконавці-керують структурними підрозділами, де працюють рядові учасники. Переплетення виробничої і злочинної діяльності, використання посадовими особами свого службового становища надає таким групам значних переваг.
Для втягнення у групу використовуються переважно такі прийоми, як шантажування та погроза компрометації (61,3%), створення ситуації матеріальної залежності (32,0%), створення труднощів у роботі в сполученні з обіцянкою допомоги (6,7%), а також використання службової чи Іншої залежності, прохання, умовляння, обман, і лише у надзвичайних випадках - насильство. При відмові від подальшої злочинної діяльності окремими учасниками це не спричиняє жорстких санкцій проти особи, окрім відлучення від групи та розповсюдження дискредитуючої інформації.
Характерною є також подвійна система цінностей та переконань учасників таких груп щодо власності: вони не ідентифікують себе зі злочинним світом, але при цьому ігнорують правопідзахисні соціальні цінності та надають підвищеної значимості особистому добробуту: розкрадання суспільної власності, на відміну від інших злочинів (квартирна та кишенькова крадіжка, пограбування, розбійний напад та ін.), хоча й оцінюється як протиправна дія, але не засуджується як засіб особистого збагачення.