Лекція 1. Предмет курсу

У СРСР з факту зростання кількості клубів. Будинків та Палаців культури, шкіл, парків, бібліотек, яке дійсно було вражаючим, ро бився висновок про підвищення загальної культури населення. Про продуктивність роботи цих та інших культурно освітніх закладів судили за кількістю «охоплених» людей, виданих у бібліотеках кни жок, прослуханих лекцій та радіопередач. Справді, ці показники сто суються культури, але відображають не її сутність, а динаміку її ма теріальних основ. Справжню ж ефективність роботи культурних закладів можна визначити через розвиток людських інтересів, потреба цілей, тобто культура має бути звернена безпосередньо до людини, процесів культивування певних норм і цінностей.

Словник термінів та понять теми

Актуальна культура – культура, яка знаходиться в масовому викори станні.

Антропогенний процес – процес, зумовлений діяльністю людини.

Біомаса – маса живих організмів, що припадає на одиницю площі або об’єму.

Біосфера – сфера життя, оболонка Землі, населена живими організ мами.

Громадянська культура – ставлення індивідів до інституцій держа ви та настанов влади, їхня законослухняність та критична ви могливість. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до сфери взаємодії населення, з одного боку, та влади, – з іншого, а не до сфери протистояння окре мих верств одна з одною. Вона характеризується сприйманням влади не як предмета боротьби й завоювання, а як об’єкта впли ву щодо захисту інтересів і прав громадян. Виражається у став ленні населення до існуючого порядку, у знанні та визнанні ним суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До громадянсь кої культури належать знання людей про їхні права та обо в’язки, про устрій держави, про політичні системи, процедури політичного, зокрема виборчого, процесу.

Громадянська освіта – це навчання людей як жити в умовах сучасної держави, як додержуватися її законів і водночас не дозволяти

17

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

владі порушувати їхніх прав, добиватися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократич ного суспільства.

Домінуюча культура – сукупність цінностей, вірувань, традицій та звичаїв, якими керується більшість членів суспільства.

Духовна культура – це пізнання, моральність, виховання та просві та, включаючи право, філософію, етику, естетику, науку, мис тецтво, літературу, мову, музичний і словесний фольклор, національні риси характеру, звичаї, традиції, міфологію, віросповідання, тобто сферу свідомості, сферу духовного ви робництва.

Етнос – у перекладі з старогрецької – народ, але не в соціальному, а в суто національно племінному значенні. Це позачасова, поза територіальна, позадержавна, усталена спільнота людей, що історично склалася на певній території і позначена спільністю мови, культури, побуту, традицій та звичаїв, психічного скла ду, історією, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованою у самоназві (етнонімі), а також усвідомленням єдності родового походження та водночас несхожістю на інші етноси.

Інтеркультурне виховання – навчання різноманітних культур, вихо вання поваги та почуття гідності у представників усіх культур, незважаючи на расове чи етнічне походження, сприймання взає мозв’язку та взаємовпливу загальнолюдського і національного компонентів культури в широкому значенні.

Історична доля народу – необхідність зберегти себе як народ, мож ливість відчути кожним свою приналежність до рідного народу; національні кривди, історична доля народу, національне лихо (соціальні конфлікти, стихійне лихо).

Культура (від лат. сultura – оброблення, виховання, розвиток, освіта)

– сукупність досягнень людського суспільства у виробничій, суспільній та розумовій діяльності, зокрема в галузі освіти, на уки, мистецтва, відображає історично визначений рівень роз витку суспільства, творчих сил та здібностей людини. У широ кому розумінні – все, що створено людським суспільством та існує завдяки фізичній та розумовій праці людей, на відміну від природи.

18

Лекція 1. Предмет курсу

Культура топоса – тобто місця проживання – житла, будинку, села, міста.

Культурна спадщина – частина матеріальної та духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробову вання часом і передається наступним поколінням як щось цінне і шановане.

Культурний ареал – географічний район, всередині якого у різних культур виявляється схожість в головних рисах.

Культурні універсали – норми, цінності, правила, традиції, власти вості, які притаманні всім культурам незалежно від географіч ного місця, історичного часу і соціального устрою суспільства.

Матеріальна культура – сукупність засобів виробництва та інших матеріальних цінностей суспільства на кожній історичній стадії. До матеріальної культури відносяться засоби виробництва, житло, предмети домашнього побуту, одяг, засоби транспорту і зв’язку – все те, що є результатом виробничої, матеріальної діяльності людини.

Мистецтво – 1) художня творчість в цілому – література, архітек тура, скульптура, живопис, графіка, декоративно ужиткове ми стецтво, музика, танець, театр, кіно та інші види діяльності людини, що об’єднуються як художньо образні форми відоб раження дійсності; спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задоволення її естетичних потреб; 2) у вузькому значенні – образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлення майстерності в будь якій сфері діяльності.

Навколишнє середовище (довкілля) – природні фактори (земля, по вітря, вода) й комплекс живих організмів, серед яких живе лю дина.

Національна культура – синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

Національна свідомість та самосвідомість особистості – це усві домлення себе часткою певної національної (етнічної) спільно ти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися в процесі тривалого історичного розвитку націо нальної спільноти, її самореалізації як суб’єкта соціальної дійсності.

19

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Національне виховання – формування гармонійно розвиненої, висо коосвіченої, соціально активної та національно свідомої люди ни, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здо ровими інтелектуально творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, госпо дарською кмітливістю, підприємливістю та ініціативою.

Національний дім – сімейно родинні зв’язки, спільна територія меш кання (рідна земля), національний одяг, їжа, житло, госпо дарський уклад життя.

Світова культура – це синтез кращих досягнень всіх національних культур різних народів, які населяють Землю.

Українська культура – це сукупність надбань, спосіб сприйняття світу, система мислення та творчості українського народу.

Художня культура – це культура творення мистецтва, культура його поширення, пропаганди, культура його сприймання, розумін ня, насолоди мистецтвом, нарешті, культура естетичного вихо вання.

Цивілізація – будь яка форма існування живих істот, наділених розу мом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягну тий даним суспільством.

20