3.Харчова промисловість у момент кризи в Україні. Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості в Україні.

У розв'язанні продовольчої проблеми значне місце займає харчова промисловість, яка є заключним ланцюгом у виробництві продовольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і може практично повністю забезпечити потреби населення у високоякісних продуктах харчування в широкому асортименті. Проте внаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промисловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшому розвитку та вдосконаленні. Останніми роками здійснення заходів щодо дальшого реформування економіки призвело до деякого уповільнення темпів спаду виробництва продукції сільського господарства. Основною причиною спаду стало в останні роки скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Слід зазначити, що криза призвела до скорочення випуску насамперед найнеобхідніших у фізіологічному відношенні продуктів харчування — м'яса, молока та продуктів їх переробки. Харчова промисловість змінилася у складному становищі. В більшості країн із розвинутою економікою на продовольчі продукти першої необхідності ставки податку на додану вартість значно зменшені або відсутні. На внутрішньому ринку продовольства України триває зростання цін. Перехід України до ринкових методів господарювання негативно позначився на аграрних галузях. Так, до проблем, які потребують вирішення, належать:

• зростання витратності виробництва, яке призводить до кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств харчової промисловості;

• відсутність ринку страхових послуг, ефективної системи регулювання та підтримки виробництва харчових продуктів, що піддає доходи селянина коливанням цінової кон'юнктури, а відтак призводить до обігу продукції за тіньовими схемами;

• питання технічного переоснащення сільського господарства, оскільки за останні три роки забезпеченість галузі технікою зменшилася на;

• належне фінансування видатків на розвиток харчової промисловості;

• вдосконалення відносин власності в секторі харчової промисловості,

• формування розгалуженої інфраструктури ринків, зокрема, системи збуту сільськогосподарської продукції та інфраструктури банківських фінансових інститутів, удосконалення механізмів заставних закупівель та запровадження інтервенції на ринку зерна, створення правового поля щодо запровадження ф'ючерсної торгівлі базовими товарними активами (зерном, насінням соняшнику тощо);

• проведення активної інформаційної підтримки просування харчової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і гармонізація системи стандартизації та сертифікації з міжнародними вимогами;

Важливою стратегічною метою розвитку харчового сектора України є розширення меж ринку збуту продукції. Основні заходи вирішення проблем у харчовій промисловості:

• проведення підготовчих робіт з метою забезпечення оптимальних умов взаємозв’язку України із СОТ, удосконалення механізмів захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог багатосторонньої міжнародної торговельної системи;

• гармонізація системи сертифікації та стандартизації з міжнародними вимогами; прискорення створення правового поля щодо системи гарантій виконання форвардних контрактів та розвитку ринку товарних деривативів з метою формування об'єктивних цінових індикаторів;

• запровадження сучасних ринкових механізмів стимулювання збільшення експорту продукції харчової промисловості та продовольства, вдосконалення його інфраструктури;

• створення умов для формування сприятливого інвестиційного клімату;

• забезпечення правових та інституційних передумов впровадження системи іпотечного кредитування з метою забезпечення середньо та довгострокових вкладень у виробництво;

В даний час світова економічна і фінансова системи впритул зіткнулися із загрозою найбільшої за останні 50 років кризи, яку, за можливими наслідками, багато хто вже порівнює з «великою депресією» у США в 30-х роках минулого століття. Кризові процеси, в першу чергу, негативно позначились на здатності підприємств харчової промисловості залучати інвестиційні ресурси. Так, нині втрачено повноцінний доступ до ринків капіталу: відбулося зменшення обсягів кредитування, знизилась вартість акцій більшості українських компаній. Має місце негативна динаміка розвитку за всіма елементами ресурсної складової інвестиційного потенціалу: 1. Виробнича складова – дефіцит обігових коштів знижує інтенсивність виробничих процесів. 2. Ресурсно-сировинна складова – відчутне погіршення через нестабільну цінову ситуацію, непередбачувану динаміку валютних коливань. 3. Кадрова складова – підприємства змушені скорочувати соціальні програми, що негативно впливає на кадровий потенціал підприємств. 4. Інноваційна складова – за нинішньої ситуації впровадження інноваційних проектів переважно призупинено. 5. Фінансова складова – рівень забезпеченості фінансовими ресурсами є здебільшого незадовільним. 6. Управлінська складова – є ключовою за даних обставин. Уміння керівної ланки приймати ефективні рішення задля виконання тактичних та стратегічних задач може стати вагомою конкурентною перевагою за нинішніх умов. 7. Інфраструктурна складова – ступінь сприятливості географічного місця розташування і можливості ефективно взаємодіяти з зовнішнім оточенням. Ця складова практично не зазнала змін. 8. Ринкова – зниження купівельної спроможності домогосподарств призводить до зниження обсягів реалізації харчових продуктів у грошовому виразі, відбувається перерозподіл ринку на користь виробників дешевшої продукції. Тому ціна продукту стає його вагомою конкурентною перевагою. 9. Ризикова – ступінь негативного впливу макроекономічних процесів на діяльність підприємства є вкрай високою. Слід зазначити, що втрати харчової промисловості є меншими, ніж деяких інших секторів економіки. Це пояснюється орієнтацією харчових підприємств здебільшого на внутрішній ринок, порівняно низьким рівнем інтегрованості у фінансові ринки, гарним врожаєм більшості сільськогосподарських культур, світовим продовольчим дефіцитом. За повідомленням Української аграрної конфедерації, за січень-жовтень 2009 року обсяг реалізованої продукції підприємствами харчової промисловості збільшився на 9,1 млрд. грн., що на 10% перевищує відповідний обсяг минулорічного періоду. За словами керівника проектів УАК Олександра Ярославського, загальний спад обсягів реалізації промислової продукції за вказаний період становив 21% (на 142 млрд. грн.), у тому числі металургії та машинобудування – на 39%, хімічної промисловості – на 20%. Таким чином, частка харчової промисловості у загальному обсязі реалізованої продукції збільшилась з 13,4% у 2008 р. до 18,8% у 2009 р. Аналогічна ситуація відбувається в зовнішній торгівлі. За даними Держкомстату, загальний обсяг українського експорту за січень-вересень знизився на 48,7% до відповідного періоду минулого року і становив 27,5 млрд. дол. США. В той же час, продовжує Олександр Ярославський, обсяг експорту аграрної продукції (група 1-24) схуд лише на 11,4%, з 7,4 до 6,6 млрд. дол. США. Питома вага її збільшилась на 10 відсоткових пунктів і в загальному обсязі експорту займає 24%. До кінця року очікується, що ця частка зросте до 27-28%. Отже, вкотре можна констатувати, що аграрний сектор, не дивлячись, на обмежену державну підтримку, залишається стабільним джерелом надходження податків до бюджету та рятівним островом для української економіки у складних умовах сьогодення.[14]