Фінанси Ден. (І частина) Фін. 2011

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Види фінансового контролю.

2.Завдання Державної податкової адміністрації в світлі прийняття Податкового кодексу.

3.Розвиток органів та інституцій фінансової системи України.

Бібліографічний список до теми

[2, 7, 10, 24, 25, 26, 29 ]

Семінарське заняття № 8

Тема 5. Фінансове право і фінансова політика

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про фінансову політику держави, фінансовий механізм.

План заняття

1.Фінансова політика, її сутність, види і значення.

2.Забезпечення реалізації фінансової політики.

3.Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розкриваючи зміст першого питання, насамперед необхідно ознайомитися із сутністю фінансової політики, її метою та рівнями.

Так, фінансову політику розуміють як сукупність розподільних і перерозподільних заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодо організації та використання фінансових відносин з метою забезпечення зростання валового внутрішнього продукту країни і підвищення добробуту всіх членів суспільства.

Залежно від рівня економічної системи виділяють:

-фінансову політику держави (макрорівень);

-фінансову політику суб‘єктів господарювання - підприємств, установ, організацій та домогосподарств (мікрорівень);

-фінансову політику міжнародних організацій і фінансових інституцій (рівень світового господарства).

Головна мета фінансової політики полягає у підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

71

Сутність фінансової політики виявляється у поєднанні конкретних цілей та відповідних засобів, за допомогою яких вирішуються поставлені завдання. Цілі фінансової політики зумовлені потребами економічного розвитку і досягненням високого рівня індивідуального й суспільного добробуту. Основний вектор фінансової політики - забезпечення економічного зростання в країні через механізми фінансового впливу на попит і пропозицію, споживання, заощадження та інвестиції. Фінансова політика неодмінно має конкретне спрямування, а її реалізація завжди пов‘язана зі знаходженням компромісу між певними потребами і реальними можливостями.

Основні засади та напрями фінансової політики на практиці відображаються у:

-фінансовому законодавстві;

-системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів;

-перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами;

-структурі доходів і видатків бюджетів.

Готуючись до семінарського заняття слід також ознайомитися з такими категоріями як фінансова стратегія і фінансова тактика, з головним завданням фінансової політики держави.

Зверніть увагу на те, що фінансова політика сприяє вирішенню таких стратегічних завдань:

–формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, що надходять у розпорядження держави;

–забезпечення раціонального розподілу фінансових ресурсів між галузями і сферами економіки та регіонами;

–концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямах економічного і соціального розвитку;

–створення ефективної системи управління фінансами держави та інших суб‘єктів економічних відносин.

Ознайомтеся з характеристиками основних складових фінансової політики держави: бюджетна політика, податкова політика, грошово-кредитна політика, митна політика, боргова політика, інвестиційна політика,

Зверніть увагу на те, що крім перерахованих вище самостійних складових, фінансова політика включає певні напрями державної діяльності у галузі страхування, соціальній сфері, сфері фінансового ринку та ін.

Вивчаючи питання про фінансову політику суб‘єктів господарювання зверніть увагу на її завдання та на такі її складові як: політика формування капіталу; емісійна політика; кредитна політика; інвестиційна політика; політика формування активів; політика у сфері управління ризиками; дивідендна політика.

Потребує розгляду на занятті і фінансова політика у сфері

72

міжнародних фінансів, яка пов‘язана із налагодженням фінансових відносин держави з міжнародними організаціями та фінансовими інституціями шляхом участі держави як у формуванні доходів (фінансових ресурсів) міжнародних організацій, так і в отримані державою коштів від цих суб‘єктів на фінансування проектів і програм у формі кредитів.

Готуючись до другого питання зверніть увагу на те, що процес формування і реалізації фінансової політики охоплює декілька етапів: вироблення цілей, постановка завдань, вибір типу фінансової політики, вибір напрямків реалізації (монетарна чи фіскальна) та розмежування завдань між ними, вибір інструментів реалізації, координація дії окремих інструментів, здійснення конкретних заходів, контроль за ходом реалізації. Охарактеризуйте ці етапи, відмітьте їх узгодженість.

Свою фінансову політику держава реалізує за допомогою фінансового механізму, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями окремої країни.

Фінансовий механізм, у широкому розумінні - комплекс фінансових методів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Фінансовий механізм у вузькому розумінні - сукупність конкретних фінансових методів та важелів впливу на формування і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державних структур, суб‘єктів господарювання і населення.

Готуючись до третього питання ознайомтеся з основними елементами фінансового механізму: фінансовими методами, фінансовими важелями, фінансовими інструментами, нормативноправовим, інформаційним та організаційним забезпеченням. Вивчіть їх склад та характеристики.

Особливу увагу зверніть на такі фінансові методи як фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення та фінансове регулювання.

Ознайомтесь з визначеннями таких важелів як доходи, нагромадження, податки та обов‘язкові платежі, неподаткові надходження, міжбюджетні трансферти, витрати, видатки, фінансові резерви, фінансові стимули, фінансові санкції. При підготовці зверніть увагу на такі інструменти: ставки податків і обов‘язкових платежів, податкові пільги, норми амортизації, норми видатків у бюджетних установах, фінансові нормативи, відсотки за користування кредитом, ставки орендної плати, штрафи, пеня, ліміти, ставки заробітної плати, пенсій, стипендій.

73

Питання для обговорення

1.Що є головною метою і головним завданням державної фінансової політики?

2.Які види та складові фінансової політики ви знаєте?

3.Назвіть приклади фінансової стратегії та фінансової тактики.

4.Охарактеризуйте складові фінансової політики суб‘єкта господарювання.

5.Дайте визначення фінансового механізму та характеристику його складових.

6.Які фінансові методи є найбільш поширеними у господарській практиці?

Тестові завдання

1.Фінансове законодавство в Україні приймає:

а) Державне казначейство України; б) Кабінет Міністрів України; в) Верховна Рада України; г) Рахункова палата України.

2.Залежно від суб'єктів фінансовий контроль поділяється на:

а) державний, внутрішньогосподарський, аудиторський, громадський; б) попередній, поточний, наступний; в) обов‘язковий та ініціативний.

4.Що належить до складових фінансового механізму:

а) фінансові методи; б) фінансові важелі;

в) правове забезпечення; г) нормативне й інформаційне забезпечення; д) фінансові ресурси;

е) варіанти відповіді а), б), в), г) і д) правильні.

5.Фіскальна політика може бути:

а) стимулювальною; б) стримувальною; в) автоматичною;

г) варіанти відповіді а), б) і в) правильні.

6.У складі фінансової політики вирізняють:

а) бюджетно-податкову; б) грошово-кредитну; в) дивідендну; г) міжнародну;

74

д) варіанти відповіді 1), 2), 3) і 4) правильні.

7.Сутність фінансового планування полягає у:

а) визначенні організаційно-правових форм підприємств; б) оцінювання фінансової стратегії;

в) визначенні фінансових можливостей держави з метою забезпечення г) розвитку її економіки.

8.Як співвідносяться поняття фінансова політика та фінансовий механізм:

а) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм; б) фінансовий механізм визначає фінансову політику?

9.У чому полягає сутність поняття «фінансова політика»:

а) дії економічних законів у фінансовій сфері; б) діяльності підприємств, організацій та установ у сфері фінансів;

в) сукупності фінансових розподільних і перерозподільних заходів, що здійснює держава через фінансову систему?

10.Фінансовий механізм - це:

а) фінансові відносини стосовно розподілу ВВП; б) сукупність суб'єктів і об'єктів фінансового розподілу;

в) система встановлених державою форм і методів організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціальноекономічний розвиток суспільства.

12.Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму не включає:

а) інструкції; б) нормативи; в) кредити; г) норми;

д) методичні вказівки; е) варіанти відповіді 1), 2), 3), 4) і 5) правильні.

13.Методами фінансового планування є:

а) нормативний; б) балансовий;

в) метод коефіцієнтів; г) варіанти відповіді 1), 2) і 3) правильні.

14.У чому полягає сутність фіскальної політики:

а) бюджетно-податковій політиці; б) кредитній політиці;

в) варіанти відповіді 1) і 2) правильні?

75

Ключові терміни і поняття

Фінансова політика	Фінансове регулювання
Фінансова стратегія	Фінансове забезпечення
Фінансова тактика	Фінансове планування
Фінансовий механізм	Управління фінансами
Фінансові методи	Фінансові важелі

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Склад фінансового механізму.

2.Державний фінансовий контроль.

Бібліографічний список до теми

[7, 26, 27]

Семінарське заняття № 9 Тема 5. Фінансове право і фінансова політика

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про фінансове право та фінансове законодавство.

План заняття

1.Поняття та система фінансового права.

2.Фінансове право – як самостійна галузь публічного права.

3.Система фінансового права.

4.Правові засади фінансового контролю.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Питання, пов‗язане з теорією фінансового права, передбачає ознайомлення з основними складовими даної теорії.

Забезпечення цілеспрямованого функціонування фінансового механізму і відповідно реалізації фінансової політики здійснюється за допомогою норм фінансового права. Фінансове право - самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань та функцій.

Предметом фінансового права є сукупність суспільних відносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері

76

фінансової діяльності держави та її місцевих утворень. У цих відносинах завжди виявляється владно-організуюча роль держави у розподілі валового внутрішнього продукту і національного доходу, тому вони мають владно-майновий (владно-грошовий) характер.

Суб‘єктами фінансового права виступають юридичні або фізичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності та дієздатності. Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративнотериторіальні утворення, юридичні особи (підприємства, установи, організації усіх форм власності, громадські організації), тобто колективні суб'єкти, та громадяни (індивідуальні суб'єкти).

Слід врахувати, що до загальної частини фінансового права входять фінансово-правові норми, що закріплюють:

загальні принципи, правові форми та методи фінансової діяльності держави і місцевих утворень (адміністративнотериторіальних одиниць);

систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність; їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи;

основні риси фінансово-правового становища інших суб'єктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини;

зміст, форми і методи фінансового контролю.

Джерелами фінансового права є правові акти державних органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права. Головне джерело фінансового права - Конституція України.

Зовнішньою формою фінансового права, що відображає його внутрішню структуру, є фінансове законодавство, тобто система усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі.

Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансової системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації. Загалом його можна поділити на дві частини: законодавчі акти, що безпосередньо регулюють фінансові відносини, та закони з інших сфер діяльності, в яких виділено фінансові засади їх функціонування.

При вивченні другого питання необхідно з‘ясувати, що специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність його методів більше і повніше виявляється при співставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права. Фінансово-правові інститути безпосередньо пов‘язані з діяльністю держави при створенні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів.

При вивченні третього питання необхідно уяснити, що система фінансового права як галузь права складається з 2-х частин: загальна

77

частина (загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави, система державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання, функції, форми і методи роботи, основні риси фінансовоправового положення інших суб‘єктів з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини, зміст, форми, методи фінансового контролю тощо) та особлива частина (певні розділи, які називаються підгалузями, які в свою чергу складаються з фінансово-економічних інститутів – це система фінансово-правових норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин. В особливу частину фінансового права входять розділи, що об‘єднують фінансово-правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державного бюджету, позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних підприємств, державних і місцевих податків та інших обов‘язкових платежів; державного кредиту, державного страхування, державних видатків, банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання).

Розглядаючи сутність фінансового контролю, слід пам‘ятати, що фінансовий контроль – одна з важливих функцій державного управління. Його призначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи.

За своєю сутністю фінансовий контроль являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Далі слід розібратися у видах, формах і методах фінансового контролю. Особливу увагу треба звернути на аудиторський контроль.

Питання для обговорення

1.Які групи відносин становлять предмет фінансового права?

2.Що таке джерела фінансового права

3.У чому полягає основна мета фінансового контролю?

4.Охарактеризуйте види, форми та методи фінансового контролю.

5.Що є спільного та відмінного між ревізією та аудитом?

6.За якими напрямами здійснюється фінансовий контроль.

7.Що є об‘єктом і суб‘єктом фінансового контролю?

8.На яких засадах (принципах) здійснюється фінансовий контроль?

9.Які існують види фінансового контролю за організаційною ознакою?

10.Які органи державної влади та управління здійснюють стратегічне та оперативне управління фінансами?

78

Ключові терміни і поняття

Фінансове право	Фінансове регулювання
Фінансове законодавство	Нормативно-правове,
	організаційне та інформаційне
	забезпечення
Управління фінансами	Фінансовий контроль

Тестові завдання

1. Фінансове право – це…

а) це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди; б) галузь юридичної науки, а також галузь права, предметом якої є

суспільні відносини, пов‘язані з утворенням і витрачанням публічних фінансів (фінансів держави та місцевого самоврядування), необхідних для реалізації державних функцій; в) сукупність нормативних актів законодавчої і виконавчої влади з регулювання фінансових відносин.

2.Вищим органом державного фінансово-економічного контролю в Україні є:

а) Держана податкова адміністрація; б) Національний банк України; в) Рахункова палата.

3.Попереджати можливі зловживання при одержанні і витраті коштів покликаний певний вид контролю. Це:

а) президентський; б) поточний; в) валютний; г) податковий; д) оперативний

4. Методами фiнансового контролю є:

а) попереднiй, поточний i подальший контроль;

б) державний, внутрiшньогосподарський i незалежний контроль; в) перевiрка, обслiдування, аналiз, ревiзiя.

5.Фінансовий контроль за діяльністю підприємств включає контроль з боку:

а) держави; б) посередницьких фірм;

в) трастових компаній;

79

г) кредитних установ; д) акціонерів;

е) економічних служб підприємства

6. За методом проведення виділяють такі види контролю:

а) аудиторський; б) кредитний; в) ревізія; г) нагляд;

д) поточний; е) обстеження.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1.Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку.

2.Різновиди фінансового контролю.

Бібліографічний список до теми

[7, 26, 27]

80