2.4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств ‒ це сфера господарської діяльності, пов’язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок. Вона повинна бути передбачена в статуті підприємства. На ПАФ «Петрівка» зовнішньоекономічна діяльність не передбачена, але в майбутньому, якщо підприємство захоче вийти на зовнішній ринок воно повинно передбачити ряд змін.

Насамперед потрібно визначитися з формою виходу на зовнішній ринок та його стратегією. Найефективнішим способом виходу є експорт. Переваги цього способу:

• потребує мінімальних змін у товарному асортименті підприємства, його структурі;

• потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов’язань;

• забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу [7].

Також при виході на зовнішній ринок підприємство потрапляє в умови жорсткої міжнародної конкуренції. У цих умовах можна успішно працювати, лише застосовуючи сучасні методи управління, у тому числі і маркетинг. Під маркетингом розуміється система внутрішньо фірмового управління, направлена на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації науково-технічної і виробничо-збутової діяльності фірми на випуск конкурентоздатних видів продукції, щоб забезпечити отримання планованого розміру прибутку. Конкуренція маркетингу полягає в тому, що вся діяльність підприємства, включаючи програми науково-технічних досліджень, виробництва, капіталовкладень, фінанси, використання робочої сили, а також програми збуту, технічного обслуговування і так далі, ґрунтується на сучасному поляганні споживчого попиту і прогнозуванні його змін в перспективі.

Також потрібно визначити ніші, як можуть бути заповнені нашою продукцією, знайти партнерів чи ринки збуту.При виході на зовнішні ринки підприємство повинне отримати ліцензію та дозвіл на збут продукції. Якщо підприємство постачає свою продукцію іншому підприємству, то між нами повинен укладатися договір поставки.

Вихід підприємства на зовнішні ринки зазвичай є тривалим еволюційним процесом. Досвід показує, що систематичне, поступове набуття досвіду в зовнішньоекономічній діяльності ‒ найкращий, а в багатьох випадках і єдиний шлях до стабільного успіху. Для отримання доступу на закордонні ринки підприємство повинне пройти декілька етапів, кожен з яких має свої особливості.

1. Етап пробного експорту характеризується односторонніми спробами підприємства продати закордонному покупцю стандартну вітчизняну продукцію. Успішні продажі на окремому зарубіжному ринку підприємство намагається повторити і на інших ринках. Як наслідок ‒ багатообіцяючі окремі продажі без повторних замовлень, невеликі доходи при досить значних витратах.

2. Етап екстенсивного експорту. На цьому етапі відбувається охоплення незначної кількості ринків без їх сегментації. Експортний асортимент представлений традиційним для даного підприємства набором товарів.

3. Етап інтенсивного експорту ‒ відбувається обмеження асортименту найбільш вигідною продукцією по кожному ринку з використанням всіх методів активного маркетингу. Закордонна торговельна мережа експортера отримує значний розвиток, зовнішньоекономічні зв’язки стали більш глибокими й ефективними, але все ще залишаються придатком внутрішньо-економічних відносин.

4. Етап експортного маркетингу ‒ продукція все більш пристосовується до вимог зовнішнього ринку. Підприємство розвиває двосторонні відносини із зовнішніми ринками, збираючи й обробляючи відповідну інформацію. Маркетингові комунікації набувають міжнародних ознак.

5. Етап міжнародного маркетингу ‒ закордонні ринки починають грати домінуючу роль у формуванні маркетингової концепції даного підприємства.

6. Етап глобального маркетингу ‒ підприємство більш не орієнтується на внутрішній ринок, а переймається задоволенням потреб, характерних для споживачів усього світу[8].

Отже, вихід підприємства на зовнішній ринок – досить кропіткий шлях, але якщо підприємство має таку можливість, то даний ризик в подальшому принесе підприємству прибуток.