Zoology / Kramarenko_Lyhach_Zoology

31

служать у самців і сечоводами, і сім’япроводами. Передній відділ нирок служить, як сім’яний придаток, задній – як видільні органи.

Сім’япроводи внизу утворюють розширення – сім’яні міхурі. Обидва вольфові канали впадають в сечостатевий синус. Запліднення внутрішнє. Яйця одягнені міцною оболонкою (близька до рогової) і особливими джгутоподібними отворами прикріплюється до підводних рослин. У багатьох спостерігається живородіння (у роду Mustelus) на матковій частині яйцепроводу появляється плацента. Складки багаті кровоносними судинами, через які і здійснюється живлення зародка, а у деяких скатів від стінок матки відходять довгі відростки, залозисті відростки яких виділяють молочний секрет, який через бризкальце зародка поступає у глотку зародка.

КЛАС КІСТКОВІ РИБИ (OSTEICHTHYES)

Ці риби становлять 95% усіх рибоподібних і риб. У більшості є кістковий хребет, лише у деяких зберігається хорда. Скелет парних плавців утворений рядом елементів – радіаціями. Луска кісткова, або ганоїда. Анальний і сечостатевий отвори найчастіше розділені. Хвостовий плавець в основному гомоцеркальний, череп гіостилічний. Розвинені промені.

Зовнішня будова. Тіло окуня має веретеноподібну форму. Хвостовий плавець рівно лопатевий – гомоцеркальний. На межі тулубу і хвостового відділу розташовується анальний отвір, а потім сечостатевий. Є парні і непарні плавці. На відміну від акул, всі плавці підтримуються кістковими променями, які бувають м’які і членисті – в задньому спинному і хвостовому, або тверді і нечленисті – в передньому спинному. Рот міститься на кінці голови і оточений кістковими щелепами. По боках голови розташовані круглі очі без повік. Спереду очей, на спинному боці тіла – парні ніздрі, причому кожна з них розділена поперечною шкірною складкою на дві частини – передню і задню. Вся поверхня тіла, крім голови, вкрита численною кістковою лускою. Луска розташовується черепицеподібно, утворюючи правильні ряди. Кожна лусочка – тонка, овальна пластинка, основна частина якої заглиблена в шкіру, зовнішній край вкритий дрібними зубчиками (ктеноїдна). В інших риб (короп, карась) зовнішній край рівний, без зубчиків – циклоїдна луска. Вздовж тіла, від голови до кореня хвостового плавця, тягнеться бічна лінія. В шкірі містяться одноклітинні слизові залози, що виділяють слиз, який зменшує тертя риби об воду.

М’язова система складається з міомерів, відділених міосептами. Така сегментація добре виявлена в тулубовому і хвостовому відділах. Мускулатура плавців, особливо грудних, диференційована на окремі мускули, завдяки чому риба здійснює складні повороти.

32

Скелет, наприклад окуня складається з хрящових і покривних, або накладних кісток. Осьовий скелет утворений, лише хрящовими кістками. Він об’єднує тулубовий і хвостовий відділи. Хребці амфіцельні, між ними зберігаються залишки хорди. Ребра обмежують порожнину тіла зверху по боках та частково знизу. В окуня, як і в більшості риб до кожного ребра збоку приєднується по тоненькій мускульній кісточці, розташованій у мускулатурі.

Череп переважно кістковий, утворений як накладними, так і хондральними кістками. Хондральні окостеніння утворюють задню частину мозкового черепа, його боки і частково дно. Накладні кістки покривають первинну черепну коробку, утворюючи покрив і частково боки та дно.

Мозковий череп складається з кількох відділів: 1) потиличного, утвореного 4 кістками – основною потиличною, що розміщена внизу під потиличними отвором, 2-ма боковими і верхньою потиличною; 2) слухового відділу, до якого входить по 5 слухових кісток з кожного боку; 3) орбітального, що складається з основної клиновидної, крилоклиновидних парних і одноклиновидних кісток; 4) нюхового, утвореного непарною нюховою та парними боковими кістками. Покрівлю, частково боки і дно черепа складають накладні кістки – парні носові, лобні, тім’яні. Дно черепа утворене парасфеноїдом і лемешем. Вісцеральний череп, як і в акули складається з щелепної , під’язикової та зябрових дуг, але вже має зяброву кришку. Вісцеральний скелет окуня є єдиною рухомою частиною черепа і виконує складний комплекс рухів (захоплюючі рухи щелепного апарату при живленні, проковтуючи рухи при прийманні їжі, ритмічні рухи зябрового апарата і зябрових кришок при диханні). Весь цей складаний комплекс кісток прикріплюється до черепа за допомогою підвіска – гіомандибуляре.

Верхня частина щелепного апарату, гомологічна піднебінноквадратному хрящу, замінена в середній частині піднебінною кісткою, в середній – крилоподібними, в задній – квадратною. Ці кістки в значній мірі формують череп. Функцію верхньої щелепи виконують парні верхньощелепні та міжщелепні кістки. Функції нижньої щелепи – зубна, кутова і зчленівна.

Скелет кінцівок (внутрішній і зовнішній) складається лише з радіацій і кісткових променів. Первинний плечовий пояс складається з лопатки і коракоїда. Вторинний, з’єднаний з первинними добре розвинений і представлений кількома кісточками, з яких найбільшою є клейтрум. Тазовий пояс значно змінений. Він утворюється парними зрощеними пластинками, до яких причленовуються кісткові промені плавців. Передні кінцівки не мають базалій, задні – базалій і радіалій.

Органи травлення у кісткових риб починаються з ротової порожнини, на дні якої є виступ, що являє собою сполучнотканинний

33

отвір, вкритий шкірою, яка не має власної мускулатури. Цей виріст, язик, не може здійснювати самостійних рухів. Функцію утримання їжі. Окунь, як і багато інших риб, проковтує їжу цілком. За шлунком розгалужується різна кількість пілоричних виростів, які як і спіральний клапан, збільшують поверхню кишечнику і уповільнюють рух корму. З травних залоз є велика печінка з жовчним міхуром, а також підшлункова залоза, представлена мікроскопічними часточками на брижі. Плавальний міхур, характерний для більшості риб, являє собою тонкостінний отвір, розташований на спинному боці черевної порожнини. Він наповнений газами: вуглекислим, киснем, азотом. Плавальний міхур є гідростатичним органом. Коли він розширюється, питома вага риби зменшується, і навпаки. Внаслідок таких змін опускання риби на глибину або підняття на поверхню пов’язане з значною витратою енергії. Ембріонально плавальний міхур розвивається, як виріст травної трубки на її спинному боці. В одних риб плавальний міхур сполучається із стравоходом – відкрито-міхурові, в інших такий зв’язок втрачається – закрито-міхурові. У деяких риб плавальний міхур є системою кісточок, зв’язаний з перетинчастим лабіринтом, утворюючи апарат Вебера, який сприймає зміни у плавальному міхурі.

Органи дихання і газообмін. Основний орган газообміну кісткових риб – зябра. На відміну від хрящових риб, у кісткових утворюються рухомі кісткові зяброві кришки, які повністю прикривають ззовні зябра і всю глоткову область. Акт дихання зумовлюється рухом зябрових кришок і рота. При розкритому роті розширюється глотка, піднімається зяброва кришка і збільшується зяброва порожнина. Шкірна перетинка, що тягнеться вздовж вільного краю кришки, притискається водою до зябрової щілини. Вода через рот потрапляє у зяброву порожнину. Потім рот закривається, скорочується глоткова порожнина і вода виштовхується через зяброву щілину назовні. Зяброва кришка і зяброва перетинка під час дихання діють як насоси, всмоктуючи і виштовхуючи воду у зяброву порожнину.

Кровоносна система. Подібна до кровоносної системи хрящових риб. Артеріального конуса у більшості видів немає, серце досить мале і складається з венозного синуса, передсердя і шлуночка. Черевна аорта на самому початку утворює артеріальну цибулину, яка немає клапанів і поперечносмугастих м’язів, внаслідок чого не здатна до самостійної пульсації. У зв’язку з тим, що під’язикові напівзябра недорозвинені, їхня приносна артерія атрофується. Таким чином, у окуня лише 4 пари приносних і 4 пари виносних зябрових артерій, які з’єднані з коренями спинної аорти утворюючи артеріальне головне коло. До головного відділу від кола відходять парні зовнішні і внутрішні сонні артерії. Венозна система окуня та інших кісткових відрізняється відсутністю бічних вен, з’єднанням ворітної системи печінки з хвостовою веною, а також тим, що

34

у більшості кісткових тільки одна кардинальна вена утворює ворітну систему нирок, друга йде до к’юверових проток.

Нервова система і органи чуття. Головний мозок має більш примітивну будову, ніж у хрящових риб. Розміри його менші, особливо малий передній мозок, покрівля переднього мозку епітеліальна і немає в своєму складі нервової речовини. Середній мозок і мозочок, навпаки більших розмірів. Очі мають типову будову. Кришталик круглий, рогівка плоска. В порожнині очного яблука від судинної оболонки відходить особливий серпоподібний відросток, який своїм переднім кінцем прикріплюється до задньої стінки кришталика. Скорочення м’язових волокон цього відростка призводить до переміщення кришталика відносно сітківки, тобто акомодації (пристосування зору). Орган слуху представлений внутрішнім вухом, тобто перетинчастим лабіринтом., який оточений кістковою капсулою. Порожина перетинчастого лабіринту заповнена рідиною – ендолімфою. В ній знаходяться дрібні вапнякові кристали – отоліти. Крім цього є 3 великих отоліта, розміри яких змінюються з віком за рахунок наростання вапна концентричними кільцями. По них можна визначити вік риби. Риби мають здатність видавати різні звуки і перемовлятись між собою. Звукова сигналізація забезпечує зв’язок особин одної статі і різних видів при розшуках корму, приближенні ворогів. Звуки, які видаються різноманітні: шепіт, скрип, трелі. Звуки, які видають риби виникають при терті зубів. У деяких видів звуки виникають при зміні об’єму плавального міхура, зв’язані особливими слуховими кісточками.

Органи виділення представлені парними стрічкоподібними отворами

–мезонефричними нирками. Вони щільно притиснені до хребта. На внутрішній частині проходять сечоводи, що є гомологами Вольфових каналів. Сечоводи, вийшовши з нирок, зливаються у непарний канал, який відкривається на сечостатевому сосочку самостійним отвором. Передня частина нирок у окуня перетворена на лімфоїдний орган. Органи смаку представлені смаковими бруньками, які складаються з групи клітин, які оплетені закінченнями нервів. Смакові бруньки розташовані не тільки в ротовій порожнині, але розкидані і по багатьом ділянкам тіла в зовнішньому шарі шкіри.

Статеві органи представлені у самців парними сім’яниками, у самок

–непарним яєчником. Статеві залози мають всередині порожнину і за допомогою каналів відкриваються на сечостатевому сосочку самостійним отвором. Сім’яники не зв’язані з нирками, і Вольфові канали виконують функцію сечоводів. У самок немає мюллерових каналів і яєчник відкривається статевим отвором. Статеве запліднення зовнішнє. Ікра розміщується на підводних рослинах і має вигляд сітчастого мішка з комірками.

35

ЕКОЛОГІЯ РИБ

Вода, як життєве середовище риб має ряд специфічних особливостей. Життєва арена риб велика і складає 361 млн.кв.км. тобто 71% всієї площі зайнято морями і океанами; 2,5 млн.кв.км. зайнято внутрішніми водоймами.

Деякі риси водного середовища:

По-перше – це рухомість води, яка зумовлюється місцевими течіями в замкнених водоймах, вертикальні переміщення, зумовлені різним їх прогріванням. Рухомість води зумовлює пасивне переміщення риб. Так, мальки норвежського оселедця від берегів Західної Скандинавії течією Гольфстрім відносяться на 3 місяці вздовж узбережжя на 1000км. Мальки лососевих пасивною течією рік відносяться в море. З переміщенням води зв’язане переміщення планктону, а з ним і риб.

2.Коливання температури води менше, ніж температури повітря. Реальна амплітуда температур води, при якій риби живуть, 35…45˚С. Риби холоднокровні і температура середовища сильно впливає на хід життєвих процесів. При підвищенні температури риби більше споживають корму, посилюється газообмін, прискорюється темп росту, дозрівання статевих продуктів.

3.Вода має різну питому вагу залежно від температури і солоності. Температура води в басейнах завдяки високій теплоємності коливається і по годинах доби і по сезонах року менше ніж температура атмосфери. Питома вага води значно перевищує питому вагу повітря і ближча до питомої ваги тіла водних тварин, і зокрема риб. Риби вільно рухаються у воді, не потребуючи субстрату.

4.Для різних видів риб є різними оптимальні температурні умови. Тропічні види переносять температуру води до 31˚С, а деякі живуть в гарячих джерелах (45˚С). Карась може вмерзати у лід (-0,2…-0,3˚С). Ті риби, які переносять значні її коливання називаються евритермними (окунь, щука, миньок та ін.), при незначних коливаннях температури води

-стенотермними (більшість тропічних видів, глибоководні, риби полярних країн). Нові дослідження показали, що риби можуть вловлювати різницю температур в десятих і навіть у сотих градуса. Це дозволяє їм орієнтуватись у просторі під час міграцій (про лососів).

5.У роки потепління може спостерігатись зміна ареалів з півдня на північ (поява скумбрії саргана у Баренцовому морі, тріски біля берегів Гренландії). З різким спадом температури води у жовтні 1930р. на Далекому Сході з 12˚С до 6,2˚С спричинило до масової загибелі оселедців івасі, а деякі при охолодженні води взимку впадають у сплячку (лящ, сазан, вобла, судак, сом та ін. У сплячці деякі можуть бути до 5 місяців.

6.Льодовий покрив має двояке значення: 1. Захищає нижні шари води від низьких температур. 2. Негативне – слабке поповнення води

36

киснем повітря, зменшення кормової бази. Замор риби підчас льодоставу, коли на дні водойми є багато гумінових кислот та закисних сполук заліза, які забирають кисень із води, а поповнення неможливе через суцільний лід, призводить до загибелі риб.

Риби вимагають по-різному насиченість води киснем:

-вимагають дуже багато кисню (7-11 см куб./ літр) - кумжа, форель;

-багато кисню (5-7 см куб./літр) – харіус;

-порівняно небагато кисню (біля 4см куб./літр) – окунь плітка, йорж;

-слабку насиченість води киснем (1/2 см куб./літр) – сазан, лин,

карась.

Екологічні групи риб. Морські риби – чисельна група які все життя проводять у солоній морській воді. Заселяють різні горизонти.

Пелагічні. Живуть у товщі води, плавають активно, мають веретеноподібне тіло – акули, сардини, макрелі.

Літорально-придонні. Живуть в придонних шарах або на дні – скати, камбала, бички.

Абісальні. Невелика група, глибоководні (200м) морів і океанів. Тут немає світла, низька температура (не вище +4 ˚С), високий тиск, відсутні рослини. Деякі риби не мають очей, живляться падлом або хижаки (фотостоміас, хіазмодон).

Прісноводні риби. Живуть лише в прісних водоймах.

1.Риби стоячих вод живуть в озерах і ставках (карась, лин).

2.Загальнопрісноводні риби живуть в стоячих і текучих водах (щука, окунь).

3.Риби текучих вод – форель, жерех.

Прохідні риби. Залежно від життєвого циклу живуть то в морі, то в річках. Для нересту з моря заходять в річки (кета, горбуша, осетр, білуга деякі оселедці). Можуть мігрувати до 1000км і більше.

Напівпрохідні риби. Живуть в опріснених частинах морів, а для розмноження або на зимівлю заходять в річки (але високо не підіймаються - вобла, лящ, сазан, сом).

Міграції риб. Лише деякі риби є осілі. Більшість проводять далекі міграції. Міграції бувають активні і пасивні. Залежно від віку один і той же вид може мігрувати то активно, то пасивно.

Пасивні міграції поширені у молоді риб. Личинки норвезького оселедця від берегів Норвегії течією Атлантичного океану відносяться вздовж берегів Скандинавії на 800 – 1000км. Личинки вугрів у Саргасовому морі теплою течією Гольфстрім несуться до берегів Європи чотири роки і вже дорослими входять у ріки.

Активні міграції більш поширені і вони зумовлені трьома причинами: а) живленням; б) розмноженням; в) перезимівлею. У звязку з цим і розрізняють: кормові, нерестові і зимувальні міграції. Вони тісно повязані між собою. Тріска, виснажена після нересту від берегів Норвегії

37

мігрує вздовж Мурманська посилено живиться і доходить до Нової Землі. Після чого знову повертається до місць нересту. Кормові міграції проводять кефаль, оселедці, сардини, шпроти та інші зграйні риби.

Прикладами нерестових міграцій можуть бути міграції кети і горбуші, які за десятки і сотні тисяч км входять з Тихого океану в гирла рік і досягають їх витоків, де і нерестяться. Великий шлях на нерест долають осетрові (із Каспійського моря у Волгу, в Каму, більше як 2000км, а білорибиця по Волзі в Каму, а із Ками в р. Білу і її притоки (біля 3 тис.км). Ще довший шлях звичайного вугра на нерест з рік Європи до берегів Америки.

Зимувальні міграції здійснюють сазан, лящ, судак, сом та ін. Вони мігрують в дельту Волги, Уралу, Кури, де пізно восени збираються у великих кількостях у ямах. Тут вони у малорухомому стані і перезимовують.

Вертикальні міграції звязані з переміщенням кормових організмів, або з періодом розмноження і зимівлею. Під час зимівлі деякі риби (оселедці, тріска, хамса та ін.) ідуть у більш глибокі шари води. Атлантичні оселедці під час розмноження спускаються на дно, а під час нагулу тримаються у верхніх шарах.

Міграції мають велике практичне значення. Вивчення їх дає можливість встановити расовий склад риб.

Нерестові міграції – це історично вироблені біологічні пристосування, які знижують % загибелі ікри і молоді. Адже прохідні риби ідуть в місця де менше ворогів для ікри і молоді. Це своєрідне піклування про потомство.

Процес появи і еволюції міграцій, як всяке пристосування розвивався в процесі природного добору по-різному у різних видів і груп у зв’язку з особливостями їх біології. В одних випадках проходило пересування місць нересту з морів у ріки, тоді як райони живлення дорослих риб залишалися попередніми, що мало місце у деяких морських окунів. В інших випадках проходив зворотній процес, виселення дорослих риб на нові місця живлення, тоді як місця нересту залишалися попередніми (очевидно осетрові, лососеві).

Риби, йдучи на нерест, очевидно керуються зовнішніми подразниками (зміною хімізму води, температурою води та іншими факторами).

Розмноження риб. Більшість риб різностатеві (за винятком морських окунів, дорад та ін.). У випадку гермафродитизму самозапліднення неможливе, бо статеві залози дозрівають не одночасно. У деяких риб спостерігається партеногенетичний розвиток. Так, у лососів незапліднені ікринки, відкладені у “гніздо” не гинуть, розвиваються до того часу, поки із запліднених ікринок не вийдуть мальки. У риб спостерігається ще такий тип, як гіногенез (злиття ядер сперматозоїдів і

38

яйцеклітин не відбувається) - коли нащадки з’являються лише самки (сріблястий карась).

Риби високоплодючі (тріска – 10млн.шт. ікринок, місяць-риба - 300млн.). Це і зрозуміло, бо запліднення проходить поза організмом самки, а сперматозоїди зберігають здатність до запліднення недовго (у кети і горбуші – 10…15сек., у російського осетра – 4…5хв, у океанічного оселедця – більше доби). Незапліднені ікринки одягаються скловидною оболонкою і сперматозоїди не можуть проникнути всередину. Ікринки, відкладені у воду нічим не захищені і не охороняються, тому їх загибель, личинок і мальків дуже велика. Відсоток риб, які доживають до статевої зрілості, дуже малий (севрюги – 0,01%, ляща – 0,006 – 0,022%). Отже, висока плодючість риб є біологічним пристосуванням для збереження виду. Чим більше виражене піклування про потомство, тим меншу кількість ікри риби відкладають. Так, триголкова колючка відкладає 20-100 ікринок у зроблене із рослин гніздо і самець його оберігає, оберігає мальків, а самець американського морського сома - запліднену ікру (50шт.) носить у роті і нічого не їсть.

За часом нерестування риб можна поділити на три групи:

1.Нерестяться весною і на початку літа (осетрові, коропові, сомові, оселедці, щуки, окунь та ін.).

2.Нерестяться восени і взимку. Це риби північного походження (атлантичний лосось, струмкова форель, сиги та ін.).

3.Нерестяться без певного строку. Це стосується тропічних видів, де температурні умови життя протягом року декілька разів міняються (родина

Cichlidae).

Є ще риби яйце-живородячі (байкальські голомянки, морська собачка, зубатий короп). Народжують одиниці мальків, зрідка десятки.

Ріст риб. Вік у риб різний. Є такі, які живуть більше року (бички, світлі анчоуси), а є що більше 120 років (білуга).

Ріст риб після досягнення статевої зрілості не припиняється. Особливо дуже швидко вони ростуть влітку, після нагулу, взимку сповільнюється. Це відбивається на будові кісток і луски. В період інтенсивного росту відкладаються широкі смужки на кістках або кільця на лусках, а взимку – вузькі. Комбінація двох кілець на лусці дають річну позначку. Такі підрахунки дають можливість визначити вік риби. Це має велике теоретичне і практичне значення. В час промислу аналіз вікового складу служить критерієм для встановлення перевилову або недовилову. Велика кількість у відлові молоді риб і зменшення старших вказує на перевилов і навпаки, про недовикористання всіх запасів.

Промислове значення риб. Промислове значення риб велике. Можна хоча би судити по тому що, як зазначає проф. Нікольський, здобутих 40 млн. т. риби по білковому вмісту еквівалентні 500 млн. голів врх., а в білковому раціоні людини риба складає від 17 до 83%. Зростання

39

рибної продукції можна досягти за рахунок розширення та інтенсифікації рибництва і рибальства як у внутрішніх водоймах, так і у відкритих районах Світового океану.

Світовий вилов риби безперервно зростає, причому за рахунок збільшення здобування морських риб. Так, якщо на початку 20ст. він становив біля 4млн.т., то на початку 70-х років здобувалось приблизно 50-

60 млн. т.

У світовому промислі перше місце займають анчоусові (22%), далі оселедцеві (19%), тріскові (16%).

Найбільші відлови відзначені у східному районі тропічної зони Тихого океану, у північно-західній частині Тихого океану і північнозахідній частині Атлантичного океану.

В Європейській частині найбільше значення у відловах мають тріскові і оселедцеві. Тріскових здобувають у Баренцевому морі і північних морях Тихого океану, оселедця - в морях Європейської півночі і морях Далекого Сходу. Важливе місце посідають оселедці Чорного і Каспійського морів, шпроти - Чорноморсько-Балтійського і кілька – Каспійсько-Чорноморського басейнів. Коропових (20%), серед яких сазана і ляща здобувають в басейнах Чорного, Азовського морів, товстолоба – в басейні Амура. Лососеві в промислі займають незначне місце у зв’язку із скороченням чисельності таких видів, як: кети, горбуші, нерки та збільшенням абсолютного вилову за рахунок тріскових і оселедців. Камбалові займають незначне місце у вилові риби, їх здобувають в морях Далекого Сходу, Європейської півночі, у Чорному морі. Небагато здобувають осетрових. Важливе значення має вилов таких риб, як: судака (Чорне, Каспійське моря), морського окуня (Баренцеве море, Далекосхідні моря, ставриди (Чорне море), кефалі (Чорне, Азовське моря).

Проте діяльність рибної промисловості не обмежується лише переробкою риби, проводяться роботи по реконструкції фауни промислових риб. Робота проводиться в таких напрямках:

1.Штучне розведення цінних видів риб (осетрові, лососеві).

2.Покращення умов нересту для прохідних і напівпрохідних риб.

3.Розведення коропа в ставках.

4.Реконструкція фауни шляхом акліматизації цінних видів.

На Україні є багато озер, водосховищ, ставків у яких водиться багато видів риб. На оз. Світязі (пл. 2700га) водиться судак, короп, лящ, сом, щука та ін. Одним із способів підвищення запасів риби є розвиток ставкового господарства. У ставках розводять коропа, ляща, судака, білого амура, форель та ін. У Закарпатті є спеціалізовані рибозаводи, де розводять форель. Сучасними проблемами з іхтіології є проблема динаміки стада риб, рибопродуктивності водойм, вивчення поведінки і розміщення риб та ін.

40

Питання:

1.Які характерні особливості притаманні представникам підтипу Хребетні?

2.Які особливості зовнішньої та внутрішньої будови характерні для Круглоротих?

3.Які прогресивні ознаки з’явилися в риб у процесі еволюції?

4.Які особливості внутрішньої та зовнішньої будови риб є адаптаціями до життя у водному середовищі?

5.Які заходи з охорони та відтворення рибних багатств здійснюються в нашій країні?