В залежності від темпу росту:

–пухлину, що росте швидко (коли пухлина збільшується за рік на 4 тижні), що є несприятливою ознакою і може свідчити про злоякісне переродження;

–пухлину, яка росте повільно.

Клініка захворювання залежить від швидкості росту і величини пухлини, а також від топографічного розміщення фіброматозних вузлів. Основні симптоми: кровотеча, ознаки здавлення сусідніх органів, біль, білі, непліддя, анемія і явища недостатності кровообігу (міокардіодистрофія, гіпертрофія лівої половини серця, гіпертонічна хвороба).

Маткові кровотечі частіше спостерігаються при підслизовій та інтерстиціальній формах фіброміоми у вигляді циклічних кровотеч (менорагії) в 2/3 випадків, або рідше у вигляді ациклічних маткових кровотеч. Циклічні кровотечі спостерігаються частіше при інтерстиціальній фіброміомі, ациклічні – при підслизовій. При субсерозній формі кровотеч, як правило, не буває.

Циклічні кровотечі проявляються у вигляді затяжних менструацій. Особливо надмірні кровотечі спостерігаються при підслизових вузлах, що можуть народжуватися в порожнину піхви.

В генезі кровотеч при фіброміомі матки грають роль зниження скоротливих властивостей матки і застійні явища в органах малого тазу, а також підвищена фібринолітична активність ендометрія, яка приводить до дефібринації притікаючої до ендометрію крові.

При підслизовій фіброміомі ациклічним кровотечам сприяє разом з гіперплазією ендометрія постійне травмування слизової оболонки капсули вузла в результаті тертя його об стінку матки при її постійних скороченнях, які викликаються наявністю в її порожнині стороннього тіла (вузла). В зв’язку з кровотечею із матки у багатьох хворих розвивається вторинна анемія. Проте розвиток анемії при фіброміомах матки можливий і без маткових кровотеч. Це пояснюється розладом функції ряду ендокринних залоз, що відбивається на зниженні функції кровотворних органів.

Симптоми здавлення сусідніх органів з’являються при великих розмірах пухлини. Пухлина може здавлювати пряму кишку (виникає запор) або сечовий міхур і сечоводи (дізуричні явища, пієліт, пієлонефрит, гідронефроз). При здавленні крижових нервів спостерігається вторинний ішіас (біль в попереці з іррадіацією в нижні кінцівки).

Біль при фіброміомі матки спостерігається нерідко (до 35% випадків) і може бути різного походження. Альгодисменорея спостерігається при незначних інтерстиціальних вузлах. Постійний ниючий біль спостерігається при рості вузлів з явищами крововиливу, некрозу і дегенерації, при защемленні пухлини в малому тазу, при інтралігаментарному розвитку вузлів, при запальних захворюваннях (періметрит, аднексит). Переймоподібний біль характерний для підслизової пухлини, яка народжується в порожнину піхви, а також у випадках перекручування субсерозних вузлів.

Білі є непостійним симптомом і з’являються при розпаді (некрозі) підслизових фіброматозних або великих інтрамуральних (інтерстиціальних) вузлів, які порушують кровообіг в матці, викликають стаз крові і вихід рідкої частини її в порожнину матки. Тому білі можуть бути водянисто-слизові або рідкі бурого кольору, із неприємним запахом (гангрена підслизового вузла).

Фіброміома матки в 35-40% випадків супроводжується непліддям. Непліддя обумовлене не лише наявністю вузлів в порожнині матки, але й порушенням гормональної функції яєчників (ановуляторні цикли).

Діагностика

При діагностиці фіброміоми матки необхідно враховувати:

1)вік хворої – фіброміома матки в 60-80% випадків розвивається після 35-40 років;

2)клінічні симптоми захворювання – кровотеча, біль, білі, симптоми здавлення сусідніх органів, непліддя, вторинна анемія;

3)фіброміома найчастіше локалізується в матці;

4)при бімануальному дослідженні пальпується тіло матки, збільшене в розмірах і деформоване вузлами. Бімануальне дослідження дає можливість розпізнати лише субсерозні та інтерстиціальні вузли. Для доказу з’єднання пухлини з маткою використовується прийом «кульових щипців» (при низведенні шийки кульовими щипцями пухлина зміщується);

5)при фіброміомі бічної стінки матки, розміщеної інтралігаментарно, матка зміщується в протилежну сторону, а придатки одноіменної сторони визначаються над пухлиною;

6)при інтрамуральній та підслизовій формах фіброміоми порожнина матки значно збільшена або деформована, що визначають при зондуванні стінок матки матковим зондом, при метрографії або гістероскопії;

7)методом вишкрібання стінок порожнини матки за допомогою кюреток можна визначити рельєф слизової оболонки і наявність підслизових вузлів;

8)при УЗД геніталій виявляють ехопозитивні утворення різної величини, які деформують матку;

9) при затрудненні в діагностиці використовують лапароскопію, кульдоскопію, ангіографію, внутрішньоматкову флебографію, рентгенотелевізійну гістеросальпінгографію.

Диференційна діагностика фіброміоми матки повинна проводитись з такими захворюваннями: саркома, рак, хоріонепітеліома, маткова і трубна вагітність, міхуровий занесок, пухлина придатків матки, специфічні (туберкульоз, гонорея) та неспецифічні запальні процеси придатків матки (сактосальпінкс), тубооваріальна гнійна пухлина, параметрит.

Ускладнення:

1. “Народження” фіброматозного вузла

Підслизова фіброміома матки може народжуватися в піхву, а іноді і за її межі. Вузол, що народився, зв’язаний з маткою за допомогою ніжки. При цьому виникають переймоподібні і тягнучі болі внизу живота, попереці і маткові кровотечі. Народження фіброматозного вузла може привести до грізного ускладнення – вивороту матки. При защемленні вузла в шийці матки і його некрозі підвищується температура тіла, прискорюється ШОЕ, з’являються білі з домішками гною, іноді з досить неприємним запахом (гангрена вузла). Діагностика труднощів не складає – народжений вузол можна побачити за допомогою піхвових дзеркал. Лікування хірургічне. Якщо вузол розміщений на довгій ніжці, відкручують пухлину за допомогою інструментів через піхву, якщо на широкій основі – показана надпіхвова ампутація матки.

2. Некроз фіброматозного вузла

Некроз вузла зумовлений порушенням живлення його тканин і представляє собою одне з найсерйозніших ускладнень фіброміоми. Вузол може некротизуватися частково або повністю. При цьому виникає різка болючість і набряк вузла. Біль постійного характеру посилюється при пальпації вузла. З’являється блювота і ознаки подразнення очеревини. Підвищується температура тіла в результаті інтоксикації організму продуктами розпаду вузла. Загальні явища ускладнюються у випадку приєднання інфекції. Встановлення діагнозу некрозу вузла є показанням до хірургічного втручання.

Об’єм втручання вирішується на операційному столі і залежить від загального стану хворої та її

віку.

3. Нагноєння вузла

Найбільш тяжке ускладнення, зустрічається рідко. Нагноєння вузла, як правило, проходить на фоні некрозу вузла. Нагноюються переважно підслизові та інтрамуральні вузли. При цьому поряд з різкими болями і високою температурою тіла розвивається перитоніт, тяжкий септичний стан, який потребує невідкладного хірургічного втручання (надпіхвова ампутація або екстирпація матки).

4. Перекручування ніжки вузла

Це найчастіше ускладнення субсерозної фіброміоми матки. Характеризується різкими переймоподібними болями внизу живота і поясниці. Швидко з’являються ознаки подразнення очеревини, блювота, підвищується температура тіла, зростає лейкоцитоз, порушується функція сечового міхура і прямої кишки. Настає некроз із наступним нагноєнням вузла. Лікування, як і при некрозі вузла, лише хірургічне.

5. Розрив капсули і розрив судин вузла

Це ускладнення зустрічається рідко, супроводжується різкими болями (біль схожа на удар ножем) та ознаками внутрішньої кровотечі (шок, колапс).

Лікування – негайне оперативне втручання – енуклеація вузла або надпіхвова ампутація матки.

6. Злоякісне переродження

Злоякісне переродження фіброміоми в саркому зустрічається в 5-7% випадків.

Лікування

Існують 2 методи лікування хворих на фіброміому матки: консервативне та хірургічне. При рішенні питання лікування враховуються вік хворої, екстрагенітальні і гінекологічні захворювання, характер росту пухлини, її локалізація, розміри, наявність анемії, порушення менструального циклу і таке інше.

Показання до хірургічного лікування фіброміоми матки такі:

1)розмір пухлини, що відповідає вагітності більш ніж 14-16 тижнів;

2)субмукозне розташування вузла;

3)симптомна фіброміома матки, яка супроводжується кровотечами, болями, порушенням функції суміжних органів;

4)некроз і інфікування пухлини, перекручування ніжки вузла;

5)швидкий зріст пухлини – за рік більше ніж на 4 тижні;

6)малігнізація пухлини або підозра на неї;

7)фіброміома у молодих жінок, яка є причиною непліддя;

8)фіброміома, яка росте у жінок в постменопаузальному віці.

Види хірургічного втручання:

1)радикальні операції – екстирпація або надпіхвова ампутація матки (видалення тіла з шийкою матки або тільки тіла матки);

2)реконструктивно-пластичні операції – резекція, висока надпіхвова ампутація матки або її дефундація (видалення дна матки);

3)консервативні операції – видалення фіброматозного вузла (консервативна міомектомія); підслизовий вузол видаляють через піхву і шийку матки, підчеревний або інтрамуральний – шляхом лапаротомії.

Екстирпація матки

Екстирпація матки показана при низькому розташуванні вузлів, при сполученні фіброміоми матки із захворюваннями шийки матки, що потребує її видалення. Вона може виконуватися разом із видаленням придатків або без них. Рішення цього питання залежить від віку хворої, стану придатків і від основного захворювання.

Розглянемо техніку екстирпації матки з придатками.

Після розкриття черевної порожнини і виведення матки з придатками в рану накладають затискачі на круглі зв’язки матки, зв’язки, які підвішують яєчники і листки широкої зв’язки матки, розкривають очеревину міхурово-маткові складки. Сечовий міхур гостро і тупо відшаровують донизу до рівня переднього склепіння піхви. Перетинають і лігують крижово-маткові зв’язки. Потім пальпаторно визначають рівень розташування піхвової частини шийки матки і дещо нижче її скальпелем розтинають передню стінку. У розрізі з боку черевної порожнини вводять марлеву стрічку, змащену йодом. Відсікають матку від піхви по склепінням, одночасно накладаючи затискачі на стінки піхви. Зшивають передню і задню стінки піхви кетгутом. Якщо необхідно забезпечити відтік з параметральних відділів при наявності ускладнень протягом операції, отвір піхви залишають відкритим; при цьому передній листок очеревини підшивають до переднього краю культі піхви, а задній-до заднього. Перітонізація за рахунок листків широкої зв’язки матки та міхурово-маткової складки. Черевну рану зашивають наглухо.

Техніка надпіхвової ампутації матки

Ампутація матки може проводитися із придатками з однієї або двох сторін або без видалення їх. Розглянемо надпіхвову ампутацію матки без придатків.

Після розкриття черевної порожнини і ревізії органів, петлі кишечника і сальника відмежовують марлевою серветкою. Дно матки захвачують кульовими щипцями, підтягують до рани, накладають затискачі на круглі зв’язки, власні зв’язки яєчників і маткові кінці труб. Між затискачами зв’язки розсікають, а центральні кінці лігують кетгутом. Розсікають матково-міхурову складку, сечовий міхур відводять донизу. Одночасно віддвигають тканини параметрію, щоб звільнити ділянку внутрішнього вічка матки. По задній поверхні матки розсікають очеревину. С обох боків на рівні внутрішнього вічка, ближче до шийки матки, перетискують і пересікають маткові судини, кінці їх лігують шовком. Після цього тіло матки відсікають на рівні внутрішнього вічка дещо вище лігованих маткових судин. Культю шийки захвачують затискачами, область каналу шийки матки обробляють 10% розчином йоду. Культю шийки зашивають окремими вузловими кетгутовими швами. Культю шийки матки перитонізують за рахунок листків широкої зв’язки матки та міхуровоматкової складки. Черевну порожнину зашивають пошарово наглухо.

Реконструктивно-пластичні операції частіше проводяться в дітородному віці, вони дозволяють зберегти частину матки і менструальну функцію.

Висока надпіхвова ампутація матки відрізняється від звичайної тим, що тіло матки відсікають значно вище внутрішнього вічка каналу шийки матки поперечним розтином. Розріз вшивають двоповерховим кетгутовим швом. Перитонізація міхурово-матковою складкою. Резекція матки або її дефундація – це видалення частини органу і показана при неплідді або при загрозі ускладнень (перекручування ніжки вузла і таке ін.).

Техніка консервативної міомектомії

Після розкриття черевної порожнини матку фіксують, над вузлом достатньо широко розсікають капсулу, щоб видалення вузла не зустрічало перешкод. Вузол захвачують кульовими щипцями; затискачом Кохера підтягують до поверхні матки. Гострим або тупим шляхом обережно вузол відсепаровують, видаляють назовні. Ложе вшивають окремими вузловими кетгутовими швами в 2-3 поверхи (м’язово- м’язовий, м’язово-серозний, серо-серозний). Шви не повинні захвачувати слизову оболонку. Черевну порожнину пошарово зашивають наглухо.

Для видалення підслизового фіброматозного вузла через піхву його захвачують щипцямизатискачами та відкручують в якийсь бік, а після видалення вузла проводять діагностичне вишкрібання порожнини матки. Вузли та зішкріб надсилають на патогістологічне дослідження.

Показання до консервативного методу лікування фіброміом матки такі: невеликий розмір пухлини – як до вагітності 12 тижнів у жінок дітородного віку і до 14 -15 тижнів в пременопаузі; при наявності підчеревної або інтрамуральної на широкій основі локалізації вузлів, із стабільними розмірами пухлини, із

помірною менорагією. Консервативному лікуванню підлягають також хворі із екстрагенітальними захворюваннями, які мають протипоказання до операції.

Консервативне лікування має на метю гальмування росту пухлини і корекцію нейроендокринних порушень, лікування екстрагенітальних і гінекологічних захворювань, що сприяють збільшенню пухлини та усунення ознак, які погіршують перебіг захворювання. Консервативна терапія передбачає корекцію харчування, прийом фруктових та овочевих соків, вітамінів групи В, С, А, Е на протязі 6-12 місяців. При підвищених кровотечах застосовують гемопоетичні і скорочуючі матку засоби – фероплекс, гемостімулін, екстракт водяного перцю, пастушьей сумки, обережно – оксітоцин.

Основою консервативної терапії міоми є гормони, при цьому перевагу віддають препаратам гестагенної дії (норколут, примолют-нор, 17-ОПК, депо-провера і депостат). Норколут або примолют-нор при збереженому менструальному циклі застосовують з 16-го по 25-й день циклу по 5-10 мг/добу протягом 6 місяців. Жінкам пременопаузального віку норколут або примолют-нор призначають у безперервному режимі протягом 3-6 місяців по 5-10 мг/добу.

17-ОПК, який вододіє високим гестагенним ефектом, вводять жінкам із збереженим менструальним циклом на 14-й, 17-й, 21-й день циклу в дозі 125 мг або 250 мг протягом 6 місяців.

Застосування гормональних препаратів приводить до зупинення розвитку фіброміоми, що сприяє корекції метаболічних порушень. При сполученні фіброміоми з ендометріозом або гіперплазією ендометрія прийом цих препаратів може тривати до 9 місяців.

Добрий ефект дає призначення депо-провера, добова доза якого складає 250мг внутрішньом’язово на 14 та 21 дні циклу, або 1раз на тиждень; курсова доза 2,4-4,8г, тривалість лікування 6 місяців. Препарат провера призначають в добовій дозі 10мг з 16 по 25 день, або з 5 по 25 день циклу, курсова доза 600-1260мг на 6 місяців. Депостат призначають в дозі 200мг внутрішньом’язово, на 14 і 21 день циклу, або 1 раз на тиждень, курсова доза 2,4-4,8г, тривалість лікування 6 місяців. Потрібний ефект дає данозол (данол) в дозі 600мг на день в капсулах, на курс 108мг.

Отримано добрий ефект консервативного лікування фіброміом матки агоністами гонадотропних різлінг-гормонів.

При виборі методів лікування враховують протипоказання до ряду гормональних препаратів. В їх числі – захворювання печінки і жовчних шляхів, тромбофлебіт, гіпертонічна хвороба, ревматизм, діабет, атеросклероз.

Застосування гормонів поєднують із фізіотерапевтичними процедурами – електрофорезом йодиду калію 3% на низ живота – 24 процедури кожен рік 2 курси із 6 місячною перервою. Пропонують радонові

та йодобромні ванни із температурою 35-36°С через день – всього 10-12 ванн.

Поряд з вище вказаними засобами, жінкам, хворим на фіброміому матки, в комплекс лікування треба, по показанням, включати засоби, які покращують стан центральної нервової системи (цинарізин, кавінтон, ноотропіл), шлунково-кишкового тракту і печінки (есенціале, фестал, карсіл, аллохол, мінеральні води і збір трав), імуномодулятори (тималін, декаріс, ехінацея), гіпосенсибілізуючі і седативні засоби.

Жінки хворі на фіброміому, знаходяться під диспансерним наглядом в жіночій консультації. Лікар повинен проводити контроль за станом жінки, ефективністю лікування, який складається з УЗД через 3, 6, 12 місяців, аспіраціонної цитології через 3 місяці, фракційного діагностичного вишкрібання порожнини матки або гістероскопії кожні 6 місяців.

Прогноз для одужання після екстирпації матки благоприємний; після реконструктивно-пластичних операцій, надпіхвової ампутації матки, консервативної міомектомії необхідно диспансерне спостереження, регулярне проведення кольпоскопії та цитологічних досліджень.

ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯВ ГІНЕКОЛОГІЇ

До оперативних втручань у гінекологічній практиці вдаються лише заумови, що консервативні методи лікування випробувані, є певність, що вонине принесуть користі і єдиним шляхом до

видужання хворої, а часом і до врятування її життя є операція.

Кожна операція виконується за певними показаннями.

Показання — це сукупність причин, що зумовлюють необхідність проведення певного оперативного втручання.

Показання до операції повинні бути ретельно продумані лікарем та записані в медичну карту. Необхідно враховувати також наявність протипоказань, і лише після аналізу усіх даних вирішувати питання про вид та об'єм операції, беручи до уваги вік жінки, наявність у неї дітей, бажання мати