Матеріали до словника 2

ХВАНЕ́РА –и, ж. Фанера, дикт. Йак тоўста́ хване́ра, так із не́йі шо хоч мо́жна зроби́ти.

ХВАНТА́Л –а, ч. 1.Водорозбірна колонка. По на́ш′ій у́лиц′і т′і́ки одн′і́ хванта́ли, коло́д′аз′іў нема́йе;2.Фонтан,водограй. Хванта́л пуска́ во́ду ви́соко,бри́зкайец′:а.

ХВА́РА –и, ж. Фара. Банд′і́ти і хва́ри на маши́н′і поби́ли.

ХВА́РИ – мн., перен., жарт. Очі. Ди́виц′:а хва́рами –йак ни повила́з′ат′ вони́ йому́.

ХВА́РТУХ –а, ч. Фартух. На ку́хн′і б′іс хва́ртуха н′ійа́к н′із′:а́.

ХВАРТУШИ́НА –и, ж. Тс, що ХВА́РТУХ. Хвартуши́ну напну́ –і до плити́.

ХВАРТУШО́К –шка, ч. Зменш.-пестл. до ХВА́РТУХ. Повйажу́ хвартушо́к дити́нц′і.

ХВАСТУНЯ́КА [хвастун′а́ка] –и, ч., підсил. Великий хвастун, хвалько. Сус′і́д наш вили́кий хвастун′а́ка, і бли́з′ко тако́го нема́.

ХВАТА́ЛО [хвата́ло] –а, сп., несхв. Злодійкувата людина. Хвата́ло бере́, шо пога́но лижи́т′.

Хва́те ўже його́ шеретува́т', в’ін усе́ пон'а́ў.

ХВА́ТЕ, незм. Досить. Ну хва́те вже баз′і́кати, дава́й вече́р′ати.

ХВАТКИ́Й –а, –е. Тс, що УХВА́ТИСТИЙ. Лоўке́, хватке́ топори́шче.

ХВЕНЕ́РА –и, ж. 1. Фанера, дикт. В’ін харо́ш’і із хване́ри шкату́лки і ва́зи випи́л′уйе; 2. Худа істота.Ни д′і́ўчина-хване́ра.

ХВЕНЕ́РНИЙ –а, –е. Прикм. до ХВЕНЕ́РА –1. У ха́т′і стойі́т′ хвене́рний шифине́р.

ХВЕ́РШАЛ –а, ч. Фельдшер. Учо́ра хве́ршал прописа́ў мин′і́ л′іка́рство.

ХВЕ́РШАЛКА –и. Жін. до ХВЕ́РШАЛ. Прийшла́ до бол′но́го хве́ршалка.

ХВИГУ́РА –и, ж. Фігура, стан. У т′ійе́йі д′і́ўки харо́ша хвигу́ра.

ХВИНА́РИК –а, ч. Зменш. до ХВИНА́РЬ. Пол′і́з у по́греб з хвина́риком.

ХВИНА́РЬ [хвина́р′] –я, ч. Ліхтар. По на́ш’ій ву́лиц′і н′і одного́ хвинар′а́ нема́, темнота́ така́, хот′ в о́ко стрел′.

ХВИНЕ́РА –и, ж.Тс,що ХВАНЕ́РА. Хвине́ра п’ід дошч попа́ла – і пожло́билас′а.

ХВІЗА́ЛІС [хв’іза́л′іс] –у, ч., бот. Фізаліс. Йа й ни зна́ла, шо з хв’іза́л′ісу варе́н′:а ва́р′ат.

ХВІЛЬО́НКА [хв’іл′о́нка] –и, ж. Фільонка, тонка дощечка. Д′ід зроби́ў две́р′і ус′і́ у хв’іл′о́нках.

ХВІЛЬО́НЧАСТИЙ [хв’іл′о́нчастий] –а, –е. Який має ХВІЛЬО́НКИ. У нас хв’іл′о́нчаст′і две́р′і на вера́нд′і.

ХВІЯ́ЛКА [хв’ійа́лка] –и, ж., бот. Фіалка. У на́ш’ій ба́лк’і весно́й зацв’ітайу́т′ ди́к’і хв’ійа́млки.

ХВІЯ́ЛОЧКА [хв’ійа́лочка] –и, ж. Пестл. до ХВІЯ́ЛКА. Хв’ійа́лочки так ло́ўко па́хнут′ уве́чир′і.

ХВОРА́ТИ –ю, –єш. Хворіти, нездужати. Хвора́йу ўже ча́сто – того́ і слаби́й.

ХВО́РТОЧКА –и, ж. Кватирка. В’ідкри́й хво́рточку, бо у ха́т′і ди́хати н′і́чим.

ХВУГА́НОК –нка, ч., спец. Фуганок, великий довгий рубанок. Хвуга́нок з до́ўгойу коло́дкойу –ним прохо́д′ат′ по де́риву п’і́сл′а руба́нка, р′іўн′а́йут′ до́ску.

ХВУРИ́ЧИТЬ [хвури́чит′] –у, –иш, фам. Розуміти, петрати. У стол′а́рному д′і́л′і Петро́ до́бре хвури́че.

ХИ́ЖИНА –и, ж., знев. Хижка, халупа. А те́шча Степа́нова на ху́тор′і ў хи́жин′і жеве́, н′ійа́к не поремонту́йе.

ХИ́ЖКА –и, ж. Комора, чулан. У хи́жк’і ўс′а́к’і припа́си де́ржимо.

ХИЖЧИ́НА [хижчи́на] –и, ж. Тс, що ХИ́ЖИНА. П’і́сл′а в’ійни́ жили́ ў хижчи́нах.

ХИЛЯ́К [хил′а́к] –а, ч., знев. Миршавий чоловік (хлопець). П’ід ганде́ликом у́тром йаки́йс′ хил′а́к вал′а́ўс′а.

ХИ́МА –и, ж., ірон. Тс, що ХАВРО́НЯ. От Хи́ма, недоу́мкувата тро́шки ба́ба.

ХИ́МОРОДИ – /-ів, род, мн. Вигадки, фантазії. Не слу́хай йійі́, бре́ше вона́, то все хи́мороди.

ХИ́МОРОДИТЬ [хи́мородит′] –дю, –иш. Вигадувати. Хи́мородиш ти, непра́ўду ка́жеш.

ХИТРЮГА́Н [хитр′уга́н] –а, ч. Хитрюга. От хитр′уга́н, і мене́ обдури́ў.

ХИТРЮГА́НКА [хитр′уга́нка] –и. Жін. до ХИТРЮГА́Н. Хитр′уга́нка Ка́тр′а зноў закри́ла на́шого п’і́ўн′а у сара́йі.

ХИТРЮ́К [хитр′у́к] –а, ч. Тс, що ХИТРЮГА́Н. Сус′і́д хитр′у́к –п’ідора́ў мижу́ м’іж на́шими горо́дами, доба́виў соб’і́ зимл′і́.

ХИТРЮ́ЧКА [хитр′умчка] –и. Жін. до ХИТРЮ́К. На́да ў жи́зн′і бу́ти тро́хи хитр′у́чкойу, круго́м вирт′і́тис′а.

ХИТРЯ́ЧКА [хитр′а́чка] –и, ж. Тс, що ХИТРЮ́ЧКА. С хитр′а́чкой О́л′гой види́ себе́ осторо́жно, а то шче обду́ре.

ХИ́ТЯНКА [химт′анка] –и, ж.,зрід. Дитяча гойдалка. На хи́т′анці малу́ погойда́ў, тепе́р додо́му.

ХИ́ЧНИЙ –а, –е. Хижий. Хи́чний р′а́биц′ кур′а́т подави́ў.

ХИ́ШЬНИЙ [хи́ш′ний] –а, –е. Хижий. Шчу́ка –ри́ба хи́ш′на, того́ й ло́ўл′ат′ йійі́ на мал′ка́.

ХИ́ШЬНИК [хи́ш′ник] – а, –е. Хижак. Хи́ш′ники живе́ мн′а́со йід′а́т′.

ХІВРА́ЛЬ [х’івра́л′] –я, ч. Лютий. У х’іўрал′і́ вис′іва́йут′ пе́рец′ на рос:а́ду.

ХІ́ВРЯ [х’і́ўр′а] –і, ж., ірон. Тс, що ХАВРО́НЯ. Йак бу́деш тако́й х’і́ўр′ой, дов’ір′а́ти йаке́с′ д′і́ло тоб’і́ не бу́ду.

ХЛАЖО́К –жка, ч. Хустка, шматок тканини на палиці як знак обіднього часу. Йак поба́чиў хлажо́к у по́л′і, то йди об’і́дат′.

ХЛІБОПА́ШЕСТВО [хл′ібопа́шество] –а, с. Хліборобство. У сил′і́ бага́то хто займа́йец′а хл′ібопа́шеством.

ХЛО́ПАВКА [хло́паўка] –и, ж. Прилад для биття мух у вигляді шматка шкіри, гуми, укріпленого на довгій ручці. Найди́ мин′і́ хло́паўку, бо му́хи куса́йуц′а.

ХЛЬОПТА́ТЬ [хл′опта́т′] –чу, –чеш. Хлебтати. Р′абко́ так наб’і́гаўс′а за кур′а́ми, шо пото́м до́ўго во́ду хл′опта́ў.

ХЛЯ́ГА [хл′а́га] –и, ж. Тс, що СЛЯ́КОТЬ. Хл′а́га, бо круго́м мо́кро.

ХЛЯ́ГИ [хл′а́ги] –ів, мн. Хляги, нутрощі тварин. Хл′а́ги з коро́ви ви́пустили, перебра́ли.

ХЛЯПАНИ́НА [хл′апани́на] –и, ж. Тс, що ХЛЯ́ГА. Хл′апани́на, бо п’ід нога́ми хл′у́па.

ХО, незм.2. дит. Щось страшне, жахливе. Спи ўже, а то хо при́йде і схва́те. 2. Хотіти. Ти хо йі́сти, чи нихо́?

ХОБИ́, незм., алегр. Хоча б. Хоби́ шос′ пу́тн′е було́, а то прийма́к.

ХОДИТУ́Т –а, ч., одн., зрід. Одуд. Ту пти́чку, мат′, так призва́ли, шо кричи́т′ – ходи́ тут, ходи́ тут.

ХОЛОДРА́ЙКА –и, ж., жарт. Легка одежина. Наки́ну холодра́йку та ненадо́ўго ви́скокну надв’і́р.

ХОЛОДРИ́ГА –и, ж., підсил. Холоднеча, холод. У ха́т′і холодри́га, хочби́ соло́мойу протопит′.

ХОМУТА́ТЬ [хомута́т′] –ю, –єш, перен., жарг. 1. Залучати, примушувати. Хомута́ до ўс′а́койі трудно́йі робо́ти; 2. Додавати, примішувати. Хомута́ ў те свин′а́че ўсе – очи́стки, шкаралу́пи, зе́лин′.

ХРАНИ́ТИ –ю, –иш. Зберігати. Мо́ркву хранимо́ ў по́гр′іб’і.

ХРАПА́К –а, ч., знев. Бідний, неімущий. Буў кр′іпки́й хаз′а́йін, а стаў храпа́к.

ХРАПА́ЧКА –и, Жін. до ХРАПА́К. Храпа́чка – то найб’ідн′і́ша й найнешчасли́в’іша ж’і́нка.

ХРЕ́СНИК –а, ч. Хрещений син. Хре́сник’іў у ме́не дво́йе.

ХРЕ́СНИЦЯ [хре́сниц′а] –і, Жін. до ХРЕ́СНИК. Хре́сниц′у ў го́ст′і жду.

ХРЕЩЕ́НА [хрешче́на] –ої, суб, ж. Хрещена мати. Пойі́ду до хрешче́нойі, одвизу́ пода́рки.

ХРЕЩЕ́НИЙ [хрешче́ний] –ого, суб., ч. Хрещений батько. Іван Питро́вич –м′ій хрешче́ний.

ХРЮ́КАЛО [хр′у́кало] –а, с. 1. Евф. Свиня, порося. Хр′у́кало йаке́ вили́ке ви́росло. 2. Перен., знев. Кепська людина. Ти хр′у́кало, а йа ду́мала – друг.

ХРЮ-ХРЮ́ [хр′у-хр′у́], незм., дит. Свиня, порося. Ход′і́м хр′у-хр′у́ погоду́йім.

ХРЮ́ША [хр′у́ша] –і, ж. Свиня. Хр′у́ша ви́росла, погла́ч’:ала.

ХРЮ́ШКА [хр′у́шка] –и, ж. Тс, що ХРЮ́ША. Підросте́ хр′у́шка –зар′і́жимо.

ХУЖІ́ШИЙ [хуж’і́ший] –а, –е., вищ. ст. Гірший. Хуж’і́шого од на́шого голови́ нема́.

ХУРДА́ –и, ж. Віхола, заметіль. Хурда́ зн′ала́с′а така́, шо сус′і́ц′ку ха́ту ни ви́дно.

ХУРДЕЛА́ –и, ж. Віхола, завірюха. Хурдела́ йак захурдили́т′, шо і з ха́ти ни ви́йдиш.

ХУРДЕЛИ́ГА –и,ж. Тс,що ХУРДА́. Хурдили́га ни ўл′а́жиц′:а тепе́р дн′а три.

ХУ́РКАЛО –а, с. Тс, що ФУР-ФУ́Р. Рост′ага́йіш ни́тку, а ху́ркало кру́тиц′:а.

ХУ́РКАЛЬЦЕ [хумркал′це] –я, с. Зменш. до ХУ́РКАЛО. Змайстр′ува́ў ху́ркал′це, тепе́р спа́су нема́.

Ц

ЦА́ПЛЯ [ца́пл′а] –і, ж., орн. Чапля. Ца́пл′а он на боло́т′і жеве́ жаб і ри́бок йіст′.

ЦАРИМО́НИТЬСЯ [царимо́ниц′:а] –юся, –єшся. 1. Церемонитися, маніжитися. Свикру́ха ўсе царимо́ниц′:а – те не йіст′, а те ни так пригото́вене; 2. Надто піклуватися, опікуватися, потурати. Ме́нше царимо́нс′а з мали́м, бо ба́луване ви́росте.

ЦАРИМО́НІЯ [царимо́н′ійа] –ї, ж. 1. Церемонія, обряд, дійство. Царимо́н′ійа сва́йби ж до́ўга – по́ки те да се; 2. Маніження, нещирість, облудність. Одста́ў царимо́н′ійу – йіж і пий, йак ус′і́; 3. Надмірне піклування, потурання, пещення. По́ки бу́дут′ отак’і́ царимо́н′ійі – ви ж дити́ну спо́ртите; 4. Перен. Нещира, манірна людина. Йави́лас′а ўже царимо́н′ійа – начне́ коверзува́т′.

ЦАРИМО́НЯ [царимо́н′а] –і, ж. Тс, що ЦАРИМО́НІЯ.

ЦАРЬ [цар′] –я, ч. 1. Цар, государ. Шо цар′ ска́же – слу́ги ро́бл′ат′; 2. Перен. Ватажок, начальник, головна особа. І на робо́т′і цар, і до́ма кома́ндуйе – попро́буй ни послу́хай.

ЦВІРІ́НЧИК [цв’ір′і́нчик] –а, ч., дит. Горобець. Он ба – цв’ір′і́нчик поз′о́баў зе́рно, і полит′і́ў до свойі́х д′і́ток.

ЦВІТА́СТИЙ [цв’іта́стий] –а, –е. 1. Кольоровий, різнобарвний. Не́бо он цв’іта́сте, йак со́нце захо́де; 2. Із намальованими, витисненими, вигаптуваними квітами. І п’іч цв’іта́ста, і ко́ло в’і́кон цв’ітки́ намал′о́ван′і ра́зн′і.

ЦВІТНИ́К [цв’ітни́к] –а, ч. Клумба, квітник. Он у пал′іса́днику й цв’ітни́к устро́йала – хай п’ід в’і́кнами па́хне.

ЦВІТО́К [цв’іто́к] –тка, ч. Квітка (рослина і власне квітка). Цв’іти́ вира́шчуйе й у райіво́н на база́р′ во́зе, продайе́.

ЦВІТО́ШНИК [цв’іто́шник] –а, ч. 1. Посудина, в якій вирощують кімнатні квіти. Накупува́ла гли́н′аних цв’іто́шник’іў – тепе́р ус′і́ цв’іти́ перисад′у́ й зе́мл′у пом’ін′а́йу; 2. Ваза для квіткових букетів. К’іт цв’іто́шник розби́ў, так вода́ і ска́тирт′ залила́, і ст′іл пол′іро́ваний замочи́ла.

ЦЕГЕ́ЙКА –и, ж. 1. Хутро овець цигайської породи. Із цеге́йки мо́на ўсе шит – і шапки́, і кожушки́; 2. Виріб із такого хутра (шапка, куртка, комір). Купи́ў цеге́йку на го́лову, це ж ни крол′.

ЦЕ́НКНЕ́Р –а, ч. Центнер, 100 кілограмів. Шут′а́ коли́с′ пета́йу ону́ка, шо ва́жче – це́нкнер ва́ти чи це́нкнер жил′і́за? Угада́ў.

ЦЕ́НТЕР¹ –тру, ч. Центр. Це́нтер тре́ба найти́, шоб збаланс′і́руват′.

ЦЕ́НТЕР² –а, ч. Тс, що ЦЕ́НКНЕ́Р. Йак коли́с′ два́ц′:ат це́нтр′іў з гекта́ра ўкругову́ збера́ли, і то були́ ра́д′і.

ЦЕНТРОБІ́ЖКА [центроб’і́жка] –и, ж., бджіл. Медогонка. Од сус′і́д′′ў центроб’і́жку во́зиком притараба́ниў – бу́дим кача́т′ мед.

ЦЕП –у, ч. Ланцюг. Соба́ка цепом чут′ ни ўдавилас′.

ЦЕ́ПОЧКА –и, ж. Нашийний ланцюжок-прикраса, як правило, з дорогого металу. Купи́ла доц′:і́ це́почку з хре́стиком на імини́ни.

ЦИБА́РКА –и, ж. Жерстяне відро, цеберка. Освободи́ циба́рку – йа по во́ду сход′у́.

ЦИ́БКИ –бок, мн., мед. Пухирчасті висипи, тріщини на шкірі рук, ніг. Йак ру́ки-но́ги ни ми́йіш, так і ци́бки п’ішли́.

ЦИБУЛИ́НА –и, ж., перен. Око. Чого́ цибули́ни повитр′ішча́ў?

ЦИБУЛИ́ННЯ [цибули́н′:а] –я, с., збір. Обгортки плоду цибулі. Цибули́н′:а одва́р′ували й кра́сили ним крашанки́ на Па́ску.

◊ЦИБУ́ЛЯ КУЩА́СТА [цибу́л′а кушча́ста]. Цибуля, плід якої складається з кількох цибулин(супліддя). Посади́ла й оби́чну цибу́л′у, і кушча́сту.

◊ЦИБУ́ЛЯ СІМЕ́ЙНА [цибу́л′а с′іме́йна], Тс, що ЦИБУ́ЛЯ КУЩА́СТА. С′іме́йна цибу́л′а, бо с′імйо́йу росте́ – штук чити́р′і, а то й пйат′ ум’і́ст′і.

ЦИГАРЕ́ТА –и, ж. Сигарета, цигарка. Дай махри́ хоч на одну́ сигаре́ту.

ЦИГАРЕ́ТНИЙ –а, –е. Прикм. до ЦИГАРЕ́ТА. Дим цигаре́тний ду́же ўже йа́дний, йак т′і мужики́ й ку́р′ат′?

ЦИГАРЕ́ТНИК –а, ч. Портсигар. Дв’і шту́ки ў цигаре́тнику оста́лос′ – п’іду́ купл′у́.

ЦИГАРЕ́ТНИЦЯ [цигаре́тниц′а] –і, ж. Тс, що ЦИГАРЕ́ТНИК. Цигаре́тниц′а нап’іўпуста́, а ден′ т′і́ки начена́йіц′:а.

ЦИГА́РОШНИК –а, ч. 1. Тс, що ЦИГАРЕ́ТНИК. Цега́рошник наби́ў по́ўний, мо́жна йти риба́лит′; 2. Зрід. Курій, любитель цигарок. Цега́рошник’іў наби́лос′а по́ўний кал′ідо́р, бо ў пом’ішче́н′:і ж ни ку́р′ат′.

ЦИЛУВА́ТЬ [цилува́т′] –ю, –єш. Цілувати. Йа його́ цилува́т′ і ни захот′і́ла, бо самого́ном вон′а́.

ЦИЛУВА́ТЬСЯ [цилува́ц′:а] –юся, –єшся. Цілуватися. Ізма́лку цилува́ц′:а ни л′уби́ла, і тепе́р.

ЦИЛЮВА́ТЬ [цил′ува́т′] –ю, –єш. Тс, що ЦИЛУВА́ТЬ. Йак те дитинча́ цил′ува́т′, йак сопли́ве ўсе.

ЦИЛЮВА́ТЬСЯ [цил′ува́ц′:а] –юся, –єшся. Тс, що ЦИЛУВА́ТЬСЯ. Цил′ува́ц′:а на моро́з′і – дурни́х нема́.

ЦИ́НДАРЯ [ци́ндар′а] –і, ж., лайл., зрід. Повія. Та ци́ндр′а ўс′іх у си́л′і обслу́жуйе.

ЦІБА́ [ц′іба́], незм. Вигук, яким відганяють собак. Ц′іба́, пошо́ў вон – у с′і́ни гр′і́ц′:а л′і́зе. Сторожу́й.

ЦІЛЕ́ЦЬ [ц′іле́ц′] –льця, ч. Влучний стрілець, снайпер. Ц′′л′ц′і́ ў тайг’і́ так’і́, шо б’е́лку ў глаз бйут′, шоб шку́рка ц′і́ла.

ЦІЛО́К [ц′іло́к] –лка, ч. Тс, що ЦІЛЕ́ЦЬ. Она́н ц′іло́к буў найлу́ч’:ий – б’із за́йц′а, б’із у́тки ни вирта́ўс′а.

ЦІПИ́ЛО [ц′іпи́ло] –а, с., заст. Ціпилно, держак ціпа. Ц′іпи́ло ж у рука́х де́ржат′, а там – бич на ка́пиц′ах.

ЦОП, незм., присуд. Хвать, хап. А Ко́тик Лиси́чку цоп – і ў шкурат′а́ний м’і-

ЦО́ПКИ, незм., присуд. Тс, що ЦОП. Плим’і́н:ичок канхве́тку цо́пки – і за шчоку́.

ЦУ́РИТЬ [цу́рит′] –ю, –иш, підсил. Робити щось із великим ступенем інтенсивності (нести, копати, лаяти й ін.). Цу́ре таку́ вйа́зку соло́ми, шо т′і́ки но́ги ви́дно.

ЦУ́РКА –и, ж. Тріска, скіпка. Пол′і́но поруба́ў на то́пку, а ж’і́нка й цу́рки позбера́ла.

ЦУ́РПА́ЛКА –и, ж. Цурпалок. Шматок жердини, палиці, обрубок гілки. Уз′а́ў цу́рпалку од соба́к одма́хувац′:а.

ЦУ́Р’Я [цу́рйа] –я, с., збір. 1. Тріски, скіпки, дрібні гілочки. Цу́рйа по двору́ назгр′іба́ла – хай хоч дух у ха́т′і про́йде; 2. Дрібний непотріб, дрантя, лахміття. Цу́рйа з гори́шча на́да з′ібра́т′ та хоч попали́т′.

ЦЬОГОГО́ДНІЙ [ц′огого́дн′ій] –я, –є, зрід. Цьогорічний. Ц′огого́дн′е л′і́то тепл′і́ше за прошолого́дн′е.

ЦЬО́МАТЬ [ц′о́мат′] –ю, –єш, дит. Цілувати. Попрошча́йимос′а й ц′о́мат′ ус′і́х бу́демо.

ЦЬО́МАТЬСЯ [ц′о́мац′:а] –юся, –єшся, дит. Цілуватися. Ц′о́мац′:а зма́лку так л′уби́ў, шо хто його́ й наўчи́ў?

ЦЬО́МКА [ц′о́мка] –и, ж., дит. Поцілунок. Посл′і́дн′у ц′о́мку – і йа п’ішла́.

ЦЯ́ПАТЬ [ц′а́пат′] –ю, –єш. 1. Іти, крапати, падати (про несильний дощ) Ц′а́па й ц′а́па з не́ба, уже б пусти́ўс′а на ўс′у; 2. Доїти корову. Ц′а́пайу, ц′а́пайу, а ви́мн′а ж пусте́ – надойі́ла два стака́на; 3. Іти, брести болотом, калюжею. Ц′а́паў че́риз кал′у́ж’і, так х’іба́ ж так набр′о́хаўс′а.

Ч

ЧАБА́К [чаба́к] –а, ч. риб. Лящ. Поста́виў на н'іч с'ітку на чабак'іў у комиша́х.

ЧАБАЧО́К –чка, ч. риб. Зменш. до ЧАБА́К. Ду́маў, чабак’і́ў хоч налоўл'у, а воно́ т'і́ки красно́перки попада́лис′.

ЧАМАЙДА́Н –а, ч. Чемодан. Збира́й чамайда́ни, пойі́демо ў го́ст′і.

ЧАМАЙДА́НЧИК –а, ч.Зменш. до ЧАМАЙДА́Н. Во́з'мемо оце́й чамайда́нчик, шоб з вели́ким не т'ага́ц':а.

ЧАМАЙДАНЯ́РА [чамайдан'а́ра] –и, ч. Збільш. до ЧАМАЙДА́Н. Таку́ чамайдан'а́ру з Москви́ пе́рли, шо аж о́ч’і вила́зили.

ЧА́МКАТЬ [ча́мкат'] –ю, –єш. Плямкати, чавкати, прицмокувати під час жування. У гост'а́х види́ себе́ прил'і́чно і за столо́м не ча́мкай, йак свин'а́.

ЧА́МОРОЧНИЙ –а, –е, згруб. Сам не свій; не при собі. Хо́де, тина́йіц':а – ча́морочний.

ЧАПКИ́Й –а, –е. Беручкий, жвавий, активний. Васи́л' таки́й чапки́й до л'убо́го д'і́ла.

ЧАС –у, ч. Година. Нара́да йшла́ ц'і́лий час.

ЧАСИ́ –ів, мн. Годинник. На часа́х було́ двана́ц':ат.

ЧА́СИКИ –ів, мн. Зменш. до ЧАСИ́. Ц'і ча́сики так’і́ мале́н'кі.

ЧАСОВЩИ́К [часоўшчи́к] –а, ч. Майстер-годинникар. М’ій ба́т'ко буў часоўшчико́м, роби́ў часи́.

ЧАСОВЩИ́ЦЯ [часоўшчи́ц'а] –і, ж. Дружина годинникаря. По́ки часоўшчи́к об'і́даў – часоўшчи́ц'а прибира́ла.

ЧАСО́К –ска, ч. Пестл. до ЧАС. Оста́нс'а шче хоч на часо́к.

ЧАЧАВИ́ЦЯ [чачави́ц'а] –і, ж, бот. Сочевиця. Ба́ба Мо́тр'а так’і́ смашн'і́ бл'у́да гото́ве з чачави́ц'і.

ЧАЧАВИ́ЧКА –и, ж., бот. Пестл. до ЧАЧАВИ́ЦЯ. Чачави́чка ў ц'о́му ро́ц'і не ўроди́ла, мале́н'ка ду́же.

ЧАЧАВИ́ШНИЙ –а, –е. Прикм. до ЧАЧАВИ́ЦЯ. Осо́бин:о мин'і́ ўдайе́ц':а суп чачави́шний.

ЧВАКОТНЯ́ [чвакотн'а́] –і, ж. Чвакання, плямкання. Твойа́ чвакотн'а́ мин'і́ надойі́ла, хоча́ б ро́та закрива́ў.

ЧВЕ́РТКА –и, ж. 1. Пляшка місткістю 250 грамів. С'ого́дн'і чве́рток ни прийма́йут'; 2. Пляшка горілки (самогону) на 250 грамів і ії вміст. Купи́ў чве́ртку, та сам і ви́пиў.

ЧЕ́ЛЯДЬ [че́л'ад'] –і, ж., збір.,заст. Тс, що КАГАЛА́. За тобо́йу така́ че́л'ад' плете́ц':а, шо аж стра́шно.

ЧЕМА́РКА –и, ж., заст.Тс,що ЧУМА́РКА. Д'ід розка́зуваў про чема́рку, шо була́ те́пла, з хва́лдами.

ЧЕМЕРГЕ́С –у, ч., жарт. Саморобна горілка, самогон. Ді́д до то́го напи́ўс'а чемерге́су, шо на нога́х не де́ржиц':а.

ЧЕПУХНЯ́ [чепухн'а́] –і, ж. Дурниця, дрібниця. Мико́ло, ти таку́ чепухн'у́ горо́диш, шо аж ву́ха вйа́нут'.

ЧЕПУХНЯ́ТИНА [чепухн'а́тина] –и, ж. Тс, що ЧЕПУХНЯ́. Йа ўже так наслу́халас' чепухн'а́тини, шо н'ічо́го не пон'іма́йу.

ЧЕРВА́К –а, ч. Черв'як. Йа червак’і́ў бойу́с'а, вони́ так’і́ бридк’і́.

ЧЕРВЕ́ЦЬ [черве́ц'] –я, ч., зрід. Червивий плід. Сам тепе́р йіж цей черве́ц'.

ЧЕРВІ́ТЬ [черв’і́т'] –ю, –єш, зрід. Червивіти. Йа́блука тре́ба ўже з'ірва́т', бо начали́ черв'і́т'.

ЧЕРВО́НЕЦЬ [черво́ниц'] –нця, ч. Десять карбованців (здебільшого купюра). Ос' тоб’і́ черво́ниц' на конфе́ти.

ЧЕРВО́НЧИК –а, ч. Зменш. до ЧЕРВО́НЕЦЬ. Йа тоб’і́ не од:а́м свого́ черво́нчика, його́ ма́ма м’ін'і́ дала́.

ЧЕРВ'Я́ШНИЦЯ [червйа́шниц'а] –і, ж., риб. Спеціальна баночка для зберігання черв'яків. Сходи́ на горо́д накопа́й червйак’і́ў у червйа́шниц'у.

ЧЕРВ'Я́ШНИЧКА [червйа́шничка] –и, ж., риб. Зменш. до ЧЕРВ'Я́ШНИЦЯ. Ск’і́л'ки ж у те́бе червйак’і́ў у ц'ій червйа́шничк’і, вона́ така́ мала́.

ЧЕРДА́К –а, ч. 1. Горище. Ус'і́ стар'і́ книжки́ йа на черда́ку cклаў. 2. Перен., знeв. Голова людини. Йди зв’і́ц:и, по́ки по чердаку́ не даў.

ЧЕ́РЕВО –а, с., заст. Середня потовщена частина веретена. Ни́тку намо́тували на че́рево.

ЧЕРКОНУ́ТЬ [черкону́т'] –у,-еш, док. Загарбати, загребти, захопоти. У л'уде́й нема́ ўже н'ічо́го св'ато́го – у свого́ мо́жут' черкону́т'.

ЧЕСА́ЛКА –и, ж. Скребниця для чищення худоби. Ану́ приниси́ мин'і́ чесалку, шчас бу́ду кон'а́ чеса́ти.

ЧЕСА́ЛО –а, с. Тс., що ЧЕСА́ЛКА. Ко́ней у нас чи́ст'ат чеса́лом.

ЧЕСНЯ́К [чесн'а́к] –а, ч. Чесна людина. Та Петро́ на сто проце́нт'іў чесн'а́к, ус'ігда́ пра́ўду ка́же.

ЧЕТВЕРТА́К^{1 –}а ч. Двадцять п'ять карбованців (здебільшого купюра). На ден' рожд'е́н'ійа бат'ки́ подари́ли мин'і́ четверта́к.

ЧЕТВЕРТА́К^{2 –}а ч. Учень четвертого класу. Он четвертаки́ поб’і́гли до шко́ли.

ЧЕЧАВИ́ЦЯ [чечави́ц'а] –і, ж., бот. Тс, що ЧАЧАВИ́ЦЯ. Лу́шчити чечави́ц'у не л'убл'у́, до́ўго ду́же.

ЧИКМЕ́НИТЬ [чикме́нит'] –ю, –иш, згруб. Різати неакуратно, великими шматками. Чого́ ти так хл'іб чикме́ниш, р'іж ме́нш'і куски́.

ЧИМУРДА́ –и, ж., зрід. Мішаниця, мішанка. Чимурди́ сви́н′ім напарила – тре́ба дат′.

ЧИРГИ́КАЛКА –и, ж., ірон. 1. Поганий, ненастроєний музичний інструмент. Йак мо́жна гра́ти на ц'ій чирги́калк’і, тре́ба ж настро́йіти; 2. Несправний, старий автомобіль, узагалі механізм. На ц'ій чирги́калк’і т'і́л'ки і йі́здити – ос'-о́с' розва́лиц':а.

ЧИРГИ́КАННЯ [чирги́кан':а] –я, с., ірон. Дія за знач. ЧИРГИ́КАТЬ. Не мо́жу б'і́л'ше слу́хати це чирги́кан':а.

ЧИРГИ́КАТЬ [чирги́кат'] –ю, –єш, ірон. 1. Погано грати на музичному інструменті. В’ін не гра́йе, а чирги́кайе; 2.Їздити несправним автомобілем. Ск'і́л'ки ти шче бу́деш чирги́кат' на цих жигул'а́х?

ЧИРИНДРИ́К –а, ч., жарт. Черевик. Мойі́ чириндри́ки зо́вс'ім дир'а́в’і, па́л'ц'і ўже ви́дно.

ЧИРИНДРИ́ЧОК –чка, ч., жарт. Зменш. до ЧИРИНДРИ́К. У Мико́ли оди́н чириндри́чок б’і́л'ше од дру́гого.

ЧИ́СЕЛЬНИК [чи́сел'ник] –а, ч. Календар. Гл'ан' у чи́сел'нику, йаке' с'о́дн'і число́ .

ЧИ́СЛЕНИК –а, ч. Тс., що ЧИ́СЕЛЬНИК. По чи́сленику Но́вий год у в'іўто́рок.

ЧИ́СТІЛКА –и, ж. Тс, що ОБЧИ́ЩАЛКА. Дл'а о́був’і он чи́ст'ілка йе, шоб з гр'а́зними чо́бот'ами не ходи́ти.

ЧИ́СТЯЛКА [чи́ст'алка] –и, ж. Тс, що ОБЧИ́ЩАЛКА. П'ід чи́ст'алкойу бага́то гр'а́з'і ўже.

ЧИТИ́РІ [чити́р'і] –рьох, числ. Чотири. Заби́ў чити́р'і к’ілки́.

ЧИТИ́РІСТА [чити́р'іста] –рьохсот, числ. Чотириста. Ос' тоб’і́ чити́р'іста гри́вен' на зерно́.

ЧИ́ЩАЛКА [чи́шчалка] –и, ж. Тс, що ОБЧИ́ЩАЛКА. Д'ід чи́шчалку б’і́л'а двере́й поста́виў, шоб о́буў чи́стити.

ЧІРЯ́К [ч’ір'а́к] –а, ч. Чиряк. У ме́не ч’ір'а́к ви́л'із, тепе́р л'ічи́ти тре́ба.

ЧІРЯЧО́К [ч’ір'ачо́к] –чка', ч., зменш. до ЧІРЯ́К. Посид'і́ла на холо́дному і на тоб'і́, ч’ір'ачо́к ви́л'із.

ЧІСО́ТКА [ч’ісо́тка] –и, ж. Короста. Ба́ба Мару́с'а хвор'і́ла ч’ісо́ткойу, ходи́ла ўсе чеса́лас'а.

ЧМЕЛЕ́ННИЙ [чмеле́н:ий] –а, –е, знев. Очманілий. Петро́ хо́де йаки́йс' чмеле́н:ий, на́че його́ хтос' чи́мос' напойі́ў.

ЧМІЛЬ [чм’іл'] –чмеля, ч. Джміль. У по́л'і бага́то чм’ілі́ў л'іта́йе, вони́ на цв’іта́х некта́р збира́йут'.

ЧМО́НЯ [чмо́н'а] –і,ж. і ч., жарт. Тс, що КУЛЬО́МА. Ну ти чмо́н'а, Окса́но, н'ічо́го не пон'іма́йиш.

ЧО, прис. алегр. Чого, чому. Чо ти до ме́не л'і́зеш?

ЧОКА́ –и, ж. 1. Стержень, фіксатор у спеціальному отворі на кінці вісі, валу. Чока́ ви́пала – і ко́лесо спа́ло; 2. зрід. Корок у бочці. Чоку́ забива́йіш, шоб вода́ ни ви́тикла; 3. Запобіжна пластинка у гранаті. Йак чоку́ ви́смикнеш – на́да ки́нути.

ЧО́КОМ, присл. Цілком, усе разом. Собери́ усе чо́ком і поскида́й у ст'і́рку.

ЧО́ПИК –а, ч.,дит. Дитячий черевичок. Чо́пик проте́рс'а – а йа заши́йу.

ЧОРНУ́ШКА –и, ж. Насіння цибулі. Ба́ба нас'і́йала чорну́шки на горо́д'і.

ЧОРТЕ́НИЙ –а, –е, лайл. Чортячий. Ўзгл'а́д у те́бе йаки́йс' чорте́ний, аж стра́шно.

ЧОРТИ́НИЙ –а, –е, лайл. Тс., що ЧОРТЕ́НИЙ. Ді́д Паўло́ йак гл'а́не свойі́м чорти́ним ўзгл'а́дом, хоч т'іка́й.

ЧОРТУВА́ТЬ [чортува́т'] –ю, –єш. Лаяти, згадувати чорта. Хват́е чортува́т', бо б'іду́ накли́чеш.

ЧОРТУВА́ТЬСЯ [чортува́ц':а] –юся, –єшся. Тс, що ЧОРТУВА́ТЬ. Баб́а Ори́шка так л'у́бе чортува́ц':а.

ЧОРТУЛА́ –и, ч., лайл. Чорт, нечистий. Шо ти на ме́не ди́вис':а, чортула́?

ЧОСЬ [чос'], прис. алегр. Чогось, чомусь. Макси́м чос' не прийшо́ў на поба́чен':а.

ЧО́ХОМ, незм. Тс, що ЧОКО́́М. Чо́хом ви́збирали, н'іде́ й зерни́нки ни оста́лос'а.

ЧО-ЧО́. Вигук, яким відгоняють поросят. Чо-чо́, ни лі́з' у кори́то.

ЧУ́БЧИК –а, ч., бот. Приймочка кукурудзи у вигляді пучка волосків на верхній частині качана. Ми л'уби́ли плести́ коси з чу́бчик’іў кукуру́зи.

ЧУВАЛЯ́КА [чувал'а́ка] –и, ч., збільш. Великий чувал. Таки́м чувал'а́койу т'і́ки поло́ву носи́ти.

ЧУВАЛЯ́РА [чувал'а́ра] –и, ч. Тс, що ЧУВАЛЯ́КА. Таки́й чувал'а́ру утр'о́х тре́ба нисти́.

ЧУДАКА́. Вигук, що супроводжує щось надзвичайне. Ой чудака́, шо йа ба́чиў на о́зер'і, не пов’і́рите.