Матеріали до словника 2

ПУЗИ́РЬ [пузи́р'] –я, ч. 1. Пухир. У мойе́йі до́н′ки неда́ўно найшли́ пузи́р′ йаки́йс′. Йа так пережива́йу за це; 2. Резервуар гасової лампи. У ла́мп’і тре́ба пузи́р′ м’ін′а́т′ – на то́му ўже тр′і́шчина; 3. Несхв. Тс, що ПУЗАНЬКО́. Ск’і́ки ў те́бе шче ўл′і́зе, пузи́р′?

ПУЗИРЬОК [пузир′о́к] –рька, ч. 1. Бульбашка на воді від дощової краплі. Йак пузир′о́к у кал′у́ж’і ни ло́пайіц′:а, дошч до́ўший бу́де; 2. Перен., жарг. Пляшка спиртного напою. М’е́лоч’і нашкрибли́, скла́лис′а – купи́ли пузир′о́к, випили; 3. Пляшечка. Це пузир′о́к з валерйа́нкой.

ПУЗИ́РЬЧИК [пузи́р'чик] –а, ч. Зменш. до ПУЗИ́РЬ–1. Найшли́ т′і́ки мале́н′кий пузи́р′чик у груд′і́, л′і́кар′ сказа́ў, шо не стра́шно, а вона́ пережива́йе.

ПУ́ЗО –а, с. Черево, живіт. По́ки ти йі́стимеш, он пу́зо, гл'ади́, ло́пне.

ПУ́ЙМАН –а, ч. Пульман, великий вантажний залізничний вагон. У тебе ст′і́ки мо́тлоху, шо і ў пу́йман не ўл′і́зе.

ПУ́ЛИТЬ [пу́лит'] –ю, –иш, фам. Красти. У свойі́х пу́лит′ – це ўже н′і ў йа́к’і воро́та не л′і́зе.

ПУ́ЛЯ [пу́л'а] –і, ж. Куля. В’ін, ма́бут′, у соро́чк’і народи́ўс′а – пу́л′а тро́хи ко́жу на шчок’і́ зад′і́ла.

ПУЛЯ́ТЬ [пул'а́т'] –ю, –єш, зрід. 1. Стріляти. Пул′а́ў-пул′а́ў у качки́ – не попа́ў; 2. Кидати. Чого́ ти ў ме́не йа́блуками пул′а́йеш?

ПУЛЬК [пул'к], виг. Уживається на позначення звука, який утворюється від сплеску води, коли в неї щось падає. В’ін у во́ду пул′к – і п’ішо́ў на дно.

ПУЛЬ-ПУ́ЛЬ [пул'-пу́л'], виг. Уживається для кликання гусенят. Пул'-пу́л′, пул′-пу́л′, мойі́ гусен′а́тка!

ПУ́НДИК –а, ч., перен. Опецькувати, товстувата дитина. Ма́бут′, ви його́ бага́то ко́рмите, шо в’ін таки́м пу́ндиком росте́.

◊ПУПОРІ́ЗНА [пупор'і́зна] БА́БА. Повитуха. Ро́ди у йе́йі прин′іма́ла на́ша знако́ма пупор′і́зна ба́ба.

ПУПОРІ́ЗНИЙ [пупор'і́зний] –а, –е, суб. Той, хто має стосунок до перерізання пуповини. Петро́ – сус′і́д наш – пупор′і́зний. Ро́ди помага́йе прин′іма́т′.

ПУРЖИ́ТЬ [пуржи́т′], безос., зрід. Хурделить, мете снігом, сніжить. Пуржи́т′ уже́ дн′іў три.

ПУРЖІ́ТЬ [пурж’і́т′], безос., зрід. Тс, що ПУРЖИ́ТЬ. Пурж’іт′ перестане, перес′а́диц′:а – рухнемо́ да́л′і.

ПУСТИ́ННЯ [пусти́н':а] –я, с., зрід. 1. Безлюддя. На доро́г’і по́ўне пусти́н′:а; 2. Хащі, дикі місця. У на́шому л′і́с′і таке́ пусти́н′:а, шо й заблуди́тис′ недо́ўго; 3. Запустіння. Коли́ верну́лас′ із бол′ни́ц′і – до́ма таке́ пусти́н′:а; 4. Пустирище. Дали́ уча́сток на пусти́н′:і.

ПУ́СТЯ [пу́ст'а] –і, ж., дит. Капуста. Пу́ст′у ў боршч кладу́т′ у посл′і́дн′у о́черед′.

ПУСТЯ́К [пуст'а́к] –а, ч. Щось дрібне, неістотне, незначне. Гла́ўне – здоро́вйа, остал'не́ – пуст'а́к.

ПУСТЯКО́ВИЙ [пуст'ако́вий] –а, –е. Неістотний, незначний, нікчемний. Пола́йалис'а, а причи́на пуст'ако́ва.

ПУСТЯ́ЧНИЙ [пуст'а́чний] –а, –е. Тс, що ПУСТЯКО́ВИЙ. Пуста́чний чолов’і́к, нисурйо́зний.

ПУСТЯЧО́К [пуст'ачо́к] –чка, ч. Зменш. до ПУСТЯ́К. Цей пуст'ачо́к ми ле́гко зро́бим.

ПУТЛЯ́ТЬ [путл'а́т'] –ю, –єш. 1. Заплутувати нитки, мотузки, шнурки. Ни путл′а́й клубок, йа ж не розплу́тайу; 2. Тс, що ПЕТЛЮВА́ТЬ–1. Путл′а́ зв’ір′, шоб із сл′і́ду збит′; 3. Тс, що ПЕТЛЮВА́ТЬ–2. Пе́т′у, ти ни путл′а́й, а кажи́ пр′а́мо.

ПУ́ТЯ [пу́т'а] –і, ж., дит. Тс, що ПУ́СТЯ. П’іди́ ў огоро́д, нарви́ м’ін′і́ пу́т′і – бу́ду боршч вари́т′ і йійі туши́т′.

ПУТЯ́ [пут'а́] –ів, мн. Залізничне полотно. Йа по пут′а́м йшла – так бистр′і́ше.

ПУТЬ-ПУ́ТЬ [пут'-пу́т'], виг. Уживається для кликання курчат. Пут′-пу́т′, ід′і́т′ до ме́не, пут′-пу́т′, курча́та мойі́.

ПЧІ́ЛКА [пч’і́лка] –и, ж. Зменш. до ПЧОЛА́. Диви́с′, Васи́лику, йак пч’і́лка мед собира́йе.

ПЧОЛА́ –и, ж. Бджола. Це тебе́ то́чно пчола́ ўкуси́ла? Тод′і́ ну́жно жало шука́т′!

ПЧОЛОВО́ДИТЬ [пчолово́дит'] –дю, –иш. Займатися бджільництвом. Д′ід м’ій пчолово́де, вили́ка па́с′іка ў йо́го.

ПША́КАТЬ [пша́кат'] –ю, –єш. 1. Шипіти при зануренні розпеченого металу (про воду). Не опуска́й розкал′о́н:е жил′і́зо в:о́ду, а то опйа́т′ бу́де пша́кат′; 2. Одеколонитися. Ну шо ти пша́кайеш! На ўс′у ву́лиц′у бу́де сли́шно!

ПШИ́КАЛО –а, с. Ковальський міх. Пши́калом у ку́зн′і йак насми́кайіс′а, так рук ни чу́йіш.

ПШИНИ́ЧКА –и, ж. 1. Дрібнозерна кукурудза. Пшини́чку хаз′айі́ с′і́йали; 2. Качани цієї кукурудзи. Налама́ли пшини́чки, навари́ли – йімо́.

ПШІ́НКА [пш’і́нка] –и, ж. Пшоняна каша. Ча́сто до́ма кр′ім пш’і́нки і йі́сти б’і́л′ше н′і́чого.

ПШО́НКА –и, ж. Тс, що ПШІ́НКА. Шо, на за́ўтрак опйа́т′ пшо́нка?

П’Я́ВКА [пйа́ўка] –и, ж., перен. Припухлість на тілі від укусу комахи. Йак ц′і комар′і́ надойі́ли! Ўсе т′і́ло ў пйаўка́х!

П’Я́ВОЧКА [пйа́вочка] –и, ж., перен. Зменш. до П’Я́ВКА. Ба́чиш, тепе́р на м’і́сц′і, де оса́ ўкуси́ла, мале́н′ка пйа́вочка оста́лас′.

П’ЯНДАЛИ́ГА [пйандали́га] –и, сп., знев. П’яниця. В’ін таки́й пйандали́га – кр′ім гор′і́лки н′ічо́го не ба́че.

П’ЯНДАЛИ́ЖКА [пйандали́жка] –и, сп., знев. Тс, що П’ЯНДАЛИ́ГА. Коли́ не хо́чеш, шоб тебе́ пйандали́жкой назива́ли, то не пий б’і́л′ше.

П’ЯНДИ́ГА [пйанди́га] –и, сп., знев. Тс, що П’ЯНДАЛИ́ГА. Васи́л′ – ну харо́ший чолов’і́к, т′і́ки йакшо́ б не пйанди́га!

П’ЯНДИ́ЖКА [пйанди́жка] –и, сп., знев. Тс, що П’ЯНДАЛИ́ЖКА. У йіх шо ба́т′ко, шо ма́ти – обо́йе пйанди́жки. По м’і́с′ац′у не просиха́йут′.

П’ЯНДИЛИ́ГА [пйандили́га] –и, сп., знев. Тс, що П’ЯНДАЛИ́ГА. Через ба́т′ка й син до гор′і́лки приобшчи́ўс′а, тож пйандили́гой стаў.

П’ЯНДИЛИ́ЖКА [пйандили́жка] –и, сп., знев. Тс, що П’ЯНДАЛИ́ЖКА. Так пйандили́жок не л′убл′у́ – од них ўс′ігда́ так перега́ром вон′а́йе.

П’ЯТА́К [пйата́к] –а, ч. Учень п’ятого класу. Андр′і́йко м’ій четве́ртий клас зак’і́нчиў – ўже пйата́к!

П’ЯТА́ЧКА [пйата́чка] –и. Жін. до П’ЯТА́К. Мойа́ до́н′ка ў про́шлом году́ тож пйата́чкой була́ – тепе́р вона́ ўже ў шо́ст′ім кла́с′і у́чиц′:а.

П’ЯТАЧО́К [пйатачо́к] –чка, ч. Зменш. до П’ЯТА́К. Мину́лого го́ду ви́пустила св’ій оди́нац′:атий клас – тепе́р ў ме́не зно́ву клас пйатачк’і́ў.

П’ЯТЕ́НЕЧКО [пйате́нечко] –а, ч. Тс, що П’ЯТЕ́НЦЕ. Де ти це пйате́нечко на худбо́лку ўмудри́ўс′а поста́вит′?

П’ЯТЕ́НЦЕ [пйате́нце] –я, с. Зменш. до П’ЯТНО́. Та ц′ого́ пйате́нц′а й не ви́дно. Не стра́шно, йакшо́ да́же не одст′іра́йец′:а.

П’ЯТНА́ДЦЯТКА [пйатна́ц':атка] –и, ж., заст.. Копа з п’ятнадцяти снопів. Предстаўл′а́йеш, спроси́ла, ск’і́ки ў пйатна́ц′:атк’і сноп’і́ў!

П’ЯТНО́ [пйатно́] –а, с. Пляма. У тебе пйатно́ на рукав’і́ – п’іди́ заст′іра́й.

П’ЯТНУВА́ТИЙ [пйатнува́тий] –а, –е. Покритий плямами, плямистий. Н′і, коро́ва ў нас не руда́, а пйатнува́та.

Р

РА́ДІВО [ра́д'іво] –а, с. 1.Гучномовець, радіоприймач. Ра́д′іво не викл′уча́йу ц′і́лий ден′; 2. Радіомовлення, радіоінформація. Ра́д′іво передало́, шо бу́де дошч.

РА́ЗНИЙ –а, –е. 1. Різний, різноманітний. Йак ба́т′ко йі́здиў у го́род, так прив’і́з нам ра́зних пода́рк’іў; 2. Несхожий, інший. Ус′і гово́р′ат′, шо ми з бра́том ра́зн′і; 3. Будь-хто, усякий. Ра́зний мо́же прийти́ на вес′і́л’а до ко́го хоч.

РА́ЗНИЦЯ [ра́зниц'а] –і, ж. Різниця. Йака́ ра́зниц′а, чи при́йде кум, чи н′і.

РАЇНА [райі́на] –и, ж., зрід. Пірамідальна тополя. Райі́на так назива́йіц′:а, шо, ма́бут′, у райу́ росте́.

РАЇО́Н [райіόн]–у, ч. Район. А ти зна́йиш, ў йако́му то райо́н′і живе́ т′і́тка Мари́нка?

РА́Й-ДЕ́РЕВО –а, с. Тс, що РАЇНА. Райде́рево краси́ве, висо́ке, шви́дко росте́.

РАКА́ЛІЯ [рака́л'ія] – ї, ж., збір., несхв. Бандити, злодії, крадії. Рака́л'ійа на Бараба́шк’і ору́дуйе, обчи́ст'ат' – і ни зам’і́тиш.

РАКЛИ́ХА – и, несхв. Жін до РАКЛО́. Ракло́ ж ракли́хойу на ху́тор'і д'а́д'ка огра́били.

РАКЛО́ – а, ч., несхв. Бандит, злодій, крадій. Од ракл'і́ў нема́ спа́су – то ўбйут', то ўкра́дут', то одн'і́мут'.

РАКУ́ШКА –и, ж. Черепашка (звич. морська). А морс′ки́х раку́шок йа тож коли́с′ ба́чиў.

РАКУШНЯ́К [ракушн'а́к] –а, ч. Черепашник. Ст′і́ни з ракушн′ака́ зло́жим, шоб те́пло було́.

РА́МОШНИК –а, ч. Рамковий вулик. Чи не ра́мошники там стойа́т′ у д′і́да у садку́?

РАМЧА́К –а, ч. Тс, що РА́МОШНИК. Д′ід рамчаки́ ро́бе, а ба́т′ко мед збира́.

РА́НЧЕ, прис.,вищ.ст. Раніше; перед цим. Ра́нче д'іўча́та со́в’іст' ім’і́ли, а тепе́р – нема́.

РА́НШЕ, прис. Тс, що РА́НЧЕ. А ти мог ра́нше мин′і́ сказа́т′, а тепе́р йа не зна́йу, шо роби́т′?

РАТОВА́ТИ –ю, –єш, заст. Рятувати, допомагати. …парубоцтво почуло, що чоловік кричить, та не знають, хто; та вже хто ні є, а требарадовати (СКв).

РЕГЕ́ЛЯ [реге́л'а] –і, ж., риб. Рибальська снасть у вигляді тригранної піраміди, обтягнутої з боків сіткою. А ти, ку́ме, шо, і реге́л′у на риба́лку не ві́з′меш?

РЕ́ЙСА –и, ж. 1. Рельс, рейка залізнична. По ре́йсах ходи́т′ опа́сно; 2. Шматок рейки, використовуваний у будівництві (споруди, паркани). Ре́йсойу перикри́йімо в’ікно́.

РЕ́ЛЯ [ре́л'а] –і, ж. Дитяча гойдалка. На ре́л'і гойда́лис'а аж по́ки голова́ закру́тиц':а.

РЕ́ЛЬКА [ре́л'ка] –и. ж. Тс, що РЕ́ЙСА–1,2. 1. Ре́л'ки стр'е́лками перево́д'ат'; 2. На́да шче ре́л′ки купи́ти.

РЕМАНТИ́З –у, ч., мед. Ревматизм. Шче нестари́й, а ўже́ реманти́з кл'áтий заму́чиў.

РЕ́ПАНЕЦЬ [ре́панец'] –нця, ч. Переспілий огірок, жовтяк. А на горо́д'і т'і́ки ре́éпанц'і он оста́лис'а.

РЕ́ПАНИК –а, ч. Тс, що РЕ́ПАНЕЦЬ. Ото́ й ог’ірки́ ж у тéбе, сам’і́ ре́паники.

РЕ́ПАНКА –и, ж. 1. Сорт дині. На́шу ре́панку зна́йут' ус'і́, на сил'і́. 2. Сорт картоплі. Посади́ли в’ідро́ ре́панки – з’ібра́ли аж чити́р'і.

РЕ́ПТУХ – а, ч. 1. Великий чувал. Так ре́птух наби́ли, шо ўси́лу донисла́; 2. Мотузяний мішок для трави, сіна. Із ре́птуха ко́н'і годува́ли.

РЕ́ПТЮХ [ре́пт'ух] –а, ч. 1. Заст. Плетений із верьовок мішок для сіна. В’із′мú той ре́пт'ух та однеси́ д'і́ду с'і́на, в’ін проси́ў. 2. Перен., ірон. Опецькувата, неповоротка людина. Ну й ре́пт'ух же ти, таку́ д'і́ўчину прога́виў.

РЕСО́РКА –и, ж. Парокінний візок на ресорах. На ресо́рках махно́ўц'і войува́ли з пул’ім’о́тами.

РИДИКУЛІ́Т [ридикул'і́т] –у, ч., мед. Радикуліт. Зόўс'ім не мо́жу роз'ігну́тис'а з тим радикул'і́том.

РИЗО́ВИЙ –а, –е. Гумовий. На́да уже́ й м’ін'а́ти т'і стар'і́ ризо́в’і чо́боти на ле́кш’і.

РИМОНТІ́З [римонт'і́з] –у. ч., мед. Тс, що РЕМАНТИ́З. Оцé ўже той римонт'і́з, хоч зо́ўс'ім на горо́д не ходи́.

РИ́НКА –и, ж. Дійниця. По́ўну ри́нку молока́ коро́ва переки́нула.

РИ́НОЧКА –и, ж. Зменш. до РИ́НКА. Була́ ри́ночка мале́н'ка, м’і́дна, так хтос' укра́ў і здаў.

РИПІ́ЖИТИ [рип’і́жити] –у, –иш. 1. Бити, шмагати. Рип’імжиў ба́т'ко так, шо й м’і́ста живо́го ни остава́лос'а; 2. Інтенсивно йти, лити (про дощ). Дошч так рип’і́же, шо й носа ни пока́жиш.

РІМНЕ́НЬКИЙ [р'імне́н'кий] –а, –е. Пестл. до РІ́МНИЙ. Под'іли́ ўже р'імне́н'кими куска́ми, щоб ус'і́м було́.

РІМНЕ́НЬКО [р'імне́н'ко]. Прис. до Рімнéнький. Ти рімне́н'ко гр'адки́ роби́, не халту́р'.

РІМНЕ́СЕНЬКИЙ [р'імне́сен'кий] –а, –е. Зменш.-пестл. до РІМНЕ́НЬКИЙ. Т'і́тка Мо́тр’а, йак с'а́де шос', ро́бе рімне́сен'к’і гр'адочки́.

РІМНЕ́СЕНЬКО [ р'імне́сен'ко]. Прис. до РІМНЕ́СЕНЬКИЙ. Йак начне́ д’ід Васи́л' ка́зку розка́зуват' – пос'іда́йе д'ітвора́ р'імне́сен'ко й роти́ позаз'а́пл'уйут'.

РІ́МНИЙ [р'і́мний] –а, –е. Рівний, однаковий. Ну й р'і́мний же ти ст'іл зроби́ў, і йайце́ не поко́тиц':а.

РІМНІ́СІНЬКИЙ [р'імн'і́с'ін'кий] –а, –е. Тс, що РІМНЕ́СЕНЬКИЙ. Л'і́н'ійу веде́ р'імн'і́с'ін'ку, йак по шнуро́чку.

РІМНІ́СІНЬКО [р'імн'і́с'ін'ко]. Прис. до РІМНІ́СІНЬКИЙ. От'і́ топо́л'і, шо р'імн'і́с'ін'ко стойа́т', т'і́ки й по́мн'у з д'і́цтва.

РІ́́МНО [р'і́мно] Прис. до РІ́МНИЙ. Тут р'í́мно – посáдимо картόху, а там уже́ ог'іркú.

РІМНЯ́ТЬ [р'імн'а́т'] –ю, –єш. Рівняти. Н'і́чого мин'і́ вас р'імн'а́т – ус'і́ ви мойі́ д'і́ти.

РІМНЯ́ТЬСЯ [р'імн'áц':а] –юся, –єшся. Рівнятися, дорівнюватися. І шо ти р'імн'áйис'а на то́го дуркува́того Сашка́.

РІ́ПИЦЯ [р'і́пиц'а] –і, ж. Кінець коров’ячого, кінського хвоста. Чи ўже за р'і́пиц'ý свойу́ коро́ву т'агни́, ну н'ійа́к додо́му не хо́че йти.

РІ́ПЦЯ [рі́пц'а] –і, ж., зрід. Ріпа. Уже́ й р'і́пц'у мόжна копа́т', а то пересо́хне на со́нц'і.

РІСНИ́ЦЯ [р'існи́ц'а] – і, ж. Вія. Р'існи́ц'а ў глаз попа́ла.

РІША́ТИ [р'іша́ти] –ю, –єш. Убивати, заподіювати смерть. Так доп’і́к, шо йа його́ р'ішу́, і мене́ опраўда́йут'.

◊РІША́ТИ ЖИ́ЗНІ [р'іша́ти жи́зн'і]. Тс, що РІША́ТИ. Р'ішу́ жи́зн'і, і бог мин'і́ прости́т'.

РОГА́Ч –а, ч. Кілок із короткими гілками, що є каркасом для копиці сіна. Тре́ба наки́дат′ с′і́на на рога́ч –хай со́хне.

РОГЕ́ЛЯ [ роге́л'а ] –і, ж. Тс, що РЕГЕ́ЛЯ. А то не д'ід Васи́л' з роге́л'ойу до стака́ то́пайе?.

РОДА́К –а, ч. Родич. Родаки́ на імини́ни зйі́хілис′а.

РОДДО́М [род:о́м] –у, ч. Пологовий будинок. У род:о́м′і типе́р усе́ за гро́ш’і – чи народи́ти, чи шче шо.

РО́ДИНКА –и, ж. Родимка. Та йа ўс′а́ у цих ро́динках.

РО́ДИНОЧКА – и, ж. Зменш. до РО́ДИМКА. На спин'і́ ро́диночок мане́н'ких бага́то.

РОДИ́ТИЛІ [роди́тил'і] – ів, збір. Батьки. Роди́тил'іў почи́туват' на́да – вони́ на жизн' пусти́ли.

РО́ДІ [рόд'і], част. Нібито, начебто. Ро́д'і ў хаа́ту хто сту́кайе, ти не чу́йиш?

РОДНИ́К –а, –ч. Джерело. Коли́с' тут буў родни́к га́рний, а тепе́р заби́ўс'а, замули́ўс'а.

РОДНИКО́ВИЙ –а. –е. Прикм. до РОДНИ́К. А вода́ ў нас роднико́ва, холо́дна.

РОДНИЧО́́К –чка, ч. Зменеш. до РОДНИ́К. Йе родичо́к б’і́л'а ха́ти Степани́хи, так туди́ ўсе село́ хо́де за водо́йу.

РО́ЖА –і, ж. 1. Бешиха, запалення шкіри. Ро́жа на свине́й напа́ла, тре́ба йти до в’іт′іна́ра. 2. Згруб. Обличчя. Його́ ро́жа ско́ро тр′і́сне.

РО́ЖИНИЦЯ [ро́жиниц′а] –і, ж. Породілля. Повизли́ ро́жиниц′у ў бол′ни́ц′у.

РОЖИНСТВО́ –а, с. Різдво. На Рожиство́ кол′адува́ли, гул′а́ли.

РОЖИСТУВА́ЛЬНИК [рожистува́л′ник] –а, ч. Учасник різдвяних свят, колядник. Рожистува́л′ники ходи́ли п’ід в’і́кнами, кол′адува́ли.

РОЖИСТУВА́ЛЬНИЦЯ [рожистува́л′ниц′а] –і. Жін. до РОЖИСТУВА́ЛЬНИК. Рожистува́л′ниц′і з рожистува́л′никами кол′адува́ли, а пото́м д′іли́лис′а.

РОЖИСТУВА́ННЯ [рожистува́н′:а] –я, с. Різдвування, колядування. Рожистува́н′:а і три дн′і могло́ бу́ти.

РОЖИСТУВА́ТИ – ю, – єш. Різдву вати, колядувати. Рожистува́ти, хот′і́лос′а, а ўбу́тис′а н′і́ўшо.

РОЗ’ЯРІ́ЛИЙ [розйар'і́лий] – а, –е, Дієпр. до РОЗ’ЯРІ́ТЬ. І шо ти така́ розйар'і́ла сиди́ш, мо́же бре́шеш?

РОЗ’ЯРІ́ТЬ [розйар'і́т'] – ю, –єш, док. Розчервонітися. Шо не скажи́ Мар'і́йц'і, ўже вона́ гото́ва розйар'і́т' – соро́миц':а.

РОЗ’ЯРІ́ТЬСЯ [роз’йар'і́ц':а] – юся, –єшся, док. Тс., що РОЗ’ЯРІ́ТЬ. Ну й хвал'ко́ ж ти, Серг’і́й, а йак поба́чиш Ле́нку, так опйе́т' розйар'і́йис':а.

РОЗБАЛА́КУВАТИ –ю, єш. Умовляти, переконувати, відговорювати. І шо ти ото́ йійі́ розбала́куйиш, хай ро́бе, йак зна́йе.

РОЗБАЛА́КУВАТЬ [розбе́хкуват'] –ю, єш, підсил. 1. Розбивати. Упйе́т' розбе́хайеш нови́й стака́н, не бири́ його́. 2. Роздаячи. При́йде Cашко́ з моро́зу, а ма́ти пото́м розбе́хкуйе, году́йе й спа́ти кладе́.

РОЗБЕХКУВАТЬСЯ [розбéхкувац':а ] –юся, –єшся, підсил.1. Розбиватися. Йак розбе́хкуйиц':а у ха́т'і шос', то кри́ку чу́ти аж че́рез дв’і ха́ти; 2. Роздягатися. Не сп’і́ши – хай розбе́хкуйиц':а з моро́зу.

РОЗБЛОТИ́КУВАТЬСЯ [розблоти́кувац':a] –юся, єтся, несхв. Набувати поганих звичок, ставати аморальним. Мари́нка, шче не пойі́хаў чолов’і́к на зароб’і́тки, ўже розблоти́куйиц':a.

РОЗБО́РИ –ів, мн. Сварка, гостра суперечка. Йак начне́ д'ід Васи́л' з ба́бой Мо́тр'ой розбо́ри, так ба́т'ко й той т'іка́й.

РОЗБО́РСАНИЙ –а, –е. Розплутаний. Ото́ й Му́с'ка, ўже з нитка́ми розбо́рсаними гра́йе.

РОЗБО́РСУВАТЬ [розбо́рсуват'] –ю, –єш. Розплутувати (нитки, пряжу). Йак розбо́рсуват' стар'і́ нитки́, то ўже т'і́тка Мари́нка л'у́бе.

РОЗВАЛЮ́ХА [розвал′у́ха] –и, ж. 1. Зруйнована, занедбана будівля, машина. Йак у ц′ій розвал′у́х’і й жи́ти мо́жна?; 2. Стара, хвора, немічна людина. Коли́с′ буў богати́р′, а тепе́р – розвал′у́ха.

РОЗВЕ́ДЕНИЙ –а, –е. Один із членів анульованого шлюбу. Таке́ д′іўча́ мале́, а ўже розве́дене.

РОЗВОДЯ́ЩИЙ [розвод′а́шчий] –а, –е. Людина, що розриває чужий шлюб, розлучник. Розвод′а́шча ўско́чила ў чужу́ с′імйу́, пра́ўда, й сама́ не ўжила́с′а.

РОЗГОВО́Р –у, ч. 1. Словесний обмін думками. Ни ўлаз′ ў наш розгово́р; 2. Бесіда, розмова ділового, виховного змісту. Розгово́р у ме́не до те́бе до́ўгий; 3. Плітки, пересуди, поголоски. Розгов́ору про це на ўсе село́.

РОЗКУЛА́ЧЕНИЙ –а, –е. Розкуркулений. Розкула́чених виво́дили за Ура́л.

РОЗКУЛА́ЧУВАТИ –ю, –єш. Розкуркулювати. Комун′і́сти се́ла розкула́чили.

РОЗЛЯЛЯ́КУВАТЬСЯ [розл'ал'а́кувац':а] –юся, –єшся, знев. Розпатякуваться. Йак розал'ал'а́кайуц':а баби́ п’ід ве́ч’ір, то й чолов’іки́ з ха́ти т'іка́йут'.

РОЗМАЗНЯ́ [розмазн′а́] –і, ж. 1. Пшоняна каша. Розмазн′о́йу д′іте́й году́йімо; 2. Безхарактерна, безвільна людина. Х’іба́ то мужи́к – розмазн′а́, на ж’і́нку ни кри́кне.

РОЗМЕ́ЖОК –жка, ч. Широка межа. По розме́жку й пройі́хати мо́жна.

РОЗПОГО́́ДЮВАТЬСЯ [розпого́д′увац′:а], безос. Розпогоджуватися, ставати на годині. Розпого́д′уйіц′:а неско́ро, а йі́хат′ край тре́ба.

РОЗПУ́ГУВАТЬ [розпу́гуват′] –ю, –єш. Знімати теплий одяг, роздягати. Ну й моро́зи – і ў ха́т'і д'іте́й не розпу́гуйиш.

РОЗПУ́ГУВАТЬСЯ [розпу́гувац′:а] –юся, –єшся. Роздягатися, розкутуватися. Ў ха́ту зайшо́ў, то ўже розпу́гуйис′а – зако́н таки́й.

РОЗРІ́МНЮВАТЬ [розр'і́мн'уват'] –ю, –єш. Розрівнювати. Ма́ти розр'і́мн'уйе зе́мл'у, а да́л'і ўже роса́ду сажа́йе.

РОЗРІМНЮВАТЬСЯ [розр'і́мн'увац':а] –юся, єшся. Розрівнюватися. Т'і́сто на варе́ники на́да до́ўго кача́ти, тод'і́ воно́ розр'і́мн'уйиц':а.

РОЗРІША́ТЬ [розр'іша́т'] –ю, єш. Дозволяти. Соло́дке розр′іша́йу т′і́ки п’і́сл'а су́пу.

РОЗРІША́ТЬСЯ [розр'ішáц':а] –юся, –єшся. Дозволятися. Коли́ ру́ки неми́т'і, то й йіду́ не розріша́йиц':а з'і сто́лу хапа́ти.

РОЗРУША́ТЬ [розруша́т'] –ю, єш. Руйнувати. Розруша́т' ле́гко, не те, шо нове́ зроби́ти.

РОЗРУША́ТЬСЯ [розруша́ц':а] –юся, –єшся. Руйнуватися. Усе́ розруша́йиц':а коли́с' – і хати́, й дере́ва, й л'у́ди.

РОЗРУ́ШЕНИЙ –а, –е. Зруйнований. І ск’і́ки тих мише́й ў на́ш’ій стар'і́й, розру́шен'ій ха́т'і?.

РОЗСОБА́ЧУВАТЬ [рос:обáчуват'] –ю, єш. Розбещувати, прищеплювати погані звички. Рос:оба́чуйиш ти Мико́лу, а шче дру́гом зве́с'а.

РОЗСОБА́ЧУВАТЬСЯ [рос:оба́чувац':а] –юся, –єшся. Набиратися поганих звичок, розбещуватися, морально деградувати. Ох і рос:оба́чуйиц':а тв’ій Сашко́, ўже й не здоро́ўкайиц':а.

РОЗСОВІ́ТУВАТЬ [рос:ов’і́туват'] –ю, єш, док. Відрадити. Рос:ов’і́туваў д'а́д'ко Мико́ла купува́ти маши́ну, а ба́т'ко тепе́р жал'і́йе.

РОЗТИ́РКА –и, ж., мед. Настоянка або мазь для розтирання шкіри, суглобів та ін. Йакби́ ото́ не розти́рка, то й не з′ігну́ўс'а б.

РОЗТІРЯ́ТЬСЯ [розт'ір'áц':а] –юся, –єшся, док. Розгубитися. Йак при́йдеш до магази́ну – розт'ір'а́йис'а й о́ч’і розб’іга́йуц':а.

РОЗТОКМА́ЧУВАТЬ [розтокма́чуват′] –ю, єш. Розтовкувати, розчавлювати. Жука́ карто́пл'аного на́да розтокма́чуват', а не гл'ад'і́ти на йо́го.

РОЗТОКМА́ЧУВАТЬСЯ [розтокмáчувац':а] –юся, –єшся. Розтовчуватися, розчавлюватися. Пом’ідо́ри на́да ў корзи́ну кла́сти, тод'і́ вони́ не розтокма́чуйуц':а.

РОЗТОПІ́РЧУВАТЬ [розтоп’і́рчуват'] –ю, –єш. Розпинати, розставляти, розчепірювати. На́да було́ розтоп’і́рчуват' оде́жу, а пото́м уже́ суши́т'.

РОЗТОПІ́РЧУВАТЬСЯ [розтоп’і́рчувац':а] –ється. Розчепірюватися. Лежи́т' мане́н'ка Насту́с'а ў кал'а́сц'і, т'і́ки от'і́ па́л'чики розтоп’і́рчуйуц':а.

РОЗТОПКА –и, ж. Паливо. Лу́ч':е не сиди́, Сашко́, а росто́пки приниси́.

РОЗТРИБУ́ШУВАТЬ [розтрибу́шуват'] –ю, єш. Розсипати. А розтрибу́шуват' с'íмйачко не нáда, лу́ч':е посади́ти.

РОЗТРИБУ́ШУВАТЬСЯ [розтрибу́шувац':а] –юся, –єшся. Розсипатися. Ти не ба́чила, шо ў те́бе поло́ва з носи́лок розтрибу́шуйиц':а?

РОЗХЕ́КУВАТЬ [розхе́куват'] –ю, –єш. Розбивати. А Сашко́ ўсе тар′ілки́ розхе́куйе!

РОЗХЕ́КУВАТЬСЯ [розхе́кувац':а] – юся, –єшся. Розбиватися. І шо ти за л'уди́на, шо не в’і́з'меш ў ру́ки – ўсе ў те́бе розхе́куйиц':а.

РОЗХО́Д – у, ч. Витрати. Йа, ку́ме, ўс'і розхо́ди беру́ на се́бе.

РОЗХОДИ́ТЬСЯ [розходи́ц':а] – дюся, ишся. Док. до РОЗХО́ЖУВАТЬСЯ. Йак ба́т'ко розхо́диц':а шос' роби́ти, то ўже не прис'а́де.

РОЗХОДО́КАНИЙ – а, –е. Дієпр. до РОЗХОДО́КАТЬ. І нашо́ в’ін маши́ну таку́ розходо́кану купи́ў?

РОЗХОДО́КАТЬ [розходо́кат'] –ю, –єш. Док. до РОЗХОДО́КУВАТЬ. Тс, що РОЗХЕ́КАТЬ. Ну й розт'а́па ж ти, таку́ краси́ву ча́шку розходо́кат'!

РОЗХОДО́КУВАТЬ [розходо́куват'] – ю, –єш. Тс, що РОЗХЕ́КУВАТЬ. Ўсе б тоб’і́ розходо́куват', н'ішо́ ў рука́х не де́ржиц':а.

РОЗХОДО́КУВАТЬСЯ [розходо́кувац':а] – юся, –єшся. Тс, що РОЗХЕ́КУВАТЬСЯ. І шо то за стака́ни були́́ – па́дайут', а не розходо́куйуц':а?

РОЗХО́ДУВАТИ –ю, –єш. Витрачати. Розхо́дували си́лу гро́ш’іў.

РОЗХО́ДУВАТЬ [розхо́дуват'] – ю, –єш. Витрачати. Ти ўже, Мико́ла, ме́нше розхо́дуй, гро́ш’і бу́дут' ну́жн'і шче.

РОЗХО́ДУВАТЬ [росхо́дуват'] – ю, –єш. Витрачать, використовувати. Ни ду́же йаконо́мно гор'у́че росхо́дуйут'.

РОЗХО́ЖУВАТЬСЯ [розхо́жувац':а] – юся, –єшся. Братися, заходжуватися, починати. Ну хва́те сид'і́ти, на́да розхо́жувац':а ў ха́т'і прибира́ти.

РОЗЧА́ВЧЕНИЙ [розча́ўчений] – а, –е. Розчавлений, потовчений. І куди́ ти диви́ўс'а, ўс'і йа́йц' а розча́ўчен'і.

РОЗЧА́ВЧИТЬ [розча́ўчит'] – у, –иш. Док. до РОЗЧА́ВЧУВАТЬ. Розчаўчи́ он т'і помидо́ри та с'ік зроби́.

РОЗЧА́ВЧУВАТЬ [розча́ўчуват'] – ю, –єш. Розчавлювати,товкти, давити. Ну ти ма́стер, йа́йц'а розча́ўчуват', хоч би раз ц'і́л'і до до́му дон'і́с.