Матеріали до словника 2
.docПОСТОЯ́ННО [постойамн:о]. Прис. до ПОСТОЯ́ННИЙ. Ди́ва – ск’і́л′ки б в’ін не йіў, йому́ постойа́н:о йі́сти шче хо́чец′:а.
ПОСТРАДА́ТЬ [пострада́т′] –ю, –єш, док. Постраждати. Неда́ўно ча́ст' кри́ш’і провали́лас′ – хлопц′і ж ла́з′ат′ постойа́н:о – та, сла́ва Бо́гу, н′іхто́ не пострада́ў.
ПОСТРО́ЇНИЙ [постро́йіний] –а, –е. Дієпр. до ПОСТРО́ЇТЬ. Цей дом шче мойі́м пра́д′ідом постро́йіний.
ПОСТРО́ЇТЬ [постро́йіт′] – ю, –єш, док. Побудувати. Ми ду́майем постро́йіт′ новимй д’ім, вели́кий, шоб ус’ім м’і́ста хвати́ло.
ПОСТРО́ЇТЬСЯ [постро́йіц′:а] – юся, –єшся, док. Побудуватися. Д’ім сам по соб’і́ не постро́йіц:а.
ПОСТРО́ЙКА – и, ж. 1. Будівля, споруда. Сус′і́ди зноў постро́йку йаку́с′ ізроби́ли. І так ўже три ха́т′і та пйат′ сара́йіў стойа́т′ – куди́ шче?; 2. Процес будування; будівництво. На постро́йку ўс′іх з:ива́ли – ро́дич’іў, сус′і́д′іў.
ПОСТРО́МКА –и, ж. Постронок, елемент упряжі. Постро́мки роби́ли з ре́м’іна аба́ в’ір'о́ўка.
ПОСТУПА́ТИ –ю, –єш. 1. Діяти певним чином, чинити. Так поступа́ти – пра́вил'но; 2. Влаштовуватися на роботу. Поступи́ў на заво́д; 3. Уступати до навчального закладу. Поступи́ў у те́хн'ікум; 4. Ставати членом партії, товариства, гуртка. Поступи́ў у па́рт'ійу.
ПОСТУ́ПОК – пка, ч. Учинок. За такимй посту́пок і ў т′урму́ загрим’і́т′ мо́жна.
ПОСТУ́ПОЧОК –чка, ч. Зменш. до ПУСТУ́ПОК. Ка́ждий посту́почок на комсомо́л′ских збо́рах розбира́ли.
ПОСУ́ДНИК –а, ч. Шафа чи полиця для посуду. Прикр′іпи́ посу́дник хоч двома́ гв’іздо́чками.
ПОСЬОЛКО́ВИЙ [пос′олко́вий] –а, –е. Селищний. Пос′олко́в’і у́лиц′і ўс′і гр′а́зн′і, у кал′у́жах.
ПОСЬО́ЛОК [пос′о́лок] – лка, ч. Селище. Од ста́нц′ійі пос′о́лок недале́ко.
ПОСЬО́ЛОЧОК [пос′о́лочок] –чка, ч. Зменш. до ПОСЬО́ЛОК. Буў пос′о́лочок невили́кий, дак розр′і́с′:а.
ПОСЬО́ЛОШНИЙ [пос′о́лошний] –а, –е. Тс, що ПОСЬО́ЛКОВИЙ. Пос′о́лошн′і посиде́н′ки так’ім ж, йак у на́шому сил′і́.
ПОТА́КАТИСЯ [пота́катис′а] –юся, –єшся, док. Домовитися, змовитися. Обчество потакалось, щоб не було його у нас (СКв).
ПОТАСКА́ТЬ [потаска́т′] –ю, –єш, док., згруб. Ударити чимось важким. Сус′і́д у ме́не хул′іга́н страшни́й –так і хо́чец′:а постаска́т′ його́ чи сковородо́йу, чи кастр′у́л'ой, чи шче чимс′.
ПОТАСКУ́Н –а, ч., лайл. Розпусник. Таки́й потаску́н, шо ўс′іх удови́ц′ нав’і́дуйе.
ПО́ТИ, прис. 1. До́ки; до яких пір. По́ти ж тебе́ ждат′ ма́жна?; 2. Доти, до певного часу. …сидів би поти у ямі, але поки не зніс би грошей (СКв).
ПОТИ́ННИК [поти́н:ик] –у/–а, ч. Тс, що ПІДТИ́НИК. Поти́н:ики ми йак забо́р сади́ли, так шче ни скр′і́з′ і росло́.
ПОТІЛІПА́ТЬ [пот′іл′іпа́т′] –ю, –єш, док., фам. Піти, поплентатися. На́че т′і́л′ки прийшла́, а ўже хо́че наза́д додо́мму пот′іл′іпа́т′.
ПОТІЛІПА́ТЬСЯ [пот′іл′іпа́ц′:а] – юся, –єшся, док., фам. Тс, що ПОТІЛІПА́ТЬ. Сид′ум й ду́майу – та коли́ ўже в’ін в’і́дси пот′іл′іпа́йец′:а?
ПОТОКМА́ЧЕНИЙ [потокма́чений] –а, –е, фам. Дієпр. до ПОТОКМА́ЧИТЬ. Ц′а карто́шка ўже потокма́чена – можна накла́дуват′.
ПОТОКМА́ЧИТЬ [потокма́чит′] –у, –иш, док., фам. Потовкти. По́ки дойі́хала, м’ін′ім ў по́йізд′і ўс′і сли́ви потокма́чили. Вони́ ж мйак’і́, трошки прида́виш – і ўже ка́ша.
ПОТОКМА́ЧИТЬСЯ [потокма́чиц′:а] – уся, –ишся, док., фам. Потовктися. Сто раз чолов’і́ку каза́ла – не клади́ н’ічо́мго зверху на помидо́ри, бо потокма́чац′:а.
ПОТРЕБИ́ЛІВКА [потриби́л′іўка] –и, ж. Споживкооперація (споживча кооперація). У потриби́л′іўку хто сам уступа́ў, а кого́ й заган′а́ли.
ПОТРЕБЛЯ́ТЬ [потребл′а́т′] –ю, –єш. Споживати, уживати. Потребл′а́т′ у йі́жу мо́жна і воро́н – у голодо́ўку йі́ли.
ПОТРЕ́БУВАТЬСЯ [потре́бувац′:а] –юся, –єшся, док. Стати потрібним. Сус′і́да попроси́ла пу́дри са́харнойі дл′а пече́мн′:а, но ў ме́не ма́ло оста́лос′ – і сам’і́й мо́же потре́бувац′:а.
ПОТРЕ́Т –а, ч., згруб. Обличчя. Кулако́м потре́т попо́ртиў.
ПОТРИБУ́ШЕНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПОТРИБУ́ШИТЬ. Коли́ ўну́чка печем́ пироги́, потрибу́шена йе́йі мука́ по ўс′і́й ха́т′і – скр′із′, куди́ не ступи́.
ПОТРИБУ́ШИТЬ [потрибу́шит′] –у, –иш, док. Потрусити, порозсипати. Б’іл′ше муки́ потрибу́ше, ч’ім воно́ ў т′і́сто п’і́де. Ус′а́ ку́хн′а ў мук’і́.
ПОТРІ́БКА [потр′і́бка] –и, ж. Начинка. А йака́ ўку́сна потр′і́бка ў пирога́! Йіси́ – і так хо́чец′:а шви́ч:е до середи́нки д′ійти́!
ПОТРІБЛЯ́ТЬ [потр′ібл′а́т′] –ю, –єш. Тс, що ПОТРЕБЛЯ́ТЬ. Гриби́ лу́ч’:е н′і з чим і́ншим не потр′ібл′а́т′, бо це не неползови́то.
ПОТРІ́БОЧКА [потр′і́бочка] –и, ж. Зменш. до ПОТРІ́БКА. Ону́к м’ій сам пир′і́г не йіст′, т′і́л′ки потр′і́бочку вийіда́йе.
ПОТРО́ЇНИЙ [потро́йіний] –а, –е. Дієпр. до ПОТРО́ЙІТЬ. Ми отра́ву в’ід тарака́н′іў купи́ли, так тепе́р воним потро́йін′і по ўс′ій ха́т′і вал′а́йуц′:а.
ПОТРОЇ́ТЬ [потройі́т′] –ю, –їш, док. Потруїти. На цей год р′іши́ли прусак’і́ў потройі́т′, а то ну про́мсто спас′і́н′:а н′ійа́кого в’ід них нема́.
ПОТРОЇ́ТЬСЯ [потройі́ц′:а] –юся, –їшся, док. Потруїтися. Гриби́ лу́ч’:е не йі́сти, неда́ўно ў ме́не ону́ки йі́ми так потройі́лис′ – ско́ру пришло́с′ визива́т′.
ПО́ТРЮХ [по́тр′ух] –у, ч. Потерть. Куди́ по́тр′ух викида́т′?
ПОТРЮХА́ [потр′уха́] –и, ж. Тс, що ПО́ТРЮХ. Це ж потр′уха́, нашо́ вона́ нам?
ПОТЬО́ПАТЬ [пот′о́пат′] –ю, –єш, док, фам. Жадібно поїсти якусь рідку страву. Учо́ра боршч ў ме́не не ду́же ви́йшоў. Так бойа́лас′, шо чолов’і́к ла́йат′ бу́де, та н′і – так пот′о́паў, шо аж за ву́хами лускот′і́мло.
ПО-У́ЛИШНОМУ, прис. По-вуличному. Дочка́ ў ме́не така́ д′і́ўка га́рна, а гово́ре по-у́лишному – сти́дно й поўто́р′уват′.
ПОХАЛА́СТАНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПОХАЛА́СТАТЬ. К’іт у нас похаламстаний, тогом на вумлиц′у й не промсиц′:а, не кричимт′ по ночамм.
ПОХАЛА́СТАТЬ [похала́стат′] – ю, –єш, док. Покаструвать. Хто осужда́йут′, шо ми кота́ похаласта́ли. В’ін же, моўл′а́ў, непоўноц′і́н:ий.
ПО-ХАРО́ШОМУ, прис. По-доброму. Ну, кажу́, буде тоб’і́ тепе́р, йак по-харо́шому не пон′іма́йеш.
ПОХА́ТНИЦЯ [поха́тниц′а] –і, ж. Та, що любить по хатах ходити, гостювати. Сус′і́да мойа́ така́ поха́тниц′а – за оди́н ден′ ў ка́жн′ій ха́т′і побува́йе.
ПОХВОРА́ТЬ [похвора́т′] – ю, –єш, док. Похворіти, прохворіти. У с′імйі́ пошти́ ўс′і́ похвара́ли – у си́на просту́да йака́с′, нив’і́стка с по́чками лижи́т′.
ПО-ХЛОПЧА́ЧІ [по-хлопчамч’і], прис. По-хлоп’ячому, як недорослий, недосвідчений. В’ін же доро́слий чолов’і́к, а веде́ себе́ по-хлопча́ч’і.
ПО-ХЛОП’Я́ЧІ [по-хлопйа́ч’і], прис. Ти ж д′і́ўчина, а чого́ ж по-хлопйа́ч’і ўд′ага́йес′а?
ПОХО́Д –у, ч. Похід. Ону́к с кла́сом за́ўтра ў похо́д йаки́йс′ собира́йуц′:а – ў л′іс п’і́дут′ ка́шу вари́т′.
ПОХО́ДКА –и, ж. Хода. У не́йі похо́дка, ну йак у арт′і́стки – не йде, а пливе́.
ПОХОДО́КАНИЙ –а, –е, фам. Дієпр. до ПОХОДО́КАТЬ. Йду йа́кос′ і ба́чу – чолов’і́к лижи́т′ йаки́йс′, на́че походо́каний. Йа йак зл′ака́лас′, а оказа́члос′, шо в’ін про́сто пйа́ний.
ПОХОДО́КАТЬ [походо́кат′] –ю, –єш, док., фам. Повбивати, побити. У нас таки́й райо́н, шо но́ч’:у ходи́т′ одн′і́й стра́шно – це ж походо́кат′ мо́жут′.
ПОХОДО́КАТЬСЯ [походо́кац′:а] – юся, –єшся, док., фам. Повбиватися, занапаститися. Тих’і́ше б’іж’і́т′, а то шче походо́кайетес′, не дай Бо́же. Ви мин′і́ жив’і́ ну́жн′і.
ПОХО́ДЯНИЙ [похо́д′аний] – а, –е, зрід. Такий, по якому походжено. Та то н′ічо́го, шо ви с′уди́ наступи́ли, трави́чка й так, ба́чите, похо́д′ана ўже.
ПОХО́ДЯНО [похо́д′ано], прис. Походжено. Даўно́ ўже тут похо́д′ано, ка́жен ден′ по сто чолов’і́к прота́птуйе.
◊ПОХО́ЖЕ НА ТЕ. Цілком імовірно, можливо. Похо́же на те, шо Оле́на л'у́бе бабу́с'у.
ПОХО́ЖИЙ –а, –е. Схожий, подібний. На ба́т′ка похо́жий.
ПОХТО́РНИЙ –а, –е. Повторний. Нед′і́л′у наза́д нев’і́стку з бол′ни́ц′і ви́писали, м’і́с′ац′ із воспал′і́н':ам л′о́хк’іх проле́жала, так учо́ра опйа́т′ забра́ли, на похто́рний.
ПОХТО́РНО. Прис. до ПОХТО́РНИЙ. Н′ікому́ не нра́виц′:а ў бол′ни́ц′і лежа́т′, а йакшо́ похто́рно, то тим б’і́л′ше.
ПОХТОРЯ́ТЬ [похтор′а́т′] – ю, –єш. Повторювати. Йа не попуга́й, шоб по три́ц′:ат′ раз похтор′а́т′.
ПОХТОРЯ́ТЬСЯ [похтор′а́ц′:а] –юся, –єшся. Повторятися. Сказа́ў, зав’і́риў мене́, шо тако́го б’і́л′ше не бу́де, но ўсе повтори́лос′ – і йак п’і́сл′а ц′о́го мо́жна в’і́рит′?
ПОХУ́ЖАТЬ [поху́жат′] –ю, –єш, док. Погіршати . До́чка Горпи́шченкова за посл′і́дн′ій год поху́жала, бл′іда́ йака́с′ ста́ла, й о́ч’і потускн′і́ли, а худа́ така́ – моў шче́пка.
ПОЦИЛО́ВАНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПОЦИЛУВА́ТЬ. У війї́ во́зрост′і йа до хло́пц′іў і бли́з′ко п’ідхо́дит′ бойа́лас′, а вона́ ўже поцило́вана.
ПОЦИЛУВА́ТЬ [поцилува́т′] –ю, –єш, док. Поцілувати. Обн′іма́ц′:а мо́жна, а поцилува́т′ ни дайе́.
ПОЦИЛУВА́ТЬСЯ [поцилува́ц′:а] –юся, –єшся, док. Поцілуватися. Коли́ йа молодо́й була́ – бойа́лас′а поцилува́ц′:а, а тепе́р молод′і́ таке́ твор′а́т′, шо аж страх.
ПОЧА́ВЧЕНИЙ [поча́ўчений] –а, –е. Дієпр. до ПОЧА́ВЧИТЬ. Бери́ ц′і́л′і помидо́ри, бо т′і ўже поча́ўчен′і.
ПОЧА́ВЧИТЬ [поча́ўчит′] –у, –иш, док. Почавити. Ти ўже поча́ўчиў йа́блука дл′а со́ку?
ПО́ЧКА –и, ж. 1. Нирка. Л'уди́на мо́же жи́ти з одно́йу по́чкойу; 2. Брунька. По́чки на дере́вах от-от розпу́ст'ац':а.
ПОЧО́М [почо́м], прис. Почому, почім. Йду по база́р'у, пита́йу, почо́м йа́блука. Ра́д′і интере́су.
ПО́ЧТА –и, ж. Пошта, поштовий зв'язок. До по́чти по́ки до́йдиш, так і пис'ма́ ни захо́чиш.
ПОЧТАЛЬЙО́Н [почтал′йо́н] –а, ч. Поштар. Почтал′йо́н до нас уже́ ни хо́де, ка́же, шо гр′а́з′ко.
ПОЧТАЛЬЙО́НША [почтал′йо́нша] –і, ж. Тс, що ПОЧТА́РЬКА. Почтал′йо́нша і с′о́дн′і газе́т ни принесла́.
ПОЧТА́РЬ [почта́р′] –я, ч. Поштар. Почта́р' ра́н′ше б’і́дкойу на ху́т′ір йі́здиў.
ПОЧТА́РЬКА [почта́р′ка] –и. Жін. до ПОЧТА́РЬ. Почта́р′ка з л′ісапе́та ўпа́ла – і п’і́с′ма ў гр′аз′ попа́дали.
ПОЧУ́СТВУВАТЬ [почу́ствуват′] –ю, –єш, док. Відчути. Йа се́рцем почу́ствувала, шо шос′ случи́лос′.
ПО́́ЧЧУВАННЯ [по́ч’:уван':а] –я, с. Пригощання, частування. П’і́сл'а тако́го по́ч’:ува́н':а й із:а стола́ ни ўста́ниш.
ПО́ЧЧУВАТИ [по́ч’:увати] –ю, –єш. Пригощати. По́ч’:ували нас свати́ ус'ім, шо ў йіх було́.
ПОШАГА́ТЬ [пошага́т′] –ю, –єш, док. Піти. Гей, ти це куди́ пошага́ў? А води́ мин′і хто принесе́?
ПОШАРША́ВІЛИЙ [пошарша́в′ілий] –а, –е. Дієпр. до ПОШАРША́ВІТЬ. Цей ко́ўрик ўже стари́й, пошарша́в′ілий – не таки́й мйаке́н′кий, йак ра́н′ше буў.
ПОШАРША́ВІТЬ [пошарша́в′іт′] –ю, –єш, док. Стати шерхлим, жорстким. Ко́жа на лиц′і́ пошарша́в’іла, на́че йому́ ўже ро́к’іў сто.
ПОШАРША́ВІТЬСЯ [пошарша́в′іц′:а] –люся, –ишся, док. Тс, що ПОШОРША́ВІТЬ. Ру́ки п’і́сл′а робо́ти так пошарша́в’ілис′а, і крем н′ійа́кий не помага́йе.
ПОШЕПТА́ТЬ [пошепта́т′] –чу, –чеш, док., перен., фам. Настрахати когось погрозами або побиттям. А ну в’ід′ійди́, а то йак пошипчу́!
ПОШТАЛЬЙО́Н [поштал'йо́н] –а, –ч. Поштар. С'о́дн'а поштал'йо́н програ́мку принесе́.
ПОШТАЛЬЙО́НША [поштал'йо́нша] –і,ж. 1. Жін. до ПОШТАЛЬЙО́Н. На́да пошталй'о́нш’і конве́рт заказа́ти ; 2. Дружина ПОШТАЛЬЙО́НА. Ходи́ла – поштал'йо́на нема́, так йа його́ поштал'йо́нш’і кв’іта́нц'ійу дала́ .
ПОШТИ́, прис. 1. Майже. З′ібра́лис′а пошти́ ўс′і, а його́ нема́; 2. Мало не. Пошти́ ка́жин год засу́ха; 3. Дещо менше за якусь міру. Пошти́ час прожда́ла.
ПОЯКША́ТЬСЯ [пойакша́ц′:а] –юся, –єшся, док., фам. Потоваришувати, злигатися. Син м’ій із нови́м хло́пцем сус′і́ц′ким так пойакша́лис′ – ўс′у́ди ра́зом б’і́гайут′.
ПРАЗНИКУВА́ЛЬНИК [празникува́л'ник] –а, ч. Святкувальник, учасник свята. Празникува́л'ники хо́д'ат', сп'іва́йут'.
ПРА́ЗНИЧОК –чка, ч., зменш. Свято. Пра́зничок соб’і́ устро́йили – на робо́ту ни п’ішли́.
ПРА́ЗНИШНИЙ –а, –е. Святковий. То пра́знишна оде́жа, а то р'адова́.
ПРА́ЗНУВАЛЬНИК [пра́знувал'ник] –а, ч. Тс, що ПРА́ЗНУВАЛЬНИК. Пра́знувал'ники поп’ідв’іко́н':у хо́д'ат', галасу́йут'.
ПРА́ЗНУВАЛЬНИЦЯ [пра́знувал'ниц'а] –і. Жін. до. ПРА́ЗНУВАЛЬНИК. Пра́знувал'ниц'а мала́ прийшла́ до бабу́сі.
ПРА́ЗНУВАЛЬЩИК [пра́знувал'шчик] –а, ч. Тс, що ПРА́ЗНУВАЛЬНИК. Пра́знувал'шчики на димонстра́ц'ійу шче ни йави́лис'а.
ПРА́ЗНУВАЛЬЩИЦЯ [пра́знувал'шчиц'а] –і, Ж. Тс, що ПРА́ЗНУВАЛЬНИЦЯ. Пра́знувалшчиц'а та, що пра́знуйе, а ни ро́бе.
ПРА́ПІРКА [пра́п’ірка] – и, ж. Пук шерсті біля мички в коня або вола. К’ін′ наш б’і́л′а пра́п’ірки но́гу пора́ниў і кул′га́йе.
ПРА́ХТІКА [пра́хт′іка] –и, ж. Практика,досвід. Йа це сама́ зроби́т′ не змо́жу – дл′а ц′о́го пра́хт′іка ну́жна.
ПРАХТІКА́НТ [прахт′іка́нт] –а, ч. Практикант. Прахт′іка́нт′іў у Емтее́с присила́ли з учи́лишча.
ПРАХТІКА́НТИК [прахт′іка́нтик] –а, ч. Зменш. до ПРАХТІКА́НТ. Прахт′іка́нтик молоде́н′кий – йак його́ т′і́ки ма́ти з го́рода на село́ пусти́ла?
ПРАХТІКА́НТКА [прахт′іка́нтка] –и, Жін. до ПРАХТІКА́НТ. Прийі́хала прахт′іка́нтка, шо на зо:т′е́хн′іка у́чиц′:а.
ПРАХТІКА́НША [прахт′іка́нша] –і, ж. Тс, що ПРАХТІКА́НТКА. Прахт′іка́нша стар́мт′іл′на – у все ўника́, усе́ хо́че знат′.
ПРАХТІКО́ВАНИЙ [прахт′іко́ваний] –а, –е. Бувалий, досвідчений. Ону́к м’ій ў таки́х вопро́сах прахт′іко́ваний, так шо ўсе́ п’ідказа́т′ змо́же.
ПРАХТІКУВА́ТЬСЯ [прахт′ікува́ц′:а] – юся, –єшся. Набувати досвіду. До́н′ка в учи́лишч’і меди́чному ўчи́ц′:а. Так ўсе́ на бат′ка́х прахт'іку́йиц′:а – уко́ли ро́бе.
ПРАХТО́РИТЬ [прахто́рит′] – ю, –иш. Нести, везти. Йа ж на соб’і́ не бу́ду ўс′і́ сумки́ прахто́рит′!
ПРЕВРАЩА́ТЬСЯ [преўрашча́ц′:а] –юся, –єшся. Тс, що ПЕРЕВРАЩА́ТЬСЯ. Брос′ пит′, бо преўрати́с′а ў свин′у́.
ПРЕДСТАВЛЯ́ТЬ¹ [предстаўл′а́т′] – ю, –єш. Уявляти, мати уявлення. Вона́ предстаўл′а́ла, шо ско́ро прийі́де син.
ПРЕДСТАВЛЯ́ТЬ² [предстаўл′а́т′] –ю, –єш. Грати на сцені. Ната́лка мойа́ ў теа́тр′і ро́бе, ду́же до́бре предстаўл′а́йе.
ПРЕДУПРЕЖДА́ТЬ [предупрежда́т′] –ю, –єш. Попереждати. Йакшо́ дес′ заде́ржуйис′:а, предупрежда́й, шоб ми не пережива́ли.
ПРЕ́ЖНІЙ [пре́жн′ій] –я, –є. Колишній, попередній. Йа за́м’іж дв’і́ч’і вихо́дила. М’ій пре́жн′ій чолов’і́к ду́же гор′і́лку пол′убл′а́ў – от і розб’і́глис′а.
ПРЕ́МІЄ [пре́м’ійе] –я, с. Тс, що ПРЕ́МНЯ. Пре́м’ійе ви́писали й у прика́з′і йе, а не дали́ чого́с′.
ПРЕ́МНЄ [пре́мн′е] –я, с. Тс, що ПРЕ́МІЄ. Пре́мн′е прийа́тно получи́т′, так і зароби́т′ його́ на́да.
ПРЕ́МНЯ [пре́мн′а] –і, ж. Премія. На робо́т′і с′о́дн′і пре́мн′у дали́ – ото́ ра́д′іст′ була́!
ПРИБО́Й [прибо́й] –я, ч. Металева дужка для навішування гачка або замка. Ти замо́к на прибо́й пов’і́с′.
ПРИБО́ЙЧИК –а, ч. Зменш. до ПРИБО́Й. Прибо́йчик дл′а мале́н′кого замка́ змайструва́ў.
ПРИБУ́ВШИЙ [прибу́ўший] –а, –е. Прибулий. Прибу́ўших зда́лека ми не ду́же, че́сно сказа́т′, л′у́бим –вони́ йак’і́с′ чуж’і́ нам.
ПРИ́ВАЛОК –лка, ч. Виступ спереду печі, куди ставлять горшки. Чого́ ти вес′ при́валок тар′і́лками позаста́ўл′уваў? А горшки́ куди́ д′іва́т′?
ПРИ́ВАЛОЧОК –чка, ч. Зменш. до ПРИ́ВАЛОК. При́валочок уже́ тре́ба поб’іли́т′, бо ў са́ж’і в:ес′.
ПРИВИ́ШНІЙ [приви́шн′ій] –я, –є. Звичний. Дро́ва коло́т′ чи гво́зд′ заби́т′ – це дл′а ме́не д′і́ло приви́шн′е – бо живу́, сама́ ўсе робл′у́.
ПРИВИ́ШНЬО [приви́шн′о]. Прис. до ПРИВИ́ШНІЙ. Мин′і́ ўже приви́шно, йак молод′і́ м’і́сто не ўступа́йут′ – таке́ ўже покол′і́н′:а, н′ічо́го не поро́биш.
ПРИВІ́Й [прив’і́й] –ою, ч. Мотуз, ремінь або металеве кільце, яким скріплюють ярмо з війям. Ти прив’і́й прин′і́с? А чим же йа йармо́ скр′іпл′а́т′ бу́ду?
ПРИ́ВКУС [при́ўкус] –у, ч. Присмак. У ц′ій карто́пл′і при́ўкус йаки́йс′ чудни́й. П’ідгор′і́ла, чи шо?
ПРИВО́Й [приво́й] –ю, ч. Тс, що ПРИВІ́Й. М’ій приво́й порва́ўс′а, запасно́го мо́жеш мин′і́ свого́ пози́чити? А то йармо́ н′і́чим скр′і́пл′уват′, робо́та стойі́т′.
ПРИ́ГІРЩ [при́г’іршч] –і,-орщі, ж. Пригорща. Наси́паў мин′і́ гор′і́х’іў ц′і́лу при́г’іршч та й поб’і́г соб’і́.
ПРИГЛАША́ТЬ [приглаша́т′] –ю, –єш. Запрошувати. Хот′і́ла й Га́лку ў го́ст′і пригласи́т′, та переду́мала.
ПРИГОРО́ДЧИК [пригоро́ч’:ик] –а, ч. Частина городу, що прилягає безпосередньо до хати і відокремлюється якоюсь загорожею (парканчиком, лісою). У нас пригоро́ч’:ика нема́, а ў сус′і́д′іў йе. Так ўдо́бно – ви́йшоў с ха́ти, і зра́зу цибу́л′а, питру́шка.
ПРИДРАЖНИ́ТЬ [придражни́т′] –ю, –иш, док. Дати прізвисько. У дити́нств’і мене́ придражни́т′ л′уби́ли – то Ди́лдой назву́т′, то Шва́брой.
ПРИДУРА́СТИЙ –а, –е, лайл. Тс, що ПРИДУ́РОШНИЙ. Йак буў Петро́ придура́стий у шко́л′і, так і оста́ўс′а.
ПРИДУ́РОК [приду́рок] –рка, ч., лайл. Недорозвинений, дуркуватий. Па́ўлик, син сус′і́ц′кий, таки́й приду́рок!
◊ПРИДУ́РОК ЖИ́ЗНІ [жи́зн′і], лайл. Недорозвинена, дурнувата людина. Це не л′уди́на, а приду́рок жи́зн′і! Шо не ўтне́ – то дурни́ц′а.
ПРИДУ́РОШНИЙ [приду́рошний] –а, –е, лайл. Придуркуватий. Кла́ўка ц′а така́ приду́рошна – коли́с′ розби́ла назло́ дес′а́ток мойі́х йайе́ц′ за те, шо йа в’ідказа́лас′ йій йіх в’ід:а́т′.
ПРИЖА́ТЬ [прижа́т′] –жму, –жмеш, док., фам. Притьмом приїхати, прибути. Не ўсп’і́ў йому́ сказа́т′ – а в’ін ўже прижа́ў.
ПРИЖИВЛЯ́ТЬ [прижиўл′а́т′] – ю, –єш. Попередньо, тимчасово прикріпляти. Приживи́ла рука́ўчик, а по́сл′і ўже на́мертво приши́йу.
ПРИ́ЗНАК –у, ч. Ознака. Гла́ўний при́знак воспал′е́н′ійа л′о́хк’іх – висо́ка т′імп’ірату́ра.
ПРИЙМА́ТЬСЯ [прийма́ц′а] –юся, –єшся. Преступати на інше місце, відступатися (про коней, корів, волів). Прийми́с′, Гн′іда́, посторо́нку заступи́ла.
ПРИЙО́МНИЙ [прийо́мний] –а, –е. Гостинний, поштивний. Ўс′і ка́жут′, шо йа ду́же прийо́на. Так госте́й л′убл′у́.
ПРИЙО́МЩИК [прийо́мшчик] –а, ч. Приймальник. На углу́ прийо́мшчик по́суду сиди́т′. Ну, ў сре́дн′ем дес′ пйат′ коп’і́йок за пл′а́шку дайу́т′. Це смотр′а́ йака́.
ПРИЙО́МЩИЦЯ [прийо́мшчиц′а] –і, Жін. до ПРИЙО́МЩИК. Йаки́йс′ час йа прийо́мшчиц′ой роби́ла. Пл′ашки́, банки́ ўс′а́к’і мин′і́ здава́ли.
◊ПРИ́ЙШЛА ЗВІЗДА́ [зв’ізда́]. Метеор, метеорит. Па́да при́йшла зв’ізда́,а на́ш’і остайу́ц′:а.
ПРИКАЛІРО́ВАНИЙ [прикал′і́рований] –а, –е. Дієпр. до ПРИКАЛІРУВА́ТЬ. Ц′а йа́блун′а прикал′іро́вана год′і́ў пйат′ тому́. Тепе́р так до́бре плодоно́сит′.
ПРИКАЛІРУВА́ТЬ [прикал′ірува́т′] –ю, –єш, док. Прищепити (про фруктове дерево). Т′і дере́ва то́ же тре́ба прикал′ірува́т′, шоб бага́то плод′і́ў прино́сили.
ПРИКАРЮ́ЧЕНИЙ [прикар′у́чиний] –а, –е, підсил. Недбало прикріплений (прив’язаний, прибитий). Ди́шло прикар′у́чене, так чи ви́держе?
ПРИКАРЮ́ЧЕНО [прикар′у́чено], безос., підсил. Недбало, абияк прикріпляти (прив’язувати, прибивати). Ло́дку прикар′учино йак–не́буд′, мо́же, й ни з′і́рве.
ПРИКАРЮ́ЧУВАТЬ [прикар'у́чуват'] – ю, –єш, підсил. Недбало прикріпляти (прив’язувати, прибивати). Прикар'у́чиў йа́шчик – а́би т'і́ки дойі́хат'
ПРИКЛА́Д –а/ –у, ч. 1. Копиця сіна, соломи, прикладена до великого стогу. Зро́бимо шче оди́н прикла́д, бо ўст′іг не пом’і́стиц′:а; 2. Довгий, чотирикутний в основі стіг. Ск’і́л′ки прикла́д′іў ви ц′ого́ го́ду загото́вили.
ПРИ́КЛАДКА –и, ж. Примовка, який-небудь римований вислів. От до́бра при́кладка – дру́га шука́й, а на́йдеш – ни т′ір′а́й.
ПРИ́КЛАДНИЙ –а, –е. Гарно складений, римований. Йа й сама́ в’ірш’і́ пишу́, т′і́л′ки вони́ не ду́же прикладн′і́.
ПРИКЛА́ДНО Прис. до ПРИ́КЛАДНИЙ. Так хо́чу наўчи́тис′ в’ірш’і́ при́кладно писа́т′, а не вихо́де.
ПРИКЛА́ДОК –а/–у, ч. Тс, що ПРИКЛА́Д –1. Ск’і́л′ки ми прикла́д′іў дл′а худо́би загото́вим?
ПРИКЛА́ДОЧОК –чка, ч. Зменш. до ПРИКЛА́Д –1. Прикла́дочок уже́ стопи́ли, а з′іма́ т′і́ки начала́с′.
ПРИЛЕ́МЗАТЬ [приле́мзат′] –ю, –єш, док., знев. Прийти, прибути. Тара́с ўчо́ра т′і́ки п’ід у́тро приле́мзаў.
ПРИЛИ́ЗА –и, сп., знев. Підлиза, підлабузник. Вона́ така прили́за, йакшо́ йій шос′ тре́ба – і бабу́нечка, і бабу́с′ін′ка, і обн′і́ме п’ід′і́йде, поцилу́йе.
ПРИЛІПИ́ТЬ [прил′іпи́т′] –лю, –иш, док., фам. Завдати комусь дуже сильного удару. Йа йому́ так прил′іпи́ла, шо дв’і нед′і́л′і пи́ка ў синц′а́х була́.
ПРИМА́ЗАТЬ [прима́зат′] –жу, –жеш, док., фам. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. Йа ж мо́жу так прима́зат′, шо ма́ма р′і́дна не ўзна́йе.
ПРИМАСТИ́РЮВАТЬ [примасти́р′уват′] –ю, –єш, фам. Тс, що ПРИМАСТИ́ТЬ. Мико́ла йак примасти́р′уйе, шо ўс′і на кутку́ його́ опаса́йуц′:а.
ПРИМАСТИ́ТЬ [примасти́т′] –тю, –иш, док., фам. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. В’ін таки́й, шо і примасти́т′ мо́же, коли́ шо не так.
ПРИМИКА́ТЬ [примика́т′] –ю, –єш. Удавано замикати; стуляти замок, але не провертати ключа (про навішуваний замок). Йа коли́ ненадо́ўго вихо́джу, то замо́к т′і́ки примика́йу.
ПРИМІНЯ́ТЬ [прим’ін′а́т′] –ю, –єш. Застосовувати. Так ўро́д′і зна́йу, та сама́ ў жизн'і́ ни прим’ін′а́ла.
ПРИМІНЯ́ТЬСЯ [прим’ін′а́ц′:а] –юся, –єшся. Застосовуватися. Шоб присту́пн′іст′ зни́зит′, р′і́зн′і ме́тоди прим′ін′а́йуц′:а.
ПРИНАДЛЕЖА́ТЬ [принадлежа́т′] –у, –иш. Належати. Цей дом принадлижи́т′ м’ін′і́, та мойо́му чолов’і́ку.
ПРИНАТУ́РЮВАТЬСЯ [принату́р′увац′:а] –юся, –єшся. Призвичаюватися, звикати. Пе́рвий год неприви́чно було́, а пото́м принату́рилис′.
ПРИ́НДИК –а, ч, фам. Сердіння, незадоволення, образливість. Брос′ цей при́ндик і с′іда́й йі́сти.
ПРИ́НДИКИ –ів, мн., фам. Тс, що ПРИ́НДИК. Що це ў тебе за при́ндики? Чим ти зноў недово́л′ний?
◊ПРИ́НДИКИ НАПА́ЛИ. Про стан незадоволення, образи, гніву. На не́йі пр′а́мо с:са́мого утра́ при́ндики напа́ли – ходе, кричи́т′ на уси́х.
ПРИПА́ДИСТИЙ –а, –е. Низький. Ону́чка мойа́ чо́боти припа́дист′і не л′у́бе – висо́к’і т′і́ки.
ПРИПА́ДУШНИЙ –а, –е. 1. У якого бувають припадки, напади. Йак в’ін припа́душний, тод′і́ тре́ба зра́зу заспоко́йливе пит′; 2. Суб. Епілептик. Припа́душний, того́ і на л′іка́рствах.
ПРИПАЯ́ТЬ [припайа́т′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. Йа йак припайа́йу йому́ за це, так в’ін аж з′ігну́ўс′а од бо́л′і.
ПРИПІ́В [прип′і́ў] –у, ч. Приспів. Краси́ва п’і́сн′а, та йа т′і́ки прип’і́ў по́мн′у.
ПРИПЛЕСТИ́СЯ [приплисти́с′а] –туся, –тешся, док., фам. Приснитися,примаритися.М’ін′і́, бува́, таке́ приплете́ц′:а, шо й не зра́зу пон′іма́йеш, шо то сон.
ПРИПО́ШТУВАТЬ [припо́штуват′] –ую, –уєш, док. 1. Ірон. Пригостити. С′іда́йте за ст′іл, ча́йем припо́штуйу; 2. Перен., фам. Побити. Туди́ лу́ч’:е ни ходи́т′, а то так мо́жут′ припо́штуват′, шо й к’істо́к не собере́ш.
ПРИПУ́ДРЕНИЙ –а, –е, глуз. Несповна розуму, дурнуватий. Ти шо, припу́дрений? Йак мо́жна на ма́т′ір р′і́дну ру́ку п’ідн′іма́т′?
ПРИПУСКА́Ч –ам, ч., тк. Деталь у ткацькому верстаті, яка, попускаючи нитки основи із заднього валу, дозволяє ткати ритмічно. У ме́не ўчо́ра припуска́ч полама́ўс′а – тепе́р тка́ти не мо́жу.
ПРИПУСНИ́К –а, ч., тк. Тс, що ПРИПУСКА́Ч. Йак же з пола́маним припуснико́м тка́ти?
ПРИРО́ДНІЙ [приро́дн′ій] –я, –є. Натуральний,природний. У йо́го приро́дна т′а́га до мал′ува́н′:а.
ПРИСАДИ́ТЬ [присади́т′] –дю, –иш, док., згруб. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. Вона́ м’ін′і́ тако́го присади́ла, шо три дн′і на у́лиц′у не вихо́дила.
ПРИСЛО́НКА –и, ж. Ліжко в стайні. Ўну́к с′о́дн′і на присло́нк’і спаў, бі́л′а кон'ачок.
ПРИСМАЛИ́ТЬ [присмали́т′] –ю, –иш, док., згруб. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. Це сус′і́д ўчо́ра присмали́ў, того́ таке́ лице́ й опу́хше.