- •1. Науково-методичне обґрунтування теми.
- •2. Навчальні цілі лекції.
- •3. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця (виховні цілі):
- •4.Міждисцисплінарна інтеграція:
- •5. План та організаційна структура лекції:
- •6. Зміст лекційного матеріалу.
- •Причини невчасної діагностики закритої черепно-мозкової травми при ушкодженні обличчя:
- •Причини смерті при сполучених травмах обличчя і головного мозку:
- •Особливості діагностики сполучених краніо-фаціальних травм:
- •Обсяг медичної допомоги на догоспітальних етапах:
- •Лікування ушкоджень нижньої щелепи:
- •Лікування переломів верхньої щелепи:
- •Лікування переломів кісток носа:
- •Лікування забоїв м'яких тканин обличчя:
- •Ускладнення і наслідки сполучених травм обличчя і головного мозку:
- •Класифікація черепно-мозкової травми
- •Комбіновані пошкодження щелепно-лицевої ділянки
- •В залежності від ведучого пошкоджуючого фактора
- •В залежності від виду пошкоджуючого фактору
- •Особливості комбінованих пошкоджень щелепно-лицевої ділянки
- •4. Поранений солдат доставлений в омб з вогнепальним переломом верхньої щелепи, рваною раною м’якого піднебіння. Який вид асфіксії найбільш ймовірний при такому пораненні?
- •8. Матеріали для самопідготовки студентів до лекції:
- •9. Використана література:
Лікування переломів верхньої щелепи:
при сполученні зі струсом головного мозку: фіксація відламків індивідуальними дротовими або пластмасовими шинами, за допомогою апарата Збаржа у 1-2 добу після травми; оперативне лікування через 3-5 днів після травми;
при сполученні з забоєм мозку і важкою закритою черепно-мозковою травмою: після консультації невропатолога – фіксація відламків апаратом Збаржа або оперативне закріплення в терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.
Лікування переломів кісток носа:
при сполученні з коммоцією мозку:
– редресація або репозиція відламків під ретельним знеболюванням;
– фіксація відламків шиною Шефтеля або контурною пов’язкою;
при сполученні з забоєм мозку і важкою черепно-мозкової травмою (після консультації невропатолога):
–редресація або репозиція відламків під ретельним знеболюванням;
– фіксація відламків шиною Шефтеля або контурною пов’язкою у терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.
Лікування забоїв м'яких тканин обличчя:
при сполученні з коммоцією і контузією мозку – рання ПХО рани;
при сполученні з важкою черепно-мозковою травмою після консультації невропатолога – первинно-відстрочена або пізня ПХО рани в терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.
Ускладнення і наслідки сполучених травм обличчя і головного мозку:
уповільнена консолідація відламків;
нагноєння рани;
повторні кровотечі;
посттравматичний остеомієліт;
порушення зору;
зниження слуху;
зниження чутливості на обличчі;
головна біль;
запаморочення;
зниження пам'яті;
швидка стомлюваність;
арахноїдит;
менінгоенцефаліт;
енцефалопатії;
травматична епілепсія та деградація особи;
стенокардія рефлекторного генезу.
Комбінованими називають ураження, що викликаються декількома (двома або більше) різними за своїм походженням пошкоджуючими факторами. Комбіновані ураження можуть виникати в результаті прямої дії одного або декількох видів бойової зброї на організм, вторинних пошкоджуючих факторів (наприклад, вогнищ пожеж) та розвитку надзвичайних ситуацій, що пов’язані з екстремальним впливом факторів зовнішнього середовища.
Патологічний процес, що виникає при комбінованому уражені, представляє собою не просту суму двох або кількох уражень, а складну реакцію організму, яка характеризується низкою якісних особливостей, серед яких найбільш відчутно виступає взаємний вплив компонентів комбінованого ураження.
Важлива умова правильної організації надання медичної допомоги масовому контингенту уражених – використання єдиної термінології. Термін “комбіноване ураження” можна застосовувати тільки до таких, при яких кожен з пошкоджуючих факторів призводить до виходу зі строю, порушує працездатність. При різній в часу дії декількох факторів комбінованими пошкодженнями вважають ті, в яких час між їх дією не перебільшує тривалості перебігу першого ураження, в іншому випадку це будуть незалежні одне від одного послідовні пошкодження. Розглядаючи етіопатогенез комбінованих ушкоджень, слід виділяти ведучі та супутні фактори.
Ведучим фактором комбінованого пошкодження є той ступінь впливу, якого на розвиток порушень функцій органів та систем організму найбільша.
супутні фактори вносять додаткові розлади до функції органів і систем, змінюючи прогноз травми. Супутніх факторів може бути декілька.
Зараз немає єдиної загальноприйнятої класифікації комбінованих уражень. Умовно їх можна розподілити на дві групи: з перевагою хірургічної або терапевтичної патології – в залежності від ведучого пошкоджуючого фактору. Передбачити всі можливі комбінації пошкоджуючих факторів вельми складно, і сумнівно, щоб подібна класифікація мала би серйозне практичне значення. Звичайно розглядають двофакторні моделі комбінованих уражень хірургічного профілю: механо-термічні, механо-радіаційні, механо-хімічні, механо-фізичні, механо-надзвичайнофакторні, механо-інфекційні.
Загальні риси комбінованих пошкоджень:
синдром взаємного обтяження;
ускладнення надання медичної допомоги;
незадовільні функціональні наслідки лікування.
Графологічна структура теми: