Література

1. Апанович С. М. Запорозька Січ в боротьбі проти турецько-татарської агресії: 50–70-ті роки ХVІІ ст. / С. М. Апанович. – К., І961.

2. Альбовский Е. А. Валки, украинный город Московского государства: К 350-летию Валок / Репр. изд. / Е. А. Альбовский. – Х., 1993.

3. Альбовский Е. А. Харьковские казаки / Е. А. Альбовский. – Х., 1914.

4. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. – Х., 1993.

5. Бощак І., Мартель Р. Іван Мазепа / І. Бощак, Р. Мартель // Історичні постаті України. – Одеса, 1993. – С. 196–306.

6. Буганов В. И., Буганов А. В. Полководцы. ХVIII в. / В. И. Буганов, А. В. Буганов. – М., 1992.

7. Гетьман Пилип Орлик. Вивід прав України / Орлик Пилип // Вивід прав України. – Львів, 1993. – С. 45–49.

8. Голобуцький В. С. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 / В. С. Голобуцький. – К., 1961.

9. Голобуцький В. С. Запорізьке козацтво. – К., 1993.

10. Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVII – початку ХVIII ст. / В. А. Дядиченко. – К., 1959.

11. Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. – Т. 5. – К., 1978.

12. Костомаров Н. И. Мазепинцы / Н. И. Костомаров // Укр. іст. журн. – 1990. – № 8. – С. 10–12; 1991. – № 1, 2.

13. Костомаров М. Гетьман Іван Степанович Мазепа / Н. И. Костомаров // Галерея портретів. – К., 1993. – С. 227–247.

14. Костомаров М. Наступники Богдана Хмельницького / Н. И. Костомаров // Галерея портретів. – К., 1993. – С. 163–190.

15. Костомаров М. Павло Полуботок / Н. И. Костомаров // Галерея портретів. – К., 1993. – С. 248–264.

16. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик / Б. Крупницький // Історичні постаті України. – Одеса, 1993. – С. 337–338.

17. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб'янки. – К., 1992.

18. Літопис Самовидця. – К., 1971.

19. Мазепа І. Маніфест до українського народу / І. Мазепа // Історичні постаті України. – Одеса, 1993. – С. 307–309

20. Маркина В. А., Крижановская В. В. Крестьяне правобережной Украины в борьбе за землю и волю (вторая половина ХVІІ–ХVІІІ вв. / В. А. Маркина, В. В. Крижановская // Вопросы истории. – 1992. – № 1. – С. 156–160.

21. Панашенко В. В. Шлях армії Карла ХІІ на Україну у 1709 р.) / В. В. Панашенко //Укр. іст. журн. – 1991. – № 2. – 107–111.

22. Пакти й Конституція законів та вольностей Війська Запорозького (Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1710 р.) // А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. Історія української Конституції. – К., 1993. – С. 25–37.

23. Сафроненко К. А. Малороссийский приказ Русского государства второй половины ХVІІ – и начала ХVІІІ века / К. А. Сафроненко. – М., 1960.

24. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку ХVІІІ ст. / О. Субтельний. – К., 1994.

25. Субтельний О. Порівняльний підхід у дослідженні постаті Мазепи / О. Субтельний // Укр. іст. журн. – 1991. – № 2. – С. 125–129.

26. Шендрик Л., Янович С. Карл ХІІ і Петро І. Боротьба за панування / Л. Шендрик, С. Янович // Київська старовина. – 1995. – № 3. – С. 39–48.

27. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. / Д. І. Яворницький. – К., 1990–1993.

Відносно хронологічних меж Визвольної війни українська історіографія не має єдиної точки зору. Крім вище зазначеної зустрічаються ще й такі дати її закінчення: 1657 р. (смерть Б. Хмельницького), 1663 р. (фактичний розкол Україна й звільнення Лівобережжя від Польщі та отримання ним автономії), 1667 р. (юридичне закріплення розколу України польсько-московською Андрусівською угодою) та 1776 р. (падіння Гетьманщини на Правобережжі й здача П. Дорошенком гетьманської булави І. Самойловичу).

* Чорними називалися ради, у яких разом з козаками брали участь й інші верстви населення, у т. ч. чернь.

Період Руїни в історичній літературі обемежують різними датами. Найчастіше називаються 60–70-ті роки, а найширші рамки – це 1657–1686 рр.

Не підписував ніякої угоди з Москвою тільки гетьман І. Виговський.

* І. Мазепу обрала на гетьманство загальновійськова рада, І. Самойловича та Д. Многогрішного – старшинська, а І. Брюховецького – чорна рада.

В останні десятиліття ХVІІ ст. видділилася категорія старшин, що не обіймала певних посад, а виконувала військові чи адміністративні доручення гетьмана і знаходилася під його юрисдикцією.

Диким полем називалася територія, що у 2-й пол. ХV ст. опинилася за межами державних кордонів Литви та Московії. Вона була залишена населенням внаслідок посилення агресії Кримського ханства. Фактично це була нейтральна, буферна зона між осілою християнською та кочовою мусульманською цивілізаціями.

Поселення, звільнені від податків.

Дисидентами, або схизматиками у Речі Посполитій називалися усі, хто не належав до католицької церкви, у т. ч. православні.

* Конфедерації – це союзи шляхти для охорони її прав і свобод. Мали антикоролівську спрямованість. Крім законного права на конфедерації польська шляхта мала ще право на рокош – збройне повстання проти короля.

39