24 Становлення, формування та функція глотки. Будова, топографія і функція шлунка. (1)

порожнину (cavitas nasi), ні в порожнину гортані (cavitas laryngis).

Гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) починається на рівні входу до гортані (aditus laryngis) і сполучається з порожниною гортані (cavitas laryngis).

З боків від входу до гортані (aditus laryngis) гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) розширюється і утворює парні грушоподібні закутки (recessus piriformes), присередньо від них розміщені складки верхнього гортанного нерва

(plicae nervi laryngei superioris), де проходять:

-верхня гортанна артерія (arteria laryngea superior);

-внутрішня гілка верхнього гортанного нерва (ramus internus nervi

laryngei superioris).

У місці переходу глотки (pharynx) в стравохід (oesophagus) є глотково– стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis).

Стінка глотки (paries pharyngis) складається з таких шарів:

-слизової оболонки (tunica mucosa);

-підслизового прошарку (tela submucosa);

-м’язової оболонки (tunica muscularis) – м’язів глотки (musculi

pharyngis);

- сполучнотканинної оболонки (адвентиції – tunica adventitia).

Слизова оболонка (tunica mucosa) розміщена на щільній сполучнотканинній

(фіброзній) пластинці, яка замінює підслизову основу (підслизовий прошарок).

На рівні носової частини глотки (pars nasalis pharyngis) слизова оболонка

(tunica mucosa) вкрита одношаровим багаторядним війчастим епітелієм

(epithelium ciliatum simplex), а нижче – багатошаровим плоским незроговілим епітелієм (epithelium stratificatum noncornificatum squamosum) відповідно до функції частин глотки (pharynx).

Підслизова основа (підслизовий прошарок) носової частини глотки (tela submucosa partis nasalis pharyngis) представлена глотково–основною фасцією

(fascia pharyngobasilaris) – фіброзною оболонкою (волокнистою оболонкою), яка зростається із слизовою оболонкою (tunica mucosa), а вгорі вона прикріплюється до зовнішньої основи черепа (basis cranii externa).

Через це слизова носової частини глотки (tunica mucosa partis nasalis pharyngis) малорухома і не утворює складок.

Унижніх відділах глотки підслизова основа представлена пухкою сполучною тканиною, внаслідок чого слизова оболонка утворює поздовжні складки.

Упідслизовій оболонці (підслизовому прошарку) глотки (tunica submucosa pharyngis) розташовані глоткові залози (glandulae pharyngeales), протоки яких відкриваються на поверхні слизової оболонки.

Ззовні – до підслизової основи, або підслизового прошарку (tela submucosa),

зверху – до глотково-основної фасції (fascia pharyngobasilaris) прилягають м’язи глотки (musculi pharyngis) та сполучнотканинна оболонка – адвентиція

(adventitia).

М’язова оболонка (tunica muscularis pharyngis), або м’язи глотки (musculi pharyngis), побудовані із поздовжніх та колових поперечно–посмугованих м’язових волокон (myofibrae transversostriatae) і формують:

-м’язи–звужувачі глотки (musculi constrictores pharyngis), що утворюють внутрішній коловий шар (stratum circulare internum);

-м’язи–підіймачі глотки (musculi levatores pharyngis), що утворюють зовнішній поздовжній шар (stratum longitudinale externum).

До поздовжніх м’язів глотки належать:

- шило–глотковий м’яз (musculus stylopharyngeus): піднімає глотку

(pharynx) та гортань (larynx) вверх;

-піднебінно–глотковий м’яз (musculus palatopharyngeus): опускає піднебінну завіску (velum palatinum) і зменшує отвір зіва (fauces);

-трубно–глотковий м’яз (musculus salpingopharyngeus): піднімає глотку

(pharynx) і запобігає зсуванню вперед хряща слухової труби (cartilago tubae auditivae).

До колових м’язів глотки належать:

- верхній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis superior),

який має:

-крило–глоткову частину (pars pterygopharyngea);

-щічно–глоткову частину (pars buccopharyngea);

-щелепно–глоткову частину (pars mylopharyngea);

-язиково–глоткову частину (pars glossopharyngea);

-середній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis medius),

який має:

-хрящо–глоткову частину (pars chondropharyngea);

-ріжково–глоткову частину (pars ceratopharyngea);

-нижній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis inferior),

який має:

- щито–глоткову частину (pars thyropharyngea), або щитоглотковий

м’яз (musculus thyropharyngeus);

- персне–глоткову частину (pars cricopharyngea), або персне–

глотковий м’яз (musculus cricopharyngeus).

М’язи–звужувачі (musculi constrictores) скорочуються послідовно зверху донизу, активно проштовхуючи їжу до стравоходу (oesophagus).

Внаслідок зростання м’язових пучків протилежних м’язів–звужувачів

(musculi constrictores) на задній поверхні глотки (facies posterior pharyngis) по серединній лінії (linea mediana) утворюється глоткове шво (raphe pharyngis).

Крило–нижньощелепне шво (raphe pterygomandibularis) утворюється вздовж

місця з’єднання щічного м’яза (musculus buccinator) з верхнім м’язом– звужувачем глотки (musculus constrictor pharyngis superior) – від крилоподібного відростка (processus pterygoideus) до задньої частини нижньої щелепи (pars posterior mandibulae).

Ззовні глотка (pharynx) вкрита тонкою адвентицією (adventitia) –

сполучнотканинним шаром, за допомогою якого вона контактує з розміщеними поряд органами.

Між адвентицією глотки (adventitia pharyngis) та суміжними органами є

навкологлотковий простір (spatium peripharyngeum), що заповнений пухкою волокнистою сполучною тканиною (textus connectivus fibrosus laxus).

Цей простір має такі відділи:

- заглотковий простір (spatium retropharyngeum), що переходить у верхнє середостіння (mediastinum posterius), або позавісцеральний простір

(spatium retroviscerale);

- бічноглотковий простір (spatium lateropharyngeum), який ще називається бічним глотковим простором (spatium pharyngeum laterale), або приглотковим простором (spatium parapharyngeum).

Функція глотки:

-проведення їжі через ротову частину глотки та гортанну частину глотки (pars oralis pharyngis et pars laryngea pharyngis) до стравоходу;

-проведення повітря через носову частину глотки та ротову частину глотки (pars nasalis pharyngis et pars oralis pharyngis) до гортані.

То п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я . У верхній третині глотка майже нерухома,

стінка міцно зрощена з основою черепа і крилоподібними відростками клиноподібної кістки. У нижніх відділах вона має значну рухомість і розтягуваність. Така мобільність глотки, що сприяє ковтанню, зумовлена тим,

що спереду вона межує з органами, які легко зміщуються (м'яке піднебіння,

корінь язика, гортань), з боків і ззаду оточена нещільною волокнистою сполучною тканиною парного нав-кологлоткового та заглоткового просторів. З

обох боків у навкологлотковому просторі поблизу глотки проходить загальна

сонна артерія і внутрішня яремна вена, а у верхніх відділах — внутрішня сонна артерія. Заглотковий простір знизу безпосередньо переходить у заднє середостіння. Спереду глотки розташована гортань.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли.

І н н е р в а ц і я : глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол).

СТРАВОХІД (oesophagus)

Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см і близько 3 см

завширшки, що має S–подібну форму і переходить у шлунок (gaster).

Устравоході виділяють:

-шийну частину (pars cervicalis);

-грудну частину (pars thoracica);

-черевну частину (pars abdominalis);

-іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).