3. Типологія управлінського консультування

Оцінюючи співвідношення видів УК в господарській практиці, можна спостерігати тенденції їх змін в динаміці, що дозволить вносити відповідні корективи в розвиток консультаційної діяльності. Типологія консультування наведена в таблиці 2.

Таблиця 2.Типологія управлінського консультування

Ознаки УК	Типи УК
За результатами на виході	Продуктове (консультування проекта) Забезпечуюче (консультування процеса)
За радикальністю	“Революційне” (принципіально нові технології, методи управління) “Косметичні” (поліпшення, доповнення) “Повсякденний” (елементи “революційного” та “косметичного”)
За цілями	Цільове Багатоцільове
За видами вирішуємих задач	Оперативне Стратегічне
За механізмом реалізації	Об’єктне (на одному об’єкті) Поліоб’єктне (безліч об’єктів) Унікальне Стандартне
За результативністю	Завершене Етапне
За місцем застосування	Внутрифірменне Зовнішнє
За тривалістю впливу на об’єкт	Короткострокове Середньострокове Довгострокове
За прикладними функціями	Науково-дослідне Практичне
За ступенем впливу	Шокове Повзуче
За кількістю об’єктів	Індивідуальне (інтимне) Колективне
За рівнями та сферами управління	Фірм енне Галузеве Муніципальне Державне
За маштабами організації	Мікроконсультування (бригада, ділянка, цех, завод) Макроконсультування (концерн, консорціум, асоціація, територія, регіон, республіка)
За методами навчання	Активне Рутинне Взаємонавчаюче
За видами управлінської діяльності	Науково-технічне Соціально-економічне Правове
За методом самооцінки керівником	Рефлексивне Критичне

Запропонована типологія управлінського консультування значно розширює список типів консультаційної діяльності:

• консультування проекта – консультант сам аналізує, ставить діагноз, розроблює та пропонує проект вирішення проблеми;

• консультування процеса – консультант організовує групову роботу співробітників клієнтської організації для пошуку потрібного рішення проблеми, використовуючи активні методи навчаня; він також може приймати участь в розробці рекомендацій;

• консультування через рефлексію – консультант, провівши аналіз та поставивши діагноз “захворювання” підприємства, надає керівнику картину його власної діяльності, потім, використовуючи спеціальні заходи, допомагає керівникові як би вийти за межі цієї діяльності і спостерігати за нею з боку (це озволяє побачити й усвідомити власні помилки, а значить, і скоригувати їх з урахуванням побаченого);

• консультування шляхом взаємонавчання – консультант за спеціальною програмою організує безпосередній обмін навиками та досягненнями між керівниками (Міжнародна асоціація керівників підприємств та інші асоціаціїта суспільні організації);

• навчальне консультування – консультант в аудиторній обстановці демонструє спеціалістам-управлінцям пророблені шляхи та засоби вирішення різноманітних нетрівіальних задач (він може проводити додаткові навчальні заняття);

• експертне консультування – в якості консультантів виступають вузькі спеціалісти (юристи, соціологи і т.д.), а клієнт надає їм інформацію, контролює їх діяльність, засвоює рекомендації й приймає відповідне управлінське рішення.

В певних проектах або на їх різних стадіях можуть застосовуватися комбінації всіх перерахованих видів консультування, і тоді воно становиться експертно-процесним, процесно-навчаючим, експертно-навчаючим тощо.