Тема 3. Класична соціологія

Звернення до

проблематики

людини

Орієнтація на наукову об'єктивність

Отже, саме у працях соціологів класичного періоду спостерігається відхід від традиційного позитивізму в його натуралізаторських чи психологізованих проявах і звернення до проблематики людини. Вони (за винятком Е.Дюркгайма) шукають всюди суб'єктивне, індивідуально-особистісне начало; їх цікавить не так об'єктивна зумовленість соціальних явищ, як їхні «внутрішні» важелі — змістове наповнення вчинку, мотиви й свідома орієнтація діючої особистості на певні норми і цінності.

У методологічному плані для класичної соціології типовою є орієнтація на науку, прагнення до її об'єктивності. Разом з тим багато соціологів розуміє, що просте копіювання природничо-наукових методів недостатнє для формування соціології як самостійної галузі знання. Представники соціології цього покоління акцентують також на необхідності остаточного звільнення соціології від філософії, на дослідному, емпіричному характері першої. Вони аналізують сучасний їм капіталізм у категоріях глибокої кризи його ціннісних систем на тлі стрімкого розвитку речових компонентів, науково-технічного поступу. Пізніше ці ідеї деталізовано та обґрунтовано у працях соціологів середини і кінця XX століття.

Тема 3. Класична соціологія

ДЛЯ НОТАТОК

Розділ І. Загальна теорія та історія соціології

ДЛЯ НОТАТОК

Розділ І. Загальна теорія та історія соціології

для нотаток

^{РОЗДІЛ І}

Загальна теорія та історія соціології

^ТЕМА4

Соціологія другої половини XX ст. Майбутнє соціології

• Характерні риси сучасної соціології

• Структурні парадигми теоретичної соціології

90 Інтерпретативні парадигми

в соціології другої половини XX ст.

97 Емпірична соціологія

100 Теорія постіндустріального суспільства та постмодернізм

110 Що чекає соціологію в майбутньому ?

Розділ І. Загальна теорія та історія соціології

Характерні риси сучасної соціолога

Стан Протягом XX ст. західна соціологія зазнає величезних змін і

сучасної становить собою надзвичайно складну систему ідей, гіпотез, концепцій,

соціології теорій, методів дослідження й способів опису різноманітних соціальних

явищ. При цьому практично всі сучасні соціологи активно використо- вують ідеї і принципи класичної соціології, керуючись ними як компо- нентами власних концепцій або відштовхуючись від них, як від банку ідей, що мають самостійну цінність. Основні риси Незважаючи на неоднорідність і суперечливий характер сучасної

сучасної західної соціології, вдається вирізнити низку її характерних рис.

соціології Спираючись на думки відомого американського соціолога П.Сорокіна

можна узагальнити ці риси таким чином:

1. Інтернаціоналізація сучасної соціології, тобто зростання кількості праць із питань соціології в усіх цивілізованих державах та регіонах світу;

2. Академізація соціології, тобто перетворення її в академічну науку, яка посідає чільне місце в університетських програмах. Сьогодні соціоло-гічні факультети і курси на одному з перших місць щодо кількості студентів;

3. Експертизація соціології. Означає дедалі ширше залучення соціологів як експертів до діяльності державних, громадських і приватних органів та організаційно праці в галузі соціальної роботи;

4. Фактографізація соціології, або зростання її об'єктивності, точності й індуктивності, вдосконалення кількісних і якісних методів соціоло-гічних досліджень, поліпшення техніки їх проведення;

5. Соціологізація інших наук, і соціогуманітарних, і біологічних медичних, фізичних тощо. Вони дедалі глибше досліджують вплив соціальних чинників на реальність, яка ними вивчається, і соціоло-гічно тлумачать свої специфічні проблеми;

6. Диференціація соціології, тобто зростання її спеціалізації, виникнення нових галузей всередині соціологічної науки, які, своєю чергою поділяються на ще вужчі відгалуження, та ускладнення з огляду на це структури соціологічного вчення. Беручи до уваги останню рису сучасної західної соціології, а саме її

множинність, що дедалі зростає, спробуємо вирізнити основні наукової парадигми, довкола яких обертається соціологічна думка сьогодення. Термін «парадигма» вводить у науковий обіг американський вчений Томас Кун з метою визначення певної моделі постановки проблеми та її