3. Медичний пункт механізованого танкового батальйону: завдання, склад, оснащення.

Медична служба в механізованому (танковому) батальйоні представлена медичним пунктом батальйону (МПБ), а також санітарними інструкторами у механізованих ротах та стрільцями-санітарами у механізованих взводах.

МПБ очолює фельдшер (помічник лікаря), який за штатною посадою є начальником медичного пункту батальйону. Він безпосередньо підпорядкований командиру батальйону, а з питань медичного забезпечення виконує вказівки начальника медичної служби механізованої (танкової) бригади. Начальнику МПБ підпорядкований особовий склад МПБ, а з питань медичного забезпечення – ще й санітарні інструктори рот.

МПБ виконує наступні завдання: розшук, (винос) поранених і хворих із рот, осередків масового ураження штатними та приданими санітарами МПБ і медроти; надання пораненим і хворим першої медичної та долікарської (фельдшерської) медичної допомоги, підготовка їх до евакуації до медроти; проведення медичної розвідки в районі розташування батальйону; проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів в районі розташування батальйону; проведення медичних заходів із захисту особового складу батальйону від зброї масового ураження; забезпечення особового складу батальйону і санітарних інструкторів рот необхідним медичним майном.

Склад МП механізованого батальйону: начальник МПБ – фельдшер (помічник лікаря)– 1; санітарний інструктор – радіотелефоніст – 1; водій-санітар– 3;водій-електрик – 1; санітар– 3; Всього- 9.

Оснащення МПБ:

1. Комплектне майно: аптечка військова АВ – по одній на штатну машину на колісному і гусеничному ходу; комплект ПФ – фельдшерський – 1; комплект Б-1 - перев’язувальні засоби стерильні – 1; комплект шини (дротяні – 10, Дітеріхса – 1); сумка медична військова СМВ – по одній на кожного санітарного інструктора і фельдшера; сумка санітара СС – по одній на санітара, стрільця-санітара та водія-санітара.

2. Лікарсько-медичні предмети, прилади та апарати: апарат штучної вентиляції легенів портативний ручний типа ДП-10.02 – 1; інгалятор кисневий портативний КІ-4 – 1; шолом для поранених у голову ШР – 2 шт.; балони кисневі (2 л) – 2 шт; накидка медична НМ – по одній на 10 чоловік особового складу.

3. Санітарно-господарче майно: знак нарукавний Червоного Хреста – по 1 на кожного медичного працівника; лямка медична носильна – 2 шт.; лямка медична спеціальна Ш-4 – по 1 шт. на 2 штатні одиниці техніки на колісному чи гусеничному ходу; ноші санітарні – 1, та на кожний санітарний автомобіль – по кількості лежачих місць; прапор Червоного Хреста – 1 шт.; ремінь, прив’язний до нош санітарних РПН, – по 1 шт. на 3 ноші штатного санітарного автомобіля; таз емальований – 1 шт.;

стійка уніфікована – 1 шт.; умивальник – 1 шт.; утримувач таза умивальника – 1 шт.; книги, бланки обліку.

4. Транспорт МПБ механізованого батальйону: санітарний автомобіль (УАЗ-3962) – 3; автобус санітарний (АС-66) – 1; автопричепи 1-П-0,5 – 3; радіостанція Р-159 – 1;електростанція (1 Квт) – 1.

4. Ор задушливої дії, профілактика, допомога.

Профілактика та загальні принципи лікування

Від дії задушливих ОР надійно захищають індивідуальні засоби захисту органів дихання (загальновійськові фільтрувальні протигази).

У зв’язку з тим, що специфічні антидоти відсутні, застосовують патогенетичні і симптоматичні засоби лікування: а) заходи, які обмежують споживання кисню. До них відноситься надання фізичного спокою і зігрівання в холодний час року. Такі заходи направлені на зменшення гіпоксії та попередження набряку легень; б) оксигенотерапію. Вона повинна бути ранньою і її проводять до зникнення гіпоксії. Найбільш доцільна тривала методика призначення 40-60% киснево-повітряної суміші, наприклад, по 30 хв. з перервами 10-15 хв.. У деяких випадках, при "сірій" гіпоксії показане призначення карбогену для покращання функціонального стану дихального центру. Але поряд з оксигенотерапією, інгаляційно використовують речовини (піногасники), що підвищують поверхневий натяг набрякової рідини і зменшують її об’єм (етиловий спирт, 10% спиртовий розчин антифомсилану тощо). в) накладання венозних джгутів або кровопускання або застосовується при початкових ознаках ТНЛ, але без наявних порушень серцево-судинної системи (350-450 мл), при необхідності повторно через 6-8 год. (по 150-200 мл) з наступним введенням 25-40% розчину глюкози (50-100 мл) або розчину поліглюкину в об’ємі до 500 мл. При "сірій" гіпоксії ці заходи протипоказані.

Потім проводять медикаментозну терапію: препарати кальцію (хлористий кальцій, глюконат кальцію) використовуються тільки в період формування ТНЛ; гормональну терапію - дексазон, преднізолон за схемою призначаються з метою зниження проникності судин і зменшення гіперергічних запальних процесів; розчин аскорбінової кислоти; дегідратаційну терапію: в. /в. крап. введення 30% сечовини, манітолу, 40% глюкози, фурасеміду (лазиксу); засоби корекції КЛР: гідрокарбонат натрію, натрію лактат і ін.. Серцево-судинні засоби за показаннями (при появі тахікардії, гіпотензії): кордіамін, сульфокамфокаїн, корглікон, строфантин, еуфілін; при зменшенні застою у малому колі кровообігу - протиаритмічні засоби, при зниженні АТ – мезатон; при явищах згущення крові з метою запобігання тромбоемболічних ускладнень рекомендують введення гепарину; седативні засоби – феназепам, седуксен, еленіум для купірування нервово-психічного збудження; профілактичне призначення антибіотиків; при "сірій" формі гіпоксії показане призначення лобеліну, цитітону. При необхідності – інтубація трахеї і переведення ураженого на ШВЛ.

Протипоказане введення адреналіну, норадреналіну, так як вони можуть підсилити набряк легень; морфіну, який пригнічує дихальний центр, а також барбітуратів, аналептиків, атропіну!!!

Зміст медичної допомоги ураженим

При етапному лікуванні уражених ОР задушливої дії необхідно виходити з таких положень:

а) будь-який уражений ОР задушливої дії, незалежно від його стану, повинен розглядатися як носилковий хворий; б) на всіх етапах евакуації і у дорозі повинно бути забезпечено зігрівання ураженого (укутування, хімічні грілки, теплі напої); в) всі особи, які підозрілі на ураження ОР задушливої дії, повинні підлягати обсервації на одну у добу, після чого, при відсутності явищ інтоксикації за цей період, можуть вважатися практично здоровими.

Перша медична допомога: одягання протигаза; інгаляція фіциліну при рефлекторній зупинці дихання, ларингобронхоспазмі; укриття від холоду; вивіз (винос) уражених із зараженого району.

Долікарська допомога: зігрівання (укриття від холоду); застосування серцевих засобів (кордіамін, камфора, кофеїн); киснева терапія, ШВЛ за показаннями.

Перша лікарська допомога: виведення рідини та піни з носоглотки; застосування кисню з піногасниками (спирт); в. /в введення преднізолону (30 мг); кровопускання (250-300 мл) до розвитку або у початковій фазі ТНЛ; в. /в вливання 40% розчину глюкози з аскорбіновою кислотою; введення хлориду або глюконату кальцію, антибіотиків; серцево-судинні засоби за показаннями (мезатон, строфатин, корглікон).

Кваліфікована медична допомога: кисень з піногасниками (спирт, антифомсилан); кровопускання (протипоказане при "сірій" гіпоксії і вираженому набряку легень); застосування осмодіуретиків;

введення препаратів кальцію, стероїдних гормонів; серцево-судинні засоби, високомолекулярні кровозамінники; корекція КЛР; антибактеріальні препарати.

Подальше лікування у госпіталях (після зняття набряку легень).