2. Система тваринництва та її організаційно-економічна оцінка

Тваринництво – важлива галузь сільського господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування (молоко, м'ясо, яйця та ін.), виступає джерелом сировини для харчової промисловості, забезпечує відповідною сировиною легку, хімічну і фармацевтичну промисловості (вовна, шкіра, хутрова сировина, шовк-сирець, пух-перо, віск, жири тощо). Із відходів переробки продуктів тваринництва одержують кісткове борошно, перегін та інші корми тваринного походження.

Звідси, тваринництво є комплексною галуззю сільського господарства, в склад якої входить:

• скотарство,

• свинарство,

• вівчарство,

• птахівництво,

• конярство,

• бджільництво,

• звірівництво та інші галузі,

які між собою суттєво відрізняються технологією виробництва, засобами праці, організацією виробництва і виробленою продукцією.

• Основними завданнями на сучасному етапі розвитку галузей тваринництва є:

1) впровадження в практику виробництва ресурсоощадних технологій виробництва продукції кожної галузі тваринництва;

2) широке використання різних форм господарювання на базі приватної власності;

3) підвищення якості продукції завдяки використанню породної худоби і птиці, підвищення рівня селекційно-племінної роботи;

4) скорочення затрат праці і коштів за рахунок механізації виробничих процесів, в тому числі і засобів малої механізації в умовах дрібнотоварного виробництва;

5) зміцнення кормової бази, підвищення якості кормів;

6) розвиток переробних формувань і сервісного обслуговування основних виробників;

7) вдосконалення економічних взаємовідносин виробників продукції тваринництва з підприємствами переробки і агросервісного обслуговування.

В цілому, загальні завдання, які слід вирішувати при розвитку усіх галузей тваринництва полягають в тому, щоб забезпечити підвищення продуктивності тварин і збільшення до раціональних розмірів поголів'я худоби і птиці, і на цій основі збільшити обсяги виробництва високоякісної продукції при найменших затратах праці і коштів.

Під системою тваринництва слід розуміти склад і співвідношення галузей тваринництва в сільськогосподарському формуванні, а також комплекс технічних, технологічних, організаційно-економічних заходів (елементів) щодо їх раціонального ведення.

• Технічні заходи (елементи) - це відповідні типи приміщень для утримання тварин і птиці, система машин для виконання робочих процесів із обслуговування тварин, обладнання ферм та інші засоби виробництва.

• Технологічні заходи (елементи) - це система відтворення поголів'я, поліпшення породних і племінних якостей худоби, типи її годівлі, спосіб утримання тварин, а також заходи із проведення дезінфекції, профілактики і боротьби із хворобами тварин.

• Організаційно-економічні заходи (елементи) - це структура і виробничий напрям галузей тваринництва, щільність поголів'я худоби на одиницю земельної площі відповідно до конкретних умов виробництва і спеціалізації господарства.

• До організаційно-економічних елементів системи тваринництва відносяться також рівень спеціалізації, розміри і розміщення ферм, організація праці, прогнозування і облік, внутрішньогосподарські і міжгосподарські зв'язки між окремими групами тварин і галузями.

Отже, в кожній системі тваринництва у певному співвідношенні взаємодіють матеріально-технічні, технологічні та організаційно-економічні елементи, які і забезпечують найбільш доцільне використання тварин, підвищення продуктивності, збільшення поголів'я і поліпшення його якості з метою збільшення виробництва високоякісної продукції при найменших затратах праці та матеріально-грошових засобів.

• Значення окремих елементів системи тваринництва неоднакове для різних природних та економічних умов діяльності аграрних формувань. В зв'язку з цим, розрізняють зональні системи кормовиробництва, способи утримання тварин, типи годівлі тварин і т.д.

• Ефективна система тваринництва - це система, яка забезпечує найбільш інтенсивне використання тварин, ріст їх продуктивності і поголів'я з метою збільшення виробництва високоякісної продукції при найменших трудових і матеріально-грошових затратах.

• В різних природних та економічних зонах країни історично розвинулись відповідні системи ведення тваринництва: пасовищна; стійлово-пасовищна; стійлова (рис. 1).

Рис. 1. Схема класифікації систем тваринництва

Ефективність системи тваринництва необхідно обґрунтовувати за рядом показників:

• вихід продукції,

• затрати на фізичну або умовну голову,

• вихід валової продукції тваринництва на одиницю затрат.

Крім того, використовують допоміжні показники:

• вихід продукції, валового доходу і прибутку

- на одну людино-годину,

- на гектар землі,

- на одиницю вартості фондів виробництва;

• продуктивність тварин,

• собівартість продукції,

• прибуток і рівень рентабельності окремих видів продукції і галузі в цілому.