Пальпація

Пальпація доповнює дані огляду, дозволяє встановити наявність набряків, резистентність грудної клітки, наявність болю та його локалізацію, характер голосового тремтіння, патологічні звукові феномени.

Визначення голосового тремтіння проводять на симетричних ділянках грудної клітки обома руками. Дитина повинна промовити слова, які викликають значна вібрацію грудної клітки. Коливання голосових зв’язок передається нижче розташованому повітрю в бронхах, бронхіолах тощо. При визначенні голосового тремтіння у дітей потрібно пам’ятати, що над правою верхівкою фізіологічно воно виражено сильніше. Посилене голосове тремтіння визначається над ділянками ущільненої легеневої тканини. Послаблене – при порушенні повітряності (ателектаз), наявності рідини (плеврит). При наявності значної кількості рідини голосове тремтіння може не визначатися.

Перкусія

Це метод обстеження, який ґрунтується на тому, що гучність перкуторного звуку знаходиться в зворотній залежності від щільності тканини.

Повітря, що знаходиться в тканині, дає гучний звук. Висота звуку має пряму залежність від щільності. Найбільш щільна тканина дає високий звук.

Довжина звуку знаходиться в зворотній залежності від щільності. Вона тим менша, чим більша щільність тканини.

ТИПИ ПЕРКУТОРНОГО ЗВУКУ:

Ясний легеневий: при нормальному вмісті повітря в легенях і нормальному їх напруженні. Під час глибокого вдиху він більш гучний. Є фізіологічним зменшення (вкорочення) в нижніх відділах, біля серця та печінки.

Тупий перкуторний звук:нижчий, менш гучний, короткий.

Тимпанічний звук:з’являється над ділянками грудної клітки з підвищеною повітряністю. В нормі – лише над простором Траубе.

Коробковий звук:над великими порожнинами, або напруженим пневмотораксом.

При проведенні порівняльної перкусії враховують стать, вік хворого, особливості будови грудної клітки, тип дихання, поведінку дитини. Слід відзначити, що у разі гучного плачу повітряність легень збільшується.

За допомогою ТОПОГРАФІЧНОЇ ПЕРКУСІЇвизначають межі легень, рухливість їх нижнього краю.

Аускультація

Даний метод заснований на проведенні дихальних шумів, які виникають при функціонуванні легень, на поверхню грудної клітки.

Вислуховування проводиться при спокійному та форсованому диханні, після покашлювання, при зміні положення тіла пацієнта. Дихальні шуми розрізняються в залежності від тембру, сили, звучності, співвідношення довжини вдиху та видиху.

Везикулярне диханнявислуховується у фазі вдиху та 1/3 видиху. За загальноприйнятою думкою, шум нагадує звук «ф».

У дітей 5-7 років вислуховується пуерильне дихання– більш гучне з майже рівною гучністю вдиху та видиху. Це пояснюється:

- коротшою відстанню від голосової щілини до місця вислуховування

- вузьким просвітом бронхів

- більш тонкою та еластичнішою грудною кліткою

- значним розвитком інтерстиціальної тканини.

Бронхіальне диханняхарактеризується подовженим видихом, більш гучним, ніж вдих, нагадує звук «х». В нормі вислуховується над горлянкою, трахеєю, великими бронхами.

Кожен з дихальних шумів може бути підсиленим або послабленим. Фізіологічне послаблення везикулярного дихання наявне при повторенні грудної клітки. Основними причинами послаблення дихання є:

- утруднене проходження повітря (при обтюрації або здавлюванні ззовні)

- недостатнє розширення легень

- перешкоди для проведення дихальних шумів на поверхню грудної клітки (ексудат, набряк).

Жорстке дихання– більш гучне, ніж звичайне везикулярне, свідчить про ураження (звуження) бронхів.

Саккадоване дихання– везикулярне, але виникає переривчасто у вигляді окремих коротких вдихів, переривається такими ж короткими видихами.

ДОДАТКОВІ ШУМИ: хрипи, що виникають внаслідок порушення звичайного пересування повітря та виникнення турбулентного потоку при наявності змін бронхів та більш або менш рідкого патологічного вмісту в їхньому просвіті. Розрізняють сухі і вологі хрипи різної гучності та тембру. Вологі хрипи поділяються на дрібно-, середньо- і велико пухирчасті, в залежності від наявності рідкого вмісту в бронхах певного діаметру або деструкції легеневої тканини.

Крепітація– легеневий феномен, який нагадує вологі хрипи. Умовою утворення крепітації є накопичення невеликої кількості рідкого секрету в альвеолах та, як наслідок, порушення поверхневої напруги, тому під час видиху відбувається «спадіння» альвеол, а на форсованому вдиху - їхнє розлипання із характерним звуком. Таким чином:

- крепітація вислуховується на висоті вдоху

- має більш постійні звукові характеристик

- не змінюється після кашлю.

Шум тертя плеври – вислуховується при сухому плевриті, за звуковими характеристиками нагадує крепітацію. Але:

- змінюється при більш щільному притискуванні фонендоскопа

- вислуховується «біля вуха»

- вислуховується при імітації дихання (рухах грудної клітки без доступу повітря ззовні)

- кашель не змінює характер та локалізацію шуму

- поширеність його обмежена.

Шум плескоту Гіппократавислуховується при наявності в порожнині одночасно рідини та повітря, якщо швидко стиснути хворого.

Шум «падаючої краплі» - при швидкій зміні положення тіла хворого з лежачого в сидяче.

Таким чином, за допомогою об’єктивних методів дослідження ми отримуємо достатню інформацію щодо патологічного процесу, його розвитку, локалізації, динаміки. З метою уточнення отриманих даних проводять додаткові лабораторні та інструментальні дослідження.