9.

Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація, використання якої передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншими нормативними актами. Реструктуризація — це один з найефективніших засобів відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.Реструктуризація активів — включає заходи, результатом яких є зміни у структурі та складі активної сторони балансу:• продаж частини ОФ, зайвого обладнання, запасів сировини, меблів тощо;• продаж окремих підрозділів підприємства;• зворотний лізинг;• рефінансування дебіторської заборгованості; тобто переведення дебіторської заборгованості в інші, ліквідні, форми оборотних активів (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі.Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліпшуються, оскільки підприємство не залучає додаткових фінансових ресурсів.

10

.Для фінансового оздоровлення підприємств в умовах кризи доцільним є проведення низки заходів. В першу чергу, у підприємства виникає необхідність розробки нової або оновлення існуючої фінансової стратегії. Тому реінжиніринг – перебудова ділових процесів для досягнення радикального (стрибкоподібного) поліпшення діяльності фірми - стає елементом повсякденного життя багатьох підприємств. По-друге, актуальним є використання альтернативних видів діяльності, наприклад, аутсорсингу.

Щодо фінансово-економічних заходів, то для покращення фінансового стану підприємств можуть застосовуватися:

1) лізинг;2) фінансова допомога, позики, які мають державне значення - державні кредити;3) оптимізація податків (наприклад, висока інфляція поточного року дозволяє провести суттєву індексацію вартості основних фондів, за рахунок чого в наступному році можна буде економити при сплаті податку на прибуток);4) вивільнення частини неефективно використовуваних офісних і складських приміщень і здача їх в оренду;5) невідкладне скорочення витрат (закриття окремих нерентабельних підрозділів підприємства, оптимізація персоналу, зменшення відпускних цін та виробництво продукції, яка гарантовано може бути реалізована);6) розробка дієвих заходів економії в усьому (конкретно для кожного підрозділу основного виробництва, інфраструктурних підрозділів, адмістративного персоналу тощо);7) ефективне управління дебіторською і кредиторською заборгованістю;

8) пошук та формування фінансових ресурсів для проведення антикризових заходів виробничо-технічного характеру;9) оптимізація використання вільних грошових коштів (організація експортноорієнтованих виробництв; впровадження заходів з енерго- та ресурсозбереження; зважена депозитна політика) тощо.

11.

Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі.Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація).Порядок зменшення статутного фонду підприємств. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємств:• одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків;• урівноваження (або перевищення) номінальної вартості акцій (паїв) з їх ринковою ціною, оскільки в період фінансової кризи може скластися ситуація, коли біржова ціна буде суттєво меншою за номінальну вартість акцій. Залучення засобів шляхом додаткової емісії корпоративних прав у даному разі неможливе;• приведення у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу, оскільки з метою підвищення платоспроможності підприємство може прийняти рішення про продаж частини свого майна, що може стати причи­ною виникнення такої невідповідності;• концентрування статутного капіталу в руках найбільш активних власників[3].Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затвердженодва методи зменшення статутного фонду акціонерного товариства:1. Зменшення номінальної вартості акцій (деномінація).2. Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. Зменшення номінальної вартості може здійснюватися об'єднанням кількох акцій в одну (конверсія).За економічним змістом зменшення статутного фонду з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального капіталу до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство отримало збитки від фінансово-господарської діяльності.Санація викупом акцій (придбанням паїв) у власників. Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Указані акції мають бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Те саме стосується і товариства з обмеженою відповідальністю щодо придбання ним паїв учасників товариства[5]. Для акціонерного товариства, наприклад, викуп акцій є доцільним лише за курсом, нижчим від номінальної вартості. В іншому разі санаційний прибуток, який може бути спрямований на покриття балансових збитків, не створюється, а отже, зменшувати статутний фонд немає сенсу.

12.Види і форми санації:

1. Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів: o- зменшення номінального капіталу підприємства;- конверсія власності в борг;- конверсія боргу у власність;- пролонгація термінів сплати заборгованості;- добровільне зменшення заборгованості;- самофінансування;2. Санація з залученням нового фінансового капіталу:- альтернативна санація;- зменшення номінального капіталу з майбутнім його збільшенням;- безповоротна фінансова допомога власників;- безповоротна фінансова допомога персоналові;- емісія облігацій конверсійної позики;- залучення додаткових позичок.У залежності від джерел мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні засоби підприємства і капітал його власників) і зовнішню санацію (засобу кредиторів і держави). Окремо виділяють вид санації - за допомогою державної фінансової підтримки, здійснюваної як на поворотній, так і на безповоротній основі.Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.

13.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб’єкта — активів у ліквідній формі — не вистачить для їх задоволення.Юридичним аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.Суб’єктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії — суб’єктів підприємництва, неспроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом.Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом — після того, як Арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

14.

Санаційний контролінг – це проблемно-орієнтований контролінг. Сукупність його елементів призначена для вирішення проблеми незадовільного функціонування підприємства, подолання негативних внутрішніх явищ та загального оздоровлення його фінансово-господарської діяльності.Служба контролінгу - це складова суб’єкта управління, яка наділена повноваженнями щодо розробки та впровадження системи контролінгу на підприємстві. Дана служба виконує такі завдання:1)моніторинг внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;2)формування системи знань про оточуючий світ та місце підприємства у ньому;3)оцінка рівня загроз щодо існування суб’єкта господарювання;4)розробка та реалізація стратегії діяльності та розвитку підприємства;5)оцінка, аналіз, контроль та планування ресурсного потенціалу, в тому числі людського;6)оцінка, аналіз, контроль та планування бізнес-процесів підприємства;7)оцінка, аналіз, контроль та планування відносин з контрагентами – клієнтами, банками, органами державної та місцевої влади, субпідрядниками та іншими суб’єктами господарювання;8)оцінка, аналіз, контроль та планування результатів діяльності щодо цілей та місії підприємства.

15

.Мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами: Реструктуризація активів. Зменшення (заморожування) витрат. Збільшення виручки від реалізації.Першу групу санаційних заходів пов'язано зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:а) мобілізація прихованих резервів.

б) використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг).в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;є) використання давальницької сировини, тобто - спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є власністю постачальника сировини.і) рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо).Зменшення (заморожування) витрат.Даний блок санаційних заходів здійснюється за двома напрямками: 1. Заморожування інвестиційних вкладень. 2. Зниження валових витрат.

16.

Мета системного контролінгу визначає основні її функції. Серед фахівців, що займаються проблемами контролінгу, немає чіткої і єдиної думки з даного питання. Головним аргументом при виділені комплексу функції системи контролінгу є суть концепції і мети системи. Виходячи з визначення системи контролінгу,суттю якого є інтеграція окремих елементів функції управління (обліку, аналізу, контролю, планування ) витікає, що даній системі властиві такі функції:- координація управлінської діяльності по досягненню мети підприємства;- інформаційна і консультаційна підтримка ухвалення управлінських рішень;- створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством;- облікове - контрольне зіставлення планових та фактичних величин;- аналітичне вироблення основних підконтрольних показників оцінки ефективності роботи підприємства;- забезпечення раціональності управлінського процесу;- планування та координації окремих виробничих планів по відношенню до загального плану.

18.Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів — як загальнометодологічних і загальноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.До головних специфічних методів контролінгу належать : 1.Опитування (анкетування)-Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. 2. Факторний аналіз відхилень:Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою. 3. Софт-аналіз ( аналіз сильних і слабких сторін підприємства)— це аналіз сильних (Strength) та слабких (Failure) сторін, а також можливостей розвитку (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі СОФТ- аналіз називають ще СВОТ- аналізом (SWOT- analysis , в цьому випадку слабкі сторони в перекладі W – Weakness). 4. Портфельний аналіз:На підставі результатів портфельного аналізу приймаються рішення про додаткові інвестиції в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також визначається стратегія управління ризиками за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць. 5. Вартісний аналіз: Вартісний аналіз полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності, тобто досліджуються функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг). 6. Аналіз точки беззбитковості-зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно - постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. 7. Нуль-базис- бюджетування (zbb, zero-base-budgeting). 8. АВС (XYZ)-аналіз:полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша, здійснюється з метою селективного добору найцінніших для підприємства постачальників і клієнтів, найважливіших видів сировини та матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найрентабельнішої продукції тощо. .9. Бенчмаркінг - це процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів.