Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

язичницькі святковості, язичницьке священнодійство, несумісне з християнством. З цього приводу в 394 р. н.е. римський імператор Феодосій І Великий (379–395 рр. н.е.) заборонив проведення Олімпій ських ігор і відправлення язичницьких культів. Язичництво опинилося поза законом, але зберігалося у сільській місцевості й у колах давньої аристократії.

На догоду християнській церкві Олімпія зі всіма її храмами, вівта рями, портиками і стадіонами піддалася пограбуванню та руйнуван ню. Численні бронзові статуї олімпіоніків були вивезені в Рим, де їх переплавили. В 426 р. за наказом візантійського імператора Феодо сія II було спалено храм Зевса в Олімпії. Довершив руйнування Олімпії сильний землетрус.

Після перерви у півтора тисячоліття Олімпійські ігри відродили ся, знову запалав священний вогонь благородних спортивних зма гань. Це сталося в Афінах 6 квітня 1896 р. Засновником, організато ром цих перших сучасних Олімпійських ігор вважається француз П’єр де Кубертен (1863–1937). Він відродив ідею стародавніх змагань і домігся втілення її в життя. У наш час Олімпійські ігри проводяться з 1896 р. раз на чотири роки у різних країнах. Їх організовує Міжна родний Олімпійський Комітет.

Словник термінів та понять теми

Агора (гр. agora – площа) – у стародавніх греків назва народних зборів, а також місця, де вони відбувалися. Зазвичай агора – центральна торгова площа міста. Довкола агори стояли храми, адміністративні, торгові та інші споруди.

Академія – Платонова філософська школа в Афінах, заснована в 387 р. до н.е. (як товариство приятелів філософії) і ліквідована в 529 р. н.е. імператором Юстиніаном. Назва походить від ге роя Академа, якому був присвячений гай, де збирався Платон зі своїми приятелями.

Акрополь (гр. akropolis, акros – верхній, роlis – місто) – укріплена частина давньогрецького міста, розташована на узвишші, так зване горішнє місто. Акрополь – спочатку фортеця, з VIII ст. до н.е. – релігійний, культурно громадський центр. Найбільш відомий Акрополь в Афінах.

112

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

Амазонки – міфічне плем’я жінок войовниць, які населяли північні береги Малої Азії та Меотіди (Азовського моря).

Атлантида – створений поетичною фантазією Платона острів з му дрим суспільним ладом та ідеальною державною організацією, який нібито затонув у морі.

Басилевс – голова роду в античній Греції.

Гіменей (Гімен) – бог одруження у давніх греків, якого викликали на весілля піснями – «гіменеями».

Гіпнос – бог сну, син Ночі.

Дифірамб – перебільшена, надмірна похвала. Еос (рим. Аврора) – богиня світанку.

Епос – великий за розміром поетичний твір розповідного характеру. Ерінії (рим. Фурії) – богині кари, помсти і прокльону.

Ехо – у давньогрецькій міфології – німфа, яка полюбила вродливого мисливця Нарциса. Холодний і гордий Нарцис, закохавшись у своє відображення у воді, помер і перетворився на квітку, на звану його ім’ям. Від неподіленого кохання тіло Ехо висохло, залишивши тільки її голос, що став персоніфікацією відлуння.

Єхидна – міфічна потвора, напівжінка, напівзмія.

Іонійці – група грецьких племен, що заселяли Аттіку, а також більшість островів у Егейському морі (Хіос, Самос. Наксос та інші) й середню частину Малої Азії (Ефес, Мілет).

Кентавр – за давньогрецькою міфологією гірський і лісний дух, на півлюдина, напівкінь – людинокінь.

Кентаври – міфічний народ напівлюдей напівконей, що жив у цент ральній Греції. Деякі з них приятелювали з грецькими героя ми, інші були дикі й злі. Більшість з них загинула в бійці з греками, що виникла на весіллі лапіфського царя Пейрітоя. Упившись на весільному бенкеті, кентаври хотіли викрасти жінок лапіфів.

Кносс – стародавнє місто егейського світу на Криті; один з важливих центрів крито микенської культури, середньо і пізньоминойсь кого періоду, одна з декількох так званих «двірцевих» держав, які склались на початку II тис. до н.е. на острові.

113

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Корифей – провідний вчений, актор, письменник – людина, яка здо була славу завдяки великій творчій праці.

Лаокоон – персонаж давньогрецьких епічних переказів про Троянську війну, жрець Аполлона в Трої. За міфами, Лаокоона і двох його синів задушили змії.

Лікей (грецьк. Лікейон) – філософська школа в Афінах, заснована Аристотелем близько 335 р. до н.е., закрита імператором Юс тиніаном у 529 р. н.е.

Лінійне письмо А – стародавня форма писемності, яку використову вали минойці. Не розшифроване.

Лінійне письмо Б – адаптована форма лінійного письма А, якою ко ристувалися микенці.

Морфей – синонім сну.

Музи – грецькі богині мистецтв. За грецькою міфологією їх було дев’ять і жили вони на горі Парнасі та у священному гаї Гелі коні (на північ від Коринфської затоки).

Немейські ігри – загальногрецькі торжества і спортивні змагання на честь Зевса, які відбувались у Немеї на Пелопоннеському піво строві.

Палестра – приміщення у грецьких гімнасіях для фізкультурних вправ і змагань.

Пан – бог лісів та гаїв, покровитель пастухів і мисливців. Раптово з’являючись, лякав подорожніх. Звідси слова: «паніка», «паніч ний страх».

Парфенон – храм богині Афіни в афінському Акрополі, збудований архітекторами Іктіном і Каллікратом у 447–438 рр. до н.е. У візан тійський період перетворений на християнський храм, під час турецької окупації – у пороховий склад; зруйнований у 1687 р. внаслідок вибуху пороху.

Періпетр – чотиригранна споруда, яка оточена колонами. Пенати – боги, хранителі домашнього вогнища.

Плеяда – у давньогрецькій міфології сім сестер, перетворені Зевсом на сім зірок – сузір’я; група видатних діячів однієї епохи, од ного напрямку.

114

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

Поліс – античне місто держава, до якого входили власне місто і при легла до нього територія.

Портик – крита галерея з колонами (колонада), що прилягає до бу динку (біля входу чи збоку).

Прокруст – розбійник, що жив недалеко від Афін. Він заманював подорожніх і клав на своє ліжко, коли людина була коротша за ліжко, Прокруст витягував її, а коли довша – відрубував їй но ги. Прокруста убив Тесей.

Пропілеї (від гр. рropylaion – парадний вхід) – у давньогрецькій архітектурі – парадний вхід, монументальні ворота, проїзд, оформлені симетрично розміщеними портиками з пілонами та колонадами.

Сирени – морські істоти, напівжінки, напівптахи – птахожінки, що чарівним співом приманювали мореплавців до свого острова, і ті гинули, розбиваючись об підводне каміння.

Сізіф – обдурив богів і за це був покараний після смерті: він змуше ний був котити вгору важкий камінь, а той щоразу скочувався назад. Звідси походить: «Сізіфова праця», тобто важка, але мар на робота.

Скілла (Сцілла) і Харібда – дві потвори.

Стадій, стадія – грецька міра довжини, в основу якої лягла відстань від старту до фінішу у так званому простому бігу на Олімпій ських іграх. Довжина стадія в різних містах і в різні часи вва жалася від 184 до 192 метрів, античний стадій мав 177,6 метра.

Сфінкс – у давньогрецькій міфології – крилате чудовисько з тулу бом лева та жіночим обличчям. Оселилося біля Фів і вбивало подорожніх, які не могли відгадати його загадки.

Тантал – улюбленець богів, завинив перед ними і після смерті був покараний муками голоду, спраги і страху («танталові муки»).

Фаетон – син бога Геліоса; спробував був проїхати на батькових во гненних конях по небу, але не міг стримати їх і загинув.

Феміда – богиня справедливості й правосуддя. Греки зображали її величною жінкою із зав’язаними очима (як символ безсторон ності), з терезами в руках.

Фратрія – релігійне об’єднання афінських громадян.

115