Фінанси Ден. (І частина) Фін. 2011

• діяльність уповноважених державних органів, органів місцевого самоврядування, пов‘язана з прямим плановим збиранням і розподілом коштів.

Українська держава, управляючи фінансами та виступаючи у фінансових відносинах як суб‘єкт влади і як власник засобів виробництва, встановлює відповідний порядок мобілізації та використання грошових фондів. Від імені держави у цих відносинах виступають компетентні органи. Діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів називають фінансовою діяльністю.

Відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності, є не тільки економічними. За допомогою правових норм держава надає їм юридичного характеру. Правове регулювання фінансової діяльності є однією з форм державного управління економікою.

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування базується на відповідних принципах - основоположних правилах і вимогах, які відображають її найсуттєвіші особливості та цілеспрямованість, а основний зміст їх визначається Конституцією України та нормами права, що безпосередньо регламентують цю діяльність.

Особливості фінансової діяльності держави:

1.міжгалузевий характер;

2.суб‘єкти фінансової діяльності держави – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

3.поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.

Фінансова діяльність держави значною мірою врегульована на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються:

– Державний бюджет України і бюджетна система України;

– система оподаткування, податки і збори;

– засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

– статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;

– порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;

– порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і

типи.

Вивчаючи моделі фінансових відносин у суспільстві слід звернути увагу на те, що основою побудови фінансової моделі суспільства є роль і місце в ній держави. Моделі розрізняються за двома ознаками:

1) за послідовністю розподілу ВВП;

2) за рівнем державної централізації ВВП.

51

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють дві моделі – ринкової й адміністративної економіки.

За рівнем державної централізації ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити три основні моделі: американську, західноєвропейську та скандинавську. Слід детально охарактеризувати кожну модель і визначити їх характерні риси.

Питання для обговорення

1.В чому сутність фінансової політики?

2.Які види фінансової політики виділяють та які вони мають значення?

3.Що спільного і в чому суттєва різниця у фінансовій та економічній діяльності?

4.Які напрями фінансової політики Ви знаєте?

5.В чому особливості внутрішньої структури фінансової системи?

6.Що розуміється під поняттям «фінансові відносини»?

7.В яких аспектах проявляються особливості фінансової діяльності держави?

8.Як класифікуються та чим характеризуються моделі фінансових відносин у суспільстві?

Тестові завдання

1.Виділити функціональні елементи керування фінансами:

а) планування; б) кредитування;

в) оперативне керування; г) контроль;

д) вибір виду фінансового механізму.

2.Напрямки діяльності, що визначають довгострокову і середньострокову перспективу використання фінансів - це:

а) тактика керування фінансами; б) організація фінансових відносин; в) стратегія керування фінансами; г) фінансові інструменти.

3.Які ознаки властиві для першого етапу розвитку фінансів ….

а) основна маса коштів витрачалася на військові цілі; б) обмежена кількість фінансових відносин; в) високий ступінь впливу фінансів на економіку; г) вузькість фінансової системи;

52

д) багатоланковість фінансової системи.

4.Провідною ланкою державних фiнансiв є:

а) державний бюджет; б) державний кредит; в) фiнанси населення;

г) цiльовi централiзованi фонди

5.Із запропонованих факторів укажіть ті, які визначають ефективність фінансового сектору ….

а) відмові від пільгового кредитування приватних і державних фірм; б) скасування планів розподілу кредитів; в) зменшення поточного дефіциту бюджету;

г) установлення єдиної системи обмінних курсів валют; д) збільшення витрат на оборону; е) стимулювання інфляції;

ж) проведення конверсії військового виробництва; з) установлення пільгового кредитування приватних фірм;

і) зменшення податку для вітчизняного товаровиробника; к) розвиток підприємництва

Ключові терміни і поняття

адміністративна економіка	державні доходи
внутрішня структура	державні видатки
фінансової системи
державний бюджет	фінансова політика
суб‘єкти фінансової	фінансова діяльність
діяльності держави
модель фінансових	фінансові відносини
відносин

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Особливості фінансової діяльності суб‘єктів різних організаційно-правових форм.

2.Законодавче регулювання фінансової діяльності держави.

Бібліографічний список до теми

[10, 26, 27, 29] [4, 13, 39]

53

Семінарське заняття №4
Тема 2. Генезис і еволюція фінансів
Мета заняття: засвоїти,	закріпити,		поглибити		та
систематизувати		знання	про	еволюція
фінансів.

План заняття

1.Еволюція бюджету залежно від історичних етапів розвитку суспільства.

2.Особливості оподаткування в постреволюційній Росії.

3.Особливості еволюції фінансів України за роки незалежності.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При вивченні першого питання треба акцентувати увагу на тому, що зародкові форми фінансів виникли в період розпаду первісного ладу у вигляді натуральних податків, зборів, повинностей на користь князя, імператора, короля.

В окремих країнах розвиток фінансів має свої особливості залежно від економічної політики, ролі та функцій держави, пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту, економічного та соціального стану, національних традицій тощо. Податки являються первинною формою фінансів, що зумовлює еволюцію бюджетних відносин.

Система, у якій формування доходів держави відбувається за рахунок доходів від власності короля (держави), отримала назву доменіального устрою. Крім доменів, королі збирали з населення добровільні тимчасові збори - субсидії, які поступово трансформувалися в примусові збори (податки).

Доменіальний устрій був необхідним і важливим в умовах недостатньо розвинутих грошових відносин та державного управління. З часом він занепав у результаті продажу державної власності через династичне дроблення чи марнотратство, а також під тиском буржуазії, яка вимагала переведення державної (королівської) власності у приватну. Поступове зменшення державної (королівської) власності привело до скорочення доходів від експлуатації доменів, а тому королі компенсували нестачу коштів у державній скарбниці введенням спеціальних зборів (плата за проїзд мостами, річками), монопольних цін на продукцію та торгівлю, яку вони монополізували. Якщо раніше король продавав продукцію з власного господарства на загальних підставах, отримуючи лише середній прибуток, подібно до будь-якого іншого підприємця, зайнятого цією діяльністю, то монополізація діяльності в руках держави давала можливість

54

формувати додаткові монопольні прибутки.

При підготовці до другого питання треба з‘ясувати, що із приходом до влади більшовиків у Росії податкова система розвивалася за такими напрямами: широке застосування одноразових надзвичайних революційних податків (контрибуцій), перебудова системи непрямих податків шляхом підвищення ставок і запровадження нових, організація строгого обліку і контролю за стягненням прямих податків. Податкова політика була спрямована на досягнення централізації грошових коштів, встановлення нових принципів розподілу національного доходу, економічну боротьбу з приватними підприємцями.

Податкова реформа 1930 - 1931 рр. запровадила двоканальну систему платежів у бюджет і дала змогу вдало поєднати прямі та непрямі податки: для державних підприємств - податок з обороту і відрахування від прибутку, для кооперативних організацій - податок з обороту і по-дохідний податок.

Слід врахувати, що податок з обороту зберігся майже на 60 років, маючи на це реальні підстави: адміністративне управління і тверді ціни.

Питання особливості еволюції фінансів України за роки незалежності треба почати, перш за все із аналізу законодавства України в галузі фінансів за роки незалежності. Як приклад: із проголошенням незалежності України розпочалося реформування її податкової системи. Так, податок з обороту було скасовано, а в умовах розвитку ринкових відносин та вільного ціноутворення запроваджено податок на додану вартість і акцизний збір. З прямих податків найбільше значення мають податок з прибутку підприємств і податок з доходів фізичних осіб. В Україні сформована податкова система, яка відповідає сучасному етапу суспільного розвитку, а механізм нарахування і сплати окремих податків потребує подальшого удосконалення.

При вивченні даного питання передбачено обов‘язкове ознайомлення із впливом впровадження Податкового кодексу України на фінансові відносини. Адже надмірна фіскальна орієнтація податкової політики стала одним із чинників охолодження ділової активності в Україні, що спричинило додатковий негативний тиск на динаміку ВВП, промислового виробництва та інвестицій.

Питання для обговорення

1. Що таке доменіальний устрій?

2. Коли офіційно почав використовуватися термін «бюджет»? 3. Як розвивались позабюджетні фонди?

4. З чим пов‘язані становлення і розвиток державного кредиту?

5. Назвіть чинники, що впливають на фінанси та їх розвиток в Україні.

55

Тестові завдання

1.Об’єктами фінансових відносин є…..

а) прибуток, податки, цінні папери; б) валовий суспільний продукт і національний дохід; в) грошові доходи; г) усі відповіді правильні.

2.У Росії регулярне складання державного бюджету почалося з…

а) 1731 р. б) 1803 р. в) 1897 р г) 1917 р.

3.З чим пов’язані становлення і розвиток державного кредиту?

а) у перевищенні видатків над доходами бюджету; б) розвитком товарно-грошових відносин і посиленням ролі держави;

в) боротьбою з корупцією за організації функціонування урядового апарату.

4.Невтручання держави в економіку — це основна риса певного типу фінансової політики, а саме:

а) класичного; б) регулюючого;

в) планово-директивного.

5.Бюджет – це…

а) сфера грошових відносин, що виникла у зв'язку з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту і частини національного багатства, пов'язана з формуванням фінансових ресурсів і підпорядкування держави й підприємств і використанням державних коштів на витрати з розширення виробництва, задоволення соціальнокультурних потреб населення, оборони країни й державного управління; б) грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків

держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період; в) є основним плановим документом, який підтверджує повноваження

щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень;

56

Ключові терміни і поняття

доменіальний устрій	бюджетний устрій
подушне оподаткування	державні видатки
бюджет	бюджетне право
державний кредит	спеціальні фонди

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Періоди Гетьманщини у розвитку державних фінансів України.

2.Зміст і напрямки реформування фінансової системи України.

Бібліографічний список до теми

[10, 26, 27, 29] [4, 13, 39]

Семінарське заняття №5 Тема 3. Становлення та розвиток фінансової науки

Мета заняття: засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про становлення та розвиток фінансової науки.

План заняття

1.Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки та її роль у суспільстві.

2.Сутність та структура фінансової науки.

3.Розвиток фінансової науки в Україні.

4.Сучасна парадигма західної наукової фінансової думки.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При вивченні першого питання слід врахувати, що фінансова наука виникла у середині XV ст., коли в економіці країн Західної Європи відбулася низка серйозних змін, пов‘язаних із зміною типу економічної системи. XV - XVII ст. у Західній Європі - епоха первісного нагромадження капіталу і бурхливого розвитку міжнародної торгівлі

Треба зазначити, що власне фінанси існували майже на тисячоліття раніше. Не можна не звернути увагу на те, що великі вчені античного світу — Арістотель, Платон, Ксенофонт, Цицерон,

57

досліджуючи в своїх працях засади державного устрою, тією чи іншою мірою торкалися фінансів.

Наприкінці XVIII ст. відбувається становлення класичної школи політичної економії. Відомими її представниками були Ф. Кене, А.Р.- Ж. Тюрго, О. Мірабо, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, С. Мілль. Основним постулатом школи була здатність ринкової економіки до саморегулювання, а завданням держави - забезпечення економічно сприятливих умов для накопичення капіталу. Представники цієї школи багато уваги приділяли питанням фінансів, але не виділяли їх з політекономії, не вважаючи їх самостійною наукою.

Значний внесок в розвиток фінансової науки внесли: представник Франції Ж. Боден, італійські вчені Ф. Петрарки, Бернадо, Дж. Баторо, Н.Макіавелі та ін., англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс, Німецькі вчені –фінансисти Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, І. Зоннефельд та ін.

Найбільший розвиток фінансової науки припадає на XIX століття, насамперед на другу його половину. В цей час у більшості країн Європи перейшли від абсолютизму до конституційної форми правління. Стали розвиватися правові основи державного управління, у тому числі й фінансове право, виникла потреба в наукових дослідженнях у галузі фінансів.

На формування державної економічної, зокрема, фінансової політики капіталістичних країн протягом 40—70-х років XX ст. суттєво вплинула теорія англійського економіста Дж. М. Кейнса. Найбільш дійовим інструментом державного регулювання економіки вчений вважав бюджетну політику. На його думку, збільшення обсягу державних витрат (державні інвестиції та поточні державні витрати) за рахунок податків і позик зможе простимулювати підприємницьку діяльність і забезпечити зростання національного доходу, а також ліквідацію безробіття.

За Дж. М. Кейнсом кредитно-грошова політика в механізмі реалізації державного регулювання економіки відігравала другорядну роль. її головна мета — впливати на норму відсотка, щоб з її допомогою стимулювати приватні інвестиції.

Не слід забувати і про внесок теоретиків марксизму в фінансову науку, бо протягом майже століття комуністична ідеологія вважала К. Маркса та Ф. Енгельса творцями марксистської фінансової науки. Існує величезний доробок наукової та навчальної літератури з цього приводу і є підстави стверджувати, що в працях К. Маркса і Ф. Енгельса лише зрідка йшлося про гроші й податки, отже, важко назвати це наукою про фінанси.

Розглядаючи друге питання, треба звернути увагу на те, що у російській науковій літературі слово «фінанси» з‘явилось лише наприкінці XVIII століття і було запозичено з французької наукової літератури. До того використовувався термін «казна». Проте наукова

58

література, яку можна віднести до фінансової науки, з‘явилась значно раніше.

Одним із перших російських авторів праць у галузі фінансів був І.С. Пересвєтов. Він підтримував ідею стосовно збільшення доходів казни з метою посилення військової потужності держави, централізації ресурсів і зменшення витрат на систему намісництва, відміни інституту митарів.

Далі слід зауважити, що наприкінці XVIII століття виходять праці прекрасного вченого й мислителя О.М. Радіщева. Одна з його робіт «Записки о податях» повністю присвячена податковій політиці. Це перша наукова робота в Росії, де досліджується суть і природа податків, їхній вплив на економіку держави, на матеріальне становище різних верств населення. Цінність наукової спадщини О.М. Радіщева полягає в тому, що він розробив завершену концепцію податкової політики в Росії та запропонував низку заходів щодо удосконалення оподаткування залежно від економічного становища платника.

Потім слід зупинитися на особливих заслугах в розвитку фінансової науки I.X. Озерова. Його підручник «Основи фінансової науки», що витримав багато видань, і нині є науковим доробком із найповнішим викладом багатьох фундаментальних положень фінансової науки. Свої погляди вчений формулює на основі глибокого вивчення європейської наукової літератури.

Після підручника І.Х. Озерова найвидатнішою роботою у галузі фінансової науки на початку XX століття можна вважати «Вступ до фінансової науки» А.І. Буковецького.

Слід зауважити, що книга А.І. Буковецького була майже останньою науковою працею, де з наукових позицій розглядалися та розвивалися фундаментальні положення фінансової науки.

Вивчаючи друге питання, треба врахувати, що структура фінансової науки наступна:

—історико-теоретичні науки (історія фінансів, теорія фінансів тощо);

—науки управлінського циклу (управління фінансами, фінансовий менеджмент тощо);

—прикладні науки (бюджетна система, податкова система, казначейська система, фінанси підприємств, фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінансовий контроль тощо).

Суспільне призначення, місце та роль фінансової науки у суспільстві найбільш повно розкриваються через функції. Функції фінансової науки дають можливість простежити шляхи розвитку системи знань про фінанси, їх вплив на систему суспільних зв'язків, наукове і практичне значення результатів фінансових наукових досліджень, завдання, які стоять перед фінансовою наукою. У результаті ознайомлення з функціями фінансової науки стає

зрозумілим її суспільне призначення та практична цінність,

59

визначаються основні напрями її впливу на соціально-економічні процеси. Фінансова наука виконує як загальнонаукові, так і конкретно-наукові функції.

В третьому питанні слід показати, що фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку в умовах Російської імперії, і тому дуже важко виділити внесок українських вчених в її розвиток. Історичні джерела свідчать, що лише починаючи з другої половини XIX століття з‘являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансової науки. Тут насамперед слід назвати видатного вченого, поета, письменника, громадського діяча І.Я.Франка. Мабуть немає такої проблеми в житті людського суспільства, яка б залишилася поза увагою цієї видатної особистості.

Далі необхідно зауважити, що до числа визначних українських економістів-фінансистів належить також М.І. Туган-Барановський, професор університету святого Володимира (тепер Національний університет імені Тараса Шевченка) і показати його внесок у розвиток фінансової науки.

Розглядаючи внесок українських фінансистів у розвиток фінансової науки, не можна не згадати М Добриловського, професораемігранта української господарської академії в довоєнній Чехословаччинї.

Заслуговують на увагу роботи професора Харківського університету М.М.Алексєєнка. Основна його праця «Погляд на розвиток вчення про податки», яка вийшла в Харкові в 1870 році, присвячена дослідженню поглядів на податки А.Сміта, Ж.-Б. Сея, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д. Мілля.

Варто також детальніше ознайомитися з науковою спадщиною українських вчених С.І. Іловайського, П.Л. Коваленка, І.І. Патлаєвського, М.П. Яснопольського.

Із сучасних учених-фінансистів, які вивчають питання фінансів найвідоміші О.Д. Василик, І.О. Бланк, В.М. Опарін, AM. Поддерьогін, М.І. Савлук, Ю.В. Пасічник, С.І. Юрій, та ін.

Розкриваючи сутність четвертого питання необхідно звернути увагу на те, що багата історична спадщина фінансової науки, безумовно, створює хороше підґрунтя для сучасної фінансової думки, яка має вирішувати нині набагато складніші питання суспільного життя. На сьогодні фінансова наука досліджує процеси і явища у суспільстві, використовуючи значно вищі теоретичні підвалини та враховуючи певні гуманістичні засади життя людини.

Студентам слід засвоїти, що центральне місце в наукових дослідженнях сучасних фінансистів посідають ідеї спрямування та використання фінансів для досягнення суспільного блага, яке повинно забезпечуватися за допомогою демократичних інститутів держави та політичної волі правлячих еліт. Обов‘язковою умовою для цього є розвиток приватного підприємництва та ефективних державних

60