4. Типи консультаційних організацій

Причина існування багатьох типів консультаційних організацій заключається в різноманітності:

• клієнтів та ринків,

• надаваємих технічних послуг,

• застосовуємих доходів та

• осіб, що берутьучасть.

Типи консультаційних організацій:

1. Крупні багатофункціональні консультаційні фірми.

2. Служби консультації керівництва великих бухгалтерських фірм.

3. Малі та середні консультаційні фірми.

4. Організації, що надають спеціальні технічні послуги.

5. Консультаційні підрозділи в управлінській установі.

6. Консультанти одинаки.

7. Консультуючий професорсько-педагогічний склад.

8. Нетрадиційні джерела послуг по консультуванню.

1. Крупні багатофункціональні консультаційні фірми. Фірма в якій працює декілько сотен професіоналів, може вважатися крупною. Більшість таких фірм – багатофункціональні, що мають філіали в 20 і більш країнах. Їх розміри дозволяють мати справу з самими різними клієнтами й найскладнішими проблемами; їх іноді називають “фірми по управлінському консультуванню з повним набором послуг”. Вони переважно обслуговують крупних клієнтів і намагаються демонструвати особливі уміння, які відрізняють їх від інших фірм, наприклад володіння особим досвідом в певній галузі або наявність відділів, що спеціалізуються за галузями.

2. Служби консультації керівництва великих бухгалтерських фірм. Такі служби, створені як підрозділи крупних бухгалтерських фірм, дуже схожі на крупні багатофункціональні консультаційні фірми за розміром, рівню й широті спеціальних знань. Їх підпорядковане положення дає перевагу у відношенні як до спеціальних знань, так і отриманні замовлень, деякі з них підкреслюють, що хочуть виконувати не любі замовлення, а лише ті, “які можна очікувати від професіональної бухгалтерської фірми, щокористується високою репутацією”.

3. Малі та середні консультаційні фірми. Ця група охоплює різні організації, в яких працюють від декількох консультантів до 50-100. Частіше вони займаються:

• загальним управлінським консультуванням малих та середніх фірм обмеженої географічної області;

• спеціальним управлінським консультуванням в одній або декількох технічних областях, таких як корпоративна стратегія, управління кадрами, оцінка складності роботи, системи управління виробничим процесом, маркетинг, управління збутом, управління офісом і т.д.;

• строго спеціалізованою діяльністю в одній або декількох галузях промисловості або сфери послуг, наприклад в міському транспорті, друкарській справі, страхуванні.

4. Організації, що надають спеціальні технічні послуги. Ряд організацій, звичайно створених спеціалістами в області математики, електронно-обчислювальної техніки, дослідження операцій та економіки, пропонують спеціальні стратегічні послуги в тих областіх, як моделювання, стратегічні дослідження, прогнозування споживчого попиту, аналіз і проектування систем, автоматизація заводів та офісів тощо.

5. Консультаційні підрозділи в управлінській установі. Для того, щоб зв’язати місцеві служби по управлінському консультуванню, зв’язати викладачів та інструкторів по проблемам управління з практичним світом, ряд інститутів і центрів по вивченню проблем управління та підвищенню ефективності створили консультаційні служби в приватних та державних установах.

6. Консультанти одинаки. Недивлячись на конкуренцію та агресивний маркетинг з боку більш крупнихорганізацій зацікавленість до роботи з незалежним консультантом зберігається. Це можуть бути універсали, які підкреслюють свій широкий досвід в області управління, вирішення проблем та біхевіоризма, або спеціалісти, що працюють в узькій технічній області. Їх сила – високоіндивідуальний та гнучкий підхід, який складніше застосовувати більш крупній консультаційній фірмі. Більшість з них консультують малі підприємства, але навіть крупні організації іноді звертаються до одиночних консультантів з приводу невеликих завдань в певній функціональній області або за конкретним предметом.

7. Консультуючий професорсько-педагогічний склад. В той час як одиночний консультант зароблює собі на життя консультуванням, є професора – спеціалісти в області управління, лектори, інструктори та наукові робітники, основне заняття яких не консультування, але вони ним займаються, причому довольно регулярно. Вони можуть братися за виконання тривалих проектів і звільнятися для цього від основної роботи на декілька місяців або прямо на місці надавати поради з управління, які важливі, але не потребують багато часу.

8. Нетрадиційні джерела послуг по консультуванню. В останні роки з’явилась нова група осіб, що надають послуги з управлінського консультування. Ця група вельми неоднарідна, але володіє однією загальною характеристикою: консультування не є її первоначальною та основної функцією, а розглядається як вигодне доповнення до інших продуктів та послуг. В цю групу в числі прочих входять:

• постачальники та продавці комп’ютерів та засобів зв’язку;

• фірми, що постачають програмне забезпечення;

• комерційні та інвестиційні банки, маклери, страхові та інші компанії в фінансовому секторі;

• постачальники обладнання та проектів “під ключ” в області енергетики, транспорту, водопостачання, зрошення та інших комунальних служб;

• багато інших організацій, які перетворили свої внутрішні групи з управлінських послуг в зовнішні консультаційні служби.