Розділ ііі. Системні відношення у говорах Харківщини

3.1.Полісемія у фразеологічній системі слобожанських говірок

Діалектним словам, як і літературним, властива багатозначність. Кожна лексема реалізує своє значення в конкретній одиниці мовлення і на конкретній території. Тому структура більшості діалектних слів може бути об’єктом як семантичного, так і ареального аспекту вивчення. Ряд лексем говорів, як і мови в цілому, мають складну семантичну структуру. Аналіз діалектного лексичного матеріалу має ґрунтуватися на розумінні семантичної структури лексеми як цілісного об’єднання у парадигмі взаємопов’язаних компонентів [24:14].

До полісемії діалектного слова можна підходити двояко:

1) лексико-семантичними варіантами або компонентами полісемічного слова вважають значення, які відомі в різних говірках; але це не є полісемія як така, це зведення різних значень лексеми;

2) коли певна лексема має кілька значень, пов’язаних між собою, в одній говірці (такий підхід для нас є визначальним) [31].

Ще донедавна в наукових працях подекуди траплялися твердження, що фразеологізми тим і відрізняються від слова, що їм не властива багатозначність. А тим часом практика опрацювання фразеологізмів у словниках давала яскраві приклади еволюції семантики фразеологічних одиниць, зокрема тих, що функціонально співвідносяться із словом. [31].

Уже ранні українські словники фіксують це явище. Так, автор «Словника української мови» П. Білецький-Носенко (час укладання — середина XIX ст.) прагнув розкрити зрушення у семантиці окремих сталих зворотів, як-от: докла̀сти во̀за, дробак̀а утя̀ти, жѝжки дрижа̀ть та ін.

Полісемія фразеологізмів знайшла відображення і в деяких статтях «Словаря української мови» за редакцією Б. Грінченка, зокрема таких, як нема̀ й заво̀ду; слѝнку ковта̀ти тощо.

Подвійний семантичний план — прямий і образно-переносний — у прислів'ях і приказках часто відтіняє І. Франко у збірці «Галицько-руські народні приповідки» (Не пома̀жеш — не пої̀деш. Не ко̀нче той б'є, хто в жмѐню плює̀ та ін.) [31].

Увага до полісемії у сфері фразеології, що лише намічалася у лексикографічних працях XIX — початку XX ст., стала одним із наукових принципів сучасної лексикографії [31].

Взагалі фразеологізм, як і слово, виражає певне логічне поняття. Значення фразеологічної одиниці може бути схарактеризоване як певна величина, що в більшості випадків відображає предмети, явища, процеси, дії реальної дійсності. Від слова фразеологічна одиниця відрізняється у цьому відношенні лише тим, що, будучи словосполученням, вона є розчленованим найменуванням речей[31].

Переважна більшість фразеологічних одиниць сягає своїм корінням вільних словосполучень, що має істотне значення для розуміння механізму розширення їх семантичного обсягу. Шляхи розвитку семантики фразеологічних одиниць різні. На базі вільного словосполучення внаслідок його переносного вживання може виникати так зване первинно-образне значення фразеологічної одиниці. Наступне значення породжується вже на основі повторного переосмислення фразеологічної одиниці і має назву вторинно-образного. Цей семантичний процес можна умовно зобразити такою схемою:

вільне словосполучення

фразеологізм із первинно-образним значенням

фразеологізм із вторинно-образним значенням [31].

Визначаючи подібний шлях розвитку нових значень можливим, дослідники фразеологічної полісемії слушно застерігають, що він не є єдиним і обов'язковим для всіх випадків. «Розвиток багатозначності у фразеологічних одиниць, — підкреслює І. І. Чернишова,— може виникати не обов'язково при вторинному переосмисленні фразеологічної одиниці. Іноді джерелом декількох значень може бути первинне переосмислення, яке виникає внаслідок різних асоціацій при метафоризації омонімічного вільного словосполучення» [70].

Можливість паралельної метафоризації, що викликає полісемію фразеологізмів, особливо докладно аргументує В. П. Жуков. На його думку, окремі значення полісемічного фразеологізму виникають щоразу на основі переосмислення, викликаного актом метафоризації того самого змінного словосполучення. Внаслідок цього смислова структура багатозначного фразеологізму характеризується певною однорідністю, рівноцінністю своїх окремих значень, тому в більшості випадків важко або зовсім неможливо визначити, яке значення є основним, а яке похідним [70].

Так, наприклад, досить поширений діалектний фразеологізм, що активно вживається на території Харківщини, ро̀та роздівля́ть, крім прямого значення, має таке розгалуження семантики:

1. говорити, сказати що-небудь кому-небудь: