конспект с об

71

коштів на адресу клієнтів, яких обслуговує банк, що є власником цього рахунку. Зарахування грошових коштів на рахунок “лоро” проводиться самостійно з повідомленням банкукореспондента. За дебетом рахунку “лоро” відображаються платежі на користь банку, в якому відкритий цей рахунок, і його клієнтів. Ця операція здійснюється лише з дозволу банку, в якому відкритий рахунок “лоро”.

Операції за кореспондентським рахунком виконуються банком-кореспондентом у межах кредитового залишку, перевищення якого допускається у випадку надання кредиту овердрафт, якщо такий кредит передбачений угодою.

Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку в регіональному управлінні НБУ за місцем знаходження банку (тобто його юридичною адресою). Для відкриття рахунку комерційний банк подає такі документи:

—копію банківської ліцензії;

—заяву на відкриття рахунку;

—примірник Статуту банку, посвідчений НБУ, із зазначеним реєстраційним номером;

—карточку із взірцями підписів (керівника банку та головного бухгалтера) та відбитком печатки, посвідчену нотаріально.

Про відкриття рахунку установа НБУ зобов'язана повідомити податкову адміністрацію в триденний строк. Відкриття коррахунку в НБУ є заключним етапом у процедурі реєстрації банку (або його установи).

Для комерційного банку коррахунок виконує ту ж функцію, що й поточний рахунок для підприємства.

Облік міжбанківських розрахунків у системі НСЕП здійснюється за дворівневою системою обліку. Це означає, що облік операцій ведеться одночасно на двох окремих рахунках. Отже, комерційному банку відкривається два рахунки:

—кореспондентський рахунок — відкривається в обліково операційному відділі регіонального управління і виконує функцію реального статичного рахунку;

—технічний коррахунок — відкривається в регіональній розрахунковій палаті і виконує функцію технічного динамічного рахунку.

На технічному коррахунку відображаються операції по кожному документу. На реальному коррахунку облік ведеться реальними, агрегованими сумами підсумкових обігів за день.

На початку кожного дня операційний відділ регіонального управління НБУ передає в регіональну розрахункову палату інформацію щодо залишку коштів на реальному коррахунку. Протягом дня всі платіжні документи відображаються на технічному рахунку. Підведені в кінці операційного дня підсумки за технічним рахунком передаються в операційний відділ НБУ для виконання проводок за реальним коррахунком. Якщо протягом дня крім НСЕП не було інших джерел надходження коштів на коррахунок, то після виконання проводки залишок на технічному рахунку повинен дорівнювати залишку на коррахунку.

Комерційні банки отримують від регіональної розрахункової палати інформацію:

—про стан кореспондентського рахунку на початок кожного банківського дня:

—про стан технічного коррахунку протягом робочого дня.

Це дозволяє комерційному банку в разі потреби проводити розрахунки з урахуванням надходжень на коррахунок протягом дня.

Порядок обслуговування кореспондентського рахунку і режим його функціонування регламентується угодою, яку підписують керівник регіонального управління НБУ та голова правління комерційного банку. Плата за обслуговування складається з абонентної плати і фактично виконаного обсягу інформаційно-розрахункових послуг. Комерційний банк сплачує послуги щомісячно у визначені строки.

Кореспондентський рахунок комерційного банку може бути закритий:

—за рішенням НБУ щодо ліквідації комерційного банку;

—за рішенням арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку або визнання його банкрутом;

—за рішенням загальних зборів акціонерів (засновників) комерційного банку про реорганізацію або ліквідацію банку.

72

Сплата за використання кореспондентського рахунку частково стягується як комісійна винагорода; банк-кореспондент вимагає підтримання на рахунку компенсаційного залишку, тобто мінімальної суми грошових коштів. За станом на визначену в угоді дату банкикореспонденти проводять звірку розрахунків за рахунками і подають один одному виписки з особистого рахунку комітента.

Учасники кореспондентських відносин:

Комітентом іменується одна з сторін за кореспондентською угодою, за дорученням якої і за чий рахунок здійснюються зазначені в угоді операції.

Комісіонером в угоді розуміють сторону, яка виконує за Дорученням комітента і за його рахунок зазначені в угоді операції.

10.2. Організація та облік операцій за міжбанківськими розрахунками, які здійснюються через НСЕП при НБУ

Національна системи електронних платежів — це державна платіжна автоматизована комп'ютерна система, яка виконує розрахунки між банківськими установами, що розташовані на території України. Вона побудована на безпаперовому принципі передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ. Ця система була розроблена і запроваджена в дію НБУ у 1994 р. Участь комерційних банків України в НСЕП є обов'язковою. Україна — перша держава, в якій створена електронна платіжна система, що об'єднує в якості учасників усі банківські установи, розташовані на її території.

			Класифікація балансових рахунків
		При проведенні розрахунків через				При прямих кореспондентських
		НСЕП при НБУ				відносинах
	— Кореспондентський рахунок у НБУ					Кореспондентські рахунки, які		—
		№ 1200 (ностро) А				відкриті в інших банках № 1500
	— Кореспондентський рахунок у НБУ в					(ностро) А
		комерційному банку № 1300 (лоро) П				Овердрафт за кореспондентськими		—
						рахунками які відкриті в інших банках
						№1620 П (по кредиту відображаються
						позики, які надані банком-
						кореспондентом)
						Кошти до запитання інших банків		—
						№1600 (лоро) П

При розрахунках між установами та філіями одного банку через ВБПС

—Рахунки, що відкриті в установах банку, які розташовані в Україні № 3900 (ностро) А

—Рахунки, що до відкриті для установ банку, які розташовані в

Україні № 3901 (лоро) П

Основні переваги Національної електронної системи платежів:

а) прискорення розрахунків у господарському обігу України (розрахункові документи, прийняті банком від клієнтів протягом операційного робочого дня, новині бути відображені за

73

його кореспондентським рахунком в той самий день. За затримку виконання платежів банк сплачує штрафні санкції. Система забезпечує проходження операцій за один день, тобто практично в режимі реального часу);

б) гарантованість платежу (платежі, що виконуються через НСЕП, є гарантованими для отримувача і не можуть бути повернені);

в) прозорість системи розрахунків (розрахунки між банками здійснюються під контролем НБУ, тому виключена присутність “приватного” інтересу. Ця система унеможливлює умисну затримку платежів комерційними банками з метою отримання додаткових банківських ресурсів).

Організація проведення розрахунків покладається на Центральну розрахункову палату (ЦРП) при НБУ. Для оперативного здійснення платежів при регіональних управліннях НБУ створені регіональні розрахункові палати, які є структурними підрозділами ЦРП.

Комерційний банк входить до числа учасників НСЕП після підписання угоди з регіональним управлінням НБУ про відкриття кореспондентського рахунку. Установам комерційного банку за його згодою можуть відкриватись субкореспондентські рахунки.

Розрахунки через Національну електронну платіжну систему здійснюються автоматично, без застосування паперових документів, шляхом використання електронних розрахункових документів.

У бухгалтерському обліку банку для відображення операцій, що здійснюються через СЕП НБУ використовуються рахунки 1 класу «Казначейські та міжбанківські операції», розділів 12 «Кошти в Національному банку України» та 13 «Кошти Національного банку України», а саме:

•1200 (активний) «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України».

Рахунок призначений для обліку коштів на кореспондентському рахунку банку, який відкрито

вНБУ. За дебетом рахунку проводяться суми коштів, які надходять на користь комерційного банку та його клієнтів. За кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються НБУ за дорученням банку-власника рахунку за власними операціями, за операціями його клієнтів, а також суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; у випадках, обумовлених договором між НБУ та банком;

•1300 (пасивний) «Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку».

Рахунок призначений для обліку коштів НБУ на кореспондентському рахунку в банку. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять на користь Національного банку України та його клієнтів. За дебетом рахунку проводяться суми, що списуються банком згідно з дорученням НБУ за його власними операціями та за операціями його клієнтів.

Перерахування банком коштів з поточного рахунку клієнта в інший банк через СЕПНБУ супроводжується проводкою:

Дт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»

Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ».

При зарахуванні банком коштів, що надійшли на користь клієнта з іншого банку через СЕП НБУ, виконується така проводка:

Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

За коштами, що знаходяться на кореспондентському рахунку банку в НБУ нараховуються відсотки, що супроводжується такою проводкою:

Дт 1208 «Нараховані доходи за коштами на вимогу в Національному банку України» Кт 6000 «Процентні доходи за коштами на вимогу, що розміщені в Національному банку

України».

При отримані нарахованих процентів, виконується проводка: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»

Кт 1208 «Нараховані доходи за коштами на вимогу в Національному банку України».

За інформаційно-розрахункове обслуговування у системі електронних платежів банки сплачують комісійну винагороду, яка відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування і визнається щомісяця протягом усього строку дії угоди про

74

10.3. Касове обслуговування установ комерційних банків та облік цих операцій

Касове обслуговування комерційних банків та їх установ здійснюється регіональними управліннями НБУ або комерційними банками згідно укладених угод.

Кожна установа комерційного банку при виникненні потреби підкріплення операційної каси подає заявку до регіонального управління НБУ. Регіональне управління уточнює суму та строки підкріплення, установу банку, з якого буде здійснюватись підкріплення, а також спосіб доставки готівки. Лише після узгодження усіх цих моментів управління НБУ відправляє електронною поштою письмове повідомлення банку-одержувачу і банку-відправнику готівки.

Підкріплення операційної каси установи комерційного банку здійснюється з обігової каси регіонального управління НБУ за грошовим чеком з одночасним списанням відповідної суми з коррахунку. У разі доставки підкріплень через інкасаторів НБУ комерційний банк надсилає в регіональне управління НБУ платіжне доручення для сплати готівки з коррахунку.

Для обліку операцій з касового обслуговування комерційних банків використовуються рахунки для обліку транзитних обігів. Наявність цих рахунків пов'язана з виконанням операцій при безпосередній кореспонденції із рахунками каси:

181 — Дебіторська заборгованість за операціями з банками; 1811 А — Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою; 191 — Кредиторська заборгованість за операціями з банками;

1911 П — Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою. Розглянемо облік цих операцій:

Зміст операції		Дебет рахунку	Кредит рахунку
1.	Отримання комерційним банком дозволу на	№1811	№ 1200
підкріплення з обігової каси НБУ
2.	Отримання готівки операційною касою	Банкноти та монети	№1811
установи комерційного банку		в касі банку №1001

За погодженням із регіональним управлінням НБУ підкріплення операційної каси установи комерційного банку може здійснюватись за рахунок іншого комерційного банку, якщо у нього є надлишок готівки. Видача готівки банку-одержувачу установою банку, що передає гроші, виконується за видатковим касовим ордером за довіреністю або за грошовим чеком.

Зміст операції	Дебет рахунку	Кредит рахунку
У банку, який купує готівку: 1) списання	№1811	№ 1200
відповідної суми з коррахунку банку-
одержувача
2) надходження грошей в операційну касу	№ 1001	№1811
банку-одержувача
У банку, який продає готівку: 3) зарахування	№ 1200	№1911
суми у розмірі проданої готівки на коррахунок
банку-продавця
4) видача грошей з каси	№1911	№ 1001

Передача готівки банку-покупцю здійснюється після списання відповідної суми з його коррахунку і зарахування її на коррахунок банку, який продає готівку.

Крім операцій з підкріплення операційної каси, комерційні банки виконують також операції зі здачі надлишків готівки або зношених грошей.

Установи банків, що мають надлишок готівки, а також зношені гроші, здають їх до обігів каси регіональних управлінь НБУ за оголошенням на внесення готівки або через інкасаторів НБУ

75

із зарахуванням цих сум на коррахунок відповідної установи банку.

10.4. Облік міжбанківських розрахунків, які здійснюються за прямими кореспондентськими угодами

Під прямими кореспондентськими угодами розуміють договірні відносини між комерційними банками, метою яких с прискорення платежів і розрахунків. Платежі й розрахунки здійснюються одним банком за дорученням іншого.

За своїм економічним змістом операції, що проводяться за прямими кореспондентськими рахунками між установами банків у межах України та між установами банків, які розташовані на території України та зарубіжними банками, мають однаковий характер. Однак існує різний порядок їх регулювання з боку Національного банку України та органів державного управління.

Виходячи з мультивалютного принципу роботи бухгалтерських рахунків, однакові за змістом операції, незалежно від того, чи виконуються вони в іноземній валюті, чи в гривнях, відображаються за однією групою рахунків.

Прямі коррахунки між банками в межах України можуть бути відкриті лише з дозволу Національного банку. Ці рахунки використовуються для проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:

—при здійсненні операцій, пов'язаних з купівлею та продажем валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі (МВБ);

—при розрахунках між клієнтами банків за операції, що мають постійний характер.

Для відкриття рахунку банк-кореспондент подає такі документи:

1)дозвіл регіонального управління НБУ на запровадження прямих кореспондентських відносин;

2)заяву на відкриття рахунку;

3)нотаріально завірені копії Статуту та банківської ліцензії;

4)картку зі зразками підписів та відбитком печатки;

5)баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на 1 число звітного місяця. Банки-кореспонденти зобов'язані здійснювати перевірки правильності відображення

операцій за коррахунками щомісяця. Завдання перевірки-звіряння залишку кореспондентського рахунку, яке повинно оформлюватися відповідним актом не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.

При наявності ліцензії НБУ на підставі перелічених вище документів банку-кореспонденту резиденту також може бути відкритий коррахунок в іноземній валюті.

Для запровадження комерційним банком кореспондентських відносин із зарубіжними банками потрібна ліцензія Національного банку України на виконання валютних операцій, зокрема, на відкриття кореспондентських рахунків.

Для відкриття коррахунку зарубіжний банк-кореспондент повинен надати:

1)установчі та статутні документи;

2)копію банківської ліцензії, завірену нотаріально;

3)річний фінансовий звіт, підтверджений аудиторською фірмою;

4)баланс на останню дату (на 1 число місяця);

5)альбоми підписів, коди, шифри;

6)заяву про відкриття рахунку;

7)перелік банків-кореспондентів.

У комерційному банку з метою зменшення ризиків може запроваджуватись максимальна сума залишку за коррахунком.

За коррахунками виконуються операції:

—здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями за дорученням клієнтів; платежі неторгового характеру, якщо вони не суперечать чинному законодавству;

—міжбанківські операції — купівля та продаж валюти, торгівля на грошовому ринку (надання один одному грошових коштів на певний термін), залучення та розміщення депозитів,

76

купівля цінних паперів та ін.;

— облік витрат і отримання доходів, пов'язаних з обслуговуванням коррахунків.

За особовими рахунками, відкритими зарубіжним банкам, додатково ведеться оперативний облік (позасистемний). Для цього використовуються спеціальні картки у валюті рахунку.

10.5. Внутрішньобанківська міжфілійна система

Міжбанківські розрахунки, які здійснюються через ВМПС відображаються в обліку за рахунками 3 класу «Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання», групи 39 «Розрахунки між філіями банку», Зокрема:

•3900 (активно-пасивний) «Рахунки філій, що відкриті в банку». Рахунок відкривається на балансі філії і призначений для обліку сум за розрахунками в національній та іноземній валюті між філіями банку. За дебетом рахунку проводяться суми, що надходять на користь філії банку та клієнтів. За кредитом рахунку проводяться суми, що списуються згідно з дорученням філії банку за її власними операціями та операціями клієнтів;

•3901 (активно-пасивний) «Рахунки, що відкриті для філій банку». Рахунок відкривається на балансі банку і призначений для обліку сум за розрахунками в національній та іноземній валюті між філіями банку. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять на користь філії банку та клієнтів. За дебетом рахунку проводяться суми, що списуються згідно з дорученням філії банку за її власними операціями та операціями клієнтів. Розрахункові операції, що здійснюються через ВМПС відображаються в обліку філії

банку такими бухгалтерськими записами:

•списання філією банку коштів за дорученням клієнтів з їх рахунків і перерахування в інший банк чи філію:

Дт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 3900 «Рахунки філій, що відкриті в банку»;

•поступлення коштів на користь клієнтів філії: Дт 3900 «Рахунки філій, що відкриті в банку»

Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

ТЕМА 11 ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ

КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

11.1.Об’єкти обліку в складі доходів і витрат банку

Склад доходів і витрат банку обумовлений фінансовою природою банківської справи, яка й визначає об’єкти обліку.

Доходи — це зростання економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіталу (причому таке збільшення не пов’язане з внесками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигід, пов’язаних із збільшенням активів, або із зменшенням зобов’язань, і таке зростання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу або зменшення зобов’язання.

Витрати — це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (причому таке зменшення не пов’язане з виплатами засновникам). Витрати визнаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних

77

із зменшенням активів, або зі збільшенням зобов’язань, що може бути вірогідно визначено. Витрати визнаються з урахуванням принципу відповідності. Вони включаються до Звіту про фінансові результати у періоді, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого були здійснені ці витрати. Різниця між доходами і витратами банку становить фінансовий результат його діяльності: якщо доходи перевищують витрати — прибуток, якщо витрати перевищують доходи — збиток.

Прибуток — це збільшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності, крім внесків засновників у капітал.

Збиток — це зменшення власного капіталу у результаті фінансово-господарської діяльності, крім вилучень частки засновників із капіталу.

При класифікації доходів і витрат банку виходять із загальноприйнятих критеріїв: доходи групують за джерелами отримання і впливом на фінансовий результат; витрати за елементами і характером затрат.

Згадані доходи і витрати підрозділяються на такі підгрупи:

•відсоткові доходи і витрати;

•комісійні доходи і витрати;

•результат від торгових операцій банку;

•інші операційні доходи і витрати від надання банківських послуг.

До відсоткових доходів належать: відсотки, одержані від розміщення депозитів у інших банках і небанківських фінансових інститутах; від надання кредитів за державними цінними паперами та іншими інвестиціями.

До відсоткових витрат належать відсотки, що виплачені за депозитами, залученими кредитами, субординованому боргу, облігаціями, емітованими банком.

Під відсотковими доходами і витратами розуміють такі доходи і витрати, які розраховуються пропорційно часу і сумі активу або зобов’язання. До відсоткового доходу за борговими цінними паперами в портфелі банку належать тільки відсотки, що нараховані за цими паперами після їх придбання.

Чистий відсотковий дохід розраховується як різниця між відсотковими доходами і відсотковими витратами.

Комісійні доходи і витрати — це такі грошові кошти, що встановлюються фіксовано у вигляді тарифів за надання банківських послуг або розраховуються пропорційно сумі активу, або зобов’язань незалежно від часу.

До комісійних доходів і витрат належать: суми грошових коштів, які одержані у виплачені банками за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача і одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції; комісії, одержані і сплачені за операції з конвертації — обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші.

До торгових операцій комерційного банку належать: операції з купівлі-продажу цінних паперів, придбаних на строк до одного календарного року з метою перепродажу; операції з купівлі-продажу іноземної валюти, яка є власністю банку, а також торгові операції з іншими фінансовими інструментами.

До витрат відносять також премію. Премія — це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) цінного паперу над його номінальною вартістю без обчислення нарахованих на момент придбання відсотків (купона).

До інших операційних доходів і витрат відносять: доходи від діяльності інкасаторської служби, проданих платіжних засобів, консультаційних послуг, а також витрати на утримання служби інкасації, на аудит, витрати на службові відрядження тощо.

Особливе місце у складі операційних витрат належить адміністративним витратам. Адміністративні витрати — це витрати, що пов’язані із забезпеченням діяльності

банківської установи. До них відносять: витрати на утримання персоналу; на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на обслуговування телекомунікацій; амортизаційні відрахування; експлуатаційні та господарські витрати; витрати на маркетинг та рекламу, орендні платежі та деякі інші. Сума чистого операційного прибутку розраховується, як різниця між

78

операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.

До особливої групи витрат належать витрати на формування резервів на покриття збитків від активних операцій. До цієї групи відносять також прямі відрахування на покриття збитків від сумнівних активів, наприклад: списання з балансу сумнівної заборгованості за кредитами.

Оцінювання чистого операційного прибутку повинне проводитись із урахуванням витрат за сумнівними активами.

До наступної групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони носять випадковий, разовий характер і тому мають особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не мають відношення до звичайної його діяльності. Сума чистого прибутку комерційного банку до оподаткування розраховується як з чистого прибутку сплачується податок на прибуток. Чистий прибуток після сплати податку на прибуток розподіляється на виплату дивідендів власниками і на капіталізацію банку. Суму чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називають нерозподіленим прибутком.

11.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком

При обліку доходів і витрат послуговуються такими правилами.

Правило перше. При класифікації витрат за елементами затрат і цільовим призначенням виділяють капітальні затрати і поточні витрати. Капітальні затрати використовуються на придбання і покращення основних засобів (фіксованих активів) і, таким чином, розраховані на тривалий час. Капітальні затрати проводяться по капітальному ремонту, модернізації і реконструкції існуючих власних основних засобів або взятих в оренду; скеровуються на будівництво нових приміщень, придбання комп’ютерної техніки тощо, виходячи з потреб розширення банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат є накопичений нерозподілений прибуток минулих років і одержаний у поточному році. Капітальні затрати при відображенні їх у балансі сприяють збільшенню активів.

Поточні витрати виникають при здійсненні банківських операцій, а також використовуються для виплати заробітної плати і премій працівникам банку, на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансової точки зору). Джерелом покриття поточних витрат є валовий операційний дохід. Поточні витрати списуються одразу або розглядаються як витрати майбутнього, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.

Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається в часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.

Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов’язано з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той же звітний період. Базуючись на цих принципах, можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:

доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас; доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений

дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);

доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід); витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).

Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов’язань і витрат банку. Одержання доходів уважається сумнівним, якщо існують документи, які підтверджують наявність у клієнта прострочених платежів більше, ніж на 30 днів.

Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості. У бухгалтерському обліку це відображається записом:

79

Д-т — «Доходи»; К-т — «Нарощені доходи».

Наступний облік сумнівної заборгованості виконується за балансом на рахунка «Несплачені в строк доходи» до закінчення терміну давності позову.

Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікових періоди.

Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються після закінчення календарного року.

Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані в класі 6 балансу, а для обліку витрат — у класі 7. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об’єкти обліку. Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що дає можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку і ефективності окремих напрямків його діяльності.

За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів — активні (нараховані, але ще не одержані на рахунок грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат — пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю). Доходи і витрати майбутніх періодів враховуються в третьому класі, в складі інших пасивів та інших активів.

11.3. Облік процентних доходів та витрат банку

Процентні доходи та витрати, як правило, становлять найбільшу питому вагу у загальній сумі банківських доходів та витрат. У зв'язку з цим їх правильне відображення на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності має важливе значення для банку.

Згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, процентні доходи і витрати визнаються та оцінюються за методом ефективної ставки відсотка.

Метод ефективної ставки відсотка — це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов’язань) та розподілу доходів у вигляді процентів чи витрат на виплату процентів протягом відповідного періоду часу.

Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору (випуску), і відображається за рахунками з обліку нарахованих доходів і нарахованих витрат за відповідними рахунками першого, другого та третього класів Плану рахунків.

Амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами здійснюється одночасно з нарахуванням процентів.

Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних доходів (витрат) та нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів (витрат) за фінансовими інструментами, придбаними (наданими, отриманими) за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат).

Для обчислення процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів:

метод «факт/факт» — передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році;

метод «факт/360» — передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;

метод «30/360» — передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році — 360, у місяці — 30

Розрахунковий період для нарахування процентних доходів (витрат) визначається договором відповідно до вимог законодавства України.

Процентні доходи банків обліковуються за рахунками 60 розділу «Процентні доходи» таких груп Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

80

600«Процентні доходи за коштами, що розміщені в Національному банку України»;

601«Процентні доходи за коштами, що розміщені в інших банках»;

602«Процентні доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарювання»;

603«Процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади»;

604«Процентні доходи за кредитами, що надані фізичним особам»;

605«Процентні доходи за цінними паперами»;

608 «Процентні доходи за операціями з філіями банку»; 609 «Інші процентні доходи».

В загальному, нарахування процентних доходів за операціями в національній валюті супроводжується такою бухгалтерською проводкою:

Дт Рахунки для обліку нарахованих доходів за класами 1 , 2 , 3 Кт Рахунки для обліку процентних доходів за розділом 60.

Амортизація дисконту за фінансовими активами відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

• за фінансовими активами в національній валюті:

Дт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за фінансовими активами Кт Рахунки для обліку процентних доходів за розділом 60;

Увипадку амортизації премії за фінансовими активами в бухгалтерському обліку виконуються такі проводки:

• за фінансовими активами в національній валюті:

Дт Рахунки для обліку процентних доходів за розділом 60 Кт Рахунки для обліку неаморти30ваної премії за фінансовими активами;

Отримання нарахованих процентних доходів в національній та іноземній валюті супроводжується такою проводкою:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів або поточні рахунки 1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2620, 2650 та інші

Кт Рахунки для обліку процентних нарахованих доходів за класами 1,2,3.

Уразі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами в строк, передбачений угодою, наступного робочого дня несплачена сума обліковується на відповідних рахунках з обліку прострочених нарахованих доходів першого, другого та третього класів. При цьому виконується проводка:

Дт Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за класами 1 , 2 , 3 Кт Рахунки для обліку нарахованих доходів за класами 1 , 2 , 3 .

Уразі часткового або повного погашення контрагентом (поручителем) заборгованості за нарахованими доходами, що обліковуються на рахунках прострочених нарахованих доходів, виконується така проводка:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, поточні рахунки 1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2620, 2650 та інші

Кт Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за класами 1 , 2 , 3 .

Процентні витрати обліковуються банками у 70 розділі «Процентні витрати» наступних груп Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

700«Процентні витрати за коштами, що отримані від Національного банку України»; 701«Процентні витрати за коштами, що отримані від інших банків»; 702«Процентні витрати за операціями із суб’єктами господарювання»; 703«Процентні витрати за коштами бюджету і позабюджетних фондів України»; 704«Процентні витрати за операціями з фізичними особами»; 705«Процентні витрати за цінними паперами власного боргу»;

706«Процентні витрати за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій»;

707«Процентні витрати за операціями з небанківськими фінансовими установами»; 708«Процентні витрати за операціями з філіями банку» 709»Інші процентні витрати».