конспект с об

1

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ «ІРПІНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Конспект лекцій

з дисципліни «Облік в банках» для студентів денної форми навчання

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік» ОКР «Молодший спеціаліст»

Укладач: викладач облікових дисциплін, спеціаліст Сорока А.М.

Розглянуто на засіданні циклової комісії

облікових дисциплін

Протокол № 5 від «11» грудня 2015 р.

ІРПІНЬ 2015

2

ЗМІСТ

Тема 1. Система бухгалтерського обліку та звітності у банках …………………………………4

1.1.Історичі аспекти. Сутність банківської системи України.

1.2.Реформування та особливості бухгалтерського обліку у банках.

1.3.Державне регулювання та нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку в банках.

1.4.Облікова політика банку.

1.5.Предмет та об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки.

1.6.План рахунків і принципи його побудови.

1.7.Банківська документація.

Тема 2. Облік власного капіталу банку……………..……………………..………………………15

2.1. Поняття та структура власного капіталу банку.

2.2.Облік операцій з формування статутного капіталу.

2.3.Облік операцій із збільшення статутного капіталу.

2.4.Облік викуплених власних акцій.

2.5.Облік розрахунків за дивідендами.

Тема 3. Облік касових перацій…………………………………………………………………..…17

2.1.Організація касової роботи.

2.2.Облік і документообіг за операціями кас з приймання готівки.

2.3.Облік операцій видаткових кас.

2.4.Інкасація грошової виручки.

2.5.Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах.

2.6.Синтетичний облік касових операцій.

Тема 4. Облік розрахункових операцій……………………………………………………………28

3.1.Характеристика платіжних розрахунків клієнтів банку.

3.2.Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями, розрахунковими чеками.

3.3.Облік операцій при розрахунках акредитивами.

3.4. Організація та облік розрахунків з допомогою платіжних карток.

Тема 5. Облік депозитних перацій………………………………………………………………….30

5.1. Економічний зміст депозитів та їх класифікація.

5.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку депозитних операцій. 5.3. Облік вкладів (депозитів) на вимогу клієнтів банку.

5.4. Облік строкових депозитів клієнтів банку.

5.5. Облік коштів, залучених за ощадними (депозитними) сертифікатами.

Тема 6. Облік кредитних операцій…………………………………………………………………38

6.1.Сутність банківського кредиту, його види та класифікація.

6.2.Характеристика рахунків, що використовуються для обліку операцій з кредитування клієнтів банку.

6.3.Облік операцій із надання банком кредитів клієнтам та їх повернення.

6.4.Облік доходів за наданими кредитами клієнтам банку.

6.5.Облік забезпечення кредитних операцій.

6.6.Облік операцій з формування та використання спеціальних резервів за наданими

кредитами.

6.7.Особливості обліку окремих кредитних операцій.

Тема 7. Облік валютних операцій ………………………………………………………………....46

7.1.Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація.

7.2.Методологічні засади бухгалтерського обліку валютних операцій.

3

7.3. Облік готівкових валютно-обмінних операцій.

7.4. Облік операцій з купівлі та продажу іноземної валюти за гривні. 7.5. Облік операцій з конвертації готівкової іноземної валюти.

7.6. Облік операцій з іменними чеками в іноземній валюті.

Тема 8. Облік операцій з цінними паперами …………………………………………………….56

8.1. Поняття фінансових інвестицій та їх класифікація.

8.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку фінансових інвестицій. 8.3. Облік цінних паперів у торговому портфелі банку.

Тема 9. Облік основних засобів і нематеріальних активів…………………………………….64

9.1.Поняття необоротних активів банку та їх класифікація.

9.2.Методологічні засади бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних

активів.

9.3.Облік операцій з придбання та створення основних засобів.

9.4.Переоцінка основних засобів та нематеріальних активів.

9.5.Амортизація основних засобів та нематеріальних активів.

9.6.Облік вибуття осиовиих засобів та нематеріальних активів.

Тема 10. Облік внутрішньобанківських операцій………………………………………………..70

10.1 Загальні правила розрахунків між банками та класифікація кореспондентських рахунків.

10.2.Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ.

10.3.Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій.

10.4.Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами.

10.5.Внутрішньобанківська міжфілійна система.

Тема 11. Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності комерційних банків…………………………………………………………………………………………………...77

11.1.Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку.

11.2.Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком.

11.3.Облік процентних доходів та витрат банку.

11.4.Облік комісійних доходів і витрат банку.

11.6.Облік загальних адміністративних витрат.

11.5.Облік результатів від торговельних операцій банку.

11.7.Облік фінансового результату діяльності банку і розподілу прибутку. Облік витрат з податку на прибуток.

Тема 12. Складання фінансової звітності………………………………………………………….87

12.1. Необхідність звітності комерційних банків та її користувачів.

12.2.Класифікація звітності комерційних банків.

12.3.Характеристика звітності комерційних банків.

12.4. Особливості складання консолідованої фінансової звітності банками України.

Список рекомендованої літератури ………………………………………………………..101

4

ТЕМА 1.

СИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ У БАНКАХ

1.1.Історичні аспекти. Сутність банківської системи України.

Історія розвитку банківської справи тісно пов’язана з історією діяльності банків та виникненням грошей. На жаль, не має достовірних відомостей про виникнення перших кредитних установ та характер здійсненніх ними позичкових операцій. Однак історичні дані свідчать, що перші банківські операції з обміну грошей існували ще за 2 тисячи років до нашої ери у Стародавній Греції (4 ст.до н.е.), у Стародавньому Вавілоні (6 ст. до н.е.е), у Стародавньому Египті та Римі.

Банк походить від латинського «banko» - лавка і означає спеціальний заклад, який уособлює вищу форму кредитного посередництва і є найважливішим органом грошового обігу; місце де здійснюється обмін грошей.

Словом bancheri в Генуї в XII ст. називали міняйла, а стіл, на якому він розкладав свої монети, називався banco.

Старофранцузьке слово banque та італійське bancа декілька сотень років тому означали одне й те саме — "лавка міняйли". Слова banquier та bankier у французькій та німецькій мовах позначають власника капіталу, що має можливість одноосібно визначати стратегію і тактику використання фінансових ресурсів.

Перші банки здійснювали обмін монети, приймали вклади, проводили безготівкові розрахунки, надавали кредити під заставу рухомого та нерухомого майна. Середній процент за позику становив 10—20 %.

Попередниками банкірів були ювеліри, що поступово перетворилися на лихварів – (ростовшиков) – що зберігали і надавали в борг під відсоток кошти. Також їх ще називали міняйли (трапедзити), що приймали грошові вклади купців і спеціалізувались на обміні грошей різних міст і країн. Із часом міняйли стали використовувати ці вклади, а також власні гроші для надання кредитів та отримання процентів, що означало перетворення міняйлів у банкірів.

В наші часи перші банки виникли в 15 ст. в Іспанії, а саме в Барселоні в 1407 р. виник перший громадський банк. Відомим також став банк Англії, створений в 1694 р, що першим забезпечив постійний обіг банкнот, тобто використовував можливість існування повноцінних грошей , створив пропозицію кредиту в банківських білетах. До 18 ст. Європа вкрилася густою банківською мережею.

Українська банківська система розпочала своє існування разом з російською. На українських землях формування банківської системи пов'язують із появою мережі установ Державного банку Російської імперії.

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив контори в Києві, Харкові, Одесі, а також відділення у Полтаві.

Сформована фінансово-кредитна система України XIX — початку XX ст. охоплювала: державні, іпотечні, акціонерні, приватні, сільські, міські, громадські банки, товариства взаємного кредитування, позичково-ощадні каси, ломбарди.

Сучасна українська банківська система свій початок бере 20 березня 1991 года, коли був прийнятий Закон Украіни «Про банки і банківську діяльність». В той же час українский філіал Державного банку СРСР перетворився в Національний Банк Украины

(НБУ).

На сьогодні в країні діють біля 176 комерційних банків з яких 2 державні (Ощадбанк, Укрексимбанк).

5

Банківська система — внутрішньо-організована взаємопов’язана, об’єднана загальною метою сукупність банківських установ, що існують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного мехамізму в певний проміжок часу.

Банківська система — основна ланка кредитно-фінанансової системи країни. Кредитно-фінансова система поділяється на банківські ті небанківські установи.

-Банківські установи = емісійні (ЦБ) + універсальні + спеціалізовані.

-Небанківські установи: лізингові, факторингові, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні та інші фонди.

Для України характерна дворівнева банківська система.

I Національний банк України (НБУ) II Універсальні КБ;

Спеціалізовані КБ; Іпотечні; Ощадні;

Клірингові (розрахунковими )розрахунок шляхом заліку взаємних вимог,міжнародні розрахунки;

Інвестиційні.

НБУ виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: розробляє та провадить грошово-кредитну політику, є емісійним і розрахунковим центром країни, банком банків та банкіром уряду. Прибутки і витрати банку визначаються кошторисом, затвердженим відповідно до чинного законодавства.

Комерційні банки належать до категорії підприємств — фінансових посередників. Вони організують та здійснюють розрахунки і грошові платежі, залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у позику, вкладають в інвестиційні операції, операції з цінними паперами тощо.

Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з наступними принципами.

1.Комерційний (господарський) розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій; мета діяльності — отримання прибутку при розумному ризику.

2.Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами, за надані кредити, розрахунково касове обслуговування тощо.

3.Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєю діяльністю без втручання держави.

Законом України «Про банки і банківську діяльність»	визначено, що
банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має	виключне право

надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Комерційний банк — це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

До основних банківських операцій належать ряд операцій, які й визначають банк як фінансову установу (ст. 3 Закону):

1.фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;

2.випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів,

6

векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);

3.купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

4.видача доручень, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

5.касове виконання державного бюджету;

6.придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

7.купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

8.купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

9.довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

10.надання консультативних та інших послуг, пов’язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.

За формою власності комерційні банки поділяються на державні і колективні.

В Україні функціонують два банки з державною формою власності: Ощадбанк і Укрексімбанк. Статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки — це банки з колективною формою власності.

Залежно від організаційної форми комерційні банки представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого типу (ПАТ) та кооперативами (пайові банки).

Акціонерні банки відкритого і закритого типів (вони становлять більше 84 % загальної кількості банків України) формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску та розміщення акцій банку.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності, їх поділяють на місцеві та центральний кооперативні банки. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. Статутний капітал кооперативного банку поділяють на паї.

Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. У сімку найбільших банків (активи — понад 1 млрд грн) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк UniCredit, Приватбанк, банк «Аваль», Ощадбанк, Дельтабанк. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.

Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.

1.2.Реформування та особливості бухгалтерського обліку у банках

З1 січня 1998 р., усі банківські установи ведуть фінансовий бухгалтерський облік і складають фінансову звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

7

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” функції розробки єдиних правил бухгалтерського обліку в банках покладено на НБУ.

Система бухгалтерського обліку в банках України включає фінансовий, управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.

Фінансовий облік в банках України — це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

До внутрішніх користувачів інформації відносяться: акціонери банку, Рада банку, Правління банку, внутрішні аудитори та працівники банку. Вони використовують інформацію, яку надає фінансовий облік з метою планування, оцінки та контролю за щоденними банківськими операціями.

Зовнішніми користувачами є НБУ, наявні та потенційні кредитори, банкикореспонденти, клієнти та інші особи, які використовують інформацію фінансового обліку з метою оцінки минулих та майбутніх результатів діяльності банку.

Фінансовий облік є обов'язковим видом обліку, на основі його даних складається фінансова звітність. Фінансовий облік у банках повинен забезпечувати своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи, зобов’язання, фінансовий стан та результати діяльності банку, а також надавати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками, встановленими керівництвом банку, та аналізу їх динаміки.

Фінансовий облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.

Банки самостійно обирають систему та підсистеми фінансового обліку, виходячи з потреб управління банком, обсягу банківських операцій і кількості працюючих, а також самостійно визначають свою облікову політику, визначають права працівників на підписування документів, затверджують правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною фінансовою і нефінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю й використання своїх ресурсів.

Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності і структури управління. Банки самостійно розробляють систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності і контролю операцій, обирають метод обліку затрат та калькулювання собівартості послуг (робіт), визначають зміст внутрішньої звітності, а також строки і"і подання на різні рівні управління.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до чинного законодавства і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією України. Порядок ведення податкового обліку банки визначають самостійно. Як правило, для ведення податкового обліку банки створюють окрему підсистему з відкриттям рахунків у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї. Зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік.

Банківські операції поділяються на пасивні, активні й комісійні(розрахункові), що

8

включають посередницькі операції.

Пасивні операції (депозитні) — це операції, за допомогою яких створюються банківські ресурси. Комерційні банки утворюють «пасиви» за рахунок власних та залучених коштів.

Переважна частина всіх банківських ресурсів створюється за рахунок депозитних операцій, які складаються з поточних рахунків і вкладів. Поточний рахунок дає можливість клієнту вносити й отримувати необхідні суми в будь-який час.

Другий вид депозитних операцій пов’язаний із прийманням вкладів. Вклади бувають строкові та до запитання (безстрокові).

Активні операції (кредитні) — це операції, які проводять банки з метою прибуткового розміщення залучених коштів. Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк надає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років і т. д.), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будьякий час.

Розрахункові – відображають розрахунки з клієнтами, власниками, акціонерами, державою.

В систему організації бухгалтерського обліку в банках покладено загальноприйняті елементи бухгалтерського обліку (інвентаризація, документація, бух.звітність, подвійний запис, рахунки, оценка).

Втой же час існують і особливості банківського обліку:

1.Зміст і структура плану рахунків

2.Складання щоденного балансу

3.Параметри і форми аналітичного обліку

4.Відображення банківської операції в момент її здійснення.

1.3. Державне регулювання та нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку в банках України

Загальні засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні регламентуються Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (зі змінами).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. НБУ встановлює обов'язкові для банків стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку та звітності, що відповідають вимогам законодавства України. Організація бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банківських установах, а також вимоги щодо ведення окремих банківських операцій регламентуються нормативно-правовими актами НБУ, які видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ.

Введення бухгалтерського обліку і звітності в комерційних банках здійснюється згідно з нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме:

інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;

положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України;

правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України;

методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку;

планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

9

На сьогодні ведення фінансового обліку та складання фінансової звітності в банках України регламентується значною кількістю нормативно-правових актів, які умовно можна поділити на З групи:

1група — нормативно правові акти, що регламентують питання організації фінансового обліку та звітності в банках;

2група — нормативно-правові акти, що забезпечують ведення синтетичного обліку в банках;

3група — нормативно-правові акти, що регламентують методику обліку різних банківських операцій та фінансових результатів від їх проведення.

1.4. Облікова політика банку

Облікова політика банку — це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності.

Загальні вимоги щодо облікової політики банків визначені у «Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України», затвердженому постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. № 566.

Облікова політика банку обов'язково має охоплювати такі основні складові, як:

•характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

•додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

•правила документообороту та технології обробки облікової інформації;

•перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

•перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

•порядок проведення інвентаризації і методи оцінки активів та зобов’язань;

•порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

•порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрі-шньосистемні розрахунки);

•порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

•порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

•порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

•політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

•процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

•порядок реєстрації договорів;

•інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

1.5. Предмет та об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки

Предметом обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.

Під об’єктом розуміють складову частину предмета з урахуванням відповідного ступеня його деталізації та конкретизації.

До об’єктів банківського обліку належать: активи, пасиви та фінансово-господарські процеси кредитної установи.

10

У бухгалтерському обліку кожному об'єкту відповідає рахунок.

Рахунок — це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.

Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом.

Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути поділена на дві групи: балансові; позабалансові.

Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.

Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На їх основі складається баланс банку. Серед них виділяють такі групи рахунків:

—рахунки активів;

—рахунки зобов'язань;

—рахунки власного капіталу.

Рахунки активів — це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різноманітних активів банку.

Рахунки зобов'язань — це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість.

Рахунки власного капіталу — це також пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу банку за звітний період.

У складі балансових рахунків виділяють:

—контрпасивні рахунки (активні);

—контрактивні рахунки (пасивні).

За своїм характером контрпасивні рахунки активні. До них належать, наприклад, рахунки № 5041 “Збитки минулого року, що очікують затвердження”, № 2511 “Технічний рахунок для перерахування коштів Державного бюджету України”.

Контрактивні рахунки — пасивні. До них належать, наприклад, рахунки № 2400 “Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам” та № 4409 “Знос операційних основних засобів”.

Особливість цих рахунків полягає в тому, що в балансі контрактивні рахунки відображаються в складі активів, а контрпасивні — в складі пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів та пасивів. Так, у балансі рахунок “Знос операційних засобів” відображається в складі активів після рахунку “Операційні основні засоби”.

Тимчасові балансові рахунки призначені для обліку витрат банку за їх елементами та доходів — за видами. У свою чергу вони поділяються на дві групи: рахунки витрат; рахунки доходів.

Рахунки витрат — це активні рахунки, які використовуються для обліку, накопичення витрат за їх елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного (річного) періоду витрати з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закриваються і не мають залишків.

Рахунки доходів — це пасивні рахунки, які призначені для обліку, накопичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного (річного) періоду доходи з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закриваються і не мають залишків.

Наявність рахунків для кожного виду доходів і витрат дозволяє керівництву банку точно визначити джерело всіх доходів і характер усіх витрат, їх вплив на прибутковість банку.