ТЕМА 4

Принципи проведення розрахунків у платіжних системах

4.1. Пластикова картка як платіжний інструмент

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів і/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах). Підприємства торгівлі/сервісу та відділення банків утворюють мережу точок обслуговування картки (або приймальну мережу). Банки використовують досить широкий спектр систем автоматичної обробки готівки: банкомати, автоматичні обмінні пункти, електронні депозитарії. Подекуди за кордоном такий найпоширеніший вид інтерактивних банківських послуг клієнтам, як пластикові картки, майже повністю замінив розрахунки готівкою. Це передусім стосується порівняно великих покупок, але й для дрібних використання карток, банкоматів і електронних гаманців полегшує розрахунки. Шматочок пластику фіксованих розмірів із магнітною смугою і/чи мікросхемою відзначається потенційною універсальністю застосування як платіжний інструмент завдяки стандартизації інтерфейсів обміну інформацією.

Особливістю продажу і видачі готівки за картками є те, що дані операції здійснюються магазинами і відповідно банками "в борг" - товари і готівка надаються клієнтам відразу, а кошти на їх заміщення надходять на рахунки обслуговуючих підприємств найчастіше через деякий час (не більше кількох днів). Гарантом виконання платіжних зобов'язань, котрі виникають у процесі обслуговування пластикових карток, є банк-емітент, який їх випустив. Тому картки протягом усього терміну їх дії залишаються власністю банку, а клієнти {розпорядники карток) отримують їх лише у користування. Характер гарантій банку-емітента залежить від платіжних повноважень, що надаються клієнту та фіксуються класом картки.

При видачі картки клієнтові здійснюється її персоніфікація - до неї заносять дані, що дають змогу ідентифікувати картку та її розпорядника, а також здійснювати перевірку платоспроможності картки під час прийому її до оплати або видачі готівки. Процес утвердження картки чи видачі готівки за карткою зветься авторизацією. Для її проведення термінал обслуговування робить запит платіжній системі на підтвердження повноважень пред'явника картки та його фінансових можливостей. Технологія авторизації, котра залежить від схеми платіжної системи, типу картки й технічної оснащеності терміналу обслуговування, докладно буде розглянуто нижче. Зазначимо лише, що авторизація може проводитися як

"вручну", коли продавець або касир передає запит телефоном оператору (голосова авторизація), так і автоматично. В останньому випадку карта имішується в POS-термінал або торговий термінал (POS - Point Of Sale), лані зчитуються з картки, касиром вводиться сума платежу, а розпорядником картки зі спеціальної клавіатури - таємний ПІН-код (ПІН -І Іерсональний Ідентифікаційний Номер). Після цього термінал проводить авторизацію, або встановлюючи зв'язок із базою даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін даними із самою карткою (off-line авторизація). У разі видачі готівки процедура має аналогічний зміст з тією лише особливістю, що гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банкоматом, який і проводить авторизацію.

Пластикова електронна картка - це насамперед певна вигода для всіх учасників розрахунків: клієнта, точки обслуговування та банку. Клієнт позбавляється потреби мати при собі велику суму готівки, чим підвищується оперативність і безпечність використання коштів. Крім того, на залишок за картковим рахунком клієнт отримує відсотки, і за багатьма иидами карток у певних межах забезпечене кредитування без застави (овердрафт).

Для торгової точки (точки обслуговування) спрощується процедура інкасації готівки та зменшуються витрати на неї. Крім того, за рахунок розширення можливостей клієнтів збільшується товарообіг, що приваблює кожного підприємця. Банк завдяки тому, що гроші знаходяться на рахунках, а не у кишенях клієнтів, може гнучкіше планувати використання залишків на рахунках, а також отримувати комісійні за обслуговування клієнтів, зокрема й торгової точки.

Найбільш поширені магнітні картки, до яких разом із магнітною смугою прилаштовано видавлений текст, що містить основні відомості про власника, банк-емітент, номер рахунку клієнта. Крім того, на картці розміщено:

• логотип і дані щодо платіжної системи та банку-емітента,

• місце для зразка підпису клієнта,

- атрибути захисту (голограми, спеціальне фольгове та пластикове покриття).

Чіпова картка (із вбудованою мікросхемою) має замість і/або на доповнення до магнітної смуги мікросхему, яка забезпечує проведення основних операцій з карткою через електронні канали. За міжнародним стандартом розташування самої мікросхеми і відповідних контактів строго лімітовані. Стандарт регулярно переглядається і вдосконалюється з метою забезпечення різних платіжних систем. Розрізняють картки з пам'яттю, котра суттєво збільшує обсяг збереженої інформації порівняно з магнітною смугою, та мікропроцесорні смарт-картки (Smart Cards). Останні обладнані вбудованим мікропроцесором, який забезпечує значно вищий рівень захисту даних на підставі криптографічних методів.

Останнім часом поширилися комбіновані картки, на яких разом із мікросхемою нанесено магнітну смугу. Таку картку можна використовувати як чіпову в обмежених регіонах, оснащених відповідними терміналами, і як магнітну під час подорожей до міст, де переважно розвинута інфраструктура під магнітні картки.

За регламентом обслуговування пластикові електронні картки поділяються на дебетові, кредитні та електронні гаманці. Якщо на Заході поширені переважно кредитні картки з різноманітними схемами застави, допустимого кредиту (овердрафт) і комісійних, то у нас переважно використовуються дебетові картки.

При здійсненні розрахунків розпорядник картки обмежений низкою лімітів. Характер лімітів та умови їх використання можуть бути вельми різноманітними. Однак у загальних рисах все зводиться до двох основних сценаріїв.

Розпорядник дебетової картки повинен заздалегідь внести на свій рахунок у банку-емітенті певну суму. її розмір і визначає ліміт доступних коштів. При здійсненні розрахунків з використанням картки синхронно зменшується й ліміт. Контроль ліміту здійснюється при проведенні авторизації, котра при використанні дебетової картки є обов'язковою завжди. Для поновлення (чи збільшення) ліміту розпоряднику картки треба знову внести кошти на свій рахунок.

Для забезпечення платежів розпорядник картки може не вносити кошти попередньо, а отримати у банку-емітенті кредит. Подібна схема реалізується при оплаті через кредитну картку. В цьому разі ліміт пов'язується із величиною наданого кредиту, в межах якого розпорядник картки може витрачати кошти. Кредит може бути як одноразовим, так і таким, що поновлюється. Поновлення кредиту залежно від договору із розпорядником картки відбувається після погашення або всієї суми заборгованості, або деякої її частини.

Як кредитна, так і дебетова картки можуть бути також корпоративними. Корпоративні картки надаються компаніями своїм працівникам для оплати службових витрат (транспортних, на відрядження, поштових послуг тощо). Корпоративні картки компанії пов'язані із яким-небудь одним її банківським рахунком. Картки можуть мати розподілені або нерозподілені ліміти. У першому випадку кожному із розпорядників корпоративних карток встановлюється індивідуальний ліміт. Другий варіант більше підходить невеликим компаніям і не передбачає розмежування ліміту. Корпоративні картки дають змогу компанії докладно відстежувати службові витрати працівників.

Сімейні картки певним чином аналогічні корпоративним - право робити платежі в межах установленого ліміту надається членам сім'ї розпорядника картки. При цьому додатковим користувачам надаються окремі персоналізовані картки.

Потенційний інтерес для України мають електронні гаманці, особливо в невеликих містах, де схема безготівкових розрахунків із

використанням пластикових карток дає змогу побудувати суцільну систему розрахунків. При цьому банки за вимогою клієнтів поповнюють електронний гаманець у межах залишку на рахунку клієнта та обмежень на залишок. В основних торгових точках і точках обслуговування одного міста розраховуються за картками з використанням спеціального обладнання, а інкасація проводиться електронним шляхом за допомогою приблизно такої ж картки або спеціального обладнання. Доволі яскравим прикладом міста, де практично всі розрахунки здійснюються за допомогою пластикових карток або з мобільного телефону через Інтернет, є фінське невелике університетське місто Турку.

Сьогодні логотип платіжної системі на вході до магазину, ресторану, готелю, банку свідчить, що ці заклади взаємодіють із зазначеними платіжними системами. В Україні поширені міжнародні системи Visa, EuroCard/MasterCard. На Заході національні картки та картки міжнародного зразка приймаються практично всюди. За допомогою картки можна розрахуватися в таксі, ресторані, туристичному агентстві, не кажучи про магазини, готелі, банки.

В Україні картки все більше поширюються для перерахування заробітної платні працівникам. Підприємства звільняються від витрат на інкасацію і забезпечення процесу виплат. Працівники звільняються від черги до каси у визначені дні та отримують відсотки на залишки на рахунках, а банки мають змогу оперувати коштами. Нині пластикові картки знаходять нове застосування. Телефон і метро, продаж пального і медичні послуги, страхування й пенсійне забезпечення - ось далеко не повний перелік прикладів використання карток. По суті вони забезпечують користувача ідентифікаційним номером у конкретній системі регламентації надання продуктів і послуг, гарантованій банком чи іншим емітентом.