2.3. Проблеми поширення відмивання “брудних грошей” та вплив цього процесу на економіку країни

«Відмивання» протизаконних доходів – головна економічна ‚ юридична та правоохоронна проблема ‚ а також і політичний феномен. Тому вимір проблеми «відмивання» все більше актуалізується як на міжнародному ‚ так і на національних рівнях.

В літературі поняття «брудні» гроші прийнято ототожнювати з поняттям «втеча» капіталу або капіталу, що вивозиться до іншої країни.

Спеціалісти пов’язують «втечу» капіталів із нестійким економічним, соціальним чи політичним становищем і це явище здебільшого характерне для держав, що перебувають у кризовому стані.

М.Дулі стверджує, що капітали, які «втекли» не приносять країні доходу, на відміну від «нормального» відпливу капіталів. Ознакою їх втечі вважається скорочення фінансово-економічного потенціалу країни, а це у свою чергу призводить до погіршення обслуговування зовнішнього боргу та реалізації інвестиційних програм [5].

Потрібно враховувати, що основною метою злочинних організацій є одержання надприбутку. Таким чином «відмиті» гроші у руках злочинців дають значні переваги в легальній конкуренції: встановлення надзвичайно високих цін на торгах й аукціонах, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати неоподаткований капітал через свої закордонні банки, користуючись неоподаткованими накопиченнями. А інвестування «відмитих» грошей у легальні підприємства відкриває шлях до легального повернення відмитого капіталу і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат [11].

Як видно процес «відмивання» «брудних» грошей має негативний вплив. Так, зростання операцій з легалізації «брудних» грошей впливає на стан податкових платежів до бюджетів різних рівнів. Вище наведені тіньові схеми з використанням цінних паперів знижують рівень інвестиційної привабливості вітчизняного ринку капіталу з боку іноземних інвесторів. Все це разом призводить до підриву довіри фізичних та юридичних осіб до фінансових установ. А наслідком підриву довіри вкладників і акціонерів може бути світова криза соціального-економічного розвитку [12].

Організація з боротьбі з корупцією Global Financial Integrity зазначає: «Найбільшою фінансовою «чорною дірою» у світі є Сполучені Штати, де з кожним роком все більше зареєструється без перешкод анонімних компаній». В організації також стверджують, що політика збереження таємниці банками деяких західних країн, як то Швейцарією чи державами карибського басейну, приваблює корупційні готівкові гроші і полегшує їх обіг.

Тому боротьба з «брудними» грошима являється одним із самих дієвих механізмів протидії тіньовій економічній системі, а легалізація «брудних» грошей є необхідним елементом, який зв’язує кримінальний тіньовий сектор та відкриту економіку. І тільки розірвавши цей ланцюг можна забезпечити сталий розвиток економіки країни [11].

Розділ 3. Основні методи та шляхи міжнародної протидії відмиванню “брудних грошей”

3.1.Способи розпізнання операцій пов`язаних з процесом відмивання “брудних грошей”

Ідентифікація сумнівних операцій, що можуть бути пов`язані з процесом відмивання «брудних грошей» – одна з найвідповідальніших і найскладніших діяльностей як у банківській сфері так і для правоохоронців. Тому, що ускладнення, пов'язані з проведенням такої діяльності, проявляються відразу ж з її початком. Жодна країна, навіть з розвиненішим законодавством не має чітких норм, за допомогою яких би регулювалася така діяльність. Тому, саме керівництво банків у своїх постановах зобов'язує банківських службовців займатися розпізнаванням і виявленням підозрілих операцій.

В основному виявлення спроб відмивання «брудних» грошей відбувається у процесі банківської діяльності і визначається як сукупність методів і заходів, які спрямовуються на організацію надходження інформації про клієнтів та сумнівні угоди. В основному розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей» включає наступні етапи:

1) збір інформації про угоди, які можливо використовуються для «відмивання» грошей;

2) обробка накопиченої інформації;

3) моніторинг сумнівних операцій;

4) підготовка висновків на основі обробки інформації.

Збір інформації – перший процесу розпізнавання, який охоплює активні дії (створення інструментарію, що полегшує одержання даних) та пасивні дії (визначення способів доступу до інформації, яка використовуватиметься на наступних стадіях розпізнавання).

Інформація для розпізнавання, може надходити з наступних джерел:

1) реєстри угод з готівкою, які перевищують встановлений ліміт;

2) банківські звіти і банківська документація;

3) звіти про операції, які виконують банківські службовці з не клієнтами банків, які вносять готівку на рахунки банківських клієнтів;

4) аналіз основних фінансових показників банківської діяльності;

5) база даних про працівників у банку;

6) база даних про банківських клієнтів, осіб,

Із вище наведених джерел основним являється реєстр угод, які перевищують установлений ліміт. У різних країнах він оцінюється різною величиною (в Україні – 150 000 гривень). Тому потрібно знаходити відповідні технічні рішення щодо ведення реєстрів. Найпоширеніша форма, що застосовується – інформаційна комп'ютерна система, що дозволяє робити попередню обробку даних і їхню систематизацію за певними ознаками.

Інформацію, що необхідна для розпізнавання містять також банківські документи (реєстри банківських переказів із-за кордону, документи про прийом коштів, опис банківських рахунків клієнтів ).

На першому етапі доречно створювати спеціальну базу даних банківських операцій, що здійснили підставні особи. Збір інформації про них повинен здійснювати касир, який приймає внески готівкою, включаючи такі дані як сума угоди, спостереження за особливостями його поведінки в приміщенні банку (нервування, додаткові питання працівнику банку, спроби відвернути увагу від угоди, тощо).

Також зборі інформації використовуються показники, що стосуються роботи з залученням вкладників (показники зростання кількості відкритих рахунків, , кількість відкритих «заморожених»).

Обробка – другий етап розпізнавання, що включає дії, пов'язані з доповненням, кореляцією, передачею даних та аналізом необхідних для ідентифікації спроб «відмивання» грошей.

Для розпізнавання підозрілих операцій призначають завідувача певного відділення, головного бухгалтера або координатора програм протидії «відмиванню» грошей. У банках ці обов`язки виконують економічні відділи і відділи розрахунків.

Обробка інформації повинна відбуватися систематично, а реєстри після закінчення зміни роботи оператора.

Метою обробки інформації є визначити серед усіх угод такий тип, що імовірніше за все може бути використаний для «відмивання» незаконно отриманих грошей. Тобто ті, що відрізняються від раніше реалізованих клієнтом .

Для обробки інформації використовують ряд методів:

1) діаграма переказів (інформація про перелив фінансових засобів)

2) аналіз взаємовідносин (відображення зв`язку між клієнтами банку)

3) календар подій (аналіз угод, проведених у однаковий час)

4) аналіз частоти фінансових угод;

5) пам`ятки про найважливіші спостереження банківських працівників, які збирають інформацію про нетипові угоди

6) зіставлення компонентів, що характеризують певну угоду із «шаблоном» бази даних.

Остаточно угода, яка є підозрілою визначається в процесі третього етапу – моніторингу сумнівних операцій. Метою цього процесу є спостереження за банківськими рахунками клієнта та за проведеними ним банківськими операціями. Основним результатом моніторингу повинно бути підтвердження підозр щодо злочинних дій клієнта або зняття цих підозр і завершення розпізнавання.

При моніторингу використовуються методи, що й при обробці даних, але при цьому дослідженню використовуються всі документи, які стосуються вже конкретних клієнтів банку .

Варто підкреслити, що заходи, які стосуються спостереження за клієнтом, його рахунком та поведінкою, повинні зберігатися в суворій таємниці й інформування клієнта про проведення моніторингу карається законом.

Якщо інформація про «відмивання» грошей чи спроби здійснення такого злочину підтвердилася необхідно повідомити про це правоохоронні органи.

Отже, моніторинг – найважчий і найвідповідальніший етап в рамках процедури розпізнання, бо поряд із знаннями практичної роботи банків тут потрібні також знання з юриспруденції та кримінального права.

Завершальний етап процесу розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей» – підготовка висновків на основі обробки інформації.

Саме розпорядження про закінчення процесу розпізнавання має право віддавати особа, яка відповідальна за проведення моніторингу. Це робиться на основі документа, що слугує причиною повідомлення прокуратури про «відмивання» грошей як злочин. Існують форми документів, які завершують діяльність у рамках розпізнавання:

1) подання в ревізійне відділення банку;

2) пропозиції щодо прийняття рішення про повідомлення правоохоронних органів про підозри у відмиванні грошей;

3) інформація, спрямована начальнику банку про хід моніторингу;

4) звіт , що містить інформацію про підозри у «відмиванні» грошей;

5) службової записки про обґрунтовані підозри у «відмиванні» грошей, яке спостерігалося при здійсненні фінансових операцій

Після цього всі документи повинні бути направлені на розгляд директорові банку, який після обговорення їх з юристом повідомить прокуратуру про здійснення економічного злочину «відмивання» грошей [17, c.442-458].