конспект с об

21

вже уточненої суми грошей на рахунок підприємства (організації). Супровідні відомості додаються до касових документів дня.

У бухгалтерії банку операції з інкасації готівки відображають на відповідних балансових рахунках.

1. На надходження готівки грошей до її перерахування:

Д-т рахунку№ 1005 “Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”; К-т рахунку№ 26 “Кошти клієнтів банку”.

2.Зарахування готівки, якщо не виявлено відхилень фактичної наявності від документальної:

Д-т рахунку№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”; К-т рахунку№ 1005 “Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”.

3.У випадку недостачі, виявленої при перерахуванні (фактична наявність 2200 грн.; за супровідними відомостями і оприбутковано попередньо в касу 2300 грн.; недостача 100 грн.):

а) попереднє зарахування за документами без перерахування:

Д-т рахунку№ 1005 “Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”	2300 грн.
К-т рахунку№ 26 “Кошти клієнтів банку”	2300 грн.

б) на виявлену недостачу зменшується попередньо відображена сума інкасованої грошової

готівки та її зарахування на розрахунковий рахунок підприємства:
Д-т рахунку№ 26 “Кошти до запитання клієнтів банку”
(розрахункові рахунки підприємств) 100 грн.
К-т рахунку№ 1005	“Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”	100 грн.
в) після перерахування готівки її фактична сума 2200 грн. зараховується в касу банку:
Д-т рахунку№ 1001	“Банкноти та монети в касі банку”	2200 грн.
К-т рахунку№ 1005	“Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”	2200грн.

4. У випадках, якщо виявлено надлишок готівки (сума за супровідними відомостями — 5000 грн., фактична — 5300 грн., надлишок — 300 грн.):

а) попереднє, до перерахунку, зарахування готівки на розрахунковий рахунок підприємства:

Д-т рахунку№ 1005 “Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”

5000 грн.

К-т рахунку№ 26 “Кошти до запитання клієнтів банку” (розрахункові рахунки підприємств) 5000 грн.

б) після перерахування додатково зараховується сума виявленого надлишку готівки:

Д-т рахунку№ 1005 “Банкноти та монети, інкасовані до перерахування” 300 грн.

К-т рахунку№ 26 “Кошти до запитання клієнтів банку” (розрахункові рахунки клієнтів) 300 грн.

в) на фактичну суму готівка прибуткується в касу:

Д-т рахунку№ 1001 “Банкноти та монети в касі банку”

5300 грн.

К-т рахунку№ 1005 “Банкноти та монети, інкасовані до перерахування”

5300 грн.

3.5. Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах. Ревізія цінностей

Готівка обігової (операційної) каси та інші цінності повинні зберігатися в грошових сховищах — спеціально обладнаних охоронною сигналізацією коморах, а в них — у вогнетривких сейфах під відповідальність керівника, головного бухгалтера і завідувача каси банку.

Ключі відгрошових сховищ повинні знаходитися: перший ключ — у завідувача каси; другий — у керівника банку; третій — у головного бухгалтера.

Усі бланки суворої звітності (чекові та вкладні книжки, трудові та вкладені у них квитанційні книжки, акції, облігації, сертифікати, векселі тощо) обліковуються на відповідних позабалансових рахунках як у книжках, так і в окремих аркушах.

22

Бланки суворої звітності, що знаходяться в грошовому сховищі, обліковуються за їх видами в “Книзі обліку залишків бланків суворої звітності”.

Видача цінностей із грошових сховищ здійснюється під розписку в “Книзі обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище”, записи в якій проводяться за видами цінностей, а грошових білетів з резервних фондів, крім того,— за номіналом.

Прийняті грошові білети, монети й інші цінності в грошових сховищах обліковуються в

“Книзі обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей” та “Книзі обліку грошей у резервних фондах”. Ці книги заповнює завідувач каси.

Ревізія грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка стану їх зберігання виконується:

не менше одного разу на півріччя; станом на 1 січня;

при зміні керівника, головного бухгалтера або завідувача каси; при зміні службових осіб, відповідальних за збереження цінностей; валютних цінностей — щомісяця;

в усіх інших випадках — за розпорядженням загальних зборів акціонерів, Національного банку України тощо.

Ревізія проводиться раптово, з перевіркою всіх цінностей. Вона не повинна порушувати звичайного ходу операцій установ банку. Грошові білети, монети та інші цінності перераховуються повністю; контрольне перераховування здійснюється особисто керівником ревізії.

Після перерахування грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючі звіряють виявлені цінності з даними книг обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей, обліку грошей у фондах та наявності іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернені до грошового сховища.

Суми розписок та інших документів, не проведених через бухгалтерський облік, у виправдання залишку каси не приймаються і вважаються недостачею у касира. Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані й поверненню не підлягають.

Про проведену ревізію цінностей складається Акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за збереження цінностей.

У бухгалтерському обліку операції, пов'язані з ревізією, відображаються проводками. 1. На прибуткування надлишків:

Д-т рахунку № 1001 “Банкноти та монети в касі банку”; К-т рахунку № 680 “Непередбачені доходи”.

2. Недостачі списуються у видаток по касі на особовий рахунок працівника (касира), в якого виявлена недостача, до її погашення:

Д-т рахунку № 355 “Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку” (рахунок 4-го порядку № 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”);

К-т рахунку № 1001 “Банкноти та монети в касі банку”.

3.6. Синтетичний облік касових операцій банку

Облік найважливіших прибутково-видаткових касових операцій на бухгалтерських рахунках відображається за рахунком № 100 “Банкноти та монети” та № 101 «Дорожні чеки»

(субрахунки див. в плані рахунків) таким чином:

3 кредиту рахунків	Дебет рахунку №100	Кредит рахунку №100	У дебет рахунків
№ 25, 26	Внесено клієнтами	Видано готівкою клієнтам	№ 25, 26
	готівкою
№ 120	Одержано з коррахунку на	Видано в підзвіт працівникам	№ 3550, 3551
	поповнення каси	банку
№ 3550, 3551	Повернено невикористані	Виплачена заробітна плата	№ 3652
	підзвітні суми

23

№ 220, 221, 229	Погашена позичка
	готівкою
№262	Здійснено вклади
	громадянами на депозит
№500	Внесено засновниками в
	статутний фонд
№ 680	Прибуткуються надлишки
	каси за результатами
	ревізії
№ 1003	Прибуткується готівка з
	обмінного пункту

Видана матеріальна допомога	№ 5020
працівнику банку
Здано готівку на Коррахунок	№ 120
Оплачено одержані послуги,	№ 740, 742, 743
роботи
Видана позичка клієнту фізичній	№ 220, 221, 229
особі
Повернуто вклад (депозит)	№ 262
Видано обмінному пункту	№ 1003
Списуються недостачі каси за	№ 355
результатами ревізії

ТЕМА 4.

ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

4.1. Характеристика платіжних розрахунків клієнтів банку

Організація грошових розрахунків — це одна із функцій комерційних банків.

Грошовий обіг— це сукупність платежів (розрахунків), які здійснюються безготівковими перерахунками або готівкою. Грошовий обіг за структурою поділяється на готівковий та безготівковий.

Готівковий обіг включає платежі, які здійснюються готівкою і переважно пов'язаний з доходами та витратами населення. Існують певні обмеження щодо застосування розрахунків готівкою між суб'єктами господарської діяльності (підприємствами).

Під безготівковим обігом розуміють систему грошових розрахунків, які провадять без участі готівки. У промислово розвинутих країнах безготівковий грошовий обіг складає 80—90 % усього грошового обігу. В Україні у зв'язку з кризовими явищами у сфері економіки і платежів його частка зменшилась. Частка готівкового обігу складаэ приблизно 60—70 %.

Грошовий обіг регулюється чинним законодавством та нормативними актами НБУ.

1. Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті. Затв. постановою Правління НБУ № 492.

2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. Постановою правління НБУ від 15.05.2009 N 296

В основу його організації покладені такі принципи:

1)усі підприємства, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, зобов'язані зберігати грошові кошти на рахунках у банку. В касі підприємства можуть знаходитись кошти готівкою в межах ліміту і терміну, які встановлені банком і погоджені з підприємством;

2)грошові розрахунки провадять переважно через банки шляхом безготівкових розрахунків;

3)платежі здійснюються банком зі згоди або за дорученням платника і відповідно з наданими підприємством грошово-розрахунковими документами, які не обертаються поза банками. Безспірне списання коштів з його рахунку здійснюється лише у випадках, передбачених законодавством.

Ці основні принципи стосуються суб'єктів господарської діяльності, крім фізичних осібсуб'єктів підприємницької діяльності без юридичного статусу, що мають право не відкривати рахунку в банку для зберігання коштів і здійснення розрахунків.

Клієнти мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за усіма видами операцій можуть користуватись послугами одного або декількох комерційних

24

банків. Наявність рахунку в банку — це основа контрактних взаємовідносин між банком і клієнтом. Види рахунків, які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового статусу і характеру діяльності цього підприємства. Це можуть бути поточні, бюджетні, депозитні (вкладні), позичкові та деякі інші рахунки.

Поточний рахунок — це основний рахунок суб'єкта господарської діяльності.

Без відкриття поточного рахунку підприємство не має права займатися ніякими видами господарської діяльності. Новостворене підприємство для отримання свідоцтва про державну реєстрацію повинно відкрити тимчасовий поточний рахунок, на який засновники перераховують внески для формування статутного капіталу. Після перерахування засновниками 30 % від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі документів, необхідних для здійснення реєстрації.

Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства.

Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунку клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які пов'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунку.

Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунку виконує бюджетний поточний рахунок. У випадку наявності у таких підприємств інших джерел фінансування, поряд із бюджетним поточним рахунком, їм відкривається поточний рахунок.

За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або, інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто, обслуговуючи такий депозит, банк зобов'язаний в будь-який момент забезпечити зняття коштів, що здійснюється безпосередньо клієнтом чи третьою особою за дорученням клієнта.

Для відкриття рахунку підприємство надає банку такі документи:

1)заявку на відкриття поточного рахунку (додаток 3);

2)копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

3)копію належним чином зареєстрованого Статуту (положення);

4)копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5)картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитку печатки підприємства);

6)копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України.

Між банком і підприємством (власником рахунку) укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунку, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунку, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунку та ін. За окремою угодою банк надає список тарифів комісійної винагороди за свої операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунку, закриття рахунку, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо).

Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено, що кожне підприємство має право відкрити по одному поточному рахунку в національній та іноземній валюті удвох установах банку. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті один з них виступає в якості основного, другий —додаткового.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони носять платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає при

25

надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунку приватна особа подає:

1)заяву на відкриття рахунку;

2)картку зі зразком підпису;

3)паспорт або документ, що його замінює;

4)довідку про ідентифікаційний код платника податку.

Паспорт і довідка дозволяють банку ідентифікувати фізичну особу.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Характеристика платіжних розрахунків банку

Платіжні рахунки клієнтів розміщені у другому класі балансу “Операції з клієнтами”. Аналітичні поточні рахунки суб'єктам господарської діяльності відкриваються до рахунку четвертого порядку № 2600 “Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності”. До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, в тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Бюджетним установам відкриваються аналітичні бюджетні поточні рахунки, залежить від рівня бюджету, з якого відбувається фінансування:

№2520 “Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України”;

№2540 “Кошти бюджету Автономної Республіки Крим”;

№2541 “Кошти обласних бюджетів”;

№2542 “Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів”.

Аналітичні поточні рахунки для обліку коштів із не бюджетних джерел бюджетним установам відкривають до наступних рахунків:

№2530 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України”;

№2551 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з бюджету Автономної Республіки Крим”;

№2553 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з обласних бюджетів”;

№2555 “Інші кошти клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів”.

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунку № 2620 “Поточні рахунки фізичних осіб”.

Розрахунки без участі готівки здійснюються через використання безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які провадить банк перерахуванням грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог підприємств.

Для цього використовують такі платіжні інструменти, як форми безготівкових розрахунків, векселя і пластикові картки.

Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує НБУ. Підприємства можуть застосовувати такі форми розрахунків:

— платіжні доручення;

— платіжні вимоги-доручення;

— чеки;

— акредитиви;

— платіжні вимоги.

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними, депонуються на балансових рахунках:

№2605 “Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками”;

№2625 “Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками”.

Усі рахунки — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки за цими рахунками використовуються як безкоштовні банківські ресурси. Схема платіжних рахунків наведена нижче:

ПЛАТІЖНІ РАХУНКИ

26

За поточними рахунками розрахункові операції виконуються банком тільки в межах наявності коштів, тобто в межах кредитового залишку.

За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства.

Основні операції за поточним рахунком: зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержані сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження; податкові та обов'язкові платежі до бюджету; зарахування сум отриманих кредитів і сплата відсотків за кредит; розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.

Претензії до поточного рахунку і доручення від платника приймаються банком тільки в межах наявності коштів на рахунку на початок робочого дня. Виняток становлять тільки доручення підприємства на перерахування до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством, документів на безспірне стягнення у випадках, визначених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів. Такі документи приймаються до виконання незалежно від наявності коштів на основному поточному рахунку. У разі недостатності коштів на рахунку вони поміщаються у картотеку документів, не сплачених у строк, і обліковуються за позабалансовим рахунком № 9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платника”.

Можлива також ситуація, що кошти на рахунку платника є, але їх недостатньо на кореспондентському рахунку банку для сплати розрахункових документів клієнтів. У цьому випадку розрахункові документи поміщаються у картотеку до позабалансового рахунку № 9804 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку”.

Поточний рахунок може бути закритий за таких умов:

—заява власника рахунку;

—рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

—відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

—умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунку.

За умов закриття рахунку згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунку перераховується на рахунок

№2903 “Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками”. З цього рахунку здійснюється погашення кредиторської заборгованості клієнтам або сума перераховується за напрямками, скерованими чинним законодавством.

4.2. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями, розрахунковими чеками

Платіжне доручення — це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовується в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.

Платіжні доручення складаються за єдиною формою, встановленою НБУ.

Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються в один прийом; виправлення і підчистки заборонені.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в

27

межах наявних коштів на рахунку платника, за винятком перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. При їх відсутності такі доручення враховуються на позабюджетному рахунку № 9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників”.

При недостатності коштів на рахунках здійснюється часткова оплата таких доручень, яка оформляється банком меморіальним ордером.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає в своєму обліку: 1. Якщо клієнти в одному банку:

Д-т рахунку№ 2600 “Поточні рахунки” клієнта або інші платіжні рахунки; К-т рахунку№ 2600 “Поточні рахунки” або інші платіжні рахунки.

2. Якщо клієнти в різних банках:

Д-т рахунку№ 2600 “Поточні рахунки” та дебет інших рахунків клієнтів; К-т рахунку№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.

Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекоотримувачу зазначену в чеку суму коштів.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі — 3 місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Власнику заборонена передача чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.

Відображення в обліку операцій з розрахунку чеками здійснюється таким чином.

1. Згідно заяви клієнта з його поточного рахунку банк депонує йому суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги (видича чека)

Д-т рахунку№ 2600 “Поточні рахунки”; К-т рахунку№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”; К-т рахунку№ 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів

(на суму визначену за послугу)” і одночасно списується на видаток з позабалансового рахунку № 9821 “Бланки суворої звітності”.

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, що зазначена на зворотному боці чека) і передає його постачальнику-чекоотримувачу. Останній перевіряє обов'язкові реквізити і

28

на зворотному боці чека завіряє його підписами посадової особи згідно з карткою зразків підписів, та відбитком печатки.

2.Після надходження розрахункових чеків від іногородніх чекоотримувачів у банк-емітент здійснюється їх оплата з аналітичного рахунку чекодавця депонованих сум: (оплата)

Д-т рахунку№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”; К-т рахунку№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.

У випадку, якщо чекодавець і чекоотримувач обслуговуються в одній установі банку:

Д-т рахунку№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (відповідний аналітичний рахунок); К-т рахунку№ 2600 “Поточні рахунки”.

3.Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, при наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа — за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т рахунку№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”;

К-т рахунку№ 2600 “Поточні рахунки”.

3.3. Облік операцій при розрахунках акредитивами

Акредитив — це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі (постачальнику, бенефіціару), безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Банк платника в цьому випадку називають банк-емітент, тобто виконуючим наказ платника, банк постачальника — банк-виконавець.

Необхідною умовою здійснення розрахунків за акредитивом є обумовленість цього в угоді, що регулює взаємовідносини, укладені між покупцем і постачальником.

Акредитиви застосовують при міжміських розрахунках, а також якщо постачальник переводить покупця на цю форму розрахунків, щоб мати гарантію одержання оплати, або в порядку санкцій.

Застосовують такі види акредитивів:

покритий — за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банкуемітенті, або виконуючому банку;

непокритий — оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

Відзивний — акредитив, який банк-емітент має право змінити або відізвати без погодження з постачальником (бенефіціаром).

Безвідзивний — акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Акредитив відкривається тільки для розрахунків з одним постачальником і не може переадресовуватися. Умови його використання зазначаються платником у заяві на відкриття акредитива, реквізитами якого є:

—номер угоди, за якою відкривається акредитив;

—строк дії (дата відкриття і закриття акредитива);

—назва постачальника;

—назва банку-виконавця акредитива;

—місце виконання акредитива;

—умови реалізації акредитива (документи, строки їх подання і порядок оформлення, вид товару, спосіб відвантаження);

—вид акредитива;

—сума акредитива.

Розглянемо особливості обліку відкриття акредитива: Акредитив виставляє покупець (щоб захистити кошти)

29

При розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів(збереження) покупця в банку постачальника:

Уданому випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента

вбанк виконавця. Послідовність операцій така.

1.Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива.

2.Банк платника (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на приході позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати” і перераховує гроші з поточного рахунку в банк постачальника бухгалтерскою проводкою:

Д-т рахунку№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності” (покупця); К-т рахунку№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”.

3.Авізо з доданою заявою на акредитив передається в банк постачальника, який одержані гроші зараховує на рахунок № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (рахунок “Розрахунки акредитивами”) бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку№ 1200 “Коррахунок у Національному банку України”:

К-т рахунку№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”,

рахунок “Розрахунки акредитивами”.

4.Постачальник відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи в свій (виконуючий) банк.

5.Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, і сплачує їх:

Д-т рахунку№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, рахунок “Розрахунки акредитивами”;

К-т рахунку№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності” (постачальника).

6.Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.

7.Банк покупця-платника, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати”.

4.4. Організація та облік розрахунків з допомогою платіжних карток

Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Платіжна картка виготовляється із спеціальної пластмаси і має стандартний розмір: 85,6 X 53,9 X 0,76. Платіжна картка, як правило, містить таку інформацію: на лицьовий бік картки наноситься ім'я власника, номер картки, термін дії картки, логотип банку-емітента картки та платіжної системи. На зворотному боці картки міститься підпис власника картки, магнітна смуга, іноді фотографія власника і логотипи мереж банкоматів, у яких можна отримати готівку за допомогою картки.

Номер картки складається з 16 цифр: перші шість — код банку-емітента, наступні дев'ять

— банківський номер картки, остання цифра — контрольна.

До платіжної системи в якій використовуються платіжні картки, входять такі суб’єкти:

•емітент платіжних карток (банк)— юридична особа, що є членом платіжної системи та здійснює емісію платіжних карток;

•держатель платіжної картки — фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу;

•розрахунковий банк — уповноважений платіжною організацією відповідної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними;

30

•еквайрингова установа (еквайр) — юридична особа, яка здійснює еквайринг, тобто діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток;

•торговець — суб’єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі);

•процесинговий центр — юридична особа — учасник платіжної системи, яка здійснює процесинг, тобто діяльність, яка включає в себе виконання авторизації, моніторинг, збір, оброблення, зберігання й надання членам системи та розрахунковому банку платіжних повідомлень за операціями з платіжними картками.

Обслуговування торговців і виконання розрахунків з ними за операціями, здійсненими із застосуванням платіжних карток, банк-еквайр проводить на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати платіжні картки відповідної платіжної системи з дотриманням правил та виконувати інші операції, визначені договором.

Методика бухгалтерського обліку операцій банків з платіжними картками регламентується

Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затвердженими постановою Правління НБУ від 8.04.2005 № 123.

У банку-емітенті під час переказу коштів за товари (послуги) та комісійних банку-еквайру здійснюються такі бухгалтерські проводки:

1) Дт 2605 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток», або 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток», або 2655 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток»

Кт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»;

2) Дт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»,

Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», або 1600 «Кореспондентські рахунки інших банків».

ТЕМА 5 ОБЛІК ДЕПОЗИТІВ ОПЕРАЦІЙ

5.1. Економічний зміст депозитів та їх класифікація

Чинним банківським законодавством України вкладом (депозитом) —визнаються грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Депозити класифікуються за такими ознаками, як:

економічна сутність (депозити залучені та депозити розміщені);

строки використання коштів - вклади (депозити) на вимогу та строкові вклади (депозити).;

Вклади (депозити) на вимогу — це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку. До вкладів на вимогу у банківській практиці належать:

-кошти на кореспондентських рахунках інших банків;

-кошти місцевих бюджетів та клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів;