6. Зміст лекційного матеріалу.

О.П. Фраерман та співавтори (1974 р.) класифікують сполучені краніо-фаціальні пошкодження за ступенем важкості:

1. Тяжка ЧМТ та тяжкі пошкодження обличчя.

2. Тяжка ЧМТ та нетяжкі пошкодження обличчя.

3. Нетяжка ЧМТ та тяжкі пошкодження обличчя.

4. Нетяжка ЧМТ та нетяжкі пошкодження обличчя.

Пошкодження щелепно-лицевої ділянки при сполучених травмах у більшості постраждалих не є домінуючими, але впливають на плин та наслідок травми. У цих хворих розвивається травматична хвороба, ланцюгами якої є крововтрата, неспецифічні розлади функцій пошкоджених органів, гіпоксія, токсемія, больовий синдром, в подальшому – моно- та поліорганна недостатність.

Клінічна симптоматика сполученої травми залежить від тяжкості та характеру черепно-мозкової та черепно-лицевої травми. Переважає неврологічна симптоматика, яка утруднює діагностику.

Черепно-мозкова травма поділяється на 3 форми:

1. Струс мозку.

2. Забій мозку (легкого, середнього, тяжкого ступеня).

3. Здавлювання мозку (на фоні його забою та без забою мозку).

З урахуванням можливості загрози інфікування мозку, травми головногомозку бувають закриті і відкриті. Відкрита черепно-мозкова травма може бути проникаючою та непроникаючою у порожнину черепу.

Симптоматика черепно-лицевої травми складається з загально-мозковихта осередкових симптомів.Загально-мозкові симптоми: втрата свідомості; амнезія (повна або часткова)антеградна аборетроградна; головний біль; запаморочення; нудота і блювота (однократна, багатократна).Осередкові симптоми: зіничні(змінирозмірузіниць, форми, реакції);ослабленнярогівкових рефлексів; порушення рухів очних яблук; парезлицевогонерва (односторонній,двосторонній(гіпомімія)); вегетативні розлади подиху ікровообігу.

Патогенез основних симптомів гострої травми головного мозку:

• втрата свідомості в результаті блокади висхідних шляхів ретикулярної формації;

• амнезія внаслідок порушення процесів сприйняття;

• головний біль унаслідок рефлекторно-судинних і ліквородинамичних порушень;

• запаморочення в наслідок дисфункції стовбурних відділів вестибулярного апарата або порушення його зв'язку з вище лежачими відділами мозку;

• нудота і блювота в результаті нервово-рефлекторних розладів;

• порушення зіничного, рогівкового рефлексу і розлади рухів очей в результаті порушення функції мезенцефального відділу мозку;

• парез лицевого нерва (центральний, периферичний) і вегетативні розлади в результаті пошкодження стовбура мозку на рівні варолієва моста (V, VI, VII, VIII) і бульбарного відділу (ядра IX, X, XI, XII пар).

Струс головного мозку– закрите механічне пошкодження, що характеризується порушенням функцій мозку без явних виражених морфологічних змін. Спостерігається розширення судин, крапкові крововиливи, збільшення проникності судинних стінок, набряк мозкової речовини, підвищення внутрішньочерепного тиску. Втрата свідомості від декількох секунд до декількох хвилин.Клінічна картина:втрата свідомості, одноразове або багаторазове блювання, повільний або прискорений пульс, підвищення температури тіла до 37,7⁰С, в’ялість, сонливість, апатія, головний біль та запаморочення, нудота, лабільність серцевої діяльності, пітливість, вестібулопатія, втома, погіршення пам’яті.

Забій головного мозку– закрите механічне пошкодження головного мозку, що характеризується виникненням осередків деструкції його тканини, проявляється неврологічною та психопатологічною симптоматикою. У клінічної картині до симптомів струсу приєднуються осередкові симптоми: головний біль, блювання, брадікардія, сонливість, оглушення, епілептіформні напади, сопор, потім – кома.

Здавлювання головного мозку– обумовлено внутрішньочерепними гематомами (субдуральними, єпідуральними, внутрішньомозковими), здавлюваними переломами кісток мозкового черепу, зростаючим набряком мозку.Симптоми внутрішньочерепних гематом: динаміка погіршення загального стану хворого та його свідомості; збільшення внутрішньочерепного тиску; гіпоксія мозку; підвищення загальномозкової та осередкової неврологічної симптоматики; вегетативні розлади.