Дослідження об’єму та амплітуди рухів у суглобах

При дослідженні ступеня рухливості в суглобі визначають крайні межі активних та пасивних рухів за всіма можливими для цього суглоба напрямками, а також виявляють патологічні форми рухів. Дослідження починається з вивченням обсягу активних, а потім пасивних рухів. Дослідження проводять за допомогою кутоміра(гоніометра). Обмеження рухомості суглобів може бути зворотнім та постійним.

Зворотне обмеження може бути зумовлене:

- м’язовим напруженням;

- внутрішньо суглобовим випотом;

- блокадою суглоба через наявність вільних тіл у суглобі;

- змінами в периартикулярних тканинах.

При гострому артриті відмічають зворотне обмеження та болючість усіх можливих у цьому суглобі активних та пасивних рухів. З/г вранішня скутість - при ревматоїдному артриті , тоді як місцева при остеоартрозі.

Постійне обмеження може бути викликане як внутрішньо-, так і зовнішньосуглобовими причинами. Перше включає кістковий анкілоз, руйнування суглобових поверхонь. Зовнішньо суглобовими причинами можуть бути ущільнення суглобової капсули або м’язова контрактура.

Контрактура- стійка фіксація суглоба в певному положенні. Розрізняють згинальні та розгинальні контрактури. Вони можуть бути зумовлені первинним ураженням опорно – рухового апарату( при ревматоїдному артриті – згинальні контрактури), хворобами нервової системи, м’язів.

Анкілоз – це відсутність рухів у суглобі. Розрізняють фіброзний анкілоз, коли суглобова щілина заповнюється фіброзною тканиною(псоріатичний артрит),та кістковий - при якому суглобові кінці з’єднуються кістковими балками(ревматоїдний артрит).

Тугорухомість у суглобах – це функціональне порушення за рахунок обмеження амплітуди та швидкості рухів.

Підвивих- це зміщення у межах суглобової капсули поверхонь голівок кісток, які утворюють суглоб, внаслідок руйнування хряща.

Вимірювання м’язової сили , яке має певне значення для встановлення діагнозу, проводять так: хворого просять зробити той чи інший рух з максимальним напруженням м’язів, а дослідник чинить опір і, таким чином, отримує уяву про м’язову силу. М’язову силу можна визначати також за допомогою динамометрів.

Дослідження суглобів дозволяє оцінити їх функціональну здатність та ступінь їх порушення: 1 – життєво важливі маніпуляції виконуються без труднощів; 2 – із утрудненням; 3 – потребують сторонньої допомоги.

Гоніометрія

Показання: дослідження функціонального стану суглобів у пацієнтів із захворюванням суглобів.

Протипоказань не існує.

Устаткування:гоніометр, сантиметрова стрічка.

Гоніометрія – це визначення амплітуди рухів суглобів. Проводиться за допомогою гоніометра. Одна бранша кутоміру встановлюється на вісі проксимальної частини суглоба, друга – паралельно його дистальній частині. Вісь суглоба повинна співпадати з віссю шарніра. Облік величини рухомості в суглобі здійснюють із вихідного положення, відомого як анатомічне чи нейтральне. Для більшості суглобів у вихідному положенні повздовж вісі сегментів кінцівок формують пряму повздовжню лінію при вертикальному вільному положенні тіла.

При певних назвах суглобових рухів доцільно керуватися напрямом рухів, що здійснюються в суглобі відповідно до їх вісі обертання, так, рухи в сагітальній площині позначаються як згинання і розгинання; у фронтальній площині – відведення та приведення, навколо поздовжньої вісі – зовнішня та внутрішня ротація. Об’єм рухів легко визначається в одно – і двовісьовому суглобах(ліктьові, колінні, між фалангові), набагато важче – у багатовісьових суглобах(гомілковостопні, кульшові, плечові, променевозап’ясткові).

Порушення рухомості суглобів проявляється обмеженням рухомості, її збільшенням і патологічною рухомістю. Найлегшою формою порушень рухомості в суглобі є минаюча скутість(тугорухомість), що триває зазвичай до 3 хв. Стійке обмеження рухомості зумовлено контрактурами, які можуть бути позасуглобовими (неврогенної, дерматогенної, біогенної, змішаної етіології чи внаслідок ущільнення суглобової капсули, фасцій та сухожиль) і власне суглобовими(фіброзний та кістковий анкілоз, руйнування суглобових поверхонь і зіткнення остеофітів). Ранньою ознакою артрогенної контрактури є відсутність резервних рухів суглобів. Повна втрата рухів у суглобі характеризує анкілоз - кістковий чи фіброзний, при фіброзному анкілозі на фоні деякої рухомості в суглобі виникає різкий біль при рухах; при кістковому анкілозі рухомість і біль в суглобах відсутні. Наявність невластивих суглобові рухів свідчить про його патологічну рухомість.

План дослідження рухомості суглобів:

1. Зорове сприйняття функції суглобового апарату та окремих суглобів.

2. Посередні методики(проба Отта, Шобера, симптом Форестьєр та ін.).

3. Гоніометричні методи визначення амплітуди рухів суглобів приладом.

4. Графічні методи – графічний запис амплітуди рухів.