2. Необхідність управління в сфері оподаткування

Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто фіскального державного заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор. Реальне використання суспільних благ, забезпечення яких здійснює держава, є головною причиною, що повинна спонукати кожну людину сплачувати податки. їх витрачають не тільки на утримання суто державних інституцій, а й на охорону здоров'я, освіту, розвиток культури, захист навколишнього середовища, на субсидії найбіднішим регіонам країни і найбіднішим громадянам тощо.

Не менш дієвий вплив система оподаткування має на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, тобто на ту ланку господарської діяльності, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюючих суб'єктів. Отже, податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків для забезпечення сталої фінансової бази держави, яка необхідна для виконання функцій, делегованих їй суспільством. її призначенням є практичне застосування широкого арсеналу різних власних інструментів (податкових ставок, способів оподаткування, податкових пільг), що становлять податковий механізм. Проведення такої діяльності ґрунтується на обліку податкових надходжень від окремих платників податків, що, в свою чергу, обумовлює, з одного боку, необхідність своєчасного нарахування та сплати податків, а з іншого — необхідність постійного адміністрування цього процесу, від обліку платників податків до примусового стягнення боргів, тобто управління податками як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.

Основні поняття податкового менеджменту. В економічній літературі поняття «управління, менеджмент» визначаються як окупність принципів, форм, прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату.

Об'єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Органи законодавчої та виконавчої влади, контролюючи органи у сукупності з платниками податків створюють коло суб'єктів податкового менеджменту.

Метою податкового менеджменту на макроекономічному рівні є забезпечення доходної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва і соціальної сфери.

Метою податкового менеджменту на мікроекономічному рівні є своєчасне та повне виконання зобов'язань платника податків у відповідності з діючим законодавством за умов найбільш повного використання податкових стимулів (вигод, пільг тощо), які забезпечують зростання підприємницького прибутку. Податковий менеджмент на мікрорівні передбачає прогнозування і планування податків, податковий облік, внутрішній контроль оподатковуваних баз, але всі ці функції, звичайно, мають особливості, належні цілям та завданням мікроекономічного рівня.

3. Функції податкового менеджменту

Очевидно, що управління в сфері оподаткування починається з законотворчої діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. В процесі цієї діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов'язкових платежів та їх елементи (об'єкти, ставки, пільги тощо), розробляється механізм розрахунків з бюджетом. В статті 4 Податкового кодексу України перераховані принципи сучасного оподаткування.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

- загальність оподаткування  кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації  забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- фіскальна достатність  встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- соціальна справедливість  установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- економічність оподаткування  установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

- нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- стабільність  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- рівномірність та зручність сплати  установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів  визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Функцію розробки та прийняття правових актів з оподаткування покладено на органи законодавчої та виконавчої влади.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні і міські ради встановлюють механізм справляння та порядок сплати місцевих податків відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України про оподаткування. Вони можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Якщо ратифікованими міжнародними договорами встановлені інші норми, ніж ті, що містяться у внутрішніх законах про оподаткування, застосовуються положення міжнародних угод.

Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів беруть участь у розробці напрямків бюджетно-податкової політики, плануванні податків, здійснюють керівництво виконанням бюджету, приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

Державна податкова адміністрація України видає порядки, інструкції у випадках, передбачених податковим законодавством, вносить пропозиції щодо його удосконалення. Порядок набуття чинності нормативно-правовими актами з питань оподаткування представлено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Порядок набуття чинності нормативно-правових актів

Види нормативно-правових актів	Порядок набуття чинності	Чим передбачено
1	2	3
Закони України	Через десять днів* з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими законами, але не раніше	Ст. 94 Конституції України

Продовження таблиці 1.1.

	дня опублікування в офіційних виданнях **
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України	Через десять днів 3 дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня опублікування в офіційних виданнях	Ст. 57 Конституції України Ст. 4 Указу Президента України від 10.06.97 р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності"
Укази, розпорядження та інші нормативно-правові акти Президента України
Укази Президента України з економічних питань, не урегульованих законами України, видані протягом трьох років після набрання чинності Конституцією України	Через 30 календарних днів після подання до Верховної Ради України одночасно з виданням таких указів відповідних законопроектів	Ст. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України	3 дня їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений самими акта -ми. Акти, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях	Ст. 5 Указу Президента України від 10.06.97 р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності"
Постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які визначають права та обов'язки громадян	3 дня їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений самими актами, але не раніше дня опублікування в офіційних видання
Нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або такі, що мають міжвідомчий характер	Через десять днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України або обласними і прирівняними до них управліннями юстиції, якщо в них не встановлений більш пізній строк набрання чинності.	Ст. 3 Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади
Постанови Правління НБУ, що регулюють відношення, суб'єктами яких є органи державної влади і місцевого самоврядування,	Через десять днів після їх державної реєстрації, здійснюваної Міністерством юстиції України, якщо в них не	Ст. 56 Закону України від 20.05.99 р. № 679 -XIV "Про Національний банк України"

Продовження таблиці 1.1.

банки, підприємства, організації і установи, а також фізичні особи	встановлений більш пізній строк набрання чинності, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення
Міжнародні договори, які потребують ратифікації	Приймається спеціальний закон про ратифікацію	Ст. 7 Закону України від 22.12.93 р. № 3767 -XII "Про міжнародні договори України»

* Якщо строки визначені днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець строку припадає на день неробочий, то останнім днем вважається пертий після нього робочий день (ст. 87 Цивільного процесуального кодексу України);

** Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр» (ст. 1 Указу Президента України від 10.06.97р. № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»), а також газета «Голос України» (п. 1 ст. 6.10.3 Регламенту Верховної Ради України від 27.07.94 р. М129/94-ВР).

Органи державної податкової служби також оприлюднюють податкові роз'яснення — офіційні розуміння окремих положень податкового законодавства. Найбільш пріоритетними з них є роз'яснення Державної податкової адміністрації України, які є обов'язковими до виконання нижчими ланками податкової служби. Але податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта.

Наступною складовою податкового менеджменту є планування податків. Цей вид діяльності тісно пов'язаний з бюджетним менеджментом і передбачає визначення сум податків та обов'язкових платежів, які мають бути сплачені до бюджетів різного рівня.

Планування служить двом цілям, а саме: розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу):

- визначає можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту). Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги, а саме:

- поліпшує якість прийняття фінансових рішень, пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів; окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання несприятливим подіям, дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем; сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.

Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду часу, який розглядається. Для того щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково повинні бути точними. Фактично в прогнозуванні точність менш важлива, ніж процес. Процес сам по собі може підняти ефективність планової діяльності. Наприклад, якщо органи місцевого самоврядування прогнозують недостачу доходів через два роки, розмір дефіциту менш важливий, ніж факт, що він буде присутній. Якщо органи місцевого самоврядування своєчасно займуться вирішенням проблеми майбутнього дефіциту це значить, що процес прогнозування змусив відповідальних осіб за прийняття рішень почати діяти раніше, ніж вони б це зробили, поліпшуючи в такий спосіб майбутню фінансову ситуацію.

Найбільш розповсюджені методи прогнозування податкових надходжень представлені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Методи прогнозування податкових надходжень

Метод прогнозування	Опис	Приклад використання	Коментарі
1	2	3	4
Експертна оцінка	"Експерт" пропонує найкраще припущення про майбутні доходи, покладаючись на свої спеціалізовані знання	Часто використовується для приблизної оцінки суми надходження
Аналіз тенденцій	Минулі тенденції надають основу для прогнозування майбутніх змін	Підходить для оцінки доходів, які є постійними, щороку змінюються на постійну величину чи розвиваються у передбачуваному напрямку	Важливо також розглядати зміни, які ще не знайшли відображення в минулих тенденціях (наприклад, зміни у базі оподаткування)
Детерміністичний підхід	Розглядає прямий та "помножувальний" вплив на доходи, що має відношення до нового розвитку. Припускається постійність відношень між прогнозованою перемінною та певним іншим фактором (наприклад, економічним чи демографічним перемінним фактором)	Може використовуватися для оцінки податків, пов'язаних з конкретною кількістю проданих чи куплених товарів, а також для прогнозування надходжень до бюджету, які спричинилися встановленням нових податків	Можуть використовувати ся прості математичні розрахунки, такі, як, наприклад, множення питомих податків на приріст населення
Економетричне моделювання	Встановлює відношення між	Використовується щодо перемінних,	Математично складне та

Продовження таблиці 1.2.

перемінною доходу та рядом "причинних" чи пояснювальних факторів

які є під впливом циклічних змін

потребує великої кількості даних

Метод експертної оцінки покладається на багаторічний досвід, знання й ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу. Переваги «експертного» методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.

Прогнозування тенденцій — це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у перемінній попереднього року (наприклад, джерело доходу). Визначаючи зміни за минулі роки, деякі доходи можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні.

Висновки щодо типу змін, які відбулися, дають декілька варіантів їх використання в прогнозуванні, а саме:

• якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

• якщо перемінна в минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же абсолютних розмірах;

• якщо перемінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій — надійний інструмент для доходів не занадто чутливих до економічних умов.

Детерміністичний підхід використовує не час, а інші фактори для «визначення» прогнозованих показників. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, нові пільги чи інші соціальні й економічні перемінні, які безпосередньо впливають на доходи. Найбільш розповсюджені визначальні прогнози ґрунтуються на попередньо установленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів. Наприклад, якщо визначити, що середній розмір сплати фіксованого податку становить 60 гривень з суб'єкта підприємницької діяльності, а також середній приріст платників, що переходять на сплату фіксованого податку протягом наступного року, — 1200 осіб, то можна припустити додатково збільшення надходжень у сумі 72000 тис. грн.

«Визначальне» прогнозування покладається на використання середніх величин, які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів, якщо економіка на підйомі, та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.

Економетричне чи статистичне прогнозування поєднує економічні принципи і статистичні теорії. Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи шляхом визначення незалежних перемінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці перемінні можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела доходу (наприклад, податку на прибуток). Тобто економетричне прогнозування найбільш підходить для прогнозування перемінної частини доходів, що залежить від економічних умов.

Щоб забезпечити надходження запланованих сум платежів у бюджет, потрібно здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового законодавства. Отже, податковий контроль — це ще одна складова податкового менеджменту. Податковий облік, у свою чергу, створює необхідні умови для реалізації контрольно-перевірочних функцій. Він включає облік платників, облік податкових баз, нарахованих і фактично сплачених сум до бюджету та інших показників. На думку фахівців, податковий контроль залишається основною ланкою серед функцій органів податкової служби. Функції податкових інспекцій на 90% складаються з робіт зі здійснення контролю щодо вчасності подання платниками податків податкових декларацій (розрахунків), правильності визначення об'єктів оподаткування, обчислення та сплати податків

Основне навантаження з контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та обов'язкових платежів лягає на податкові органи. Тому остання складова охоплює питання організації управління в сфері оподаткування. Від структури і функцій податкової служби в значній мірі залежить якість податкової роботи, виконання планів та завдань, ефективність всієї діяльності.

Державна податкова служба України: структура і завдання. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» визначає статус і правові засади функціонування податкової служби, її структуру, функції, призначення керівників, права і обов'язки посадових осіб податкових органів, основні завдання податкової міліції.

Слід зазначити, як змінилася підпорядкованість органів державної податкової служби. Якщо спочатку вони діяли при Міністерстві фінансів, то з 1996 року Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Крім того, якщо раніше спеціальні підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері оподаткування, підпорядковувались органам внутрішніх справ, то з указаного терміну податкова міліція є структурним підрозділом Державної податкової адміністрації України.

Система органів державної податкової служби має трьохрівневу структуру:

1. рівень — Державна податкова адміністрація (ДПА) України;

2. рівень — державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

3. рівень — державні податкові інспекції (ДПІ) в районах, містах, районах у містах.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані податкові інспекції.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Завданнями органів державної податкової служби є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів і обов'язкових платежів;

• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

• прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

• роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед, платників податків.

Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів (ПКУ, Стаття 20).

Посадові особи контролюючих органів зобов’язані:

- дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

- забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

- забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

- не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

- коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

- не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

- надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

У складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завчаннями податкової міліції є:

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

• розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

• запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

• забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. У разі прийняття на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року. На роботу До органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації У порядку, визначеному Державною податковою адміністрацією України.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний ради податкової служби, державний радник податкової служби I-рангу, радник податкової служби І-III рангу, інспектор податкової служби І -III рангу. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджують Кабінетом Міністрів України. Посадовим особам і працівник органів державної податкової служби видається службо посвідчення, зразок якого затверджує Державна податкова адміністрація України.