Питання для самоконтролю

1. Визначте ідейні джерела виникнення утопічного соціалізму в Європі.

2. Кого з мислителів можна віднести до соціалістів-утопістів?

3. У чому зміст політичних ідей Т. Мора і Т. Кампанелли?

4. Яким видавався європейським соціалістам ХVІ-ХVІІ ст.ст. ідеальний суспільний устрій?

Бібліографічний список

Основна література: (I: 1-20).

Додаткова література: (ІІ: 1-2); (ІІІ: 1-10).

Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• ідейні джерела формування сучасної політичної думки в Україні;

• проблеми формування політичної думки в Україні;

• основні напрямки політичної думки сучасної України.

План вивчення теми

1. Політична думка сучасної України.

2. Виначення, аналіз аспектів розвитку політичної думки України на сучасному етапі.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні даного питання студент повинен усвідомлювати, що політична думка сучасної України розвивається у складних умовах трансформації політичної системи суспільства з тоталітарної до демократичної. У зв’язку з цим відбуваються значні, часто докорінні переміни у всіх сферах життя суспільства, у суспільній свідомості, що знаходить відображення у появі нових напрямків української політичної думки, але, в той же час, ставить перед нею ряд проблем. Студент повинен уміти визначити та проаналізувати ці аспекти розвитку політичної думки України на сучасному етапі.

Обов’язково потрібно відзначити, що на перший план виходить дослідження таких сторін суспільно-політичного життя сучасної України як:

• форми та перспективи суспільної трансформації України;

• становлення української державності на сучасному етапі, у зв’язку з чим вивчається досвід державотворення та політичні ідеї мислителів минулих часів;

• перспективи розвитку політичної системи;

• становлення багатопартійності, парламентаризму;

• формування політичної еліти в Україні тощо.

Ефективність вирішення цих завдань українськими політологами залежить від того, наскільки швидко українська політична думка відійде від традицій командно-адміністративної системи, покаже свою здатність до запозичення передових досягнень зарубіжних політологічних ідей та концепцій, наскільки плідно зможе трансформувати їх у відповідності з вимогами української дійсності.

Питання для самоконтролю

1. На які ідейні джерела спирається у своєму розвитку політична думка України сьогодні?

2. Які основні напрямки розвитку сучасної політичної думки в Україні?

3. Які основні проблеми виникають у процесі розвитку сучасної політичної думки в Україні?

Бібліографічний список

Основна література: (I: 1-20).

Додаткова література: (ІІ: 1-2); (ІІІ: 1-10).

Тема 4. Сучасні політичні течії

Мета: вивчити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

• основні ідеї і принципи соціалізму, марксизму, анархізму.

План вивчення теми

1. Соціалізм – суспільно-політична течія, його основні ідеї і принципи.

2. Марксизм – новий тип соціально-політичних учень.

3. Анархізм як суспільно-політична течія.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення поставлених питань повинно бути спрямоване на доповнення знань, отриманих на лекційному занятті, оскільки дані питання досить великі за обсягом інформації, яку вони містять.

Почати вивчення доцільно з вступу про те, що історико-політичний досвід світової цивілізації і національних суспільств показує, що політичний процес останніх століть характеризується формуванням і розвитком суспільно-політичних течій. Кожна з них має свої особливості і форми вияву в різний історичний час і кожній з них відповідають суспільно-політична думка, діяльність її носіїв, організаційні структури, через які вона реалізується.

Основні традиційні суспільно-політичні течії склались і набули розвитку у ХІХ-ХХ ст. У розвитку світового політичного процесу помітне місце посідають консерватизм, неоконсерватизм, лібералізм, неолібералізм, радикалізм, екстремізм, тероризм, анархізм, анархо-синдикалізм, фашизм, неофашизм, клерикалізм, комунізм, соціалізм.

При підготовці відповіді на перше питання необхідно підкреслити, що значного поширення в останні століття набула соціалістична суспільно-політична течія.

Соціалізм як ідея найяскравіше втілення дістав у творах великих гуманістів Т. Мора, Т. Кампанелли, Д. Уінстенлі, А. Сен-Сімона, Ш. Фур’є, Р. Оуена і особливо К. Маркса і Ф. Енгельса.

Необхідно підкреслити, що в основу соціалістичної ідеї покладено концепцію самоцінності людини незалежно від її соціального та економічного статусу, головним змістом соціалізму, його світоглядною цінністю є те, що суспільство повинно не тільки проголошувати, а й гарантувати кожному можливість існування і духовного розвитку.

Суспільство мусить взяти на себе відповідальність за самореалізацію людини. Всі люди рівні перед Богом, і саме спільність людей має забезпечити реальне втілення цієї рівності.

При вивченні другого питання слід підкреслити, що у контексті суспільно-політичної думки марксизм спозиціонував себе як світогляд та ідеологія пролетаріату, стратегія і тактика міжнародного комуністичного руху. Водночас він категорично відкидав утопічні тлумачення комуністичних ідей. Необхідно акцентувати увагу на тому, що марксисти пояснювали виникнення держави розподілом праці та привласненням засобів виробництва.

Держава трактувалася ними як знаряддя панівного класу, для підкорення пригноблених класів. Тільки революційне насильство, на їх думку, є умовою переходу до нового суспільного ладу.

Слід підкреслити, що термін „комунізм” виник наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Першими проповідниками комунізму стали кабетисти – представники французьких пролетарів , прихильники Етьєна Кабе. Комунізм Кабе – це суспільство, побудоване на рівності, єдності, братстві, демократії і перехід до якого можливий шляхом мирних реформ, на основі переконань.

Класичне формування і викладення ідеології комунізму було дано К. Марксом і Ф. Енгельсом у „Маніфесті Комуністичної партії” (1848 р.) та інших працях.

К. Маркс та Ф. Енгельс зосередивши увагу на аналізі капіталізму середини ХІХ ст., як системи, обґрунтували об’єктивну необхідність соціалізму, який має утвердитись на грунті високого рівня розвитку суспільства.

Слід акцентувати увагу, що погляди К. Маркса і Ф. Енгельса змінювались у процесі соціально-політичних змін реального суспільства Європи, а також у процесі наукового пізнання їх.

Відомо, що вони піддали критиці казармений комунізм, який, на жаль, згодом, у ХХ ст., став ідейним джерелом адміністративно-командної системи соціалізму в ряді країн.

При вивченні третього питання слід звернути увагу на те, що анархізм (від грец. anarchia – безвладдя, стихійність, неорганізованість, хаос) – соціально-політична течія, спрямована на звільнення від усіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її владного впливу, утвердження нічим не обмеженої свободи людини як своєї мети.

Необхідно підкреслити, що ідеї анархізму знаходимо у праці „Республіка” давньогрецького філософа Платона. Елементи анархізму присутні й у філософії стоїків (Зенон, Хризип – у Давній Греції, Сенека, Марк Аврелій – у Римі); у працях філософів-просвітителів (Руссо, Дідро). Вперше спробував проаналізувати політичні й економічні форми анархізму наприкінці XVIII ст. Англійський письменник У. Годвін. Як суспільно-політична течія анархізм формувався у 40-70х роках ХІХ ст. У країнах Західної Європи, де була значною частка дрібнотоварного і ремісничного виробництва. Основні теоретики анархізму – П. Прудон, М. Штірнер, М. Бакунін, П. Кропоткін.

Сучасний анархізм не додав нічого нового до „традиційного”.