2 курс. Ден. ФК, УП, ЕП 12 / Фінанси Ден. (ІІ частина) УП та ЕП. 2011

	Навчальні завдання
1. Поєднайте термін і його значення
Термін			Значення
А) Страхові платежі		1.	Масштаби даної страхової операції, тобто на
		яку суму застрахований той чи інших об‘єкт
Б) Страховий тариф		2.	Потенційні масштаби страхування
В) Страхова сума		3.	Перерахування одноразово чи поетапно
		коштів страхувальником страховику
Г) Страхове полу		4.	Вартісна оцінка заподіяних застрахованому
		втрат
Д) Страховий збиток		5.	Ціна страхування
2. Поєднайте ознаку класифікації із видом страхування

Ознака класифікації		Вид страхування
А) За формами проведення	1.Комерційне страхування
	2.	Взаємне страхування
	3.	Державне страхування
Б) За об‘єктами страхування	1.	Страхування фізичних осіб
	2.	Страхування юридичних осіб
В) За організаційно-правовою	1.	Страхування за ризиковими
формою страхувальників	видами
	2.	Страхування за класифікацією
	ризиків
Г) За статусом страхувальника	1. Особисте страхування
	2.	Майнове страхування
Д) За родом небезпеки страхових	1.	Добровільне страхування
ризиків	2.	Обов‘язкове страхування

Тести

1.Юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, товариств з додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності; а) страхувальники; б) застраховані; в) страховики;

г) страхові об‘єднання.

2.Статутний капітал страховиків, які займаються ризиковим страхуванням:

а) 0,5 млн. євро; б) 1 млн. євро;

71

в) 1,5 млн. євро; г) 2 млн. євро.

д) вірної відповіді немає.

3.Грошова сума, в межах якої страховик несе відповідальність перед страхувальником:

а) страхова сума; б) страховий платіж;

в) страхове відшкодування; г) страхування.

4.Система економічних відносин між конкретними суб‘єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого страховики:

а) страхова сума; б) страховий платіж;

в) страхове відшкодування; г) страхування.

5.Визначена договором частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховикам:

а) субротація; б) контрибуція; в) франшиза;

г) перестрахування.

6.Які існують форми страхування?

а) індивідуальне, колективне; б) обов‘язкове, добровільне; в) повна, часткова; г) державна, приватна.

7. Страхове відшкодування – це:

а) грошова сума, яка виплачується страховиком після настання страхового випадку; б) грошова сума, яка виплачується страхувальником після настання страхового випадку;

в) грошова сума, яка виплачується застрахованою особою перед настанням страхового випадку; г) грошова сума, яка виплачується страховій компанії за страхування.

8.Юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування; а) страхувальники;

72

б) застраховані; в) страховики;

г) страхові об‘єднання.

9.Мінімальний статутний капітал страховиків, які займаються страхуванням життя:

а) 0,5 млн. євро; б) 1 млн. євро; в) 1,5 млн. євро; г) 2 млн. євро.

10.Грошова сума, яка виплачується страховиком після настання страхового випадку:

а) страхова сума; б) страховий платіж;

в) страхове відшкодування; г) страхування.

Тести, в яких декілька правильних відповідей

1.До майнового страхування відносяться такі види страхування: а) страхування засобів транспорту; б) страхування відповідальності авто перевізників; в) страхування технічних ризиків; г) страхування вантажів; д) страхування прибутку; е) страхування будівель.

2.До страхування рівня життя відносяться такі види страхування: а) страхування відповідальності авто перевізників; б) індивідуальне страхування від нещасних випадків; в) страхування пенсій; г) страхування здоров‘я на випадок хвороби;

д) страхування транспортних засобів від ДТП; е) страхування до вступу в шлюб.

3.До страхування підприємницьких ризиків відносяться такі види страхування: а) страхування від перерв у виробництві; б) страхування фінансових ризиків; в) страхування прибутку;

г) страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції; д) страхування технічних ризиків; е) страхування відповідальності роботодавця.

73

Питання для обговорення

1. Назвіть ознаки, які	характеризують специфічність категорії
страхування?

2.Які існують форми створення страхових фондів?

3.За якими ознаками здійснюється класифікація страхування?

Бібліографічний список до теми

[1, 2]

Модуль 1

Змістовий модуль №4. Фінансовий ринок і страхування

Семінарське заняття № 7

Тема 9. Страхування і страховий ринок

Мета заняття:	поглибити, систематизувати та узагальнити знання
	студентів про страховий ринок, його розвиток в Україні.
	План заняття

1.Поняття страхового ринку і його організаційна структура.

2.Формування і розвиток страхового ринку в Україні.

3.Перестрахування та співстрахування як види страхової діяльності.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчаючи перше питання, слід звернути увагу на те, що страховий ринок

— частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства. Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституціональна структура ґрунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форм власності, на якій створюється страхова організація. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними, державними страховими компаніями. Закон України "Про господарські товариства" регламентує конкретніше використання різноманітних організаційно-правових форм господарських об'єднань.

У територіальному аспекті виділяють місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки. Місцевий

74

(регіональний) ринок задовольняє страхові інтереси регіону; національний — інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий — задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування. Кожна з названих ланок має свою структуру (сегментацію).

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так.

1.Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування страхового фонду і пе реплітаються індивідуальні, колективні та групові інтереси.

Свої стосунки з іншими страховиками економічно відокремлені страхові товариства будують на основі співстрахування та перестрахування.

2.Страхові товариства можуть об'єднуватись у спілки, асоціації, пули та інші об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

3.Товариства взаємного страхування — юридичні особи — страховики, створені відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків цього товариства. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні членів товариства, крім випадків, передбачених законодавством України.

Кожний член товариства за умови використання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування, незалежно від суми страхового внеску, має право отримати повністю необхідне страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

4.Страхові агенти та страхові брокери — страхові посередники,— через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Страхове законодавство визначає їхні функції таким чином:

консультування;

експертно-інформаційні послуги;

підготовка, укладення та супровід договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань відповідно із страхувальником або перестрахувальником;

інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

75

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Страхові брокери — громадяни, які не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

У деяких країнах через страхових брокерів здійснюється переважна більшість усіх видів страхування, в інших — тільки страхування великих, нових та маловідомих ризиків. Найбільшого розвитку інститут брокерів досяг у Великій Британії.

Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, крім договорів перестрахування (див. ст. ЗО Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування").

5.Перестрахувальні компанії (перестраховики) — організації, які не виконують прямих страхо вих операцій, а приймають у перестрахування ризи ки інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

6.Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як посередник.

7.Моторне (транспортне) страхове бюро — юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, котрим дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування.

8.Спеціальний Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю, який здійснює нагляд з боку держави з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Друге питання , розкриває об'єктивну необхідність виникнення та розвитку страхового ринку зумовлюється наявністю суспільної потреби у страхових послугах та наявністю страховика, здатного їх задовольнити.

Вивчаючи третє питання необхідно знати, перестраховики — організації, які не виконують прямих страхо вих операцій, а приймають у перестрахування ризи ки інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

Перестрахування — це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює зі страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають "прямим страховиком", або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового

76

портфеля, який би забезпечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням.

Перестраховик — це страховик, котрий надає страхову послугу "прямому страховику". У свою чергу перестраховик може передати частину взятих на себе ризиків іншому страховику і т. д.

Процес передачі ризику називається цедуванням ризику або страхувальною цесією. Страховик, який передає ризик, називається цедентом, а той, що приймає цей ризик, — цесіонарієм. Наступна передача цесіонарієм (частково або повністю) ризику наступному перестраховику називається рет-роцесією. Страхове товариство, яке передає третьому учаснику ризик у наступне перестрахування, називається ретроцедентом, а товариство, яке бере на себе ретроцедований ризик, називається ретро-цесіонарієм.

Цесіонарій немає ніяких зобов'язань щодо укладених цедентом договорів страхування. Це означає, що страховик (цедент), котрий уклав договір із перестраховиком (цесіонарієм), залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі. Він навіть не зобов'язаний інформувати страхувальника про передачу ризику в перестрахування.

Перестраховик зобов'язаний виплатити відшкодування цеденту пропорційно до його участі за умови, що цедент виплатив це відшкодування страхувальнику. Цедент зобов'язаний інформувати цесіонарія про цедований ризик так само, як страхувальник зобов'язаний інформувати страховика про всі зміни, що відбуваються в ризику, який він передав страховику.

Головна функція перестрахування — вторинний перерозподіл ризику. Зміст її полягає в тому, що страховик може забезпечити страхувальнику тільки таку гарантію, яка відповідає його фінансовим можливостям. Самотужки домогтися значних результатів страховику досить важко. Якісніше і в повнішому обсязі виконувати свої зобов'язання страховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику між ним та іншими страховиками. За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ризику, яку цедент залишає за собою, називається власним утриманням. На практиці найчастіше кілька перестраховиків беруть участь у покритті збитків (вони вступають у співпрацю на підставі контрактного документа або договору).

Як правило, на кожного перестрахувальника припадає різна частка покриття. Завдяки цьому страховик, котрий передає ризики в перестрахування, збільшує свої можливості щодо прийняття ризиків у десятки разів.

Допоміжні функції:

1.Перестрахування дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики.

2.Воно сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування.

3.Перестрахування в перспективі створює умови для формування однорідного збалансованого портфеля, який необхідний страховику для надійного контролю своєї середньота довгострокової політики. Наприклад, страхова компанія має портфель страхування від пожежі, що характеризується

77

певною стабільністю. У певні проміжки часу збитковість компанії може досить різко коливатись упродовж З—5 років. Причини цих коливань можуть бути всілякими: випадковість, економіко-політичні ситуації, якість прийнятих на страхування ризиків. Для керівництва така ситуація досить уразлива. Йому (керівництву) треба розподілити ці коливання на певний період, скажімо на 5 років. Вирішення такої проблеми досягається через перестрахування.

4. Якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями з різних країн, то перестрахування набирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівліпродажу є страхові гарантії. Це "невидимий" експорт-імпорт.

Розрізняють активне та пасивне перестрахування.

Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.

Пасивне перестрахування — це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета — передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому досягається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі контакти на рицку перестрахування.

Навчальні завдання

1. Поєднайте термін і його значення

Термін			Значення
А) Страховий захист	1.Виплата страховиком застрахованому повної
	чи часткової суми збитків.
Б) Страхування	2.	Сукупність	економічних		відносин,
	пов‘язаних із попередженням, подоланням або
	зменшенням		негативного		впливу
	несприятливих подій і відшкодування їх
	наслідків з метою забезпечення безперервного
	і безперебійного суспільного виробництва,
	фінансової стратегії держави.
В) Страхове відшкодування	3.Система обмінно-перерозподільних відносин
	з	приводу	формування	використання
	колективних страхових фондів на засадах
	солідарної відповідальності
Г) Страховий портфель	4. Сукупність страхових компаній і послуг, що
	ними надаються.
Д) Страховий ринок	5. Сукупність укладених певною компанією
	угод як з окремого виду страхування, так і з
	усіх видів.

78

2.За договором страхування передбачена умовна франшиза – 20 % від страхової суми, яка становить 100 тис. грн., збитки страхувальника становлять 10 тис. грн. Визначити суму страхового відшкодування.

3.Майно підприємства вартістю 30 млн. грн. було застраховано від пожежі на 1 рік у двох страховиків: у страховика А – на страхову суму 23 млн. грн., у страховика Б – на 15 млн. грн. У результаті страхового випадку майн6о було знищене. Необхідно визначити в якому розмірі кожний страховик здійсніть виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Тести

1. Плата за страхування, яку страхувальник зобов‘язаний внести страховику, за те що страховик взяв на себе відповідальність за наслідки страхового випадку: а) страхова сума; б) страховий платіж;

в) страхове відшкодування; г) страхування.

2. До галузей страхування відносяться:

а) майнове, рівня життя громадян, відповідальності; б) майнове, від нещасних випадків, від підприємницьких ризиків; в) майнове, медичне, підприємницьких ризиків; г) рівня життя громадян, медичне, відповідальності.

3. Уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю:

а) департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України; б) департамент зі страхування; в) повна, часткова;

г) державна, приватна департамент нагляду за фінансовими установами Верховної Ради України;

4. Страховий ризик – це:

а) можливість отримання додаткового доходу; б) ризик страховика, втратити грошових коштів; в) подія, що вже відбулася; г) цілеспрямованість настання події.

5.Страхові агенти – це … а) об‘єднання самостійних підприємств різних галузей, пов‘язаних спільними

розробками на засадах добровільної централізації функцій науково-технічного розвитку; б) фізичні або юридичні особи, що діють від імені страховика і по його

дорученню відповідно до наданих повноважень; в) органи, що здійснюють управління фінансами;

г) юридичні або фізичні особи, які заборгували певну суму грошових коштів.

79

6.Юридичні та фізичні особи, на користь яких укладений договір страхування: а) страховики; б) страхувальники; в) застраховані;

г) перестрахувальники.

7. Страхова сума:

а) грошова сума, в межах якої страховик несе відповідальність перед страхувальником; б) грошова сума, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед страховиком;

в) грошова сума, в межах якої застрахований несе відповідальність перед страхувальником; г) грошова сума, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед

фінансовими інститутами.

8. Що не відноситься до добровільного страхування: а) страхування частин тіла; б) страхування домашніх тварин; в) соціальне страхування; г) страхування життя дітей.

9.Страхування об‘єкта за одним спільним договором кількома страховиками – це:

а) перестрахування; б) диверсифікація; в) співстрахування; г) хеджування.

10. Передання договору страхування від одного страховика до іншого: а) перестрахування; б) диверсифікація; в) співстрахування; г) хеджування.

Кіптограма

1

2

3

4

5

6

7

8

9

80