Матеріали до словника 2

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

МАТЕРІАЛИ ДО ДІАЛЕКТНОГО СЛОВНИКА

ЦЕНТРАЛЬНОЇ СЛОБОЖАНЩИНИ (ХАРКІВЩИНИ)

Випуск 2

Овга́нець – Ящуря́чий

А. А. Сагаровський

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

МАТЕРІАЛИ ДО ДІАЛЕКТНОГО СЛОВНИКА ЦЕНТРАЛЬНОЇ СЛОБОЖАНЩИНИ (ХАРКІВЩИНИ)

Випуск 2

Овга́нець – Ящуря́чий

Підготовлено і видано за сприяння Східного інституту українознавства імені Ковальських, Фонду фундаментальних, прикладних і пошукових науково-дослідних робіт ХНУ імені Каразіна, Центру краєзнавства ХНУ імені В. Н. Каразіна

Харків – 2012

УДК [phone].2’28

ББК 81.2 УКР-4

С 13

Рецензенти:

Л. А. Лисиченко – доктор філологічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди;

І. В. Муромцев – кандидат філологічних наук, професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Відповідальний редактор – Калашник В. С., доктор філологічних наук, професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Затверджено до друку рішенням Науково-методичної ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № __ від )

Сагаровський А. А.

С 13

Матеріали до Діалектологічного словника Центральної слобожанщини (Харківщини). Випуск 2. Овга́нець – Ящуря́чий / А. А. Сагаровський. – ОВВ НМУ ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. –

ISBN 978-966-623-791-3

Матеріали містять понад 3000 діалектизмів (лексичних, семантичних, фразеологічних, слово- і формотвірних, граматичних, фонетичних й ін.), засвідчених у говірках близько 400 населених пунктів Харківської області. Використано діалектеми, що територіально співвідносяться з Харківщиною, зі Словаря української мови (за ред. Б. Грінченка) й Словника мови творів Г. Квітки-Основ’яненка. Кожен діалектизм супроводжено достатнім інформативним природним контекстом.

Мовознавцям, літературознавцям, історикам, краєзнавцям, етнографам, фольклористам, учителям-гуманітаріям, студентам, учням – усім, кого інтересує народне мовлення.

ISBN 978-966-623-791-3

© Сагаровський А. А.,2012

© Харківський національний університет імені В .Н. Каразіна

© _______________, макет обкладинки, 2012

ЗМІСТ

Структура словникової статті……………………………………5

Основні умовні скорочення………………………………………6

О……………………………………………………………………8

П…………………………………………………………………..31

Р………………………………………………………………….149

С…………………………………………………………………162

Т…………………………………………………………………192

У…………………………………………………………………197

Ф…………………………………………………………………203

Х…………………………………………………………………204

Ц…………………………………………………………………211

Ч…………………………………………………………………214

Ш………………………………………………………………...220

Щ………………………………………………………………...229

Ю………………………………………………………………..230

Я…………………………………………………………………231

СТРУКТУРА СЛОВНИКОВОЇ СТАТТІ

Статті нашого Словника матимуть загалом такий же “технічний” вигляд, як і в інших однотипних сучасних роботах (Аркушин Г., Чабаненко В.):

- вихідні форми слів подаються за алфавітом звичайною графікою (з наголосами) і дублюються спрощеною фонетичною транскрипцією;

- після діалектеми у міру потреби слідують позначки граматичного, функціонально-частотного і стилістичного характеру (флексія род. відм. одн. для іменників, рід, “арх.”, “бот.”, “виг.”, “дит.”, “жарт.”, “заст.”, “інстр.”, “істор.”, “іхтіол.”, “рідк.” й ін.);

- далі – витлумачення чи літературномовний відповідник;

- потім діалектизм здебільшого ілюструється місцевим інформативним контекстом (теж спрощено транскрибованим);

- фразеологізми і фразеоподібні утворення подаються зі знаком ромба (◊) і витлумачуються;

Фактаж зі Словаря української мови (за ред. Б. Грінченка) і Словника мови творів Г. Квітки-Основ’яненка подається автентично, з відповідними позначками – СГр і СКв.

Значення полісемічного слова оформляються у межах статті під певною арабською цифрою.

Основні умовні скорочення

акт. – активний стан	анат. – анатомія
бджіл. – бджільництво	безос. – безособовий
бонд. – бондарство	бот. – ботанічна назва
вет. – ветеринарія	виг. – вигук
вищ. ст. – вищий ступінь	відм. – відмінок
встав. – вставний	вульг. – вульгарний
глузл. – глузливий	див. – дивіться
дит. – дитячий	дієприк. – дієприкметник
дієсл. – дієслово	док. – доконаний вид
евф. – евфемічний	ент. – ентомологія
етн. – етнографія	ж. – жіночий рід
жарг. – жаргонний	жарт. – жартівливий
жін. – жіночий рід відповідно	до ім-ка чолов. роду
заг. – загадка	займ. – займенник
заст. – застарілий	збільш. – збільшувальний
збір. – збірний	згруб. – згрубілий
зменш. – зменшувальний	зн. – значенния
знев. – зневажливий	зоол. – зоологія
ім. – іменник	ін. – інший
інф. – інфінітив	ірон. – іронічний
і т. ін. – і таке інше	іхт. – іхтіологія
кільк. –кількісний	кул. – кулінарія
лайл. – лайливий	майб. – майбутній час
мед. – медицина	мет. – метеорологія
мин. – минулий час	міф. – міфологія
мн. – множина	наз. – називний відмінок
найв. ст. – найвищий ступінь	наказ. – наказовий спосіб
невід. – невідмінюванний	недок. – недоконаний вид
незм. – незмінюваний	неперех. – неперехідний
нов. – новий	одн. – однина
орн. – орнітологія	ос. – особовий
пас. – пасивний	перев. – переважний
перен. – переносний	пестл. – пестливий
підсил. – підсилювальний	пор. – порівняйте
порівн. – порівняльний	прийм. – прийменник
прик. – приказка	прикм. – прикметник
прис. – прислівник	присв. – присвійний
присл. – прислів’я	присуд. – присудковий
протист. – протиставний	реліг. – релігійний
риб. – рибальство	род. – родовий відмінок
с. – середній рід	сп. – спільний рід
спец. – спеціальний	спол. – сполучник
суб. – субстантив	та ін. – та інше(і)
тк. – ткацтво	тс. – те саме
уроч. – урочисте	фам. – фамільярний
ч. – чоловічий рід	част. – частка
числ. – числівник	чол. – чоловічий рід відповідно до ім-ка жіночого роду
ø – нульова флексія	/ – або

О

ОВГА́НЕЦЬ [оўга́нец′] –нця, ч. 1. Афганець, житель (громадянин) Афганістану. Оўга́нц′і – так т′і ж ара́би, йак іра́нц′і; 2. Вояк – «інтернаціоналіст». Об’ішча́ли оўга́нц′ам по́мошч, та й забу́ли.

ОВГА́НКА [оўга́нка] –и. Жін. до ОВГА́НЕЦЬ–1. Оўга́нки у ха́т′і т′і́ки на свойі́й живу́т′ полови́н′і.

ОВГА́НСЬКИЙ [оўга́нс′кий] –а, –е. Афганський. Оўга́нс′кий наро́д гар′а́чий, йак цига́ни.

ОВЕ́ШНИК –а, ч. Вівчарня. В ове́шнику ове́ц′ з′імо́йу держа́ли, а воўки́, бува́ло, кри́шу прогрибу́т′ – і заска́куйут'.

ОВІА́ТОР [ов’іа́тор] –а, ч. Авіатор, пілот. Ра́н′ше нам ав’іа́тори бур′аки́ опри́скували – чи ду́стом?

ОВІА́́ЦІЯ [ов’іа́ц′ійа] –ї, ж. Авіація. Шче ба́т′ко ў ов’іа́ц′ійі в:ойну́ служи ́ў.

ОВІЦІ́ЙНИЙ [ов’іц′і́йний] –а, –е. Авіаційний. Ов’іц′і́йний дви́гатил′ шту́ка сло́жна – це не мотоци́кол.

ОВРЯ́Х [оўр′а́х] –а, ч., заст. Ховрах. Оўр′ахі́ў вилива́ли ў но́р′ах, і шкурки́ здава́ли.

ОВРЯША́ЧИЙ [оўр′аша́чий] –а, –е, заст. Прикм. до ОВРЯ́Х, ОВРЯШО́К. За́пах тут на оўр′аша́чий схо́жий.

ОВРЯШО́К [оўр′ашо́к] –шка, ч., заст. Ховрах. Не л′убл′у́ йа оўр′ашк’і́ў, вопшче́ гризун′і́ў не л′уб л′у́.

О́ВСІ [о́ўс′і], прис. Зовсім, цілком; тим паче. Ус′і́ злака́лис′а, а йа й о́ўс′і.

ОВСЮ́Г [оўс′у́г] –а, ч., бот. Вівсюг. Оўс′у́г то така́ зара́за, шо усе на горо́д′і ви́глуше.

ОВТО́БУЗ [оўто́буз] –а, ч. Автобус. Йак оўто́буз не при́йде, п’ішко́м при́йдец′:а іти́.

ОВТО́БУЗНИЙ [оўто́бузний] –а, –е. Автобусний. Оўто́бузний маршру́т одм’іни́ли – жди попу́тку.

ОВТОМОБІ́ЛЬ [оўтомоб’і́л′] –я, ч. Автомобіль. Оўтомоб’і́л′ йа вод′у́ з двана́ц′:ати год′і́ў – ба́т′ко приўча́ў.

ОВТОМОБІ́ЛЬНИЙ [оўтомоб’і́л′ний] –а, –е. Автомобільний. Оўтомоб’і́л′ний газ, йак чад – отрови́ц′:а мо́на.

ОГOРО́ДЯНИЙ [огоро́д′аний] –а, –е. Огороджений. І гр′а́дки огоро́д′ан′і, і ку́р′і йа́кос′ прол′і́зли.

О́́ГНИК –у, ч., зрід. Пухиристий висип на обличчі…на щоці[у солохи]огник (СКв).

ОГОЛЕ́ДИЦЯ [оголе́диц′а] –і, ж. 1. Волога погода з невеликим морозом, коли все вкривається тонким шаром криги. Х’ба́ здра́в’і л′у́ди хо́д′ат′ в оголе́диц′у на дру́гий край села́?; 2. Тонкий шар льоду на землі, деревах, спорудах; Зутра́ви́йшла, а на доро́з′і оголе́диц′а, йаки́й там горо́д, куди́ там куди́ йі́хати?

ОГОЛЬО́ДКА [огол′о́дка] –и, ж. Тс, що ОГОЛЕ́ДИЦЯ–1,2. 1. В огол′о́дку сиди́ на п’іч’і́, шоб не скобза́ц′:а; 2. Огол′о́дка сама́ роста́не, йак поте́пл′ійе.

ОГОРО́Д –у/–а, ч. Город. Огоро́д то огарн′ізо́вано зора́йут′, то інд′ів’ідуа́л′но, са́м′і.

ОГОРО́ДКА –и, ж. Обгородка, огорожка. Огоро́дку ўже тре́ба пидлата́т′, а то ку́р′і прола́з′ат′.

ОГОРО́ДНИЙ –а, –е. Городній. Огоро́дн′і о́вошч’і ўкусн′і́ш’і за парнико́в’і.

ОГОРО́ДНИК –а, ч. Бригадир овочевої бригади в колгоспі, радгоспі. Мико́ла ус′у́ жи́зн′у роби́ў огоро́дником.

ОГОРО́ДНИЦЯ [огоро́дниц′а] –і, ж. 1. Жін. до ОГОРО́ДНИК. Огоро́дниц′а Жа́н:а л′уди́на тут нова́; 2. Дружина огородника. Огоро́дниц′а, Св’е́тка, жона́ Мико́ли-огоро́дника, мин′і́ тройу́родна сестра́.

ОГОРО́ДОЧКА –и, ж. Зменш. до ОГОРО́ДКА. Огоро́дочка благе́н′ка, шо в’і́тер повали́ў.

ОГОРО́ДЮВАТЬ [огоро́д′уват′] –ю, –єш. Огороджувати. Огоро́д′уйу па́с′іку вербо́вим тинко́м.

ОГОРО́ДЮВАТЬСЯ [огоро́д′увац′:а] –юся, –єшся. Огороджуватися. Огоро́д′увац′:а од сус′і́д′іў на́да з ус′і́х бок’і́ў.

ОГОРО́ДЯНИЙ [огоро́д′аний] –а, –е. Огороджений. І гр′а́дки огоро́д′ан′і, і ку́р′і йа́кос′ прол′і́зли.

ОГОРО́ДЯНО [огоро́д′ано], присуд. Огороджено. Усе ў йо́го хаз′а́йств’і огоро́д′ано, при́брано, поста́ўлено на м’і́сто.

ОГРА́БИТЬ [огра́бит′] –лю, –иш, док. Пограбувати. Не ходи́, до́чка, з гроши́ма – мо́жут′ огра́бит′.

ОГРА́БЛЕНИЙ –а, –е. Пограбований. Позаўчо́ра Дмитро́ буў огра́блений, харашо́, хот′ живи́й оста́ўс′а.

ОГРЕГА́Т –а/–у, ч. Агрегат, механізм. Т′і огрега́ти на току́ гримл′а́т′, пил′у́ка, ост′уки́ – пе́кло.

ОГРИ́ЗОК –зка, ч. 1. Незогризок, рештки недоїденого фрукта, овоча. Одн′і́ огри́зки оста́лис′а з тих йа́блук; 2. Перен., знев. Недоросток, недоліток, слабак. Шо, цей огри́зок уже́ на у́лиц′у б’і́га?

ОГРИ́ЗОЧОК –чка, ч. Зменш. до ОГРИ́ЗОК–1,2. 1. Огри́зочок од гру́ш’і порос′а́т′і ки́нула; 2. Із тако́го огри́зочка шче й он йаки́й па́р′ін′ ви́росте.

ОГРІБА́ТЬ [огр′іба́т′] –ю, –єш, несхв. Одержувати багато чогось (здебільшого про гроші). І йак йому́ удайе́ц′:а отак огр′іба́т′ гро́ш’і.

ОГРОНО́М –а, ч. Агроном. М’ій чолов’і́к даўно́ робо́тайе огроно́мом – харашо́ получа́.

ОГРОНО́МША –і, ж. 1. Жін. до ОГРОНО́М. Б’і́л′ше ц′і́н′ат′огроно́м’іў, а не огроно́мш, а це нече́сно; 2. Дружина агронома. Чого́ ус′і́ кли́чут′ мене́ огроно́мшойу? Того́, шо чолов’́ік огроно́м.

О́ГУД –у, ч., зрід. Гудинв, гудиння огірків, гарбузів. О́гуд, йак ви́сохне, попа́лимо.

ОДБАТУВА́ТЬ [одбатува́т′] –ю, –єш, док. Побити батогом. В’ін мене́ так одбатува́ў, шо до с′іх пор шку́ра боли́т′.

ОДБО́Р –у, ч. Відбір, конкурс. Ну йак, пройшла́ той одбо́р?

ОДВІДКІЛЯ́ [одв’ідк’іл′а́], прис. Звідки. Одв’ідк’іл′а́ у те́бе ц′а йу́пка?

ОДВІДТІЛЯ́ [одв’іт′:іл′а́], прис. Звідти. Одв’іт′:іл′а́ йа прийшо́ў, де ўс′ігда́ сн′і́г і хо́лодно.

ОДВІДТІ́ЛЬ [одв’іт′:і́л′], присл. Тс, що ОДВІДТІЛЯ́. Привези́ мин′і́ одв’іт′:і́л′ харо́ше пла́т′:а.

ОДВІДЦІЛЯ́ [одв’іц′:іл′а́], прис. Звідси. Одв’іц′:іл′а́ не ви́дно того́ до́му, стан′ л′ів’і́ше.

ОДВІДЦІ́ЛЬ [одв’іц′:і́л′], прис. Тс, що ОДВІДЦІЛЯ́. Гет′ одв’іц′:і́л′, ти мин′і́ м’іша́йеш.

ОДВІ́Т [одв’і́т] –у, ч. Відповідь. Одв’і́ту на жа́лобу так і не получи́ли.

ОДВІЧА́ТЬ [одв’іча́т′] –ю, –єш. 1. Відповідати. Ти спита́йиш – йа одв’іча́йу; 2. Гарантувати, ручатися. За те, шо вона́ од:а́ст′ гро́ш’і – одв’іча́йу.

ОДВО́ДКА –и, ж., бджіл. Частина бджолиної сім’ї, яку пересаджують до іншого вулика з новою маткою. Тепе́р ц′а одво́дка у ме́не при д′і́л′і – сла́ўний бу́де мед.

ОДВОКА́Т –а, ч. Адвокат, захисник. Прокуро́р напада́ – одвока́т зашчишча́.

ОДВОКА́ТСЬКИЙ [одвока́ц′кий] –а, –е. Адвокатський. В одвока́ц′ку конто́ру на́да йі́хат′ у райо́н.

ОДГОВА́РЮВАТЬ [одгова́р′уват′] –ю, – єш. Відмовляти, розраджувати. Одгова́р′увала йійі́ йі́хат′ у го́род, но вона́ ж ни послу́хала.

ОДГОВА́РЮВАТЬСЯ [одгова́р′увац′:а] –юся, –єшся. Відмовлятися, заперечувати. Одгова́р′увац′:а ти ўм’і́йиш, а лу́ч’:е п’ішо́ў би і зроби́ў.

ОДГОВО́Р [одгово́р] –у, ч. 1. Відмовка, заперечення. Одгово́ри твойі́ чуў – бреха́т′ ти ма́ст′ір; 2. Відмовляння, позбавлення, зняття наслання. Йакшо́ йе загово́р, то до́лжен бут′ і одгово́р.

ОДГОВО́РКА –и, ж. 1.Відповіді у суперечці; заперечення. Брос′ одгово́рки, йак ста́рш’і шос′ ка́жут′; 2. Контраргументи, причини, докази. Йа ў твойі́ одгово́рки не в’і́р′у.

ОДДИРА́ТЬ [од:ира́т′] –ю, –єш, перен. Утинати, учиняти, щось несподіване, неочікуване. Таке́ на та́нц′ах од:дира́, шо оча́м ни в’і́риш.

О́ДДИХ [о́д:их] –у, ч. Відпочинок. Мойа́ дочка́ н′іко́ли не зна́йе о́д:иху – ўсе ро́бе і ро́бе.

ОДДИХА́ТЬ [од:еха́т′] –ю, –єш. Відпочивати. Од:еха́т′ же лу́ч’:е, чим роби́т′.

ОДДИХА́ЮЩИЙ [од:еха́йушчий] –а, –е. Відпочивальник. Од:еха́йушчих у Мартов’і́й багато, так бе́рега ўже ма́ло.

ОДДИХНУ́ТИЙ [од:ихну́тий] –а, –е, зрід. Тс, що ОДДИХНУ́ВШИЙ. Од:ихну́тому й труди́ц′:а ле́гше.

ОДДІЖУ́РИТЬ [од′:іжу́рит′] –ю, –иш, док. 1. Відчергувати, відбути чергування. Ти мо́жеш за ме́не с′о́дн′і од′:іжу́рит′?; 2. Чекати на когось, довго простояти на одному місці. І ск’і́ки шче мин′і́ на́да ота́к од′:іжу́рит′, шоб ти прийшла́?

ОДДІ́Л [од′:і́л] –у, ч. Відділяння від батьків синів чи дочок на самостійне родинне життя. Уже́ молод′а́там на́да й од′:і́л, хай живу́т′ свойі́м жит′:а́м.

ОДДІ́ЛЬНИЙ [од′: і́л′ний] –а, –е. Окремий. Про це ў ме́не буде з тобо́й од′:і́л′ний разгово́р.

ОДДІ́ЛЬНО [од′:і́л′но], прис. Окремо. Не бу́деш жи́т′ од′:і́л′но – мала́ шче.

ОДИНА́КОВИЙ –а, –е. Однаковий, схожий. Одина́ков’і вони́ – шо той, шо та.

ОДИНА́КОВО, прис. 1. Попри все, однаково. Одина́ково бре́шут′, шо сус′і́д, шо його́ син; 2. Байдуже. М’ін′і́ одина́ково, хто пра́витиме, йаґби́ т′і́ки л′уд′а́м жило́с′а лу́ч’:е.

ОДИ́НИЖДИ, прис. Один раз. Оди́нижди це мо́же cлучи́ц′:а, та дру́гим ра́зом йа не бу́ду тирп’і́т′.

О́ДІГРАШ [о́д′іграш] –у, ч. Відіграш. О́д′іграш ви́йшоў ме́нший за про́граш.

ОДІЛЯ́ТЬ [од′іл′а́т′] –ю, –єш. 1. Надавати, наділяти. Ба́т′ко син′і́ў од′іл′а́ў і земл′о́йу, і худо́бойу – так бу́ло; 2. Обділяти, не давати. Ус′і́м се́страм шос′ перепа́ло – то полотно́, то рушники́, то в’іўц′а́, то йагн′а́, а мене́ од′іли́́ли – пушти́ н′ічо́го.

ОДКА́З –у, ч. Відмова, знак незгоди. Не хо́чу йа гарбуза́, не в’із′му́ тв’і́й одка́з.

ОДКА́ЗКА –и, ж. Тс, що ОДГОВО́РКА. Оп’а́т′ одка́зка, на ка́ждий раз одне́ і те са́ме.

ОДКА́ЗУВАТЬ [одка́зуват′] –ю, –єш. Відмовляти. Не хот’і́ла одка́зуват′ пози́чит′ гро́ш’і, так в’ін на од:а́чу пога́ний.

ОДКА́ЗУВАТЬСЯ [одка́зувац′:а] –юся, –єшся. Відмовлятися. Та го́д′і тоб’і́ одка́зувац′:а, бири́, йа ж угошча́йу.

ОДКАЛДО́ВУВАТЬ [одкалдо́вуват′] –ю, –єш. Знімати чари. Бабу́с′а, шо, ви ум’і́йите одкалдо́вуват′?

ОДКАНДУБА́СЮВАТЬ [одкандуба́с′уват′] –ю, –єш. Бити. Тре́ба тебе́ так одкандуба́с′уват′, шоб і р′і́дний ба́т′ко не ўзна́ў.

ОДКА́СУВАТЬСЯ [одка́сувац′:а] –юся, –єшся. Відмовлятися, покидати, цуратися. Одка́сувац′:а од си́на, то посл′і́дн′е д′іло.

ОДКОЛГОТА́ТЬ [одколгота́т′] –ю, –єш, док. 1. Відрізати, підкоротити. Хот′і́лос′оце́ пла́т′:а одколгота́т′, та і ц′ого́ не ўм’і́йу; 2. Вилаяти. Па́шу на́да одколгота́т′, шоб не б’́ігаў че́рез доро́гу; 3. Побити. Хот′і́ли одколгота́т′ по ре́брах Макси́ма, так д′ід заступи́ўс′.

ОДКОЛДУБА́СЮВАТЬ [одколдуба́с′уват′] –ю, –єш, фам. Тс, що ОДКАНДУБА́СЮВАТЬ. Де, за шо тебе́ могли́ ота́к одколдуба́сит′?

ОДКРАМСА́ТЬ [одкрамса́т′] –ю, –єш, док. Грубо відірвати або відрізати. Одкрамса́т′ мо́же ка́жний, а тре́ба акура́тно в’ідр′і́зати.

ОДКРИВА́́ЧКА –и, ж. Знаряддя, інструмент для відкривання (відкупорювання) чогось. Та де та одкрива́чка д′і́лас′, шо йа тепе́р бу́ду з неодкри́тойу ба́нкойу роби́т′?

ОДКРИ́ТКА –и, ж. Поштова листівка. Са́м’і краси́в’і одкри́тки мин′і́ присила́йе сестра́ з го́рода.

ОДКРИ́ТОЧКА –и, ж. Зменш. до ОДКРИ́ТКА. Це була́ мин′і ́пе́рва одкри́точка от твого́ оц′:а́.

ОДЛА́ДЮВАТЬ¹ [одла́д′уват′] –ю, –єш. Відваджувати, проганяти. Хо́чу оц′ого́ сус′і́да одла́дит′, а то в’і́н ўсе хо́де і хо́де.

ОДЛА́ДЮВАТЬ² [одла́д′уват′] –ю, –єш. Відлагоджувати. На́да оц′у́ маши́нку одла́дит′, а тод′і́ можна й шит′.

ОДЛИ́В [одли́ў] –а, ч. Нижня причілкова дошка чи жерстина, яка прибивається під таким кутом, щоб із неї стікала дощова вода. Ход′ім́, помо́жеш одли́ў ремонтува́т′, а то дошч’і́ начну́ц′:а, куди́ вода́ бу́де ст′іка́т′?

ОДЛИ́ГА –и, ж. Відлига. То моро́з, то одли́га, так і чириду́йуц′:а.

ОДЛИЧА́ТЬ [одлича́т′] –ю, –єш. Відрізняти. Уже́ ни ўс′і цв’іта́ одлича́йу – п’ідсл′і́пувата.

ОДЛИЧА́ТЬСЯ [одлича́ц′:а] –юся. –єшся. Відрізнятися, вирізнятися, виділятися. Чим дво́йошник одлича́йец′:а од норма́л′ного учиника́ – оц′і́нками.

ОДЛИ́ЧНИЙ –а, –е. 1. Несхожий, відмінний від іншого. Б’іл′а́к одли́чний од русака́; 2. Високоякісний, високого ґатунку. У́сп’іхи одли́чн′і – бу́де пре́мйа.

ОДЛИ́ЧНИК –а, ч. Відмінник. Син око́нчиў шко́лу одли́чником.

◊ОДЛИ́ЧНИК КРУ́ГЛИЙ. Цілковитий відмінник. Во́с′ім год′і́ў буў кру́глим одли́чником.

ОДЛИ́ЧНИЦЯ [одли́чниц′а] –і. Жін. до ОДЛИ́ЧНИК. Йак ону́чка п’і́де ў шко́лу – бу́де одли́чниц′ой.

ОДЛИ́ЧНО, прис. Відмінно, високоякісно. Одли́чно постара́лис′а комбайнери – убра́ли ско́ро і намолоти́ли бага́то.

ОДЛО́ЖЕНИЙ –а, –е. 1. Відкладений фізично-просторово. Са́хар′ так одло́жений і оста́ўс′а; 2. Відтермінований у часі. Одло́жене д′і́ло одна́ково тре́ба ви́полнит′.

ОДЛО́ЖЕНО, присуд. Відкладено, відтерміновано. Д′і́ло одло́жено – мо́жна й од:ихну́т′.

ОДЛО́ЖУВАТЬ [одло́жуват′] –ю, –єш. 1. Відкладати набік. Т′і́ки одложи́ў кл′уч – а ўже ни найду́; 2. Відкладати у часі, відтерміновувати. Хот′і́ў с′о́дн′і пойі́хат′ – одложи́ў на за́ўтра.

ОДЛЮ́ДЬКО [одл′у́дко] –а, ч. Відлюдник. Одл′у́д′ко ото́ й живе́ край села́.

ОДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ [одл′у́д′куватий] –а, –е. Відлюдкуватий. Одл′у́д′кувата вона́ була́ шче із шко́ли, і подру́г не було́.

ОДЛЬО́Т [одл′о́т] –а, ч., несхв. Розбишака, шибайголова, хуліган. Б’із ба́т′ка і ви́р′іс таки́м одл′о́том.

ОДМЕТЕ́ЛЮВАТЬ [одмете́л′уват′] –ю, –єш, фам. Тс, що ОДКАНДУБА́СЮВАТЬ. Х’іба́ л′уди́на мо́же так одмете́лит′? Це ж зв’і́р′ йаки́йс′.

О́ДМІЛ [о́дм’іл] –у, ч. Відмілина, мілина. На о́дм’іл но́ч’:у ра́ки вила́з′ат′.

ОДНОГО́ДКА –и. Жін. до ОДНОГО́ДОК –1, 2. 1. Та́н′а мойа́ одного́дка, бо народи́лис′ ми ў оди́н год; 2. Однорічна тварина жіночої статі. Ц′а тили́чка ў нас одного́дка, мала́ шче ду́же.

ОДНОГО́ДОК –дка, ч. 1. Ровесник. Тв’ій Сашко́ х’іба́ одного́док мого́ Мики́ти?; 2. Однорічна тварина чоловічої статі (бичок, баранчик і под.). Тре́ба того́ бичка́-одного́дка п’ідл′ічи́т′, шоб соўс′і́м не забол′і́ў.

ОДНОМА́СНИЙ –а, –е. Одного суцільного кольору, без плям і цяток. К’ін′ у ме́не однома́сний, б’і́лий.